Рішення

від 09.12.2020 по справі 924/1125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2020 р. Справа № 924/1125/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кейл", м. Бердичів, Житомирська обл.

до фізичної особи - підприємця Гненного Миколи Вікторовича, м. Старокостянтинів, Хмельницька обл.

про стягнення грошей

за участю представників сторін: не з`явились

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору від 06.06.19 № US - 126 в розмірі 72 960, 67 грн., з яких: 56 295, 40 грн. основний борг, 8 047, 38 грн. пеня, 1 199, 34 грн. інфляційні, 1 789, 01 грн. відсотки за користування грошовими коштами, 5 629, 54 грн. штраф.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо строків проведення оплати за поставлений товар. Стягнення інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦКУ. Нарахування штрафу та пені обумовлено наявністю відповідних умов договору про їх застосування в разі порушення договору. Нарахування відсотків за користування грошовими коштами також здійснено на підставі наявності відповідного права, передбаченого чинним законодавством.

Позивач свого представника до суду не направив, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також, він повідомив, що відповідач, станом на 27.10.20 погасив основну суму боргу у повному обсязі (в сумі 56 295, 40 грн.). Решту вимог позивач просить задовольнити.

Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву не подав, будь-яких клопотань не надіслав. Належність повідомлення відповідача про судовий розгляд справи підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням (судова повістка) про вручення йому ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПКУ, розглядає справу за наявними матеріалами.

Матеріалами справи встановлено.

06.06.19 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки номер US - 126, згідно якого постачальник передає у власність покупця товар, а покупець приймає та сплачує вартість товару у порядку та на умовах передбачених цим договором.

Асортимент, ціна та кількість товару обумовлюються сторонами при узгодженні заявки і зазначаються у відповідній видатковій накладній та/чи рахунку на оплату постачальника (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору покупець перераховує на поточний рахунок постачальника попередній платіж у розмірі 100% загальної вартості товару.

Прийняття - передача товару за асортиментом, кількістю та якістю, здійснюється у відповідності з видатковими накладними (п. 2.3.). Передача товару проводиться за довіреністю покупця, або за підписом матеріально-відповідальної особи на видатковій накладній, завіреної печаткою покупця про його отримання (п. 2.4.).

За порушення строків оплати вказаних у п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. При порушенні покупцем строків оплати вказаних п. 3.3. договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені, передбаченої п. 5.2. договору сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 5.2.).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.19, а в частині оплати до повного виконання зобов`язань по даному договору (п. 7.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 56 295, 40 грн., що підтверджується поданими до справи видатковими накладними (постачальник - ТОВ „Юкрейніан Сейл Кей", покупець - ФОП Гненний Микола Вікторович, договір - № US - 126 від 06.06.19): № 1364 від 15.07.19 на суму 12 326, 17 грн., № 1384 від 17.07.19 на суму 1 552, 32 грн., № 1628 від 16.08.19 на суму 900 грн., № 1627 від 16.08.19 на суму 1 800 грн., № 2002 від 03.10.19 на суму 38 747, 92 грн., № 2353 від 25.11.19 на суму 968, 99 грн., які засвідчені обома сторонами: у графі „від постачальника" - підписом та печаткою позивача, у графі „отримав" - підписом та печаткою відповідача.

Крім того, надано виписку банку по клієнту (позивач) за період з 07.06.19 по 06.10.20 щодо контрагента (відповідач) та оборотно-сальдову відомість за 06.06.19 - 05.10.20. Також надано акт звірки розрахунків не підписаний жодною зі сторін.

Згідно банківської виписки (поданої 09.12.20) від 27.10.20 відповідач оплатив позивачу 56 295, 40 грн. основного боргу.

Дослідивши наявні матеріали справи та заяви по суті спору (позовна заява), проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні відносини та давши їм оцінку в сукупності, суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером відносяться до господарських, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач, на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 56 295, 40 грн., що підтверджується поданими до справи засвідченими (підписаними та скріпленими печатками) обома сторонами видатковими накладними (постачальник - ТОВ „Юкрейніан Сейл Кей", покупець - ФОП Гненний Микола Вікторович, договір - № US - 126 від 06.06.19): № 1364 від 15.07.19 на суму 12 326, 17 грн., № 1384 від 17.07.19 на суму 1 552, 32 грн., № 1628 від 16.08.19 на суму 900 грн., № 1627 від 16.08.19 на суму 1 800 грн., № 2002 від 03.10.19 на суму 38 747, 92 грн., № 2353 від 25.11.19 на суму 968, 99 грн. Прийняття даного товару відповідачем підтверджується скріпленими печатками підписами останнього на накладних в графі „отримав". Так, згідно п. 2.4. договору передача товару проводиться за довіреністю покупця, або за підписом матеріально-відповідальної особи на видатковій накладній, завіреної печаткою покупця про його отримання . При цьому, вищевказані накладні повністю відповідають передбаченим Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам до складання первинних бухгалтерських документів, які належним чином засвідчують факт здійснення господарської операції - поставки/прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦКУ покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3.3. договору покупець перераховує на поточний рахунок постачальника попередній платіж у розмірі 100% загальної вартості товару. За ч. 1 ст. 693 ЦКУ, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи те, що п. 3.3. договору передбачає саме попередню оплату, тобто до передання товару продавцем, та з урахуванням документально встановлених фактів здійснення поставок, обов`язок оплати товару слід вважати таким, що виникає у період з дати підписання договору та закінчується (останній день оплати) останнім днем перед поставкою конкретної партії товарів (у дату, що передує даті конкретної накладної). Тому, станом на 24.11.19 (останній день перед останньою поставкою) весь обсяг поставленого товару (за всіма накладними) мав бути оплачений у повному обсязі.

Однак, матеріали справи не містять доказів проведення оплати поставленого товару (за накладними, що є предметом дослідження) у зазначений строк, що свідчить про виникнення заборгованості, яка існувала до моменту оплати - 27.10.20.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач пропустив строк оплати (докази оплати у передбачений договором строк відсутні) він, тим самим, допустив порушення договірного обов`язку, яке тривало з моменту прострочення до дати оплати.

Як вбачається з банківської виписки за 27.10.20 відповідач оплатив заявлену до стягнення суму основного боргу, що свідчить про те, що станом на час розгляду справи предмет спору, в цій частині припинив своє існування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тому, враховуючи документальне підтвердження відсутності предмету спору, в частині стягнення 56 295, 40 грн. основного боргу, провадження у справі, в цій частині підлягає закриттю.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, штраф та пеня є договірними способами забезпечення зобов`язання, а тому наявність у договорі п. 5.2., що передбачає застосування пені та штрафу (при встановленому факті існування періоду прострочення) є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх (за період прострочення). При цьому, розмір заявленого штрафу підтверджується поданим розрахунком: 56 295, 40 грн. х 10% = 5 629, 54 грн. (враховуючи прострочення понад 30 днів).

Відносно пені. Дана санкція нарахована позивачем на суми: 38 747, 92 грн. (накладна № 2002 від 03.10.19) за період з 04.10.19 по 24.10.19, що в межах можливого строку нарахування; та на 29 716, 91 грн. (накладна № 2002 від 03.10.19 та накладна від 25.11.19 № 2353) за період з 25.10.19 по 03.10.20, що не є вірним, оскільки право на нарахування пені за накладною від 25.11.19, як зазначалось вище виникає лише з 24.11.19 та, з урахуванням шестимісячного обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГКУ, закінчується 24.05.20. При цьому, слід зазначити, що договір від 06.06.19 не передбачає умови щодо нарахування пені понад шість місяців, а вказівка у п. 5.2. про нарахування пені за кожен день прострочення є способом нарахування (що відрізняє її від штрафу), а не періодом.

Таким чином, враховуючи зазначене, дійсним розміром пені є:

- 38 747, 92 грн. за період з 04.10.19 по 24.11.19 (по день, коли даний борг був в такому розмірі) = 735, 67 грн.;

- 39 716, 91 грн. (попередня накладна плюс накладна на суму 968, 99 грн.) за період (з урахуванням вказаних обмежень) з 24.11.19 по 24.05.20 = 4 530, 56 грн. Всього 5 266, 23 грн.

Згідно ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи виникнення прострочення платежу (у період виникнення прострочення по дату оплати), вимоги щодо стягнення інфляційних також обґрунтовані (в межах періоду прострочки). Здійснивши перевірку наданого розрахунку суд встановив:

- 12 326, 17 грн. (період нарахування серпень 2019 по серпень 2020) однак сукупний індекс інфляції за цей період 102, 20 (на відміну від зазначеного у розрахунку 102, 41) = 272, 25 грн. інфляційних (а не 297, 06);

- 1 552, 32 грн. (період нарахування серпень 2019 по серпень 2020) однак сукупний індекс інфляції 102, 20 (на відміну від зазначеного у розрахунку 102, 41) = 34, 28 грн. інфляційних (а не 37, 41);

- 1 800 грн. (період нарахування з вересня 2019 по серпень 2020) однак сукупний індекс інфляції 102, 51 (на відміну від зазначеного у розрахунку 102, 72) = 45, 29 грн. (а не 48, 96);

- 900 грн. (період нарахування з вересня 2019 по серпень 2020) однак сукупний індекс інфляції 102, 51 (на відміну від зазначеного у розрахунку 102, 72) = 22, 64 грн. (а не 24, 48);

- 38 747, 92 грн. (період нарахування з жовтня 2019 по серпень 2020) однак сукупний індекс інфляції 101, 80 (на відміну від зазначеного у розрахунку 102, 01) = 698, 90 грн. (а не 778, 83)

- 968, 99 грн. (період нарахування з листопада 2019 по серпень 2020) однак сукупний індекс інфляції 100, 99 (на відміну від зазначеного у розрахунку 101, 30) = 9, 64 грн. (а не 12, 60).

Отже, обґрунтованим розміром інфляційних, який підлягає задоволенню є 1 083 грн.

Відносно стягнення відсотків за користування коштами.

Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає два види процентів, які підлягають сплаті у разі прострочення виконання обов`язку оплати товару, якими є: проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 692 ЦКУ та три проценти річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України.

Так, за ст. 692 ЦКУ у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами . Згідно ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, заявляючи вимоги про стягнення відсотків за користування коштами, посилається як на ст. 692 ЦКУ (абз. 5 стр. 4 позову) та і на ст. 625 ЦКУ ( абз. 6 стр. 4 позову). Однак, враховуючи спосіб нарахування відсотків, який вказано у розрахунку, позивач, незважаючи на те, що назвав дані нарахування відсотками за користування грошовими коштами, фактично мав на увазі 3% річних, передбачених ст. 625 ЦКУ.

Отже, враховуючи наявність прострочення, вимоги щодо стягнення річних також підлягають задоволенню у вказаному (та перевіреному судом) у розрахунку розмірі.

Таким чином, позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю, в силу ч. 9 ст. 129 ГПК України, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Гненного Миколи Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Сейл Кей" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Бистицька, буд. 89, код ЄДРПОУ 40748590) 5 266, 23 грн. (п`ять тисяч двісті шістдесят шість грн. 23 коп.) пені, 1 083 грн. (одна тисяча вісімдесят три грн. 00 коп.) інфляційних, 1 789, 01 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят дев`ять грн. 01 коп.) 3% річних, 5 629, 54 грн. (п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять грн. 54 коп.) штрафу та 2 102 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судових витрат.

Провадження у справі, в частині вимог щодо стягнення 56 295, 40 грн. (п`ятдесят шість тисяч двісті дев`яносто п`ять грн. 40 коп.) основного боргу - закрити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 10.12.20.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Бистицька, буд. 89)

3 - відповідачу (31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Попова, буд. 53)

Всім рекомендованим з повідомленням