Рішення

від 10.12.2020 по справі 927/944/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/944/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» , код ЄДРПОУ 21560766

бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

пр-т Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 01189425

відповідач: Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 03196127

вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15000

предмет спору: про стягнення 200394,39 грн

Учасники справи не викликались

Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» подано позов до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про стягнення 200394,39 грн заборгованості, що становить вартість телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі.

Предметом позовної заяви є стягнення заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян, які проживають в Ріпкинському районі за період з 01 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов має право подати до суду відповідь на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідач має право протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив надати суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Про отримання позивачем 26 жовтня 2020 року ухвали господарського суду від 23 жовтня 2020 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 27 жовтня 2020 року ухвали господарського суду від 23 жовтня 2020 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

06 листопада 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем взагалі відсутні будь-які договірні зобов`язання стосовно відшкодування витрат за користування телефоном пільговій категорії громадян, що, на думку відповідача, унеможливлює прийняття судового рішення про їх стягнення з відповідача. Відповідач також зазначає, що при плануванні районного бюджету кошти щодо компенсаційних виплат за послуги зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, на підставі місцевих програм на 2019 та 2020 рік не планувались.Управління соціального захисту населення не має призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг з виплат за послуги зв`язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів. З метою дотримання бюджетної дисципліни управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації неодноразово повертав без виконання ПАТ "Укртелеком" облікові форми, акти, розрахунки за надання пільг з послуг зв`язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, у зв`язку з тим, що вони суперечать чинному законодавству.

10 листопада 2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з запереченнями відповідача, наведеними у відзиві на позовону заяву. Обгрунтовуючи свої заперечення, позивач, зокрема, зазначив, що на наявність у особи певного права, а у держави відповідного фінансового зобов`язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а норматино-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» , відокремленим підрозділом якого є Чернігівська філія ПАТ «Укртелеком» , є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, від 28 вересня 2006 року №384, позивача включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

Позивач у період з 01 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року надав пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі, телекомунікаційні послуги на загальну суму 200394,39 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за відповідний період (а.с. 11-131).

Згідно наданих позивачем супровідних листів №82і250/58-1298 від 06.11.2019, №82і250/58-1468 від 06.12.2019, №82і250/58-19 від 08.01.2020, №82і250/58-175 від 07.02.2020, №82і250/58-426 від 11.03.2020, №82і250/58-509 від 07.04.2020, №82і250/58-532 від 04.05.2020, №82і250/58-645 від 03.06.2020, №82і250/58-739 від 03.07.2020, №82і250/58-882 від 06.08.2020 Чернігівська філія ПАТ «Укртелеком» на адресу Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації надіслала розрахунки щодо вартості наданих у період жовтень 2019 року - серпень 2020 року послуг за формою « 2-пільга» .

Направлення позивачем на адресу відповідача зазначених розрахунків підтверджується описами вкладення до цінних листів, а факт отримання їх відповідачем не спростований останнім під час розгляду справи.

Позивачем було складено акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення між Чернігівською філією ПАТ «Укртелеком» та Управлінням станом на 01.11.2019, 01.12.2019, 01.01.2020, 01.02.2020, 01.03.2020, 01.04.2020, 01.05.2020, 01.06.2020, 01.07.2020, 01.08.2020, 01.09.2020, однак вказані акти відповідач не підписав (а.с. 132-142).

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 23.09.2020 №14-12/253 з вимогою в термін до 05.10.2020 перерахувати на розрахунковий рахунок ПАТ Укртелеком грошові кошти у розмірі 200394,39 грн (а.с. 180-181).

Позивачем до позовної заяви додано відповідь на претензію №02-10/3385 від 30.09.2020, зі змісту якої вбачається, що відповідачем відхилена претензія позивача, з підстав того, що при плануванні районного бюджету кошти щодо компенсаційних виплат за послуги зв`язку, на підставі місцевих програм на 2019 та 2020 рік не планувались.

Отже, відповідач не відшкодував позивачу вартість телекомунікаційних послуг у розмірі 200394,39 грн, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають у Ріпкинському районі у період з 01 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року.

Жодних доказів або заперечень, які спростовують викладені обставини, відповідач суду не надав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", „Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» , «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та іншими передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв`язку (телекомунікаційні послуги).

Відповідно до п.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Закон України "Про телекомунікації" та Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Таким чином, вказані положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов`язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного Кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, у чинній станом по 14.11.2019 редакції, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

На момент виникнення спірних правовідносин - жовтень 2019 року вказана постанова була чинною. За змістом постанови Кабінету Міністрів України №1101 від 24.12.2019 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» , постанова Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 втратила чинність з 01.01.2020.

Вказаним Порядком встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з п.3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно Положення про управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, завданням управління є забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення; призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв`язку.

Отже, здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за користування телефоном пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно з чинним законодавством покладається відповідно до положень вищезазначених норм законодавства на Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, як розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України №373 від 17.04.2019 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» .

Відповідно до п. 1 Положення, в редакції, яка діє з 01.10.2019, Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Згідно з п. 3 Положення, в редакції, яка діє з 01.10.2019, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма « 1 - пільга» затверджується Мінсоцполітики;

- ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга" (яка була чинною до 31.07.2020), та Інструкції про порядок її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439) затверджено форму для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", за якою підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

На підставі наведеного вище суд дійшов висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке мешкає на території Ріпкинського району, а тому саме через відповідача держава діє у спірних правовідносинах, та саме відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем як організацією - надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги.

Оскільки норми Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому, вищевказані зміни до підзаконного нормативно-правового акту не скасовують обов`язок держави в особі відповідача компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем щомісячно направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період за формою 2-пільга.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано.

Відсутність або недоліки щодо чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб`єктом господарювання послуг зв`язку, передбачених низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення судового спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у ст.129 Конституції України.

За вказаних обставин, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Отже, Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Як встановлено частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.509, ч.ч.3 та 4 ст.11 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуючи викладене вище, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша ст.167 ЦК України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

Також судом враховується, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 №1789-УІІ, частина 1 статті 91 Бюджетного кодексу України доповнена пунктом 20-4 про те, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сімом, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Частиною 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

Судом враховується, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих норм. В свою чергу, уповноважений на те державою орган - відповідач у даній справі, в силу закону зобов`язаний відшкодувати позивачу ці витрати за рахунок бюджетних коштів. Тобто, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведене вище та встановлений судом факт наявності обов`язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань, свідчать про відсутність підстав для невиконання відповідачем відповідного обов`язку.

Виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, враховуючи встановлені судом обставини та відсутність доказів сплати відповідачем витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196127, вул. Святомиколаївська, 114, смт Ріпки, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15000) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601) 200394,39 грн заборгованості та 3005,92 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 10 грудня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/