Постанова

від 10.12.2020 по справі 910/18237/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18237/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Бондарчук В.В.)

від 30.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

від 15.09.2020

у справі № 910/18237/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріса"

про визнання договору недійсним,

за участю представників учасників справи:

позивача - Васів Ю.М.;

відповідача - Яковенко О.О.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" (далі - ТОВ "Імперія Холдінг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ "КБ "Приватбанк") про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поруки № 4В13251И/П від 17.11.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинено під впливом обману.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Імперія Холдінг" відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 залишено без змін.

2.3. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем не доведено існування обставин, з якими положення статті 230 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання договору поруки недійсним, а саме факт обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких позивача, на його думку , введено в оману.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020, ТОВ "Імперія Холдінг" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Імперія Холдінг" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості, щодо наявності забезпечення договору.

Також ТОВ "Імперія Холдінг" вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтується позов.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "КБ "Приватбанк" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому відповідач зазначає, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України, а судами попередніх інстанцій було ухвалено законні рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

На загальних зборах учасників ТОВ "Імперія Холдінг" 16.11.2016 прийнято рішення про укладення з ПАТ "КБ "Приватбанк" кредитного договору з лімітом 4 200 000 000 грн.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування ТОВ "Імперія Холдінг" метою кредитування є фінансування поточної діяльності, основний вид діяльності - роздрібна торгівля пальним.

У заявці на отримання кредиту ТОВ "Імперія Холдінг" метою кредитування визначено фінансування поточної діяльності.

Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", найменування якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк (Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" (позичальник) 17.11.2016 укладено кредитний договір № 4И16122Г, відповідно до якого позивачу встановлено ліміт кредитного договору 4 200 000 000, 00 грн та надано кредит в цій сумі.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор), 17.11.2016 укладено договір поруки № 4В13251И/П, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Веріса" за кредитними договорами: №4В14172И від 17.02.2014, № 4В15054И від 20.02.2015, № 4В13252И від 19.04.2013, №4В13251И від 17.04.2013 (пункт 1 договору).

Згідно з пунктом 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктом 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до пункту 5 договору поруки, у випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

У пункті 6 договору поруки встановлено, що поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

Пунктом 7 договору поруки передбачено, що у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "ПриватБанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з пунктом 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором(ами) застави (іпотеки), укладеними з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

У пункті 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 договору поруки).

У пункті 14 договору поруки сторони погодили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

ТОВ "Імперія Холдінг" перераховано на користь відповідача кошти з призначенням платежів: виконання зобов`язання за кредитним договором №4В13251И від 17.04.13 згідно договору поруки №4В13251И/П від 18.11.2016, що підтверджується копією платіжного доручення №2 на суму 325 688 158, 84 грн та виконання зобов`язання за кредитним договором №4В13252И від 19.04.13 згідно договору поруки №4В13251И/П від 18.11.2016, що підтверджується копією платіжного доручення №3 на суму 202 907 681, 12 грн, які одержано та проведено банком 18.11.2016 о 16:13:00.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Імперія Холдінг" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості, щодо наявності забезпечення договору;

частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтується позов.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

5.4. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Імперія Холдінг" зазначило про те, що Банк, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням попередніх боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення договору поруки. Позивач у зв`язку з укладенням договору поруки мав намір отримати прибуток за рахунок інших майнових забезпечень основного зобов`язання, однак, після здійснення погашення заборгованості боржника, в т.ч. за рахунок отриманого у банку кредиту, йому не було передано документів, необхідних для реалізації набутих прав за основним зобов`язанням, що, на його думку, нівелює можливість отримання прибутку. Відсутність вказаних договорів забезпечення, на переконання позивача, має істотне значення при укладенні договору поруки і підтверджує факт обману позивача, адже якщо б позивач на момент укладання договору поруки знав про відсутність даних забезпечень він не вчинив би оскаржуваний правочин та кредитний договір №4И16122Г від 17.11.2016.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції на підставі оспорюваного договору між сторонами виникли зобов`язання поруки, зміст яких складає те, що позивач (поручитель) поручився перед відповідачем (кредитором) за виконання третьою особою (боржником) зобов`язань за кредитними договорами.

Норми законодавства, якими врегульовано правовідносини поруки, свідчать про те, що порука є способом забезпечення зобов`язання, а не способом отримання прибутку, як помилково вважає позивач.

Зміст договору поруки не містить жодних положень щодо наявності "високоліквідних активів", наданих в забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитними договорами №4В14172И від 17.02.2014, № 4В15054И від 20.02.2015, №4В13252И від 19.04.2013, №4В13251И від 17.04.2013.

Крім того позивачем не надано і будь-яких інших документів (попередніх договорів, меморандумів, листів тощо), які б вказували на існування певних домовленостей щодо наявності багатократного забезпечення або ж засвідчували сам факт існування таких активів та передання їх в забезпечення виконання зобов`язань боржника.

Саме по собі невиконання кредитором обов`язку з передачі поручителю, який виконав основне зобов`язання за боржника, документів, що підтверджують обов`язки останнього за кредитними договорами чи його інших поручителів (в т.ч. майнових) за договорами поруки, застави (іпотеки), не може свідчити про наявність факту обману.

Посилання позивача на неможливість отримання прибутку за наслідками виконання взятих на себе згідно з договором поруки обов`язків не є підставою для застосування положень статті 230 Цивільного кодексу України, адже недосягнення мети, з якої виходив позивач при укладенні такого правочину не може свідчити про введення його в оману з боку іншої сторони, доказів надання відповідачем інформації щодо отримання позивачем прибутку у випадку реалізації договору поруки матеріали справи не містять.

Крім того, ні кредитний договір та документи, що передували його укладенню, ні договір поруки, ні платіжні доручення, за якими в межах договору поруки позивачем сплачувались на користь відповідача кошти, не містять положень про те, що такі дії вчинялись сторонами в рамках виконання плану реструктуризації (трансформації) корпоративного кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", розробленого на виконання рішення Правління Національного банку України №323-рш/БТ від 05.10.2016 "Про залучення аудиторської компанії для підтвердження результатів діагностичного обстеження та вжитих банком заходів".

5.5. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено існування обставин, з якими положення статті 230 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання договору поруки недійсним, а саме факт обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких позивача, на його думку введено в оману.

5.6. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Підставою для подання касаційної скарги скаржник визначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, стосовно визнання договору недійсним у випадку, якщо сторона правочину в тексті договору повідомила недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

Проте, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, в тексті оспорюваного договору поруки не міститься конкретних положень про наявність будь-якого способу забезпечення виконання зобов`язання за кредитними договорами, а тому у Верховного Суду відсутні підстави для викладення висновку щодо застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України у наведених скаржником випадках.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19.11.2020 у справі № 910/18288/19.

5.7. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України стосовно зазначення у відзиві вказівки на незгоду відповідача із обставиною, на якій ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Скаржник зазначає, що оскільки відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з основною обставиною, на якій ґрунтується позов (відсутність забезпечення кредитних договорів), то відповідач не може заперечувати відсутність такої обставини та визнає її, а тому слід дійти висновку, що такі договори не укладалися.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, відповідач АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на позовну заяву, з посиланням на відповідні докази та норми права, заперечував проти обставин, якими позивач обґрунтував підстави позову, а тому зазначені вище доводи скаржника не відповідають дійсності.

Дотримуючись приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Холдінг" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/18237/19 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй