Постанова

від 09.12.2020 по справі 640/14490/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/14490/19

адміністративне провадження № К/9901/10451/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій (недоїмки) №0008221303 від 05.07.2019 у сумі 1 190,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0008171303 від 05.07.2019 зі сплати Єдиного внеску в сумі 690 966,82 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008231303 від 05.07.2019 у сумі 850,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008211303 від 05.07.2019 року у сумі 510,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008371303 від 05.07.2019 на суму 323 361,63 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0008181303 від 05.07.2019 у сумі 225 605, 87 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008191303 від 05.07.2019 у сумі 1,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008131303 від 05.07.2019 на суму 69 706 519,55 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на 55 765 215, 64 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13 941 303,91 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008251303 від 05.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 10 080,00 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на 8 400,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 680,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати наказ №1032 від 16.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані рішення прийняті на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків ГУ ДФС у Київській області, викладених в акті перевірки, про необхідність оподаткування доходу, отриманого від продажу власного нерухомого майна фізичної особи, податком на доходи фізичних осіб, що потягло також прийняття похідних від цього рішень про донарахування інших податків і зборів.

Крім того, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками перевірки, що проведена з порушенням чинного законодавства, оскільки контролюючий орган приступив до її проведення без повідомлення про початок перевірки, чим позбавив позивача права бути присутнім, надавати документи і пояснення, що стосуються предмету перевірки, право на що передбачено п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2019 року замінено відповідача у справі ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДПС у Київській області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2019 ГУ ДФС у Київській області на адресу позивача сформовано запит №3984/М/10-36-13-03 про надання інформації та її підтверджуючих документів.

Запит складений з посиланням на положення п.п. 16.1.5 та п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3. ст. 73 ПК України. З метою виконання функцій, покладених на контролюючий орган згідно п. 19.1 ст. 19 ПК України та контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, з метою недопущення можливих втрат бюджету України та у зв`язку із наявною інформацією в Державному реєстрі фізичних осіб про отримані фізичною особою доходи, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформаційних баз ГУ ДФС у Київській області, а також інформацією та її документальним підтвердженням, отриманих від Департаменту ДАБІ у Київській області, а саме декларацій про готовність об`єктів до експлуатації (багатоповерхових житлових будинків) в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, замовником яких являється позивач, ГУ ДФС просило протягом 15 робочих днів з дати отримання цього запиту, надати інформацію та її документальне підтвердження щодо отримання позивачем доходів від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2019.

Зокрема, запропоновано надати інформацію та копії документів щодо загальної кількості збудованих у період 2012 - 2018 квартир, кількість квартир, що продані шляхом укладання договорів купівлі-продажу, копії договорів купівлі-продажу, копії декларацій про початок та звершення будівництва, інформацію щодо мети здійснення операцій, пов`язаних з будівництвом та реалізацією майна, інформацію щодо відділів продажу, інформацію щодо розрахунку вартості реалізованих об`єктів, інформацію щодо понесених витрат на будівництво та реалізацію.

У запиті звернута увага на те, що у разі ненадання документів фіскальний орган може призначити перевірку на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідач на підтвердження вручення цього запиту позивачу надав копію зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення №0212111839198.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту вказаного поштового повідомлення не вбачається, що воно було вручено саме позивачу. У графі отримувач вказано 27.03.2019 та прізвище іншої особи ОСОБА_2 та вказано відмітку за довіреності , разом з тим, на вимогу суду першої інстанції, відповідач не надав довіреності особи, яка нібито отримала вказаний запит в інтересах позивача.

При цьому, позивач наполягає на тому, що вказаний запит податкового органу не отримував.

16.05.2019 ГУ ДФС у Київській області видано наказ №1032 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) .

Наказ виданий на підставі п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України. Період, що підлягав перевірці: з 01.01.2012 - 31.12.2018. Визначено провести перевірку протягом 5 робочих днів з 27.05.2019.

Мета перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна.

16.05.2019 за №232/10-36-13-03 сформовано повідомлення про проведення перевірки.

Судами встановлено, що поштове відправлення вручене позивачу 27.05.2019.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2019 №453/10-36-13-03/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки, на думку відповідача, встановлено, що позивач, як фізична особа, здійснював будівництво багатоквартирних будинків за видом діяльності Організація будівництва будівель та систематичний продаж нерухомого майна (квартир) за видом діяльності 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна .

Крім іншого, в акті перевірки зазначається, що згідно із п. 85.2 ст. 85 ПК України платник зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

ГУ ДФС у Київській області зазначає, що з метою отримання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат позивачу направлено відповідний письмовий запит.

В акті перевірки зазначається, що згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивач отримав письмовий запит 27.03.2019. Станом на дату складання акту перевірки будь-які документи, необхідні для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до ГУ ДФС у Київській області позивачем не надано.

В контексті наведеного в акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 44.6 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

На підставі висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0008211303 від 05.07.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО, та похідні від цього - інші оскаржувані рішення про донарахування.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, серед іншого, виходив з протиправності призначення та проведення перевірки, що, відповідно, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним наказу про призначення перевірки.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Щодо дотримання відповідачем законодавства при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , то відповідно до підпункту 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пункту 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що законною є перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).

При цьому, запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Між тим, порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.

Тобто, платник податків не зобов`язаний виконувати, надавати відповідь на незаконний запит, на запит, який не відповідає встановленим вимогам.

Так, відповідно до вимог п. 73.3. ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

З наведеного вбачається, що наявність печатки є одним з обов`язкових елементів, які зумовлюють надання такому запиту юридичної значимості, обов`язковості, відсутність якого у свою чергу звільняє платника від обов`язку надавати відповідь на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №826/9082/15.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на запиті ГУ ДФС у Київській області від 15.02.2019 №3984/М/10-36-13-03 про надання позивачем інформації та її підтверджуючих документів, який засвідчений безпосередньо контролюючим органом, відсутня печатка ГУ ДФС у Київській області.

У судовому засіданні суду першої інстанції також досліджена фотокопія запиту, наявна власне у контролюючого органу, однак, на ній також відсутній відтиск печатки контролюючого органу.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вказані обставини та недоліки вказаного запиту позбавляють його юридичної значимості та не зумовлювали виникнення у позивача обов`язку надання на нього відповіді.

При цьому, ненадання позивачем відповіді на такий запит не може бути підставою для призначення перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Щодо зазначення в оскаржуваному наказі такої підстави для проведення перевірки, як п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідно до вказаної норми, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

При цьому, оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової невиїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

У даному наказі, як правильно встановлено судами, у ньому, крім посилання на вищезгаданий п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, міститься також посилання на п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати передбачену ПК України фактичну підставу для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, у т.ч. щодо здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, посилання на що відсутнє в оскаржуваному наказі.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що призначення перевірки оскаржуваним наказом відбулось також і без дотримання вимог п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в порушення вказаних вимог, що, у свою чергу, також зумовлює висновок про протиправність оскаржуваного наказу, а відтак і про наявність підстав для його скасування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №810/3188/17.

Щодо дотримання процедури під час проведення перевірки, то відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас, незважаючи на положення п. 79.3 ст. 79 ПК України про необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім під час її проведення, що гарантується положеннями п.п. п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №810/249/15.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка призначена наказом від 16.05.2019, період проведення перевірки з 27.05.2019 - 5 днів. Між тим, наказ та повідомлення вручені позивачу 27.05.2019, що підтверджується зворотнім повідомленням, тобто в день коли перевірка вже проводилась, що свідчить про те, що позивач не був повідомлений про проведення перевірки до її початку у передбаченому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказану перевірку проведено без дотримання обов`язкових для цього умов, що вказує на її протиправність.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 21 ПК України, обов`язками посадових та службових осіб контролюючих органів є, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (п. 86.10 ст. 86 ПК України).

Згідно із п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкових повідомлень-рішень.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.03.2018 справа №1570/7146/12.

Колегія суддів вважає, що у цій справі, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено протиправність документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідно прийняті за її результатами акти індивідуальної дії, а саме податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 справа №826/17123/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Доводи скаржника із посиланням на інші висновки Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин цієї справи та правильних висновків судів на підставі цих обставин.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх