Постанова

від 10.12.2020 по справі 826/1402/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №826/1402/17

адміністративне провадження №К/9901/25338/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.),

УСТАНОВИВ :

Державне територіально-галузеве об`єднання Південно-Західна залізниця (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2016 року №№0004341401, 0004311401, 0004541401, 0004341401; від 04 січня 2017 року №№0009382200, 0009321700, 0009241700, 0009341700, 000922, 0009281700, 000926, 0009301700, 0009201700, 000918241700..

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2019 року, позов задоволено частково.

Водночас при ухваленні рішення у справі судом не вирішено питання щодо позовних вимог, які були збільшені заявою позивача від 10 травня 2017 року, з приводу яких досліджувалися докази, а саме: правомірність податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2016 року №0004481401 та №0004501401.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року задоволено дві невирішені позовні вимоги під час винесення рішенням Окружним адміністративним судом міста Києва від 29 липня 2019 року.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 251903,70 грн.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 року, 06.11.2019 року від апелянта надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги посилаючись на те що сплата судового збору потребує додаткового часу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Продовжено апелянту процесуальний строк виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 року, встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги, протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали.

22.11.2019 року (вх.42453) на адресу суду від апелянта повторно надійшла заява апелянта, в якій останній просить суд продовжити строк на усунення недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві була повернута заявнику.

15 червня 2020 року податковий орган повторно звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Апелянту надано строк для усунення недоліків - не більше ніж десять днів з дня закінчення карантину.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 29 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної податкової служби про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій міститься клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача на додаткове рішення на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 826/1402/17 витребував з суду першої інстанції.

05 листопада 2020 року справа № 826/1402/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Скаржник зазначає, що при первинному зверненні з апеляційною скаргою відповідач не мав можливості сплатити судовий збір з огляду на його значний розмір. Відповідач зазначає, що в подальшому набули чинності зміни до Закону України Про судовий збір , тоді Офісом великих платників податків ДФС було сплачено судовий збір та повторно подано апеляційну скаргу після можливості її приведення у відповідність до вимог КАС України шляхом долучення платіжного доручення.

Суд звертає увагу, що первинну апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року зареєстровано судом першої інстанції 20 вересня 2019 року за вх. № 03-14/99265/19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року було повернуто особі, яка її подала.

Повторно подану апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року зареєстровано судом першої інстанції лише 15 червня 2020 року за вх№03-14/81475/20, тобто апеляційну скаргу було подано більш ніж через півроку з дня винесення ухвали про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Отже, апеляційну скаргу на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У той же час, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Зазначені апелянтом обставини не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відтак, відповідачем не зазначено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та не подано доказів їх поважності, необґрунтовано наявності обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу у період з дати отримання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги по 15 червня 2020 року (дату повторного подання апеляційної скарги).

Так, у поданому на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач вказує, що при первинному зверненні з апеляційною скаргою не мав можливості сплатити судовий збір з огляду на його значний розмір, однак в подальшому збір було сплачено та повторно подано апеляційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Суд, звертає увагу податкового органу на те, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Стосовно доводів скаржника про те, що неможливість вчасно сплатити судовий збір при первісному подані апеляційної скарги, і як наслідок пропуск строку для звернення з повторної апеляційною скаргою, була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно сплати судовий збір та звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Та обставина, що податковий орган звернувся з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків шляхом надання платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 251903,70 грн., який в подальшому було продовжено на п`ять днів. У зв`язку з несплатою судового збору протягом наданого строку, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу повернено особі, яка її подала.

У той же час, 27 лютого 2020 року набули чинності зміни до Закону України Про судовий збір , якими, зокрема, було встановлено обмеження розміру суми судового збору, що справляється за подання апеляційної скарги до адміністративного суду - не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, колегія суддів наголошує, що вже з 27 лютого 2020 року відповідач мав можливість сплатити судовий збір у сумі не 251903,70 грн., а в сумі, обмеженій 15 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та повторно подати апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судовий збір у сумі 31 530,00 грн. було сплачено лише 04 червня 2020 року згідно з платіжним дорученням № 666, апеляційну скаргу відповідача було подано повторно 15 червня 2020 року, тобто, майже через півроку після внесення відповідних змін до Закону України Про судовий збір .

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо поважності причин пропуску на апеляційне оскарження у зв`язку зі значним розміром судового збору, який необхідно було сплатити, а також посилання на правову позицію Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, оскільки після внесення змін до Закону України Про судовий збір в частині обмеження максимальним розміром суми судового збору за подання апеляційних скарг до адміністративних судів, сума судового збору, яка підлягала сплаті, вже не була значною, однак була сплачена апелянтом лише через півроку.

Суд зазначає, що пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року", який набрав чинності 2 квітня 2020 року, встановлює продовження, зокрема строку на подання апеляційних скарг, за умови якщо останні подаються на судові рішення, строк оскарження яких спливає в строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відтак, визначені статтею 295 КАС України строки апеляційного оскарження у даному випадку не підлягають продовженню, оскільки вони скінчилися ще до набрання чинності Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року та до запровадження 12 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України карантину.

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №826/1402/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко