Ухвала

від 10.12.2020 по справі 363/4662/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"10" грудня 2020 р. Справа № 363/4662/20

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

10 грудня 2020 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Рибка І.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року ТОВ ФК Довіра та гарантія звернулась до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із позовною заявою, ТОВ ФК Довіра та гарантія подано заяву про забезпечення позовних вимог, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на все нерухоме майно відповідача ОСОБА_1 , а саме: гараж з підвалом загальною площею 20, 7 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 4622155300:01:001:0104, площею 0,0024 га, з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 4622185600:02:003:0109, площею 0,1543 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення на технічному поверсі загальною площею 80,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення загальною площею 56,1 кв.м., яке розташоване а адресою: АДРЕСА_4 та трьохкімнатну квартиру загальною площею 80,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке вказано у заяві та належить відповідачу ОСОБА_1 , позивач посилається на те, що накладення арешту на вказане майно не призведе до будь - яких збитків правомірного володіння відповідачем ОСОБА_1 його майном, але унеможливить останнього протиправно відчужувати нерухоме майно на користь інших осіб, або ж іншим шляхом ускладнити кредитору отримати погашення заборгованості за кредитом за рахунок наявного нерухомого майна, а тому не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до неможливості виконання рішення.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, долучені до заяви копія кредитного договору № 20/11/2007/840-к/1044 від 20.11.2007 року, копія договору № GL3N415722 про відступлення прав вимоги від 21.04.2020 року, копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія від 22.01.2016 року, копія протоколу № 8/05 від 08.05.2014 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія , копія наказу від 12.05.2014 року № 12/05-14, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не засвідчені належним чином.

Також, підтверджень щодо вартості нерухомого майна, а саме: гаража з підвалом загальною площею 20, 7 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж 6-28; земельної ділянки кадастровий номер 4622155300:01:001:0104, площею 0,0024 га, з цільовим призначенням: для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки 6-28; земельної ділянки кадастровий номер 4622185600:02:003:0109, площею 0,1543 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлового приміщення на технічному поверсі загальною площею 80,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення загальною площею 56,1 кв.м., яке розташоване а адресою: АДРЕСА_4 та трьохкімнатної квартири загальною площею 80,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яке належить відповідачу ОСОБА_3 до заяви про забезпечення позову не надано.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 150-153 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Б. Баличева