Ухвала

від 07.12.2020 по справі 190/1577/20

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1577/20

Провадження №2/190/653/20

УХВАЛА

07 грудня 2020 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Кудрявцева Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

Встановила:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,1994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на землях Саксаганськогої сільської ради П`ятихатського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224587000:01:003:0060, в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , належна померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ160573, виданого 05.04.2007 року, видавник: П`ятихатська райдержадміністрація Дніпропетровської області;

- витребувати у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпровської державної нотаріальної контори (49044, м.Дніпро, вул.Шевченка 36/21, тел. НОМЕР_1 ) - копію спадкової справи №3-200 відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- витребувати від Управління Держгеокадастру у П`ятихатському районі Центру надання адміністративних послуг П`ятихатської райдержадміністрації (52100, Дніпропетровська область, м.П`ятихатки, вул.Желєзнякова,104, тел. 05651-3-07-36) дані щодо реєстрації, видачі та належності на день смерті ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельної ділянки площею 5,1994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на землях Саксаганської сільської ради П`ятихатського району, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224587000:01:003:0060, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ160573, виданого 05.04.2007 року, видавник: П`ятихатська райдержадміністрація Дніпропетровської області.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до пункту 3.5.Листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином.

В позовній заяві позивач посилається на Державний акт, відповідно до якого батькові позивача належала земельна ділянка, але доказом належності земельної ділянки зазначає - копія Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно . При цьому позивачем не додано копію Державного акту на землю, не вказано де знаходиться його оригінал, і взагалі не зазначено, що оригінал документа відсутній у позивача, за яких підстав він був втрачений (якщо припустити, що він втрачений). Таким чином, з позовної заяви не убачається факт відсутності державного акту, а отже і підстава звернення позивача до суду з позовом.

Також, в позовній заяві позивач зазначив, що його матір відмовилася від спадщини на його користь, а тому він є єдиним спадкоємцем після смерті батька. При цьому документів, що підтверджують зазначений факт, позивачем не додано.

Крім того, зазначена в позовній заяві позивачем ціна позову - 60000 гривень документально не підтверджена. При цьому, він просить визначити вартість спадкового майна в 80000 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна. Разом з тим, виходячи зі змісту ст. 176 ЦПК Україниціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про оцінку земель грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки; експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Натомість, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, позивачу необхідно визначити ціну позову, виходячи з експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом даного позову. Вказана позивачем ціна позову нічим документально не підтверджується. Додана до позовної заяви копія Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно дає можливість позивачу встановити вартість спірної земельної ділянки.

Щодо вимог позивача про витребування доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст.116 ЦПК України встановлені підстави та порядок забезпечення доказів. Так, згідно ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Статтею 117 ЦПК України, визначені вимоги до заяви про забезпечення доказів. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що питання щодо забезпечення доказів вирішується судом у тому випадку, якщо надання таких доказів є необхідним, або якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Між тим, в порушення вищезазначених вимог, в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначені обставини, для доказування яких необхідні докази, які він просить витребувати, не обґрунтовані підстави, які б давали можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Крім того, позивачем навіть не зазначено причин, з яких ним не можуть бути подані докази, про витребування яких він просить суд.

Згідно ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин провадження у справі не може бути відкритим, а тому відповідно до ст.185 ЦПК України дана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

У разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно подати до суду, відповідно до кількості учасників процесу.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Керуючись ст.ст. 175, 177,185,260,261 ЦПК України,

Ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Про прийняте рішення повідомити позивача, надіславши йому копію ухвали для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кудрявцева Ю.В.