Ухвала

від 02.07.2020 по справі 757/23532/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23532/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙКОМ ЛТД» ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 року в рамках кримінального провадження № 42019000000000331,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 року директор ТОВ «СТАЙКОМ ЛТД» ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням в порядку ст.ст.170,174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №757/30119/19-к у кримінальному провадженні №42019000000000331 від 12.02.2019, а саме: з грошових коштів ТОВ «Стайком ЛТД» (код ЄДР 41630514) на рахунку №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (ел. адміністрування ПДВ) відкриті в Казначействі України (МФО 899998), а також з грошових коштів ТОВ «Стайком ЛТД» (код ЄДР 41630514) на рахунку № НОМЕР_3 в банківській установі Філія "РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 320649). В обґрунтування клопотання зазначає, що арешт на рахунки ТОВ «СТАЙКОМ ЛТД» накладений необґрунтовано, а тому має бути скасований. Не зняття арешту з рахунків Товариства, призведе до вимушеного припинення господарської діяльності (заборгованість по заробітній платі, оренді офісних приміщеннях, комунальних послугах та інших обов`язкових платежах) та стане реальною перешкодою своєчасного виконання вищезазначеного договору в строк до кінця серпня 2019 р. Представник особи, в інтересах якої подано клопотання адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання у відсутність. Прокурор ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав письмові заперечення. Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного. Судовим розглядом встановлено, що слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000000331 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 4 ст.358, ч. 1 ст.366, ч. 3 ст.368 КК України. 18.06.2019, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/30119/19-к на підставі клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №42019000000000331 було накладено арешт на кошти ТОВ «Стайком ЛТД» (код ЄДР 41630514) на рахунку №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (ел. адміністрування ПДВ) відкриті в Казначействі України (МФО 899998), а також на кошти ТОВ «Стайком ЛТД» (код ЄДР 41630514) на рахунку № НОМЕР_3 в банківській установі Філія "РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР" АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 320649). За висновками слідства начебто ТОВ «Стайком ЛТД» має ознаки фіктивності та створене для переведення в готівку бюджетних коштів, зроблений на підставі рапорту від 27.05.2019 року старшого оперуповноваженого на ОВО 5-го відділу 1 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_7 , в ході виконання ним доручення слідчого. Але матеріали справи не містять жодних доказів безпідставного перерахування на користь ТОВ «Стайком ЛТД» коштів, оскільки фіктивність правочину слідством встановлено не було, крім того роботи за Договором були проведені своєчасно та в повному обсязі, слідством не наведено жодного та допустимого доказу «не проведення» робіт. Висновки прокурора про протиправність дій ТОВ «Стайком ЛТД» є безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.Ці обставини підтверджуються відповідними документами. Частиною 1статті 98КПК Українивизначено, що речовими доказамиє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігали на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використаніяк доказфакту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхомабо отримані юридичною особоювнаслідок вчинення кримінального правопорушення. Кошти, які на цей час знаходяться на рахунках ТОВ «Стайком ЛТД», жодних ознак речових доказівне мають. Таким чином зазначені кошти не можуть бути речовими доказами у справі. Відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, унеможливлює конфіскацію майна або стягнення з юридичної особиотриманої вигоди. З цих же причин неможлива спеціальна конфіскація. Крім того в даному випадку відсутні будь-які підстави вважати можливою спеціальну конфіскацію і з огляду на те, що гроші на рахунку одержані не внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, не призначалися ( не використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, не були предметом злочину, не були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину. Відповідно достатті 96-6 Кримінального кодексу Українидо юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру:1) штраф; 2) конфіскація майна; 3) ліквідація. До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий. При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобов`язана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою. Статтею96-8КК Українивстановлено, що конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна юридичної особи і застосовується судом у разі ліквідації юридичної особи згідно з цим Кодексом, а виходячи із приписівстатті96-9 цього Кодексуліквідація юридичної особи застосовується судом у разі вчинення її уповноваженою особою будь-якого із злочинів, передбачених статтями109,110,113,146,147,160,260,262,258-258-5,436,436-1,437,438,442,444,447цьогоКодексу. Відповідно до приписівстатті 173 ч.4 КПК Українислідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. У зв`язку з арештомвсіх поточнихрахунківвказаного підприємства, господарська діяльністьзначно обмежується. ТОВ «Стайком ЛТД» не має можливості: погашати заборгованість, оплачувати поточні рахунки за постачанняприродного газу, що може в подальшому привестидо обмеженняв постачанні природного газу і блокування опаленняу дитячий садочок і басейн; виплачувати заробітнуплату працівниками та сплачувати податкина заробітну плату; оплачуватиєдинийподаток; проводити будівельні роботи у зв`язку із неможливістю придбанняматеріалів і обладнання. При застосуваннязаходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідностідо вимогКПК Українита судовою процедурою гарантуватидотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа небула б піддана необґрунтованомупроцесуальному обмеженню. При вирішенніпитання про арешт майна для прийняття законного та справедливогорішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахуватиправову підставудля арештумайна, можливістьвикористаннямайнаяк доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числіі спеціальної, наявністьобгрунтованої підозриу вчиненніособою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірністьобмеження права власностізавданнямкримінальногопровадження, а такожнаслідкиарешту майнадля підозрюваного, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертаєтьсяз проханнямарештуватимайно, оскільки, згідност. 1 Першого протоколу Конвенції прозахист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинноздійснюватисявідповідно до закону. Отжесуб`єкт, який ініціює таке обмеження, повиненобґрунтуватисвою ініціативу з посиланням на норми закону. У кожному конкретному кримінальному провадженніслідчий суддя, застосовуючивид обтяження, зокрема арешт майна, має неухильнодотримуватись вимог закону. При накладенні арештуна майно слідчийсуддя має обов`язковопереконатисяв наявностідоказів на підтвердженнявчиненнякримінального правопорушення. При цьомузакон не вимагаєабивони булиповнимита достатніми на ційстадіїкримінального провадження, однак вонимають бутитакими, щоб слідчийсуддя буввпевнений у тому, що данідокази можуть дати підставидля пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненнітого чи іншого злочину. Згідно з п. 18ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98). При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Статтею 84 КПК Україниімперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Окрім того, відповідно до вимогст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Так, оцінюючи наведені заявником у клопотанні про скасування арешту майна доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не спростовують доводів слідства та висновків слідчого судді, що спірне майно є доказом у кримінальному провадженні, а отже залишається актуальним забезпечення його схоронності шляхом заборони відчуження, розпорядження, користуванням ним. Наведене свідчать про обґрунтованість застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Частиною 7 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України. Крім того, арешт майна є тимчасовим заходом позбавлення права на відчуження, розпорядження або користування майном та не позбавляє іпотекодержателя права на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки по завершенню кримінального провадження. Отже, в силу принципу змагальності сторін, заявником не було доведено, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, а тому в цілях подальшого безперешкодного та своєчасного проведення досудового розслідування, в задоволенні клопотання заявника варто відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.98,170,171,172,173,174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЙКОМ ЛТД» ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 року в рамках кримінального провадження № 42019000000000331- відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1