Рішення

від 09.12.2020 по справі 240/8648/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Житомир

справа № 240/8648/20

категорія 109010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 "ячеславівна звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Андрушіської районної державної адміністрації Житомирської області щодо розгляду заяви у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 від 28.04.2020;

- зобов`язати Відділ інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури,енергетики тазахисту довкілля Андрушіської районної державної адміністрації Житомирської області видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ОСОБА_1 у відповідності до поданих документів за заявою від 28.04.2020на об`єкт будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою» за адресою: АДРЕСА_2 .

Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 5840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником квартири АДРЕСА_3 . Маючи намір реконструювати власну квартиру під кабінет лікаря, що займається практикою, 28.04.2020 звернулась до відповідача із заявою про надання містобудівних умов та обтяжень забудови земельної ділянки для реконструкції квартири АДРЕСА_1 за вказаною адресою. Однак, відповідач листом від 12.05.2020 відмовив у задоволенні вказаної заяви, з тих підстав, що відсутній детальний план території на земельну ділянку під об"єкт будівництва. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справ.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 25.06.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву від 06.07.2020 (за вх.№23499/20), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що було встановлено відсутність генерального плану населеного пункту с.Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, що також підтверджується довідкою №02-20/199 від 26.06.2020 Новоівницької сільської ради.

Також вказує, що відсутність містобудівної документації (генерального плану населеного пункту, плану зонування території) унеможливлює визначити відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні під час видачі містобудівних умов та обтяжень забудови земельної ділянки для реконструкції квартини АДРЕСА_1 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що позивачем не надано повний пакет документів, оскільки згідно зі змістом ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.5.42 ДБН В.2-15:2019 необхідним є документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою або копія договору суперфіцію для встановлення окремого входу та евакуаційного виходу ізольованого від житлової частини будинку.

14 липня 2020 року позивач надіслала до суду відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№24771/20), у якому додатково зазначає, що її представником було здійснено адвокатський запит до Новоівницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області за результатами якого отримано відповідь, що генеральний план селища Новоівницьке є актуальним.

Саме тому, на думку позивача, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасуванні.

Щодо необхідності подання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для встановлення окремого входу, зазначає, що ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані,можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

23 липня 2020 року відповідач надіслав до суду письмові пояснення (за вх.№26254/20), у яких вказує, що позивач не бере до уваги наявність довідки Новоівницької сільської ради №02-20/199 про те, що Генеральний план та план зонування території с.Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області відсутній, а інформація надана адвокату Ковальовій Я.В. про актуальність Генерального плану, була надана помилково.

Відповідно до ухвали суду від 25.09.2020 справу за позовом ОСОБА_1 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ухвалою суду від 20.10.2020 відкладено розгляд справи на 17.11.2020 та повторно зобов"язано Новоівницьку сільську раду Андрушівського району Житомирської області та військову частину НОМЕР_1 надати суду Генеральний план селища Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області.

Відповідно до ухвали суду від 17.11.2020 розгляд справи відкладено на 04.12.2020 та повторно зобов"язано військову частину НОМЕР_1 надати суду Генеральний план селища Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області.

Позивач, представник позивача та представник відповідача у визначений день та час, не прибули до суду, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін до суду не надходило.

03 грудня 2020 року представник позивача надіслав до суду заяву (за вх.№51346/20), у якій просить суд розглядати справу без її участі та не заперечує щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідач 15 жовтня 2020 року надіслав заяву (за вх.№41247/20), у якій просить розглядати справу без його участі.

Зважаючи на подані представником позивача та представником відповідача клопотання та керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 30.11.2019 між ОСОБА_2 ("Продавець") та ОСОБА_1 "ячеславівною("Покупець") укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстрований у реєстрі за №1453 (далі - Договір), згідно з яким позивач придбала квартиру АДРЕСА_3 . (а.с.8).

Позивач звернулась до Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою від 28.04.2020, у якій відповідно до ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» просила надати містобудівні умови та обмеження для проектування об"єкту будівництва, реконструкції квартири АДРЕСА_1 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займаються практикою за адресою: АДРЕСА_4 . До заяви надано наступні документи: договір купівлі-продажу квартири №1453 від 30.11.2019; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №190961481 від 30.11.2019; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 ; викопіювання з топографо-геодезичного плану; схема генерального плану; план поверху (а.с. 8, 9, 10-11, 13, 14, 15).

Листом від 12.05.2020 №12-05/48 позивачу відмовлено у задоволенні заяви та зазначено, що в ході вивчення наданих документів встановлено відсутність детального плану території на земельну ділянку під об"єкт будівництва «Реконструкція квартири №26 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою», що не дає можливості визначити відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні (а.с.16).

Не погодившись із вказаними діями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюєЗакон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до пункту 8 частини першоїстатті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - Містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

В силу частини першої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об`єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об`ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об`єктів будівництва, що визначаються відповідно до у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

Статтею 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини другоїстатті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Статтею26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до приписів частини 1статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 2статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до частини 3статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно дочастини восьмоїстатті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно із частиною 4статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1)неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Таким чином, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначені у ч.4ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"та їх перелік є вичерпним.

Судом встановлено, що позивачем до заяви про встановлення містобудівних умов і обмежень надано необхідний перелік документів визначений ч. 3ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Проте, відповідачем відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації за вказаною адресою, а саме детального плану території.

Згідно з ч.1ст.16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до ч.1ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно з ч.1ст.18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

На підставіст.19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до п. 6 РозділуV"Прикінцеві положення"Закону №3038 рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цьогоЗаконуне затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку до 1 січня 2015 року.

За змістом вказаних норм за відсутності плану зонування чи детального плану територіїмістобудівні умови та обмеження на підставі попередніх планувальних рішень могли бути видані лише до 1 січня 2015 року; починаючи з 1 січня 2015 року за відсутності плану зонування чи детального плану територіїмістобудівні умови та обмеження не надаються.

Під час судового розгляду справи встановлено, що детальний план житлової та громадської забудови не встановлений, що унеможливлює отримання позивачем містобудівних умов та обмежень для проектування об"єкта будівництва.

Проте, режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій, що передбачено ч.1ст.25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

Таким чином, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 11.07.2019 у справі №369/9003/16-а.

Суд зазначає, що під час розгляду справи з метою встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору, щодо наявності актуального Генерального плану селища Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, судом неодноразово витребовувались докази у відповідача та військової частини НОМЕР_1 .

У результаті, судом встановлено, що Генеральний план селища Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, який знаходиться на зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 має гриф з обмеженим доступом та складений у розмірі, що відповідає форматі А1. Тому у військової частини НОМЕР_1 відсутнє обладнання, необхідне для копіювання документів з грифом обмеженого доступу (а.с.74).

Враховуючи, що підготовка і подання на затвердження відповідної ради містобудівної документації (в тому числі детального плану території) відноситься до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, а тому позивач не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді неможливості реалізувати свої права на забудову, від неналежного виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків щодо розроблення та затвердження детального плану території.

Таким чином, зважаючи на надання позивачем до відповідача разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень усіх документів, визначених частиною 3статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та враховуючи відсутність будь якої вини заявника у не затвердженні в установленому порядку відповідним органом місцевого самоврядування детального платну території, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Реконструкція квартири №26 (без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою за адресою: АДРЕСА_4 .

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач, як на підставу відмови у видачі містобудівних умов жодним чином не вказав про відсутність генерального плану с.Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, проте у відзиві на позовну заяву зазначає про його відсутність, що у свою чергу, на його думку, унеможливлює визначити відповідність намірів забудови.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинство України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому надаючи правову оцінку відмові у видачі містобудівних умов та обмежень та доводам відповідача, суд відповідно до частин 1, 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства Українизастосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) згідно з усталеною практикою суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" (ВП), заява №22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" (ВП), заява №71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В пункті 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (ВП), заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" "…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що"система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої діїзаборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права".

Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу містобудівних умов та обмежень, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його власністю.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У даному випадку відповідачем у відмові не зазначено жодної з вимог містобудівної документації на місцевому рівні, яким не відповідав би намір забудови об`єкта будівництва, а лише вказано на відсутність детального плану території земельної ділянки під об"єкт будівництва.

Щодо доводів відповідача, вказаних у відзиві на позовну заяву, з приводу необхідності надання документу, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою або копію договору суперфіцію для встановлення окремого входу та евакуаційного виходу ізольованого від житлової частини будинку, суд зазначає наступне.

Суд повторно наголошує відповідачу суб"єкту владних повноважень, що вказані підстави не були зазначені у листі від 12.05.2020 №12-05/48, як підстава відмови у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Реконструкції квартири АДРЕСА_1 (без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою за адресою: АДРЕСА_4 ".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за заявою від 28.04.2020, викладені у листі №12-05/48 від 12.05.2020 є протиправними.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язаннявідповідача видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до поданих документів за заявою від 28.04.2020на об`єкт будівництва: "Реконструкція квартири АДРЕСА_1 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою» за адресою: АДРЕСА_2 ", суд зазначає наступне.

Надання містобудівних умов та обмеження може мати місце лише у випадку встановлення відсутності таких підстав для відмови у видачі, які передбачені ч.4ст.29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, повноваження щодо вирішення питання про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об"єкту будівництва у даному випадку належать до дискреційних повноважень відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Андрушіської районної державної адміністрації Житомирської області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначенимистаттею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено перевірку відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання надати містобудівні умови та обмеження слід відмовити.

Окрім того, суд зазначає, що під час розгляду справи, з метою встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору, а саме наявності актуального Генерального плану селища Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, судом неодноразово витребовувались докази у відповідача та військової частини НОМЕР_1 .

Під час розгляду справи судом встановлено, що Генеральний план селища Новоівницьке Андрушівського району Житомирської області, який знаходиться на зберіганні у військовій частині НОМЕР_1 , має гриф з обмеженим доступом та складений у розмірі, що відповідає формату А1, а у військової частини НОМЕР_1 відсутнє обладнання, необхідне для копіювання документів з грифом обмеженого доступу (а.с.74).

Одночасно, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч. 2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язатиВідділ інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури,енергетики та захистудовкілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2020 щодо надання містобудівних умови та обмежень для проектування об"єкту будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою» за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

Частинами 1 та 2статті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем у порушення ч. 2ст. 77 КАС Українине доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій відповідача , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

У силу приписівст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 5840, 80 грн, суд зазначає, що на момент винесення рішення у справі позивачем не надано жодного доказу на підтвердження сплати суми понесених судових витрат.

Керуючись статтями4,6-9,32,77,139,205,229,242-246,250,255,258,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту докілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (площа Т.Г.Шевченка, 1,Андрушівка, Андрушівський район, Житомирська область, 13401, код ЄДРПОУ 36104855) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики та захисту довкілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за заявою від 28.04.2020, викладені у листі №12-05/48 від 12.05.2020.

Зобов`язати Відділ інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, енергетики тазахистудовкілляАндрушівської районної державної адміністрації Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2020 щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 (без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані) під кабінет лікаря, що займається практикою» за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу інфраструктури, житлово-комунального господарства, містобудування,архітектури, енергетики тазахистудовкілля Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі10 грудня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко