Постанова

від 08.12.2020 по справі 910/26148/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа № 910/26148/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Горбунової М.Є.

за участю представників учасників справи:

від позивача (стягувача): Жиліч С.М.

від відповідача (боржника): Варданян А.А.

від органу ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 (повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2020) (суддя Гулевець О.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"

на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/26148/15 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс"

до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 1 754 842,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - ТОВ "Нафтосервіс", позивач, стягувач) 23.07.2020 звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою № 21/7 від 21.07.2020, в якій просило суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282 та скасувати зазначену постанову.

2. Обґрунтовуючи вказану скаргу, скаржник (стягувач) зазначив, що посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові як на підставу закриття виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачеві на норми Закону України "Про трубопровідний транспорт" та п.п. 1-2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" є незаконними та безпідставними.

3. Так, скаржник вважає, що Закон України "Про трубопровідний транспорт" не містить норм, за якими б встановлювалось право виконавчої служби закривати виконавче провадження з примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості боржника за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, а лише забороняє здійснювати стягнення коштів з такого поточного рахунку.

4. У свою чергу, п.п. 1-2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", на думку позивача (стягувача), не встановлюється заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а лише передбачається зняття арештів та заборон відчуження майна боржника.

5. Також, скаржник зазначив, що для можливості самостійного/добровільного погашення заборгованості боржником перед кредиторами, визначеним п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про трубопровідний транспорт", у тому числі ТОВ "Нафтосервіс", має бути відкрите виконавче провадження про стягнення такої заборгованості. У випадку відсутності постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, боржник не матиме права використовувати кошти, що знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, для погашення зазначеної заборгованості.

6. Водночас, стягувач звернув увагу, що у випадку примусового стягнення заборгованості з державних підприємств та встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний не закривати виконавче провадження, а здійснити дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15 (суддя Гулевець О.В.) у задоволенні скарги ТОВ "Нафтосервіс" на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича відмовлено повністю.

8. При постановленні вказаної ухвали господарський суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не надано суду належних та допустимих доказів наявності порушень старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шереметом Олександром Вікторовичем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів скаржника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

9. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15, ТОВ "Нафтосервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та постановити нове рішення, яким визнати незаконними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282 та скасувати зазначену постанову.

10. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, встановивши, що державним виконавцем було вірно застосовано норми ст. 37, п. 1 2 розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 22 Закону України "Про трубопровідний транспорт" при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

11. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

12. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Нафтосервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

13. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) задоволено клопотання ТОВ "Нафтосервіс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15 та поновлено ТОВ "Нафтосервіс" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нафтосервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2020; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.11.2020.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Нафтосервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15 відкладено на 08.12.2020 о 09 год. 55 хв.

Позиції учасників справи.

15. Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") та Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзиви на апеляційну скаргу у встановлений судом термін не подали, що не є перешкодою для перегляду ухвали суду відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Явка представників учасників справи.

16. У судове засідання 08.12.2020 з`явилися представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника).

17. Представник органу Державної виконавчої служби у судове засідання 08.12.2020 не з`явився, хоча Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги ухвалою суду від 01.12.2020.

18. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, який призначено на 08.12.2020, до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

19. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника органу Державної виконавчої служби.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/26148/15 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Нафтосервіс" суму основного боргу у розмірі 1 028 770,46 грн., 3% річних у розмірі 72 803,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 653 269,24 грн. та судовий збір у розмірі 26 322,64 грн.; відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/26148/15 до 30.04.2016.

21. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі № 910/26148/15 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ від 27.11.2015.

22. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.01.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53239282 з примусового виконання наказу № 910/26148/15, виданого 27.11.2015 Господарським судом м. Києва.

23. 24.04.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шереметом Олександром Вікторовичем винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 53239282 із зведеного виконавчого провадження № 55350921.

24. Також, 24.04.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шереметом Олександром Вікторовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, якою наказ № 910/26148/15, виданий 27.11.2015 Господарським судом міста Києва, повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

25. При винесенні вищезазначеної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець виходив з того, що Верховною Радою України прийнято Закон України від 22.11.2018 № 2618-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", яким внесено наступні доповнення до Закону України "Про трубопровідний транспорт": на період тимчасової окупації Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для: 1) проведення розрахунків із забезпечення виробничої, інвестиційної діяльності, діяльності щодо захисту майнових прав та законних інтересів у судах (арбітражах); 2) погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання відкривається в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України за пропозицією Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". На такий рахунок зараховуються кошти, що надходять від господарської діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", у тому числі відшкодування з бюджету. На кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернуто стягнення за зобов`язаннями Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз".

26. Крім того, у постанові від 24.04.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження заходів, пов`язаних із відновленням діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" від 19.12.2019 № 399-ІХ доповнено розділ ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження" пунктом 1-2 такого змісту: "Тимчасово, до 31 грудня 2022 року, підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

27. На підставі викладеного, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець дійшов висновку про повернення наказу № 910/26148/15, виданого 27.11.2015 Господарським судом міста Києва, стягувачу.

28. Не погодившись з діями старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича щодо винесення постанови від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282 про повернення виконавчого документа стягувачеві, ТОВ "Нафтосервіс" (стягувач) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою № 21/7 від 21.07.2020, в якій просило суд визнати незаконними такі дії державного виконавця та скасувати зазначену постанову.

29. Обґрунтовуючи вказану скаргу, ТОВ "Нафтосервіс" послалося на відсутність у державного виконавця правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції.

30. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

31. Згідно з ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

33. За приписами статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

35. Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

36. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

37. За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

38. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

39. У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

40. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" (заява № 56849/00) від 29.06.2004, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

41. Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

42. Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

43. Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

44. У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

45. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

46. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

47. Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

48. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

49. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

50. Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 1291 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 № 2-рп(ІІ)/2019).

51. Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

52. У пілотному рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини встановив, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень. Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (рішення у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, № 40450/04, п.п. 83-85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України").

53. У п. 3 резолютивної частини рішення від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13 та інші, Велика Палата Європейського суду з прав людини постановила, що п`ять заяв та 12 143 заяви, наведені в додатках I і II до цього рішення, мають розглядатись відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

54. Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

55. Таким чином, виходячи з практики з Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

56. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/9279/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

57. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

58. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

59. Виходячи зі змісту частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

60. Як встановлено вище, 13.01.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53239282 з примусового виконання наказу № 910/26148/15, виданого 27.11.2015 Господарським судом м. Києва, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ "Нафтосервіс" 1 781 165,46 грн.

61. Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Така правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16.

62. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

63. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

64. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

65. Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій.

66. Законом України від 22.11.2018 № 2618-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", на який послався державний виконавець, а саме пунктом 1, доповнено Закон України "Про трубопровідний транспорт" статтею 22 такого змісту:

"Стаття 22. Прикінцеві положення

На період тимчасової окупації Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для:

1) проведення розрахунків із забезпечення виробничої, інвестиційної діяльності, діяльності щодо захисту майнових прав та законних інтересів у судах (арбітражах);

2) погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом.

Поточний рахунок із спеціальним режимом використання відкривається в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України за пропозицією Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". На такий рахунок зараховуються кошти, що надходять від господарської діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", у тому числі відшкодування з бюджету.

На кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз".

На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню".

67. Також, Законом України від 22.11.2018 № 2618-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пунктом 2) у Законі України "Про виконавче провадження" розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 2 такого змісту:

"1 2 . Тимчасово, до 31 грудня 2019 року, підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування)".

68. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

69 . Наведене свідчить, що стягувач через законодавчі обмеження не має можливості домогтися виконання рішення в порядку, який встановлений Законом України "Про виконавче провадження".

70. У той же час, особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи установлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", частиною першою якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

71. Статтею 2 вказаного Закону закріплено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

72. Так, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

73. Частиною третьою статті 4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

При цьому, надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", але й відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій.

Таке тимчасове зупинення державою лише захищає боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем - особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

Відтак, слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ніяких інших умов для застосування, в т.ч. визначених частиною третьою статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не вимагає та не передбачає.

Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/2986/16 та від 19.03.2019 у справі № 13/156-10.

74. Отже, факт невиконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

75. При цьому, Законом України від 22.11.2018 № 2618-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" жодних обмежень щодо застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у частині подання необхідних документів та відомостей до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, яке повинно вчинятися в рамках виконавчого провадження саме на стадії примусового виконання рішення суду, судовий контроль за виконанням якого покладено на суд, не встановлено.

76. На підставі викладеного, з огляду на те, що боржником у даній справі є державне підприємство, враховуючи дату відкриття виконавчого провадження (13.01.2017), колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець, за наявності передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, повинен був здійснити встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заходи для виконання судового рішення у справі № 910/26148/15.

77. Проте матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем дотримані вимоги ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що виходячи з принципу обов`язковості судових рішень свідчить про неправомірність дій державного виконавця з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

78. Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ТОВ "Нафтосервіс" на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 53239282 та безпідставно відмовив у її задоволенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

79. Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

80. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

81. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

82. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

83. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги ТОВ "Нафтосервіс" на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 53239282, визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282 та скасування зазначеної постанови.

84. З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ "Нафтосервіс" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги ТОВ "Нафтосервіс" № 21/7 від 21.07.2020 на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 53239282.

85. Оскільки оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15 (дію якої було зупинено до закінчення її перегляду в апеляційному порядку відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у даній справі) підлягає скасуванню, підстави для поновлення її дії відсутні.

Судові витрати.

86. Враховуючи задоволення апеляційної скарги ТОВ "Нафтосервіс", з огляду на визнання неправомірними дій державного виконавця, суд апеляційної інстанції, згідно зі ст. 129 ГПК України, вважає за необхідне покласти витрати ТОВ "Нафтосервіс" зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/26148/15 скасувати.

3. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" № 21/7 від 21.07.2020 на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича задовольнити.

4. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282.

5. Скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета Олександра Вікторовича про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2020 у виконавчому провадженні № 53239282.

6. Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код 34967593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 58, код 32233161) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

7. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.12.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська