Постанова

від 11.12.2020 по справі 924/735/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Справа № 924/735/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 р. ухваленого суддею Вибодовським О.Д. у м.Хмельницькому

у справі № 924/735/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП"

про стягнення 121196,60 грн., з яких 105281,12 грн. - заборгованість, 10715,57 грн. - пеня, 1514,29 грн. - 3% річних та 1583,62 грн. - інфляційні втрати

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 р. у справі № 924/735/20 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" про стягнення 121196,60 грн. з яких: 105281,12 грн. - борг, 10715,57 грн. - пеня, 1514,29 грн. - 3% річних та 1583,62 грн. - інфляційні втрати.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 р. у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 р. є необґрунтованим, незаконним, а позов - передчасним. В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що заявкою на перевезення № 1 експрес-накладною Нова Пошта № 20400153502478 від 11.12.2019 р. на адресу відповідача був направлений такий пакет документів: акт надання послуг № 1246 від 09.12.2019 р.; рахунок на оплату № 1243 від 09.12.2019 р.; СМК б/н від 18.11.2019 р.; СМК б/н від 05.12.2019 р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу без зауважень. Однак, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи № 924/735/20 відсутній документ, який підтверджує надсилання саме цих документів, а не інших.

Посилається на ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і пояснює, що за домовленістю сторін відповідно до пункту 4.6. договору до повного пакету документів відноситься акт виконаних робіт, тоді як до позовної заяви позивачем було додано акт надання послуг № 1246 від 09.12.2019 р. Таким чином, акт надання послуг, який доданий до позовної заяви, не передбачений пунктом 4.6. договору як (форма) первинного документа, що вказує на не надсилання та не отримання ТОВ ВІ ЕС ВІ ГРУП повного пакету документів в порядку, що визначений п.4.5. та 4.6. договору, внаслідок чого строк оплати за договором ще не настав.

Також звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано довіреність або інший документ, який би передбачав повноваження Погрібняк М.В. на складання первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема рахунку на оплату № 1243 від 09.12.2019 р. Крім того, на даному рахунку відсутній відбиток печатки позивача, який сторони узгодили у договорі про надання послуг з організації перевезення вантажів №ХК - 13/11/19-1 від 13.11.2019 р. заповнивши відповідні реквізити, а відтак рахунок на оплату № 1243 від 09.12.2019 р. складений та підписаний неуповноваженою особою, що виключає можливість використання його в якості доказу.

Посилається на ч.1 ст. 199, ч. 2 ст. 233 ГК України та правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 924/709/17, і доводить що штрафні санкції за період з 17.03.2020 р. по 01.06.2020 р. є надто великими, оскільки судом не враховано майновий стан, який змінився у зв`язку із запровадженням обмежувальних заходів по запобіганню поширення на території України коронавірусу COVID-19, а тому штрафні санкції мають бути зменшені на 60 % від суми, яка підлягає стягненню, а саме - сума пені 6429, 34 грн., сума 3% річних 908,57 грн., інфляційні витрати 950,17 грн.

Просить суд урахувати викладене і відмовити у задоволенні позову.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсель" подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника.

Вважає, що належне виконання позивачем умов договору підтверджується гарантійним листом № 10 від 12.02.2020 р., за змістом якого скаржник зазначає, що послуги перевезення вантажу надані професійно та якісно. Також графік погашення заборгованості, викладений у листі, спростовує доводи скаржника, що строк оплати послуг ще не настав.

Не погоджується з доводами скаржника, що рахунок на оплату № 1243 від 09.12.2019 р. підписаний неуповноваженою особою, оскільки відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-34000-20/23- 4579/4800 від 09.07.2007 р. Щодо документального оформлення операцій з виконання робіт та/або надання послуг рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Звертає увагу, що умови договору не передбачають надання підтвердження повноважень особи на складання документів, що не відносяться до первинних.

Вважає недоречним посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , оскільки зобов`язання за договором виникли у скаржника в грудні 2019 року, тобто - задовго до запровадження обмежувальних заходів по запобіганню поширення на території України.

Просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 р. у справі № 924/735/20.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне .

13 листопада 2019 року ТОВ Корсель та ТОВ ВІ ЕС ВІ ГРУП уклали договір № ХК-13/11/19-1 про надання послуг з організації перевезення вантажів, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати міжнародні транспортно-експедиційні послуги згідно зі ст.8 Закону України Про транспортно-експедиційні послуги /а.с. 13-17/.

Відповідно до п.2.2 договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявках на перевезення. Заявка та відображені в ній умови, є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 4.5, 4.6. договору виконавець має право виставляти рахунки на умовах, як передплати, так і післяплати наданих послуг про що вказується у відповідній заявці. При цьому термін оплати по рахунку по передплаті не може перевищувати одного дня з дати виставлення рахунку: термін оплати рахунку по післяплаті не може перевищувати трьох днів з моменту отримання повного пакету документів, якщо інше не обумовлено в заявці. Якщо протягом 3-х календарних днів після отримання документів, замовник не надасть письмової відмови (шляхом направлення електронного листа або факсу) щодо невідповідності та/або некомплектності документів, пакет документів вважається прийнятим замовником досилати. Сторони домовились, що повний пакет документів, якщо інше не обумовлено в заявці, включає в себе оригінал рахунку, акт виконаних робіт (у двох екземплярах) та завірені копії СМR.

Відповідно до п.4.9 договору за кожен день прострочення оплати, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Згідно з п. 11.1 строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

13.11.2019 р. ТОВ Корсель та ТОВ ВІ ЕС ВІ ГРУП узгодили заявку № 1 на перевезення, за умовами якої перевезення вантажу відбувалося за маршрутом Gondrin, 34410 Веgue (Франція) - м. Хмельницький (Україна), вартість перевезення -105281,12 грн. Оплата замовлення по заявкам здійснюється згідно з умовами договору /а.с. 18/.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною СМR б/н від 18.11.2019 р. та СМR б/н від 05.12.2019 р. /а.с. 19-20/.

Згідно з експрес-накладною Нова Пошта № 20400153502478 від 11.12.2019 р. позивач направив відповідачу документи для здійснення оплати, які отримані представником відповідача Сопігою Миколою Миколайовичем 13.12.2019 р. /а.с. 23-24/. Матеріали справи не містять письмової відмови відповідача, електронного листа або факсу, щодо невідповідності або некомплектності документів, як це передбачено умовами п.п. 4.5, 4.6. договору.

Суду також наданий акт надання послуг № 1246 від 09.12.2019 р., за яким виконавцем/позивачем були виконані роботи /а.с. 22/ та рахунок на оплату № 1243 від 09.12.2019 р. з посиланням на договір № ХК-13/11/19-1 від 13.11.2019 р. /а.с. 21/ на загальну суму 105281,12 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків та претензію № 27/01-3 від 27.01.2020 р. з проханням сплатити до 31.01.2020 р. заборгованість в сумі 105281,12 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення /а.с. 25-29/. Факт направлення та отримання претензії підтверджується описом вкладення до експрес пошти, квитанцією та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 10.02.2020 р.

Відповідно до гарантійного листа № 10 від 12.02.2020 р., який підписаний представником та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", відповідач визнає суму заборгованості 105281,12 грн. та гарантує здійснити її оплату відповідно до наступного графіку: 20000,00 грн. - до 14.02.2020 р.; 20000,00 грн. - до 21.02.2020 р.; 20000,00 грн. - до 28.02.2020 р.; 20000,00 грн. - до 06.03.2020 р.; 25281,12 грн. - до 13.03.2020 р. /а.с. 54/.

На час звернення позивачем з позовом до суду і вирішення справи судом відповідач грошове зобов`язання не виконав. У зв`язку з несвоєчасним виконанням оплати позивач нарахував 10715,57 грн. пені згідно з п. 4.9. договору за період прострочення з 17.12.2019 р. по 09.06.2020 р., 1514,29 грн. 3% річних та 1583,62 грн. інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 17.12.2019 р. по 09.06.2020 р.

Отже, на умовах договору № ХК-13/11/19-1 від 13.11.2019 р. між сторонами відбулись правовідносини, які врегульовані нормами глави 63,65 ЦК України та главою 32 ГК України.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджено, що умовами договору № ХК-13/11/19-1 від 13 листопада 2019 року сторони погодили, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявках на перевезення. Так, у заявці на перевезення № 1 від 13.11.2019 р. ТОВ Корсель та ТОВ ВІ ЕС ВІ ГРУП погодили, що вартість перевезення становить 105281,12 грн., а оплата замовлення здійснюється згідно умов договору.

Позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними СМК б/н від 18.11.2019 р. та СМК б/н від 05.12.2019 р. і надіслав відповідачу документи для здійснення оплати.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів направлення саме акту надання послуг № 1246 від 09.12.2019 р., рахунку на оплату № 1243 від 09.12.2019 р., СМК б/н від 18.11.2019 р., СМК б/н від 05.12.2019 р., а не будь-яких інших, а також доводи, що відповідно до п. 4.6. договору до повного пакету документів відноситься акт виконаних робіт, а до позовної заяви позивачем було додано акт надання послуг № 1246 від 09.12.2019 р.

Колегія суддів враховує при цьому, що надіслані позивачем документи були отримані 13.12.2019 р. представником відповідача Сопігою М.М., і суду не представлені письмова відмова, електронний лист або факс щодо невідповідності або некомплектності документів відповідно до п. 4.5 договору, тобто - пакет документів був прийнятий відповідачем до оплати.

Підтвердженням прийняття документів та виникнення обов`язку з оплати є також гарантійний лист № 10 від 12.02.2020 р. за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" Гармановського Д.А., де відповідач визнає суму заборгованості 105281,12 грн. та гарантує здійснити її оплату /а.с. 54/. Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням умов п. 4.5 договору № ХК-13/11/19-1 від 13.11.2019 р. строк оплати настав 16.12.2019 р. оскільки докази виконання розрахунків суду не надані, колегія суддів вважає підтвердженим борг у заявленій позивачем сумі.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

За умовами п. 4.9 договору сторони погодили, що за кожен день прострочення оплати, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Отже, позовна вимога в частині стягнення пені на підставі обґрунтованого розрахунку позивача (перевіреного судом) за період з 17.12.2019 р. по 09.06.2020 р. підлягає задоволенню в розмірі 10715,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки має місце порушення грошового зобов`язання, також правомірно з урахуванням норм ст.625 ЦК України та обґрунтованого розрахунку позивача, перевіреного судом, судом першої інстанції задоволена позовна вимога про стягнення з відповідача 1514,29 грн. - 3% річних та 1583,62 грн. - інфляційних втрат за період з 17.12.2019 р. по 09.06.2020 р.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтоване та не підтверджене доказами клопотання в апеляційній скарзі про зменшення на 60 % пені, 3% річних та інфляційних витрат з посиланням на ч.1 ст. 199, ч. 2 ст. 233 ГК України та запроваджені обмежувальні заходи по запобіганню поширення на території України коронавірусу COVID-19.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що належні до стягнення штрафні санкції можуть бути зменшені судом у виняткових випадках, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Складне матеріальне/фінансове становище сторони само по собі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки судом має враховуватись майновий стан кожної із сторін.

Колегія суддів відзначає, що відповідальність, передбачена нормами ст.625 ЦК України, у вигляді обрахування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми - не є штрафними санкціями, які можуть бути зменшені судом.

Посилання скаржника на заходи, вжиті згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, по перше, зобов`язання за договором виникли у скаржника в грудні 2019 року, тобто - задовго до запровадження обмежувальних заходів по запобіганню поширення на території України, а по друге такі заходи поширюються також і на позивача. Тому суд має враховувати інтереси обох сторін. При цьому інші підстави скаржник не наводить.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду у даній справі за ст. 277 ГПК України. За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і не вбачається порушень норм матеріального і процесуального законодавства.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 р. у справі № 924/735/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 924/735/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.