Рішення

від 08.12.2020 по справі 903/833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2020 року справа № 903/833/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Чугунов І.О. - представник (довіреність від 03.01.2020р.)

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ", м. Луцьк

про стягнення 3 972,31 грн

Встановив: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" 3972,31 грн., в тому числі: 3402,48 грн. суми переплати по договору про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу від 28.12.2018р. №40-1/3362-18, а також 258,28 грн. суми збитків від інфляції та 311,55 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України у зв`язку невиконанням відповідачем умов договору про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 в частині повернення суми переплати (авансового платежу).

Ухвалою суду від 11.11.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 08.12.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

25 листопада 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області був зареєстрований відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" від 23.11.2020р. №01-8/2981 на позовну заяву із додатками обґрунтовуючих відзив документів.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що вимоги, викладені у позовні заяві, безпідставні, необґрунтовані та такі, що не можуть бути задоволені.

Щодо необґрунтованості позову відповідач, зазначає, що після прийняття Закону України "Про ринок електричної енергії" та у зв`язку з реформуванням галузі електропостачання було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ", яке здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як і будь-який інший постачальник електричної енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" зобов`язане у своїй діяльності дотримуватися законодавства України, зокрема Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених Постановою НКРЕКП № 1469 від 27.12.2017 року та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність з постачання електричної енергії.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із втратою чинності положеннями Закону України "Про електроенергетику", з початку дії нового ринку електричної енергії, а саме з 01.07.2019р., змінилось ціноутворення вартості за 1 кВт*год електроенергії.

У період до Закону України "Про ринок електричної енергії" фактична ціна закупівлі електричної енергії електропостачальниками на оптовому ринку формувалася згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії, погоджених Постановою НКРЕКП від 09.08.2012р. №1028. Основним індикатором була оптова ринкова ціна, яка визначалась як середньозважена величина вартості закупівлі електричної енергії від усіх виробників, з урахуванням витрат на проведення централізованого диспетчерського управління, використання магістральних та міждержавних електромереж (тариф на передачу електричної енергії' ), забезпечення функціонування оптового ринку електроенергії та додаткових загальнодержавних витрат.

З дати запровадження нового ринку ціна електроенергії формується залежно від сегменту ринку, на якому електропостачальник здійснює її закупівлю.

Відповідно до листа НКРЕКП від 08.08.2018р. №8312/13.1/7-19 кінцева ціна як електропостачальників за вільними цінами, так і постачальників універсальних послуг та постачальника останньої надії , за якою вони здійснюють постачання, у загальному випадку складається із: закупівельної ціни на електричну енергію як товар; тарифу на послуги з передачі електричної енергії; тарифу на послуги з розподілу електричної енергії; тарифу на послуги електропостачальника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" зазначає, що з 01.07.2019р. електропостачальник повинен закуповувати послуги з передачі електричної енергії, вартість яких оплачується електропостачальником окремо від закупівлі електричної енергії за безпосередньо укладеним договором з ПрАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО".

На виконання п. 4 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" було направлено позивачу лист №01-8/633 від 10.06.2019р. в якому зазначалось про необхідність внесення змін до умов договору у зв`язку із запровадженням нового ринку електричної енергії з 01.07.2019р. Позивач своїм листом №04/29340 від 06.08.2019р. повідомив про відмову від прийняття запропонованих змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" зазначає, що в подальшому неодноразово повідомляло позивача про необхідність внесення змін до умов договору або право споживача припинити його дію. Засвідчує, що позивач ігнорував підписання додаткової угоди, але і не припиняв дію договору, як того вимагає закон. У зв`язку з цим ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" вважає, що такі дії позивача свідчать, зазначає, що тарифи на послуги з передачі електроенергії, встановлені на рівні НКРЕКП, не підлягають зміні на розсуд сторін та є обов`язковими до сплати.

Відповідач засвідчує на тому, що тариф на передачу, як складова ціни, застосовувався ще з моменту укладення договору між ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" та ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система".

Відповідно до нормативних документів, ціна закупівлі за кВт/год формувалась, як єдина для всіх постачальників на енергоринку, та до неї входив тариф на передачу електроенергії, який на день укладання договору і по 30.06.2019р. включно становив 7,103 коп/Вт-год відповідно до постанови НКРЕКП №1905 від 12.12.2018.

Відповідно до п.п. 1.2.11, 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 для реалізації права на вільний вибір електропостачальника споживач повинен мати укладений з оператором системи договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.

Відповідно до пункту 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача або від електропостачальника за вибором споживача.

Відповідач засвідчує, що позивач не укладав договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а саме з ПрАТ "НЕК Укренерго". Таким чином, для того, щоб до електроустановок відповідача не було припинено постачання електричної енергії, позивачем були відшкодовані ПрАТ "НЕК Укренерго" послуги з передачі електричної енергії за період з липня 2019р. по вересень місяць 2019р. включно, з подальшим направленням рахунків за послуги з передачі електричної енергії відповідачу для їх оплати.

Згідно п. 4.31 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, електропостачальник включає в єдиний платіжний документ за електричну енергію також суми оплати за послуги оператора системи, якщо таку оплату забезпечує електропостачальник, та послуги постачальника послуг комерційного обліку, якщо оплата за ці послуги забезпечується електропостачальником. Інформація про ці платежі повинна бути зазначена окремо згідно з тарифами (цінами) на послуги відповідних учасників роздрібного ринку.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. розділу XI Кодексу системи передачі від 14.03.2018р. №309, укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі. Визначено кому можуть надаватись послуги ОСП з передачі електричної енергії на підставі договору.

Відповідач засвідчує, що оскільки між ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" та ПрАТ "НЕК Укренерго" (оператор системи передачі) був укладений договір з передачі електричної енергії для забезпечення потреб споживачів, то виконуючи умови договору між електропостачальником і ПрАТ "НЕК "Укренерго", на підставі пункту 4.30 ПРРЕЕ товариство на умовах передоплати сплачує ПрАТ "НЕК "Укренерго" за послуги з передачі електричної енергії для своєчасного забезпечення електропостачання споживачів.

На виконання умов договору ПрАТ "НЕК "Укренерго" надало споживачам постачальника послуги з передачі електричної енергії за тарифом 347,43 грн/Мвт*год, що підтверджується підписаним актом приймання - передачі послуги між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та Відповідачем та, на підставі якого, останнім було сплачено за липень місяць 2019 року на адресу ПрАТ "НЕК "Укренерго 41035374,64 грн. за тарифом 347,43 грн/Мвт*год.; серпень 2019р. 36110484,62 грн. за тарифом 312,14 грн/Мвт*год; вересень 2019р. 13340000,30 за тарифом 116,54 грн/Мвт*год. Тобто, Постачальник сплатив ПрАТ "НЕК "Укренерго" за надані послуги з передачі електричної енергії за ціною (тарифом) 347,43 грн/Мвт*год., що дорівнює 0,34743 грн/кВт*год (липень 2019р.); 312,14 грн/Мвт*год , що дорівнює 0,31214 грн/кВт*год (серпень 2019р.); 116,54 грн/Мвт*год, що дорівнює 0,11654 грн/кВт*год. (вереснь 2019р.), аотже, саме такий тариф і був застосований Споживачу при розрахунку послуг за передачу електричної енергії. Оскільки тариф на передачу є складовою частиною ціни за електричну енергію, яку сплачує Споживач Постачальнику, то відповідно у липні 2019 року Споживачу за спожиту електричну енергію у кількості 7214 кВт*год було виставлено рахунок на суму 18436,00 гри. з ПДВ з урахуванням послуг з передачі електричної енергії за тарифом 0,34743 грн/кВт*год. В серпні 2019 р. - у кількості 1773 кВт*год було виставлено рахунок на суму 4504,83 грн з ПДВ з урахуванням послуг з передачі електричної енергії за тарифом 0,31214 грн/кВт*год. У вересні 2019р. - у кількості 2001 кВт*год було виставлено рахунок на суму 4630,81 грн з ПДВ з урахуванням послуг з передачі електричної енергії за тарифом 0,11654 грн/кВт*год.

Саме через вказані обставини були направлені постачальником акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за липень, серпень та вересень 2019 року із зазначенням, на думку позивача, завищеної ціни на одиницю електроенергії.

Законом України "Про публічні закупівлі" передбачаються відповідні механізми врегулювання випадків вимушеного зростання цін в рамках договорів, укладених відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі". А саме, згідно з підпунктами 2 та 7 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна ціни договору допускається у разі коливання ціни такого товару на ринку, а також у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідач засвідчує, що внесення змін до договору про постачання електричної енергії має здійснюватися з урахування наведених вище норм законодавства. Отже, у випадку отримання споживачем повідомлення електропостачальника про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування, споживач, як передбачено положеннями частини 7 статті 56, частини 3 статті 57, а також пунктом 11 частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" має право або прийняти пропозицію, або у разі незгоді - розірвати договір без штрафних санкцій і обрати собі іншого електропостачальника з більш прийнятною комерційною пропозицією. (Лист Мінекономрозвитку №3304-04_3386р-06 від 14.08.2019 (оприлюдненим на офіційному вебсайті (у розділі Консультації з питань закупівель надало відповідні роз`яснення та рекомендації для суб`єктів сфери публічних закупівель, зокрема і у частині внесення змін до договорів про постачання електричної енергії).

Також відповідачем зазначається, що ні правилами роздрібного ринку електричної енергії, ні Законом України "Про ринок електричної енергії" або ж іншим спеціальним законодавством у сфері енергетики не передбачено право бюджетної організації не сплачувати за послугу передачі електроенергії елекропостачальнику (відповідачу) з підстав не включення цих положень до умов проведення тендерної закупівлі.

Поруч з цим, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст.36 цього закону. Серед інших випадків у цій нормі названо також зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.7 ч.4 ст. 36 Закону №922).

При цьому відповідач вважає, що з метою дотримання умов законодавства нового ринку електричної енергії ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" не мав можливості запропонувати іншого порядку зміни ціни за одиницю товару - електричної енергії, крім того, що був зазначений у надісланій публічній комерційній пропозиції.

07 грудня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відповідь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" на відзив від 04.12.2020р. №01/44424.

В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає, що Закон України "Про ринок електричної енергії" було прийнято 13.04.2017р., відповідно до п.2 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" з 01.07.2019р. починають діяти окремі положення цього закону, на які посилається відповідач. Договір № 40-1/3362-18 між позивачем та відповідачем було укладено 28.12.2018р., а отже вже після прийняття Закону України "Про ринок електричної енергії".

Позивач зазначає, що станом на дату проведення торгів, а торги були проведені за переговорною процедурою в рамках Закону України "Про публічні закупівлі", відповідач усвідомлював зміст Закону України "Про ринок електричної енергії", зокрема приписи п.2 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення".

Позивач засвідчує на тому, що відповідач виходив на торги, цілком усвідомлюючи та розуміючи наслідки впровадження положень Закону України "Про ринок електричної енергії" в формуванні ціни за 1 кВт год. електричної енергії.

Проте, відповідач у своїй тендерній пропозиції, виходячи на торги, не зазначив про можливість у майбутньому зміни ціни за 1 кВт год. електричної енергії, а отже свідомо погодився з ціною яку запропонував на торгах в тому числі і з 01.07.2019 року.

Згідно з ч. 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційного змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики .індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Позивач засвідчує, що жоден з таких випадків не настав, а в договорі не встановлено порядку зміни ціни.

При цьому позивач зазначає, що згідно п. 3.3. договору: "постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електроенергію, крім передбаченої умовами договору", а згідно п. 5.3. договору: "умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.21015 р. № 922-VIII.

Також позивач зазначає, що постачання електричної енергії у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" не належить до сфери природних монополій та є конкурентним видом діяльності.

З огляду на викладене позивач вважає, що наведені відповідачем заперечення є необґрунтованими та безпідставними.

Присутній в судовому засіданні 20.05.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2018 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" на даний час Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" (Постачальник) було укладено договір №40-1/3362-18 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу з додатками 1-3 та додатковими угодами №№1, 2.

Відповідно до п. 1.1. договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. про постачання/закупівлі електричної енергії умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. №312, Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно п. 2.1. договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. про постачання/закупівлі електричної енергії постачальник зобов`язується постачати споживачу у 2018-2019 роках ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія електроенергія для потреб Західної ЕС (Волинська область), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. строк (термін) поставки електричної енергії з 01 грудня 2018 року до 31 грудня 2019 року.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. ціна за 1 кВт. год. електричної енергії за цим договором становить 1,833 грн. без ПДВ, разом з ПДВ 2,1996 грн. Загальна вартість цього договору становить 685 542,00 грн., крім того ПДВ - 137 108,40 грн., разом з ПДВ 822 650,40 грн.

В подальшому платіжними дорученнями №20 від 15.02.2019р. на суму 101 054,03 грн., №161 від 15.03.2019р. на суму 2487,74 грн. позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 103 541,77 грн. із призначенням платежу: "Аванс за акт.ел.енергію на березень 2019р. зг. рах. №529-1184000/3/1/П1" та "Аванс за акт.ел.енергію на квітень 2019р. зг. рах. №529-1184000/4/1/П1".

Відповідно до п. 3.3. договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, крім передбачених умовами договору.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" 10 червня 2019 року листом за №01-8/633 запропонувало позивачу з 01.07.2019 року нову (відмінну від запропонованої в переговорній процедурі) комерційну пропозицію на постачання електроенергії, мотивуючи це тим, що з 01.07.2019 року запроваджується нова модель ринку електричної енергії.

У відповідь на вищезазначений лист постачальника ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" листом за №04/29340 від 06.08.2019р. повідомила постачальника про відмову прийняти запропоноване збільшення ціни за 1 кВт год. електричної енергії у зв`язку з тим, що таке збільшення ціни не відповідають умовам договору та вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" проігнорував таку відмову споживача та надав на підпис споживачу акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за липень, серпень і вересень 2019 року з зазначенням неузгодженої з споживачем завищеної ціни на одиницю електроенергії. У вказані акти окрім визначеної п. 5.1. договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. ціни за 1 кВт.год. додатково включено також вартість послуги з передачі електричної енергії та зведено у загальну вартість за 1 кВт.год.

Суд зазначає, що актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.07.2019 року №529-1184000/7/1 за липень 2019 року позивачем акцептовано на суму 15867,91 грн. замість виставлених відповідачем 18 436,04 грн., актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.08.2019 року №529-11840002/8/1 за серпень 2019 року позивачем акцептовано на суму 3899,89 грн. замість виставлених відповідачем 4504,83 грн. та актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.09.2019 року №529-1184000/9/1 за вересень 2019 року позивачем акцептовано на суму 4401,40 грн. замість виставлених відповідачем 4630,81 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 17.09.2019 року до договору від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу постачальник та споживач керуючись ч. 1 ст. 651 ЦК України та пунктом 6.1.7 договору від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 сторони прийшли дозгоди розірвати з 30 вересня 2019 року договір від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу (п. 1 додаткової угоди №2 до договору).

Пунктом 2 додаткової угоди №2 до договору від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу сторони узгодили припинення постачання електроенергії з 17.09.2019р.

Як встановлено судом та вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи підписаного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019р. по 30.09.2019р., станом на момент припинення постачання електроенергії дебетове сальдо на користь позивача складало 33 405,34 грн.

02 грудня 2019 року позивач листом за №04/46637 від 02.12.2019р. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" з вимогою повернення переплати в сумі 33 405,34 грн.

16 грудня 2019 року відповідно до платіжного доручення №3879 на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" надійшли грошові кошти в сумі 30 002,86 грн. з призначенням платежу "Повернення кредиторської заборгованості по договору №729-1184000 від 01.01.2019р. в зв`язку із розірванням договору".

Поруч з цим, відповідач повернув переплату лише частково. У зв`язку з вищенаведеним на дату подання цього позову за даними бухгалтерського обліку на балансі позивача обліковується дебіторська заборгованість по договору в сумі 3402,48 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повернення суми отриманих коштів виступили підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 3402,48 грн.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 Господарського кодексу України).

Пунктами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №2 до договору від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу сторони передбачили, що у разі наявності переплати за договором, така переплата повертається постачальником на поточний рахунок Споживача протягом 5-ти робочих днів з моменту припинення електропостачання, передбаченого у п. 3 цієї додаткової угоди з відповідним корегуванням податкової накладної Постачальником.

Судом засвідчується, що 02 грудня 2019 року позивач листом за №04/46637 від 02.12.2019р. звернувся до ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" з вимогою повернення переплати (безпідставно отриманих коштів) в сумі 33 405,34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору поставки така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими постачальником без достатньої правової підстави.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особо (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно із ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 33 405,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №20 від 15.02.2019р. на суму 101 054,03 грн., №161 від 15.03.2019р. на суму 2487,74 грн.

Факт отримання коштів відповідачем не заперечується, узгоджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення зобов`язальних відносин ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" коштів в повному обсязі не повернуло.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на день винесення судом рішення, відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження здійснення перерахування (повернення) на рахунок товариства-позивача отриманих коштів в сумі 3402,48 грн., як і не надано суду належних документів в підтвердження перерахування отриманих грошових коштів в розмірі 3402,48 грн. на рахунок позивача.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо неповернення суми передоплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3402,48 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 258,28 грн. суми збитків від інфляції за період з 01.10.2019р. по 30.09.2020р. та 311,55 грн. трьох процентів річних за період з 25.09.2019р. по 20.10.2020р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача на пред`явлений позов з посиланнями на ті обставини, що у зв`язку з запровадженням нового ринку електричної енергії з 01.07.2019р. змінилось ціноутворення вартості за 1 кВт*год. відхиляються судом.

В даному аспекті судом взято до уваги ті обставини, що згідно п. 3.3 договору №40-1/3362-18 від 28.12.2018р. про постачання/закупівлі електричної енергії постачальник не мав права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, крім передбачених умовами договору.

Згідно ч. 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Таким чином договір та чинне законодавство про закупівлі не передбачає змін істотних умов Договору (у тому числі ціни за одиницю товару).

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що боржник приступив до виконання умов додаткової угоди №2 до договору від 28.12.2018р. №40-1/3362-18 про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу у зв`язку із частковим поверненням грошових коштів на суму 30 002,86 грн., чим вимогу від 02.12.2019р. №04/46637 про повернення коштів прийняв до виконання.

Також судом в даному аспекті приймається до уваги та обставина, що укладені між сторонами у справі договори не виступали предметом судових розглядів, недійсними чи неукладеними в тій чи іншій частині (в цілому) не визнавались. Також угоди не виступали предметом судового розгляду в частині внесення до останніх тих чи інших змін, зокрема, в частині вартості електричної енергії, зміни ціни, узгодження інших умов договору в аспекті обставин викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, тощо. Отримавши відмову від публічної комерційної пропозиції на постачання електроенергії, відповідач до суду з позовом до позивача про визнання такої угоди укладеною в судовому порядку не звертався.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок ТОВ "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" (м. Львів, вул. Свєнціцького, 2, код ЄДРПОУ 20851817) 3402,48 грн. в повернення здійснених платежів, 258,28 грн. суми збитків від інфляції, 311,55 грн. трьох процентів річних, а всього 3 972,31 грн., 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 10.12.2020р.

Суддя В. А. Войціховський