Рішення

від 07.12.2020 по справі 904/2821/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020м. ДніпроСправа № 904/2821/20

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр Правобережний", м. Дніпро

до Житлово-будівельного кооперативу № 124 "Согласие", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, пені, 3% річних та втрат від інфляції у розмірі 941 300 грн

Яр

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Сергієнко М.О.

Представники:

від позивача: Вовчук О.Ю. довіреність № 1 від 09.06.2020, представник;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 124 "Согласие" про стягнення заборгованості у розмірі 941 300 грн, з яких: 502 553,60 грн - основний борг, 369 495,71 грн - пеня, 23 476 грн - 3% річних, 45 774,69 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 02.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу для подання відзиву встановлено 15-тиденний строк з дня отримання (вручення) даної ухвали.

На адресу суду 15.06.2020 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" про заміну позивача його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр Правобережний" на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 23.06.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" про заміну позивача правонаступником та здійснено заміну позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" (ідентифікаційний код 20297290) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр Правобережний" (ідентифікаційний код 43503150).

01.10.2020 відповідач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 05.10.2020 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.10.2020.

19.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості сторонам врегулювати даний спір мирним шляхом.

Ухвалою суду від 19.10.2020 відкладено підготовче засідання на 16.11.2020.

Ухвалою суду від 16.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020.

18.11.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та клопотання: про розгляд справи без присутності відповідача і про залишення позовної заяви без руху.

Відзив відповідачем подано з пропуском встановленого судом строку та без клопотання про його поновлення.

У зв`язку з цим поданий відповідачем відзив підлягає залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Також підлягає залишенню без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки підготовче провадження у справі закрито 16.11.2020, що унеможливлює вчинення судом відповідної процесуальної дій. Крім того, відповідач не був позбавлений права на подання відповідного клопотання після ознайомлення з матеріалами справи 02.10.2020.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні 07.12.2020 не забезпечив. Про дату, час та місце цього судового засідання всі учасники справи повідомлялись судом належним чином у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Тож, суд, з урахуванням клопотання відповідача, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності його представника, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 07.12.2020 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.12.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 11 від 15.10.2006 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого постачання в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію.

Позиція відповідача

Відзив відповідача залишено судом без розгляду, тому викладена в ньому позиція відповідача не може братися судом до уваги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теро ЛТД" згідно з ліцензіями № 172-теп від 21.07.2016 (арк. с. 45-47) здійснює господарську діяльність із виробництва, постачання та транспортування теплової енергії.

Відповідно до додатку до рішення Дніпропетровської міської ради "Про тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води, що надаються ТОВ "Теро"" № 797 від 08.06.2011 ТОВ "Теро", правонаступником якого є ТОВ "Теро ЛТД", визначено постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: вул. Писаржевського, 8А у м. Дніпропетровську. Будинок за вказаною адресою входить до складу Житлово-будівельного кооперативу № 124 "Согласие".

15.10.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теро" (далі -постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 124 "Согласие" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання № 11 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 даного договору постачальник здійснює виробітку теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання споживачу, по його об`єктах, розміщених за адресами: вул. Писаржевського, 8а від джерела теплопостачання по вул. Паторжинського, 3. Виробник здійснює нарахування за спожиту теплову енергію, а споживач зобов`язується сплатити вартість теплової енергії.

Згідно з пунктом 2.1 договору виробник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

- централізоване опалення: безперебійне, протягом усього опалювального періоду. Опалювальний період відповідно до вимог Сніп 2.01.01.-82 "Будівельна кліматологія і геофізика": для Дніпропетровської області становить 175 діб; початок - при середньодобовій температурі зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8 0С (восени), закінчення - при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб до +8 0С (навесні) чи на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно Сніп;

- вентиляція: розрахунок потреби теплової енергії на вентиляцію споруд проводиться тільки при наявності систем припливно-витяжної вентиляції;

- централізоване гаряче водопостачання: безперебійне, протягом 350 діб та з урахуванням фактичного режиму роботи споживача; забезпечення санітарної норми гарячої води в точці розбору не менше +50 0С.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що щомісячні нарахування за теплову енергію на опалення виконуються з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг у поточному місяці.

При наявності приладів обліку щомісячні нарахування за виработану теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах (п. 3.3 договору). Якщо вести облік води і тепла за допомогою засобів обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача, кількість використаної води і тепла визначається розрахунковим методом згідно до п. 3.1 та додатка 2 договора (п. 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору споживач, який розраховується за показниками приладів обліку, щомісяця (не пізніше останнього робочого дня), у присутності представника постачальника, складає акт про фактичне споживання теплової енергії, газу, електроенергії, хол. води за показаннями приладів обліку. Цей акт є підставою для нарахування за виработану теплову енергію. У разі, якщо показання не були предоставлені своєчасно, розрахунок виконується згідно з пунктом 3.2, 3.5 договору без наступного перерахування (п. 4.1 договору).

Споживач, який не має приладів обліку, розраховується за фактично виработану теплову енергію, кількість якої визначається з урахуванням п.п. 3.2, 3.5 договору відповідно до наданого постачальником рахунку (п. 4.2 договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше 3-го числа місяця наступного за розрахунковим надавати постачальнику документи, які свідчать про фактично надані (кількісні та якісні) величини теплової енергії в розрахунковому місяці (п. 4.3 договору).

Постачальник на протязі 5 днів з дня отримання від споживача документів виконує нарахування за виработану теплову енергію (п. 4.4 договору).

Умовами пункту 5.2 договору визначено, що споживач зобов`язаний щомісяця, до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Розрахунок споживач здійснює постачальнику до 3-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання і є чинним до 31.12.2007 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік - відносно окремо розташованих об`єктів - , якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у визначеному законом порядку. Отже, даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Постачальник протягом опалювальних періодів 2016-2020 років надавав споживачу послуги з постачання теплової енергії, нарахування вартості якої здійснено за тарифами, встановленими рішеннями Дніпропетровської міської ради № 797 від 08.06.2011, 502 від 10.11.2016, № 1058 від 20.11.2018, № 14 від 22.01.2019 (арк. с. 48-59).

Згідно з наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків №1 від 03.07.2017 (т. 1, арк. с. 60) у споживача станом на 03.07.2017 залишалась несплаченою заборгованість за спожиту теплову енергію протягом листопада 2016 року - березня 2017 року в розмірі 190 369, 37 грн, яка в подальшому, відповідно до наданого позивачем розрахунку, повністю була погашена споживачем платежами: від 22.08.2017 на суму 60 000 грн, від 05.10.2017 на суму 50 000 грн, від 01.11.2017 на суму 40 369, 37 грн, від 03.01.2018 на суму 30 000 грн та від 21.09.2018 в сумі 10 000 грн.

У період з листопада 2017 року по березень 2020 року постачальником на виконання умов договору було здійснено поставку споживачу теплової енергії, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти здачі-приймання виконаних робіт та рахунки (арк. с. 62-87) за:

- № 11/11 за листопад 2017 року на суму 65 991, 60 грн;

- № 11/12 за грудень 2017 року на суму 128 246, 02 грн;

- № 11/01 за січень 2018 року на суму 146 616, 44 грн;

- № 11/02 за лютий 2018 року на суму 137 171, 05 грн;

- № 11/02 за березень 2018 року на суму 123 010, 85 грн ( в наявності тільки рахунок) ;

- № 11/11 за листопад 2018 року на суму 60 630, 26 грн;

- № 11/12 за грудень 2018 року на суму 145 701, 34 грн;

- № 11/01 за січень 2019 року на суму 170 456, 46 грн;

- № 11/02 за лютий 2019 року на суму 161 891, 93 грн;

- № 11/03 за березень 2019 року на суму 145 588, 69 грн (акт піписано лише зі сторони постачальника);

- № 11/11 за листопад 2019 року на суму 97 272,71 грн;

- № 11/12 за грудень 2019 року на суму 170 417, 45 грн;

- № 11/01 за січень 2020 року на суму 150 029, 63 грн (акт піписано лише зі сторони постачальника);

- № 11/02 за лютий 2020 року на суму 150 170, 20 грн;

- № 11/03 за березень 2020 року на суму 110 608, 16 грн.

В наведеному у позові розрахунку суми боргу позивач зазначає про коригування на суми пільг вартості поставленої відповідачу теплової енергії та здійснені перерахунки за окремі місяці спірного періоду. Так, з урахуванням сум пільг та перерахунків, вартість відпущеної відповідачу теплової енергії становить:

- у березні 2018 року - 117 356, 30 грн;

- у листопаді 2018 року - 60 020, 34 грн;

- у грудні 2018 року - 144 560, 24 грн;

- у січні 2019 року - 169 543,59 грн;

- у лютому 2019 року - 160 842, 66 грн;

- у березні 2019 року - 144 675, 82 грн;

- у січні 2020 року - 150 029, 63 грн;

- у лютому 2020 року - 150 170, 20 грн;

- у березні 2020 року - 91 686, 24 грн.

З виписки постачальника по рахунку у філії Дніпропетровське ОУ АТ "Ощадбанк" за період з 01.08.2017 по 21.04.2020 (арк. с. 61) вбачається, що споживачем в рахунок оплати спожитої теплової енергії за договором здійснено платежі на загальну суму 1 464 871, 15 грн, в тому числі:

- 03.01.2018 в сумі 30 000 грн - за теплову енергію за березень 2017 року;

- 24.01.2018 в сумі 60 000 грн - за теплову енергію за листопад 2017 року;

- 13.02.2018 в сумі 30 000 грн - за теплову енергію за грудень 2017 року;

- 23.02.2018 в сумі 50 000 грн - за теплову енергію за грудень 2017 року;

- 13.03.2018 в сумі 50 000 грн - за теплову енергію за січень 2018 року;

- 28.03.2018 в сумі 50 000 грн - за теплову енергію за лютий 2018 року;

- 25.04.2018 в сумі 50 000 грн - за теплову енергію за лютий 2018 року;

- 15.05.2018 в сумі 100 000 грн - за теплову енергію за лютий 2018 року;

- 19.06.2018 в сумі 80 000 грн - за теплову енергію за лютий 2018 року;

- 13.07.2018 в сумі 30 000 грн - за теплову енергію за березень 2018 року;

- 21.08.2018 в сумі 10 000 грн - за теплову енергію за березень 2018 року;

- 21.09.2018 в сумі 30 000 грн, з яких 10 000 грн - за теплову енергію за березень 2017 року, 20 000 грн - за теплову енергію за березень 2018 року;

- 12.10.2018 в сумі 27 381, 44 грн, з яких 12 000 грн - за теплову енергію за березень 2017 року, 15 381, 43 грн - за теплову енергію за березень 2018 року;

- 13.11.2018 в сумі 10 000 грн - за теплову енергію за березень 2018 року;

- 22.12.2018 в сумі 25 000 грн - за теплову енергію за листопад 2018 року;

- 23.01.2019 в сумі 75 000 грн - за теплову енергію за листопад та грудень 2018 року;

- 20.02.2019 в сумі 80 000 грн - за теплову енергію за грудень 2018 року та січень 2019 року;

- 21.03.2019 в сумі 154 000 грн, з яких 14 000 - за теплову енергію за березень 2018 року та 140 000 грн - за січень 2019 року;

- 26.04.2019 в сумі 140 000 грн - за теплову енергію за лютий-березень 2019 року;

- 31.05.2019 в сумі 60 000 грн, з яких 4 000 - за теплову енергію за березень 2018 року та 56 000 грн - за березень 2019 року;

- 18.06.2019 в сумі 20 000 грн - за теплову енергію за березень 2019 року;

- 16.07.2019 в сумі 35 799, 55 грн, з яких 2 000 - за теплову енергію за березень 2018 року та 33 799, 55 грн - за березень 2019 року;

- 03.02.2020 в сумі 97 272, 21 грн - за теплову енергію за листопад 2019 року;

- 16.04.2020 в сумі 170 417, 45 грн - за теплову енергію за грудень 2019 року.

У позовній заяві зазначено, що внаслідок несвоєчасних та неповних розрахунків за отриману теплову енергію у відповідача (споживача) станом на 26.05.2020 існує заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 502 553, 60 грн.

При цьому, судом за матеріалами справи встановлено, що у споживача внаслідок здійсненої надлишкової оплати за лютий 2018 року існує переплата в розмірі 142 828, 95 грн, яка не можу бути зарахована в рахунок заборгованості за інші періоди, оскільки при чіткому зазначенні у платіжному дорученні призначення платежу, передбачена статтею 534 Цивільного кодексу України черговість погашення кредиторської заборгованості не може бути застосована (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 у справ № 914/1979/18 та від 15.08.2019 у справі № 914/1680/18).

Наявна заборгованість у розмірі 502 553, 60 грн і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, крім суми основного боргу, також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 551 128, 40 грн, 3% річних у розмірі 23 476 грн та інфляційних втрат у розмірі 45 774, 69 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За матеріалами справи судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, а саме - договором постачання теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо суми основного боргу

Відповідач не заперечив та не спростував факту надання йому постачальником послуг з постачання теплової енергії протягом опалювальних періодів 2016-2020 років. Тож, за наявними у справі доказами суд дійшов висновку, що постачальник належним чином виконав своє зобов`язання за договором із поставки відповідачу теплової енергії у вказаний період, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати вартості отриманої ним теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами пункту 5.2 договору відповідач повинен був оплачувати вартість спожитої ним теплової енергії в строк до 3-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії є таким, що настав.

При цьому, обов`язок споживача оплачувати вартість спожитої енергії за умовами договору не залежить від факту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт із постачальником або факту направлення постачальником рахунків на оплату. Споживач у відповідності до пункту 5.2 договору повинен щомісяця самостійно отримувати рахунки за фактично надані послуги.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач у порушення умов договору не здійснив повних та своєчасних розрахунків із постачальником, у зв`язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Згідно з наведеним у позові розрахунком сума заборгованості відповідача за відпущену йому теплову енергію за договором становить 502 553, 60 грн.

За приписами статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від сторін не надійшло. Тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 502 553, 60 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідач не позбавлений права розпорядитися у передбаченому законом порядку сумою переплати за поставлену в лютому 2018 року теплову енергію.

Щодо нарахування пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору передбачено відповідальність споживача, а саме: у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання .

У зв`язку із порушенням відповідачем визначених договором строків розрахунків за спожиту теплову енергію протягом листопада 2019 року - березня 2020 року, позивач за загальний період з 04.12.2019 по 26.05.2020 нарахував пеню в розмірі 551 128, 40 грн, але з урахуванням допустимого ним зменшення пені заявив її до стягнення з відповідача у розмірі 369 495, 71 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки пені за порушення строків розрахунків за спожиту теплову енергію протягом листопада 2019 року, лютого та березня 2020 року, суд встановив, що вони є вірними.

Дослідженням розрахунку пені за порушення строків оплати спожитої у січні 2020 року теплової енергії, судом виявлено відсутність у матеріалах справи доказів у підтвердження здійснення відповідачем оплати в розмірі 150 029, 63 грн. Отже, у суду відсутня можливість перевірки правильності здійсненого розрахунку, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені в розмірі 150 029, 63 грн за порушення строків оплати спожитої у січні 2020 року теплової енергії задоволенню не підлягає за недоведеністю.

Таким чином, позовні вимоги в частині пені визнаються судом обґрунтованими в розмірі 219 466, 08 грн.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, розгляд питання про зменшення сум штрафних санкцій, заявлених до стягнення, є правом господарського суду, яке може бути реалізовано судом, у тому числі за власною ініціативою, з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватись із дотриманням принципів розумності та справедливості, оскільки неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як вбачається, розмір передбаченої договором пені є неспівмірно великим із розміром зобов`язань відповідача. А відповідач є юридичною особою, утвореною фізичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб виключно членам кооперативу на засадах самоврядування, не маючи на меті одержання прибутку.

Тож, з урахуванням всіх обставин даної справи, суд вважає за доцільне зменшити належну до стягнення з відповідача пеню на 50%.

Така позиція суду ґрунтується на тому, що відповідач є неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, та надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Тому можливість отримання відповідачем у майбутніх періодах прибутку для покриття сум нарахованих штрафних санкцій виключається. Відтак, накопичення відповідачем заборгованості за рахунок штрафних санкцій призведе лише до уповільнення погашення сум наявної основної заборгованості та до нових порушень ним поточних зобов`язань. А отже, покладення на відповідача додаткових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій не матиме позитивного економічного ефекту. Таким чином, враховуючи часткове покриття майнових втрат позивача за рахунок стягнення 3% річних з відповідача за час прострочення виконання ним грошового зобов`язання за договором, суд вважає, що зменшення суми стягуваної пені на 50% цілком узгоджується із завданнями та засадами господарського судочинства, а також принципами добросовісності, розумності і справедливості.

Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 109 733, 04 грн, з відмовою в частині стягнення пені в розмірі 259 762, 67 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором у позові до стягнення з відповідача заявлено 3% річних у розмірі 23 476 грн за загальний період з 23.08.2017 по 26.05.2020 та інфляційні втрати у розмірі 45 774, 69 грн за загальний період з вересня 2017 року по квітень 2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат виявлено арифметичні помилки. Крім того, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів у підтвердження здійснення відповідачем оплати в розмірі 150 029, 63 грн в рахунок заборгованості за поставлену у січні 2020 року теплову енергію, у суду відсутня можливість перевірки правильності здійснених розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за цей період.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 22 132 грн, а інфляційні втрати - в розмірі 43 309, 42 грн, з відмовою у позовних вимогах про стягнення 3% річних у розмірі 1 344 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 465, 27 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 11 811, 91 грн (без урахування зменшення судом розміру пені, яке не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат).

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 124 "Согласие" (49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 8А; ідентифікаційний код 21855250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр Правобережний" (51928, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Металургів, буд. 86-В, кв. 60; ідентифікаційний код 43503150) суму основного боргу в розмірі 502 553, 60, пеню в розмірі 109 733, 04 грн, 3% річних у розмірі 22 132 грн, інфляційні втрати у розмірі 43 309, 42 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 811, 91 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 259 762, 67 грн, 3% річних розмірі 1 344 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 465, 27 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.12.2020.

Суддя В.І. Ярошенко