Рішення

від 05.11.2020 по справі 907/280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

05.11.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/280/20

За позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «На райдужній» , м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісторг» , м. Ужгород

про стягнення 81 000 грн. авансу та 5 167 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «На райдужній» , м. Ужгород заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісторг» , м. Ужгород про стягнення 81 000 грн. авансу, 9 039 грн. 70 коп. пені та 4 519 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами. Заявою про зменшення розміру позовних вимог б/н від 18.08.2020 року позивач просить стягнути з відповідача 81 000 грн. авансу та 5 167 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог . Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує покликанням на неналежне виконання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатлісторг" умов укладеного між сторонами спору договору поставки № 05/11 від 05.11.2019 року в частині поставки товару - цегли керамічної в рахунок здійсненої передоплати (авансу), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 81 000 грн. сплаченого авансу, за несвоєчасне повернення якого позивач додатково нарахував до стягнення з відповідача 5 167 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Клопотанням б/н від 05.11.2020 року представник позивача просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладалися. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу та адресу засновника товариства), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісторг» (постачальником, відповідачем у справі) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «На Райдужній» (покупцем, позивачем у справі) 05.11.2019 року було укладено Договір поставки № 05/11 (далі - Договір), за яким постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором , передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар - цеглу керамічну (далі - Товар), в кількості, асортименті, зазначених у рахунках, узгоджених покупцем, що є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і вчасно оплатити товар (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 5.1. Договору, розрахунки між сторонами здійснюються на умовах 100% передоплати покупцем вартості партії товару згідно виставлених постачальником рахунків шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок постачальника або внесення готівки в касу постачальника.

На підставі п. 5.1. Договору, позивачем було перераховано відповідачу передоплату в загальному розмірі 297 000 грн. згідно платіжних доручень № 104 від 07.11.2019 року, № 107 від 07.11.2019 року, № 124 від 20.11.2019 року, № 126 від 20.11.2019 року, № 137 від 25.11.2019 року, № 138 від 26.11.2019 року та № 160 від 16.12.2019 року (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1 Договору, термін поставки товару: протягом 7 (семи) календарних днів з дня оплати замовленої партії товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі в місці поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною чи актом прийому-передачі (п. 4.2 Договору).

Разом з тим, в порушення умов Договору, відповідачем було поставлено товар тільки на суму 216 000 грн. (згідно видаткових накладних № 71 від 20.11.2019 року, № 73 від 25.11.2019 року, № 80 від 23.12.2019 року та № 1 від 10.01.2020 року) (копії в матеріалах справи).

Відповідно, відповідачем було недопоставлено позивачу товар на загальну суму 81 000 грн., яка була перерахована відповідачу в якості передоплати (авансу) ще 16.12.2019 року.

З метою позасудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією від 11.03.2020 року з вимогою поставити недопоставлений товар за договором або повернути суму попередньої оплати , на яку не було поставлено товар за договором та сплатити штрафні санкції (копія листа-претензії в матеріалах справи). Однак, вказана претензія залишилася без відповіді і виконання, в зв`язку з чим вимоги позивача про виконання належним чином відповідачем свого зобов`язання за договором або повернення авансу задоволені не були.

Вищенаведені обставини стали підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача отриманого авансу за Договором у сумі 81 000 грн., 9 039 грн. 70 коп. пені та 4 519 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами в примусовому порядку .

В подальшому, позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив стягнути з відповідача 81 000 грн. авансу та 5 167 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із п. 4.1. та п. 5.1. Договору, сторони погодили строк поставки кожної партії товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання 100% передоплати за товар.

Відповідно до п. 4.2. Договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі в місці поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною чи актом-прийому передачі.

Враховуючи, що позивач станом на 16.12.2019 року перерахував відповідачеві загальну суму в розмірі 297 000 грн попередньої оплати (авансу), а відповідач станом на момент подачі позову поставив товар лише на суму 216 000 грн, то останній вважається таким, що прострочив та порушив своє зобов`язання за Договором поставки.

Згідно з п. 6.1. Договору, за недотримання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь суми 81 000 грн. попередньої оплати (авансу).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. ст. 536, 693 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути із відповідача відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 5 167 грн. 85 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно положень ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За загальним правилом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 05.07.2018 року по справі № 914/120/17.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та положення Договору, судом не встановлено порушення позивачем підстав та порядку нарахування відсотків за користування грошовими коштами відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, а тому сума 5 167 грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором, в тому числі , авансу в розмірі 81 000 грн та відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 5 167 грн. 85 коп., документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісторг» , 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 13 (код ЄДРПОУ 41858931) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «На райдужній» , 88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Л.Толстого, буд. 27, офіс 6 (код ЄДРПОУ 43029892) 81 000 (Вісімдесят одну тисячу гривень) грн. авансу та 5 167 (П`ять тисяч сто шістдесят сім гривень) грн. 85 коп. відсотків за користування грошовими коштами, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. на онлайн навчанні з 09.11.2020 року по 13.11.2020 року та тимчасовою втратою працездатності суддею Пригарою Л.І. з 16.11.2020 року по 24.11.2020 року повне судове рішення складено та підписано 10.12.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.