Рішення

від 29.10.2020 по справі 907/207/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

29.10.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/207/20

За позовом Заступника керівника Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області, м. Хуст в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства «Глобус» , с. Рокосово Хустського району

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 16 507 грн. 15 коп.,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Прокуратури - Форгачі Т.В., прокурор відділу прокуратури

Позивача - не з`явився

Відповідача - Ігнатьо Б.Я., адвокат, ордер серії АО № 1012916 від 28.07.2020 року

СУТЬ СПОРУ: Заступником керівника Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області, м. Хуст заявлено позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ до відповідача Приватного підприємства «Глобус» , с. Рокосово Хустського району про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 16 507 грн. 15 коп.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, вважає їх належним чином доведеними і такими, що підлягають до задоволення. Пояснив, що під час проведення габаритно-вагового контролю вантажного транспортного засобу - тягача марки MERCEDES-BENZ моделі ACTROS 1841LS, д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа - рефрижератора-Е марки KRONE моделі SDP 27, д.р.н. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Глобус» , посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області було виявлено факт перевезення вантажу без оформлення відповідних документів, а саме, за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентним уповноваженим органом, у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, а також факт здійснення перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень осьових навантажень, у зв`язку з чим автомобільному перевізнику - ПП »Глобус» , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, було нараховано плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 512 євро, що в гривневому еквіваленті складає 16 507 грн. 15 коп.

Вказана сума перевізником у встановлений Порядком № 879 строк, як і до моменту пред`явлення позову у суд та судового розгляду справи за таким позовом, сплачена не була.

Відповідач проти позову заперечив, про що подав суду письмовий відзив на позов № 19/20-3 від 03.08.2020 року. Зазначає, що подана прокурором позовна заява у даній справі не містить конкретизації змісту позовних вимог (предмету позову), оскільки прокурором суперечливо визначено спосіб захисту прав, відносячи спірну суму до відшкодування матеріальних збитків внаслідок руйнування автомобільних доріг, прокурор не конкретизує питання складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна чи неодержаний прибуток (втрачена вигода), від якого залежить предмет доказування у даній справі. Із покликанням на положення Порядку № 879 відповідач стверджує, що такий Порядок не встановлює алгоритму визначення плати за проїзд як збитків внаслідок знищення чи пошкодження майна, а врегульовує тільки порядок розрахунку плати за проїзд, як передумови для видачі дозволу на рух. Оспорює відповідач і долучені до матеріалів позовної заяви докази, складені в ході та за результатами габаритно - вагового контролю транспортного засобу відповідача, а саме, талону про зважування, довідки про результати габаритно - вагового контролю, акту про перевищення транспортним засобом нормативно - вагових параметрів з розрахунком, акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, як такі, що на його думку, є недопустимими в силу ст. 77 ГПК України. Наголошує, що Порядок № 879 містить вимоги як щодо зважувального обладнання, так і щодо місцевості, де таке обладнання буде використано, а, як стверджує відповідач, у даному випадку, прокурором не долучено до матеріалів справи доказів повірки вимірювальної техніки, який був використаний при габаритно - ваговому контролі відповідача, а сам габаритно - ваговий контроль щодо нього був здійснений на місцевості, яка не відповідає вимогам нормативно - правових актів. З врахуванням таких обставин, відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки вважає, що подані прокурором докази є недопустимими, а кваліфікація стягуваної суми коштів викладена суперечливо.

На спростування поданих відповідачем заперечень щодо задоволення позовних вимог, викладених у відзиві на позов, Прокуратура Закарпатської області подала суду відповідь на відзив № 07.33-4914вих.20 від 14.08.2020 року. Вказує на хибність тверджень відповідача щодо відсутності у позовній заяві конкретизованого складу збитків, оскільки за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, що і було зазначено прокурором у змісті позовної заяви. Як наполягає прокурор, несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, та відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави, та потребує захисту таких через подання прокуратурою позову в інтересах держави. Доводи відповідача, які стосуються неналежного проведення габаритно - вагового контролю, прокуратура вважає безпідставними та спростовує їх покликанням на відсутність дій відповідача щодо оскарження результатів габаритно - вагового контролю в установленому порядку, а також погодження водієм відповідача - Білецьким М.М., який був присутній під час перевірки, виявлених порушень, шляхом підписання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. За переконанням прокурора, оскільки визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем у добровільному порядку не сплачена, а Укртрансбезпекою України, як контролюючим органом, на якого покладено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно - ваговий контроль транспортних на автомобільних дорогах загального користування, до теперішнього часу не здійснюються заходи щодо стягнення нарахованої відповідачу плати, Хустською місцевою прокуратурою Закарпатської області підставно заявлено позовні вимоги у даній справі.

Запереченнями № 19/20-4 від 25.08.2020 року, поданими суду на підставі ст. 167 ГПК України, представник відповідача зауважує, що зважування транспортного засобу позивачем було проведено з порушенням порядку здійснення державного нагляду, зокрема, через відсутність встановленого законом порядку здійснення габаритно - вагового контролю; проведення зважування з використанням зважувального обладнання, яке не було повіреним; проведення зважування за відсутності методики, яка була б затверджена спеціально уповноваженими органом у сфері метрології; проведенням зважування на місцевості, яка не відповідає спеціальним існуючим вимогам; фіксування результатів зважування у процедурних документах, які не передбачені законом; порушенням гарантії, встановленої ст. 63 Конституції України через трактування підпису водія у актах як його згоди із зафіксованими порушеннями.

Із покликанням на положення законодавства, що регулює видачу дозвільних актів, відповідач стверджує, що плата за проїзд не тільки не передбачена законодавством, а й заборонена законом, оскільки отримання дозволу на здійснення внутрішніх перевезень вантажів не потребує попереднього отримання погоджень чи внесення суб`єктами господарювання плати за проїзд. Відповідач вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові № 820/1207/17, на яку покликається прокурор, щодо визначення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом як відшкодування матеріальних збитків внаслідок руйнування автомобільних доріг, не може бути сприйнятий судом як авторитетний, вірний та обґрунтований правовий висновок через відсутність законодавчо встановленого обов`язку особи (відповідача) вносити плату за проїзд при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, однією із підстав заперечення заявлених у даній справі позовних вимог відповідач вказує здійснення розрахунку 512 євро збитку без урахування відсутності причинно - наслідкового зв`язку між відсутністю у відповідача дозволу чи невнесення плати за проїзд перед початком руху та подвоєнням її розміру.

Із покликанням на практику Європейського Суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України відповідач наполягає, що судове рішення у даній справі не повинне надавати детальної відповіді на кожен аргумент сторін, але, в даному випадку, існує необхідність надання детальної оцінки кожному із аргументів відповідача, наведених в обґрунтування заперечень позовних вимог, оскільки кожне із таких заперечень самостійно вказує на неможливість задоволення позову.

Позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті висловлюючи свою правову позицію по суті заявлених позовних вимог подав суду відповідь на відзив відповідача б/н від 04.09.2020 року. Зокрема вказує, що під час здійснення габаритно - вагового контролю транспортного засобу ПП «Глобус» управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області були використані ваги, що знаходилися на балансі Укртрансбезпеки. Зважування транспортного засобу, який належить відповідачу, здійснювалось пересувною автомобільною вагою типу 030Т-AS2-PWІА, виробник «ЕЅІТ ELEKTRONIK SISTEMLER ІМАLАТ ve ТІКАRЕТ LTD SТI» . Пересувні автомобільні ваги мають: сертифікат перевірки типу № UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 від 27.11.2017 року, дійсний до 27.11.2027 року; Декларацію про відповідність № 6 від 20.12.2017 року; Сертифікат відповідності № UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017 року; Додаток до Сертифікату відповідності № UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017 згідно з якими прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWІА відповідає вимогам п. 5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)» . ДП «Харківстандартметрологія» 20.12.2017 року провела перевірку на відповідність приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісь 030Т-АS2-PWІА вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікату перевірки.

З покликанням на положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» , а також п. 5.3.1 ДСТУ OIML R 134-1:2010 позивач стверджує, що оскільки з моменту введення в експлуатацію нового засобу вимірювальної техніки (20.12.2017 року), на який видані сертифікат перевірки типу, сертифікат відповідності та декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту № 94, не пройшов 1 рік (дата здійснення габаритно - вагового контролю 26.10.2018 року), то термін проведення періодичної повірки на день здійснення габаритно - вагового контролю ще не настав.

Позивач також зазначає, що 04.04.2018 року на виконання доручення Укртрансбезпеки було проведено комісійне обстеження пересувного пункту габаритно - вагового контролю, що розміщується на а/д М-06 271 км + 684 м. За результатами обстеження комісія зробила висновок про те, що майданчик для здійснення габаритно - вагового контролю в основному відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255, однак, комісія рекомендувала відповідальним державним органам усунути деякі недоліки в облаштуванні майданчика. 14.05.2018 року комісія вдруге провела обстеження вищевказаного пункту габаритно - вагового контролю, і зробила висновок про те, що майданчик для здійснення габаритно - вагового контролю відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255.

З врахуванням вищевикладених обставин позивач просить суд задоволити повністю позовні вимоги у даній справі на суму 16 507 грн. 15 коп.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог Хустська місцева прокуратура подала суду письмові пояснення № 07-33-96-319-20/5252/вих-20 від 07.09.2020 року, якими наполягає на підставності заявлених позовних вимог, а тому, просить суд позов задоволити.

На спростування заперечень відповідача щодо відсутності обов`язку відповідача сплачувати плату за проїзд великоваговим транспортом, прокурор навів положення Закону України «Про автомобільні дороги» , Закону України «Про автомобільний транспорт» , Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, Порядку здійснення габаритно - вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Разом з тим, прокурор наголошує, що позовна вимогу у даній справі заявлена як вимога про стягнення суми 512 євро плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, габаритні параметри якого перевищують нормативні, а не збитків.

Відповідач подав суду письмові заперечення на подану позивачем відповідь на відзив, якими, зокрема, заперечив щодо доводів позивача в частині допустимості та належності використаного при габаритно - ваговому контролі автомобіля відповідача засобу вимірювальної техніки. Зазначає, що позивач не підтвердив обставини повірки використаного щодо відповідача конкретного засобу вимірювальної техніки, оскільки подані позивачем сертифікати та декларації доводять тільки те, що державою підтверджується факт існування засобу вимірювальної техніки моделі 030Т-АS2-PWІА, як приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, який відповідає вимогам Технічного регламенту № 94.

Оспорюючи доводи позивача щодо допустимості та належності місця для розташування пункту габаритно - вагового контролю відповідач наголошує, що актом комісійного обстеження від 04.04.2018 року встановлено недоліки майданчика для зважування, а позивачем не подано доказів усунення таких станом на момент проведення габаритно - вагового контролю автомобіля відповідача. Акт повторного обстеження майданчика для зважування не доводить моменту усунення недоліків габаритно - вагового контролю, а тому є неналежним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України.

Заперечує відповідач позовні вимоги також із покликанням на невизначення прокурором способу захисту порушених прав, а також наголошує, що позивач на підставі ст. 226 Господарського кодексу України не має права на відшкодування збитків, оскільки позивач, будучи достеменно впевненим, що відповідач продовжить рух транспортного засобу за визначеним маршрутом після проходження габаритно - вагового контролю, маючи можливості запобігти подальшому руху транспортного засобу, не вчинив жодних дій для запобігання виникненню збитків.

Покликаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2016 року у справі «Петриченко проти України» відповідач наголошує, що його заперечення проти позову є конкретними, важливими та доречними, а тому, просить суд їх детально розглянути та оцінити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення учасників спору,

суд Встановив:

На підставі направлення на перевірку від 02.04.2018 року № 018750, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, як самостійним структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (позивачем у справі), 05.04.2018 року на 272 км автодороги Київ - Чоп здійснено габаритно - ваговий контроль транспортного засобу - (тягача) марки MERCEDES-BENZ моделі ACTROS 1841LS, д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа - рефрижератора-Е марки KRONE моделі SDP 27, д.р.н. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Глобус» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 ).

Перевіркою встановлено, що перевізник - Приватне підприємство «Глобус» із залученням водія - ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу згідно товарно - транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № 1014846671 від 04.04.2018 року від відправника товару - ПАТ «САН ІНБЕВ Україна» , м. Київ до отримувача товару - ТОВ «Оленич і К» , м. Ужгород

За наслідками проведеного габаритно - вагового контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2018 року № 054800, яким зафіксовано порушення ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , а саме, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону - відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

В результаті перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено довідку № 0008673 від 05.04.2018 про результати здійснення габаритно - вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.04.2018 року № 0023659, тaлон (чек) зважування від 05.04.2018 року, якими зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить відповідачу - Приватному підприємству «Глобус» із перевищенням вагових обмежень осьових навантажень, а саме: навантаження на осі: 1) 7,10 т; 2) 10,25 т; 3) 8,25 т; 4) 7,55 т; 5) 8,20 т, фактична маса склала - 41,35 т при нормативно допустимій - 40 т (перевищення на 1,35 т); та осьовому навантаженні на строєну вісь - 24,00 т, при нормативно допустимій 22,00 т (перевищення на 2 т).

За фактом перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, посадовими особами Управління автомобільному перевізнику Приватному підприємству «Глобус» , згідно з п. 30 Постанови КМУ № 879 від 27.06.2007 року, було нараховано плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 512 євро (№ 23659 від 05.04.2018 року), що еквівалентно на день здійснення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України, сумі 16 507 грн. 15 коп.

Розрахунок проведений відповідно до формули, затвердженої постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 року, а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі). В даному випадку, П = 512 євро.

Розрахунок плати від 05.04.2018 року № 23659 був вручений водію ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його підпис на примірнику розрахунку, долученому до матеріалів справи.

У встановлений 30-денний строк відповідач не сплатив нараховану йому плату за проїзд у сумі 512 євро (16 507 грн. 15 коп.), що і стало підставою позову у даній справі, предметом якого є стягнення з відповідача плати у розмірі 512 євро (16 507 грн. 15 коп.) в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» , відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 ст. 48 «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно - правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно - вагового контролю врегульована Порядком здійснення габаритно - вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок № 879), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).

Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку № 879).

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (п. 31 Порядку № 879).

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм дає підстав дійти висновку про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру перевізник має вносити плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено матеріалами справи, перевезення вантажу відповідачем здійснювалось з перевищенням транспортним засобом - тягачем MERCEDES-BENZ моделі ACTROS 1841LS, д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа - рефрижератора-Е марки KRONE моделі SDP 27, д.р.н. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Глобус» , нормативно вагових параметрів, про що 05.04.2018 року під час габаритно - вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу працівниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено усі, передбачені Порядком № 879 документи.

Так, матеріали справи містять: акт № 054800 від 05.04.2018 року, акт № 0023659 від 05.04.2018 року, довідку № 0008673 від 05.04.2018 року, чек зважування від 05.04.2018 року та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів № 23659 від 05.04.2018 року.

При цьому, розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, однак, цих коштів відповідач у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив.

На підставі ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно - правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно - правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. ч. 1 і 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України).

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. ч. 2 та 3 ст. 225 Господарського кодексу України).

Як встановлено положеннями пунктів 37 та 41 Порядку № 879, учасники відносин у сфері габаритно - вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно - вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Проте, відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно - вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, а також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної плати за проїзд великоваговим/великогабаритним транспортним засобом.

Відповідачем суду не подано доказів припинення 05.04.2018 року його транспортним засобом руху на 272 км автодороги Київ - Чоп, або приведення перевізником у відповідність до вимог законодавства вагових параметрів його транспортного засобу. Наведене дає підстави для висновку про те, що транспортний засіб після проведення габаритно - вагового контролю продовжив свій рух за вказаним у товарно - транспортній накладній маршрутом без зміни вагових параметрів. Порушення водієм транспортного засобу вимог пункту 21 Порядку № 879 та продовження руху за маршрутом з перевищенням нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру не звільняє власника транспортного засобу від обов`язку внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за пройдену автомобілем частину маршруту/за частину, яку перевізник мав намір проїхати.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України, і спірна плата за проїзд не передбачена жодними положеннями чинного законодавства України, оскільки предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість, визначення розміру збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно - правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акту у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно - вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що при проведенні габаритно - вагового контролю, складанні відповідної довідки, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вищевикладені висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного суду при розгляді аналогічних спорів, викладеній у постанові від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19.

При цьому, суд приймає до уваги той факт, що з серпня 2018 року, тобто з часу повернення Закарпатським окружним адміністративним судом позовної заяви Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного Підприємства «Глобус» про стягнення 512 євро (16 592 грн.) плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, позивач не вчиняв дій, спрямованих на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Підставою для представництва Хустською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 512 євро (16 592 грн.) та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті. З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа, якій завдано збитків у результаті порушення її майнового права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом постанови Великої палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19 плата за проїзд великоваговим транспортом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування і порядок визначення таких збитків врегульовано у тому числі Порядком № 879, який є чинним та жодним чином не суперечить положенням Конституції України.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неналежності засобів вимірювальної техніки суд приймає до уваги, що зважування транспортного засобу, який належить відповідачу, здійснювалось пересувною автомобільною вагою типу 030Т-AS2-PWІА, виробник «ЕЅІТ ELEKTRONIK SISTEMLER ІМАLАТ ve ТІКАRЕТ LTD SТI» . Пересувні автомобільні ваги мають: сертифікат перевірки типу № UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0 від 27.11.2017 року, дійсний до 27.11.2027 року; Декларацію про відповідність № 6 від 20.12.2017 року; Сертифікат відповідності № UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017 року; Додаток до Сертифікату відповідності № UA.TR.002.CB.0310-17 від 20.12.2017 згідно з якими прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWІА відповідає вимогам п. 5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006, IDT)» . ДП «Харківстандартметрологія» 20.12.2017 року провела перевірку на відповідність приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання на вісь 030Т-АS2-PWІА вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікату перевірки.

З врахуванням Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» , а також п. 5.3.1 ДСТУ OIML R 134-1:2010, оскільки з моменту введення в експлуатацію нового засобу вимірювальної техніки (20.12.2017 року), на який видані сертифікат перевірки типу, сертифікат відповідності та декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту № 94, не пройшов 1 рік (дата здійснення габаритно - вагового контролю 05.04.2018 року), то термін проведення періодичної повірки на день здійснення габаритно - вагового контролю ще не настав.

Аналізуючи зміст акту комісійного обстеження пересувного пункту габаритно - вагового контролю, що розміщується на а/д М-06 км 270+860 - км 271+684, суд приходить до висновку, що вказаним актом не встановлено невідповідності майданчика для здійснення габаритно - вагового контролю вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року, яка би впливала на результати габаритно - вагового контролю чи робила неможливим їх використання, а лише встановлено недоліки в експлуатаційному утриманні пересувного пункту.

З врахуванням вищевикладених обставин в сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано аргументів позовної заяви щодо підставності та законності позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Глобус» , 90410, Закарпатська область, Хустський район, с. Рокосово, вул. Центральна, будинок 92 (код ЄДРПОУ 32198405) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Рівному/Рівне/ 22160100, код отримувача 38012714, р/р UA528999980313101216000017002, номер рахунку (IBAN), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 16 507 (Шістнадцять тисяч п`ятсот сім гривень) грн. 15 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Глобус» , 90410, Закарпатська область, Хустський район, с. Рокосово, вул. Центральна, будинок 92 (код ЄДРПОУ 32198405) на користь Закарпатської обласної прокуратури, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а (код ЄДРПОУ 02909967) 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням судді Пригари Л.І. на онлайн навчанні з 09.11.2020 року по 13.11.2020 року та тимчасовою втратою працездатності суддею Пригарою Л.І. з 16.11.2020 року по 25.11.2020 року повне судове рішення складено та підписано 11.12.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.