Рішення

від 02.12.2020 по справі 908/2526/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2020 Справа № 908/2526/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; код ЄДРПОУ 42093239)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛТРЕЙД» (69041, м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, код ЄДРПОУ 38229281)

про стягнення 230 323,35 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Серебрянников Д.В., довіреність № 42 від 10.07.2020 р.

Від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛТРЕЙД» про стягнення 230 323,35 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 р. справу №908/2526/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2526/20 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.11.2020 р. об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Запропоновано відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідно до ст.ст. 165, 251 ГПК України надіслати на адреси позивача та суду копію відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у визначений строк. Запропоновано позивачу у випадку отримання від відповідача відзиву на позовну заяву відповідно до ст.ст. 166, 251 ГПК України направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду. Також запропоновано сторонам подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Ухвалою від 02.11.2020 р. оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 02.12.2020 р. о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов`язковою. Запропонувати сторонам виконати вимоги ухвали суду від 05.10.2020 р.

В судовому засіданні 02.12.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.12.2020 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу «Акорд» .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ТОВ «ТРАНСОЙЛТРЕЙД» укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату послуг за період з січня по вересень 2019 р. на суму 195 932,71 грн., відповідачем частково сплачено суму в розмірі 19 500,00 грн. Отже, у відповідача існує заборгованість за вказаних період в сумі 176 432,71 грн. У зв`язку з прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних в сумі 5 526,68 грн., інфляційні втрати в сумі 4 946,43 грн., пеню в сумі 43 417,53 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 526, 530, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмовий відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38229281) є 69041, м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.10.2020 р. про відкриття провадження у справі №908/2526/20 направлено на вказану адресу відповідача, однак зазначена ухвала повернулась на адресу суду 12.11.2020 р. з зазначенням УДППЗ Укрпошта причини повернення - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, не скористався своїм правом на подання до матеріалів справи письмового відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСОЙЛТРЕЙД (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) шляхом приєднання споживача до публічного договору на умовах споживання будь-якого обсягу електричної енергії (пп. 1.2.15 п.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою від 14.03.2018 р. № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями).

Згідно з Розділом 2 Договору предмет договору , Позивач продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності з розділом 3 публічного договору (розміщеного на сайті http://zpep.com.ua), умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до договору.

Згідно з розділом 5 Договору Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії , Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору. (п.5.1.) Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. (п.5.2.)

Відповідно до п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженої Постановою від 14.03.2018 р. № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями (далі - ПРРЕЕ), для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії"".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).

Частиною 7 ст. 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, відповідно до вказаних норм чинного законодавства та з урахуванням положення п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, між позивачем та відповідачем відбулось укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з січня 2019 р. шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" (http://zpep.com.ua).

Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ТОВ Запоріжжяелектропостачання виставлені ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД рахунки на оплату спожитої електричної енергії за січень, лютий, березень, квітень та травень 2019 р., які отримані ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД , що підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД у журналі видачі рахунків за електроенергію по універсальній послузі та направлені поштою на адресу підприємства. Рахунки на оплату спожитої електричної енергії за червень, липень, серпень та вересень 2019 р. направлені за допомогою поштового зв`язку, що підтверджується списком згрупованої поштової кореспонденції від 19.07.2019 р., від 11.09.2019 р.

Згідно з абз. 2 п. 4.10 ПРРЕЕ, у разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або останньої надії споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати.

Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору Спосіб та термін оплати , розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунка.

Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок), зазначений у Договорі або розрахункових документах.

Відповідно до п. 5.10 Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Позивачем були надані відповідачу рахунки за постачання електричної енергії постачальником, універсальних послуг за період з січня по вересень 2019 р. у відповідності до якого загальний обсяг використаної електричної енергії складає 71 662 кВт/год на суму 195 932,71 грн. з ПДВ.

Відповідачем було частково здійснено оплату за спожиту електричну енергію на загальну суму в розмірі 19 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Судом встановлено, що спожиті обсяги електричної енергії ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД підтверджені оператором системи розподілу - ПАТ "Запоріжжяобленерго", що підтверджується листами від 21.07.2020 р. за вих. № 007-066/11341 з інформацією щодо споживання електричної енергії ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД та листом від 04.08.2020 р. за вих. № 007-066/12162 з інформацією щодо споживання електричної енергії ТОВ ТРАНСОЙЛТРЕЙД .

Отже, у відповідача за період з січня по вересень 2019 р. за отриману електричну енергію існує заборгованість в розмірі 176 432,71 грн., яка відповідачем не погашена. Доказів зворотного суду не надано.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 15.05.2019 р. по 25.09.2020 р. 3% річних в сумі 5 526,68 грн., за період з вересня 2019 р. по червень 2020 р. інфляційні втрати в сумі 4 946,43 грн., за період з 15.05.2019 р. по 25.09.2020 р. пеню в сумі 43 417,53 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положенням п. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 5.11. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 7 додатку 3 до Договору Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф , за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання , та 3% річних від суми боргу. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконано.

Ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, наданих позивачем зазначає, що вони здійснені з урахуванням строків оплати по кожному рахунку, отже розрахунки є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, тому 3% річних в сумі 5 526,68 грн., інфляційні втрати в сумі 4 946,43 грн. та пеня в сумі 43 417,53 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛТРЕЙД» (69041, м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, код ЄДРПОУ 38229281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 26; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; код ЄДРПОУ 42093239) суму осново боргу в розмірі 176 432 (сто сімдесят шість тисяч чотириста тридцять дві) грн.. 71 коп., 3% річних в сумі 5 526 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 68 коп., інфляційні втрати в сумі 4 946 (чотири тисячі дев`ятсот сорок шість) грн. 43 коп., пеню в сумі 43 417 (сорок три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн. 85 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 07.12.2020 р.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.