Рішення

від 30.11.2020 по справі 908/1673/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/136/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 Справа № 908/1673/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Азізбекян Тетяна Анатоліївна, суддя - Мірошниченко Михайло Володимирович, суддя - Смірнов Олександр Геннадійович, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/1673/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (вул. Мала Арнаутська, буд. 66, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 30109015)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926)

про стягнення суми

за участю представників:

від позивача: Жданова Н.І. трудовий контракт від 01.06.2020 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв`язку "EASYCON")

від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 30 від 01.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення надлишково перерахованих коштів у розмірі 629619, 22 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 09.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1673/19 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/136/19. Підготовче засідання призначено на 23.09.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020, згідно із Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 908/1673/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Азізбекян Тетяна Анатоліївна, суддя - Мірошниченко Михайло Володимирович, суддя - Смірнов Олександр Геннадійович.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2020 справа № 908/1673/19 прийнята означеним складом суду до провадження та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.11.2020.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі Азізбекян Т.А. у відпустці, судове засідання з розгляду справи № 908/1673/19 по суті переносено на 30.11.2020.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 30.11.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд оголосив про проведення судового засідання з використанням системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.02.2020 № 151/20. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що між сторонами були укладені договори про постачання електричної енергії за формою типового договору, на виконання умов яких позивач систематично здійснював оплату послуг за постачання електричної енергії у формі попередньої плати. Так і у грудні 2018 року за цими договорами була здійснена передплата послуг за січень 2019 року. У зв`язку з реформування ринку електроенергетики, починаючи з січня 2019 року відповідач не мав права та не надавав послуги постачання електричної енергії за договорами, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 629 619, 22 грн., з яких 624387,22 грн станом на 01.01.2019 (передплата) та 5232, 00 грн станом на 12.01.2019 (перерахована 11.01.2019 згідно рахунку № 340/1 пп). Після подання позовної заяви відповідачем було здійснено повернення грошових коштів у розмірі 12641,87 грн та здійснено переведення боргу у розмірі 5232,00 грн на рахунок ТОВ Запоріжжяелетропостачання . Отже, сума основного боргу складає 611 745,35 грн, яка відповідачем не погашена. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу було нараховано 3% річних у розмірі 24555,83 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 53229,84 грн. Просить суд позов задовольнити. Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 22, 525, 526, 527, 536, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 276 Господарського кодексу України.

Відповідач у письмову відзиві, який надійшов до суду 03.09.2019, позов не визнав з причин відсутності його вини у виникненні вказаної у позові заборгованості. Зазначив, зокрема, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Станом на сьогоднішній день, внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами - юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію, у відповідача виникла кредиторська заборгованість. ПАТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово подавало до уповноваженого банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, проте банк безпідставно повертав без виконання платіжні документи. Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то відповідач вважає ці вимоги безпідставними, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договорами про постачання електричної не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (електричну енергію). За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювату як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України. Свою правову позицію відповідач виклав у запереченнях на заяви про збільшення позовних вимог. Просить суд в позові відмовити.

У відповіді на заперечення відповідача на заяву про збільшення позовних вимог, які надійшли до суду 11.03.2020, позивач вважає доводи відповідача безпідставними, не обґрунтованими, оскільки відповідачем було порушене саме грошове зобов`язання.

28.04.2020 від відповідача надійшло письмове заперечення на відповідь на заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, вважає що відсутні будь - які підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі оскільки позивачем в порушення приписів ст. 74 ГПК України не доведено безпідставність отримання відповідачем грошових коштів.

В судовому засідання відповідач підтримав заяву про розстрочення виконання рішення, яка надійшла до суду 09.09.2019. Просить суд, у разі повного чи часткового задоволення позовних вимог, врахувати тяжкий фінансовий стан відповідача та особливий статус відповідача як стратегічного підприємства державного сектору економіки з метою застосування судом права на надання розстрочки виконання рішення відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України.

Позивач у запереченнях на заяву відповідача про прозстрочення виконання рішення не погодився з доводами відповідача про наявність підстав для надання розстрочки виконання рішення, просить суд врахувати інтереси позивача та відмовити в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

В засіданні 30.11.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (Споживач) укладено договори № 12210 від 27.05.2011, № 542 від 03.10.2012, № 2031 від 07.11.2012, № 395 від 20.11.2012, № 704 від 22.02.2013, № 55 від 13.08.2013, № 340 від 21.08.2014, № 161 від 01.03.2015, № 886 від 05.12.2014, № 359 від 14.06.2013, № 986 від 18.07.2011, № 200 від 12.02.2013, № 44 від 05.12.2012, № 222 від 01.10.2013, № 768 від 17.12.2013, № 22 від 07.05.2013, № 576 від 26.06.2013, № 1020 від 05.12.2012, № 843 від 23.05.2013 про постачання електричної енергії, ідповідно до р. 1 яких постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до розділу 2 договорів споживач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» .

За умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2018 року позивач здійснював оплату послуг за вищезазначеними договорами про постачання електричної енергії у формі попередньої плати за січень 2019 року у розмірі 629 619, 22 грн.

Заборгованість у розмірі 624 387, 22 грн відповідач визнав, підписавши акти звірки взаємних розрахунків по кожному договору.

По заборгованості у розмірі 5232, 00 грн, яка є надмірно перерахованими коштами згідно рахунку № 340/1пп від 04.12.2018 за договором про постачання електричної енергії від 21.08.2014 № 340, відповідач акт звірки взаєморозрахунків не підписав, у зв`язку з чим останньому направлено лист про повернення надлишково перерахованих коштів за № 25/13 від 10.04.2019 (копія листа та підтвердження поштового відправлення міститься в матеріалах справи). Однак, відповідач не повернув один примірник підписаного акту та ніяких заперечень не надав.

31.07.2019 відповідачем було здійснено повернення грошових коштів у розмірі 12641,87 грн за договором № 986 від 18.07.2011 та здійснено переведення боргу у розмірі 5232,00 грн на ТОВ Запоріжжяелетропостачання .

Отже, сума переплати за спожиту електричну енергію складає 611 745,35 грн.

З 01.01.2019 відповідач фактично припинив здійснення функцій постачальника електричної енергії у зв`язку з прийняттям Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017, постанов НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 та № 312 від 14.03.2018.

Так, з 11.06.2017 набрав чинності Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» , який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1415 від 13.11.2018 (пункти 1, 2) постановлено:

- видати Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством);

- анулювати Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» .

Згідно з п.п. 3 п. 3 вказаної постанови зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічного акціонерного товариство «Запоріжжяобленерго» , та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.

14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнята постанова № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» , відповідно до пунктів 1, 2 якої затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), а також визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 1.1.1 Правил визначено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до п. 6.1.21 Правил постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам. Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.

У зв`язку з припиненням здійснення відповідачем функцій постачальника електричної енергії позивач надіслав відповідачу листи про повернення надмірно сплачених коштів.

На підставі вказаних обставин, оскільки відповідач не виконав вимоги про повернення коштів, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, предметом якого є стягнення з відповідача 611745,35 грн основного боргу, а також 24555,83 3% річних та 53229,84 грн інфляційних втрат за час прострочення повернення коштів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли з договорів про постачання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається наявність у позивача переплати за електричну енергію в сумі 611745,35 грн. Оскільки з січня 2019 року відповідач не здійснює постачання електричної енергії позивачу, відпали підстави для утримання відповідачем попередньої оплати позивача за електричну енергію в розмірі 611745,35 грн.

Відповідач не заперечує, що з боку позивача має місце переплата коштів за електричну енергію в сумі 611745,35 грн, проте зазначає про відсутність у відповідача можливості повернути ці кошти.

Позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення грошових коштів, які залишені без задоволення.

В силу норми ст. 599 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів та документально підтвердив наявність переплати за договорами про постачання електричної енергії в сумі 611745,35 грн.

Відповідач доказів повернення позивачу 611745,35 грн надмірно сплачених коштів за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.

Посилання відповідача на те, що банк не виконує розпорядження відповідача щодо перерахування коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути кошти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Розрахунки із використанням спеціального рахунку запроваджені законодавством для зарахування коштів споживачів, перерахованих в якості оплати за спожиту електричну енергію. Втім, законодавством не встановлено обмежень щодо здійснення відповідачем розрахунків з кредиторами зі свого поточного рахунку. Крім того, твердження відповідача про направлення неодноразово до уповноваженого банку платіжних доручень з вимогою про повернення коштів не підтверджені будь-якими доказами.

Також судом приймається до уваги наявні в матеріалах справи Акти звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно договорів, якими відповідач визнав заборгованість перед позивачем по розрахункам за електроенергію.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач не заперечив факту підписання Актів звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів передоплати в сумі 611745,35 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За прострочення повернення коштів позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 24555,83 грн та інфляційні втрати в сумі 53229,84 грн.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

В постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 погодилася з цим висновком.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд здійснив перерахунок 3% річних (з урахуванням направлення позивачем вимог відповідачу та виникнення зобов`язання з повернення коштів передоплат), звідси 3% річних склали 17497,45 грн за період з 11.02.2019 по 17.01.2020, інфляційні витрати - 20164,74 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 17497,45 грн та 20164,74 грн інфляції. В іншій частині вимог 3% річних та інфляції суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог в сумі 9741,11 грн.

Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 12 (дванадцять) календарних місяців з дня ухвалення такого рішення з огляду на складний фінансовий стан відповідача та особливий статус відповідача як підприємства державного сектору економіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

В обґрунтування надання розстрочки виконання рішення суду відповідач звертає увагу на скрутний фінансовий стан ПАТ Запоріжжяобленерго ; наявність великого податкового боргу, відсутність коштів на поточних рахунках відповідача, встановлення або нульового відсотку відрахування коштів на поточні рахунки відповідача, або мільйонних щодобових додаткових відрахувань (утримання) коштів з поточних рахунків відповідача, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство), значна кредиторська заборгованість ПАТ Запоріжжяобленерго перед ДП Енергоринок .

Проаналізувавши обставини, якими мотивовано необхідність розстрочення виконання рішення суду в даній справі, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, подані відповідачем в підтвердження важкого матеріального становища, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, суд надає розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1673/19 строком на 3 місяці зі сплатою заборгованості щомісячно в сумі 216469,18 грн починаючи з грудня 2020 року по лютий 2021 року.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66, ідентифікаційний код 30109015) - 611 745 (шістсот одинадцять тисяч сімсот сорок п`ять) грн. 35 коп. надмірно сплачені кошти, 17 497 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 45 коп. 3% річних, 20 164 (двадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 74 коп. інфляції та 9 741 (дев`ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 11 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1673/19 строком на 3 (три) місяці зі сплатою заборгованості щомісячно в сумі 216469 (двісті шістнадцять тисяч чотириста шістдесят девять) грн 18 коп., починаючи з грудня 2020 року по лютий 2021 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.12.2020.

Головуючий суддя Т.А. Азізбекян

Судді М.В. Мірошниченко

О.Г. Смірнов