Рішення

від 08.12.2020 по справі 908/2557/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/142/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Справа № 908/2557/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» (69008, м. Запоріжжя, Заводський район; код ЄДРПОУ 05402588)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Сонячна, буд. 4А; код ЄДРПОУ 43521583)

про стягнення 68 572,00 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення 68 572,00 грн.

05.10.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2557/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.11.2020. Ухвалою від 09.11.2020р. оголошено перерву в судовому засіданні до 08.12.2020р. 08.12.2020р. судом розглянуто справу по суті та прийнято рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У позовній заяві Позивач вказує, що 21.05.2020р. між ПрАТ ЗМК УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ та ТОВ УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ укладено Договір підряду № 8/20-1, відповідно до якого Підрядник зобов`язується у відповідності до завдання, із матеріалів та засобів Замовника, на території Замовника та з використанням його обладнання, виконати роботи зі складання, зварки, зачищення металоконструкцій (далі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти роботи, які мають бути виконані якісно та в належний строк, та оплатити їх на умовах, зазначених в договорі. 22.05.2020р. платіжним дорученням № 431 в рахунок оплати робіт Замовник сплатив Підряднику аванс в розмірі 46 000.00 грн.. хоча здійснення такого платежу умовами Договору не передбачено. Відповідно до п. 2.4. Договору строк виконання робіт визначається в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Станом на 22.06.2020р. Підрядник передав Замовнику виконані роботи по металоконструкціям у кількості 4,3 тонни на суму 19 608,00 грн. з ПДВ, при цьому акт виконаних робіт відповідно до умов Договору Підрядник Замовник не надав. Підрядник прострочив виконання робіт. На підставі п. 2 ст. 849 ЦК України, вказує, що 22.06.2020р. вих. № 113 ПрАТ ЗМК УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ повідомив ТОВ УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ про відмову від Договору підряду листом вих.. № 8/20-1 від 21.05.2020р. та вимагав повернення частки безпідставно отриманого авансу 26 392,00 грн. та неустойки за несвоєчасне виконання робіт. Відповідач на повідомлення відповіді не надав, аванс не повернув та неустойку не сплатив. Відповідно до п. 6.3. Договору, за порушення строків виконання робіт Замовник нарахував Підряднику неустойку в розмірі 1% від загальної вартості кожної позиції робіт, зазначених в специфікації, за кожен день прострочення на загальну суму 42 180,00 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву запропонований надати ухвалами суду від 09.10.2020 р. та 09.11.2020р. від відповідача до суду не надійшов. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

02.11.2020 до суду від УДППЗ «Укрпошта» повернулась ухвала від 09.10.2020, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ» відповідно до Витягу з ЄДРПОУ: 70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Сонячна, буд. 4А, з поштовою відміткою «за місцем обслуговування» .

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін та проведення судового засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2020р. між ПрАТ ЗМК УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ (Замовник) та ТОВ УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ (Підрядник) укладено Договір підряду № 8/20-1, відповідно до якого Підрядник зобов`язувався у відповідності до завдання, із матеріалів та засобів Замовника, на території Замовника та з використанням його обладнання, виконати роботи зі складання, зварки, зачищення металоконструкцій (далі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти роботи, які мають бути виконані якісно та в належний строк, та оплатити їх на умовах, зазначених в договорі.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться в розмірі прийнятого Замовником обсягу виконаних робіт, відображеного в акті виконаних робіт, на підставі виставленого Підрядником рахунку, а відповідно до п. 3.3. Договору Замовник зобов`язується оплатити рахунок протягом 20 банківських днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт, згідно рахунку Підрядника.

22.05.2020р. платіжним дорученням № 431 в рахунок оплати робіт Замовник сплатив Підряднику аванс в розмірі 46 000,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що здійснення попередньої оплати (авансу) від Замовника умовами Договору не передбачалося.

Відповідно до п. 2.4. Договору строк виконання робіт визначається в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно Специфікації № 1 від 21.05.2020р. до Договору, Підрядник мав передати Замовнику виконані роботи в наступні строки:

1. Роботи зі складання, зварки, зачищення металоконструкцій у кількості 25 тонн, загальною вартістю 95 000,00 грн. без ПДВ, включно з ПДВ 114 000.00 грн. - у строк з 22.05.2020р. по 30.05.2020р.

2. Роботи зі складання, зварки, зачищення металоконструкцій у кількості 25 тонн, загальною вартістю 95 000,00 грн. без ПДВ, а включно з ПДВ 114 000,00 грн. - у строк з 31.05.2020р. по 08.06.2020р.

Пунктом 4 Специфікації № 1 визначено, що Замовник зобов`язувався оплатити якісно та у строк виконані роботи протягом 20 банківських днів від дати підписання сторонами акту виконаних робіт, згідно рахунку Підрядника. У рахунку Підрядник вказує номер договору, акта виконаних робіт.

Листом від 22.06.2020р. вих. № 113 ПрАТ ЗМК УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ повідомив ТОВ УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ про відмову від Договору підряду листом вих.. № 8/20-1 від 21.05.2020р. та вимагав повернення частки безпідставно отриманого авансу в розмірі 26392 грн. та неустойки за несвоєчасне виконання робіт у розмірі 35340 грн. Також Замовник (Позивач) стверджував, що станом на 19.06.2020р. Підрядник передав Замовнику виконані роботи по металоконструкціям у кількості 4,3 тонни на суму 19 608,00 грн. з ПДВ. Отже, залишок авансового платежу Замовника, який не був покритий виконаними роботами складає 26392 грн. Також Замовник стверджував, що Підрядник прострочив виконання робіт: Позиція 1. - на 20 днів, Позиція 2. - на 11 днів, у зв`язку з чим нарахував йому неустойку в розмірі 35340 грн., в т.ч. за позицією №1 - 22800 грн., за позицією №2 - 12540 грн.

Відповідач на вказаний Лист відповіді не надав, аванс не повернув та неустойку не сплатив, доказів зворотного суду не представив.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2557/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлює, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦКУ, до яких зокрема відносяться договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України (падалі ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, який відповідно до статей 193 ГК України та статей 525, 526 ЦКУ має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння зміна умов зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд констатує, що Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання умов Договору підряду № 8/20-1 від 21.05.2020р. у повному обсязі (Акт виконаних робіт). Разом з тим, Позивач визнав у позові, що Відповідачем виконані роботи частково, а саме по металоконструкціям у кількості 4,3 тони на суму 19608 грн. за позицією №1 Специфікації 1 від 21.05.2020р.

З урахуванням здійсненого Позивачем авансового платежу (попередньої оплати) у розмірі 46000 грн., залишок коштів, який не було покрито відповідним обсягом виконаних робіт складає 26392 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Надіславши Відповідачу Лист від 22.06.2020р. № 113 , що підтверджується описом вкладення у цінний лист на накладною № 6909703422012, Позивач відмовився від укладеного Договору підряду № 8/20-1 від 21.05.2020р. та вимагав повернення сплаченого авансу та сплати неустойки.

В силу п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в Постанові від 15.02.2019р. у справі № 910/21154/17. а також у Постановах від 10.05.2018р. у справі №916/1591/17, від 11.11.2018р. у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018р. у справі №912/2709/17, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Зокрема у Постанові від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17 Верховний суд вказав, що "Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав".

З матеріалів справи не вбачається, що перерахована Позивачем сума коштів у розмірі 46000 грн. є завдатком, оскільки у графі "Призначення платежу" платіжного доручення № 431 від 22.05.2020р. Позивачем було зазначено: " Оплата за послуги зі збирання, зварювання і зачистки м/конструкцій згідно договору № 8/20-1 від 21.05.2020р., у т.ч. ПДВ 20% - 7666,67 грн."

Також матеріали справи свідчать, що Підрядник (Відповідач) не приступив до виконання замовлення оплаченого авансом (передоплатою) Позивачем у розмірі 26392 грн. і очевидно не виконав її в обумовлені Специфікацією № 1 строки.

Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частини стягнення з Відповідача на користь Позивача 26392 грн. безпідставно набутих коштів є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6.3. Договору, за порушення строків виконання робіт Замовник має право стягнути з Підрядника неустойку в розмірі 1% від загальної вартості кожної позиції робіт, зазначених в специфікації, за кожен день прострочення, але не більше 100% вартості робіт згідно відповідної Специфікації. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення і завершується на дату виконання робіт в повному обсязі.

Оскільки роботи в повному обсязі виконано не було, а Договір розірвано з 22.06.2020р., розмір неустойки у сумі 42180 грн. було розраховано Позивачем по дату розірвання Договору наступним чином:

1. По 1 позиції Специфікації: (114 000,00 грн. *1%) * 23 = 26 220,00 грн., де: 114 000,00 грн. - загальна вартість робіт з НДС, 1% - встановлений Сторонами розмір неустойки за прострочку виконання робіт за один день прострочки, 23 - кількість днів прострочки виконання Підрядником робіт по 1 позиції Специфікації.

2. По 2 позиції Специфікації: (114 000,00 грн. *1%) * 14 = 15 960,00 грн..

де: 114 000,00 грн. - загальна вартість робіт по першій позиції Специфікації з НДС, 1% - встановлений Сторонами розмір неустойки за прострочку виконання робіт за один день прострочки; 14 - кількість днів прострочки виконання Підрядником робіт по першій позиції Специфікації.

Загальний розмір неустойки складає: 26 220.00 грн. + 15 960,00 грн. = 42 180,00 грн.

Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом та встановлено, що він є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам закону та Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного виконання робіт за договором підряду у строк по 30.05.2020р. за 1 позицією та у строк по 08.06.2020р. за 2 позицією Специфікації № 1.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11. 2004 № 15-рп/2004визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на викладене, предмет та підстави позову, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі, але не виключно, принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1921 грн., сплачених Позивачем при поданні позову платіжним дорученням № 427 від 14.11.2019р. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСТАЛЬМЕТКОНСТРУКЦІЯ» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Сонячна, буд. 4А; код ЄДРПОУ 43521583) на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ» (69008, м. Запоріжжя, Заводський район; код ЄДРПОУ 05402588) безпідставно набуті кошти в сумі 26 392 (двадцять шість тисяч триста дев`яносто дві) грн. 00 коп. , неустойку в сумі 42 180 (сорок дві тисячі сто вісімдесят) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.