Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/11214/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020 Справа № 910/11214/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Господарського суду міста Києва Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс-Бородянський машинобудівний завод" (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 21, код ЄДРПОУ 30572974)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Проксима" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33-Б, поверх 14, код ЄДРПОУ 41868410)

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

Від позивача: Сідєльніков А.В. адвокат

Від відповідача: Нестеров І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Борекс-Бородянський машинобудівний завод" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Проксима" про визнання договору позики від 24.07.2020, укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Борекс-Бородянський машинобудівний завод".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач направив відповідачу проект договору позики, який відповідач відмовився підписати. Позивач посилається на ст.ст. 1047, 1053 ЦК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 180, 181 ГК України, наявність договору врегулювання порядку погашення заборгованості між ним та ТОВ НВО Універсал та просить визнати договір позики від 24 листопада 2020 р. укладеним в його редакції, яка наведена в позовній заяві.

Ухвалою від 07.08.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання на 08.09.2020.

04.09.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.

08.09.2020 в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 01.10.2020.

29.09.2020 позивачем подані заперечення на відзив.

В судовому засіданні представником відповідача подана копія договору відступлення для долучення до матеріалів справи.

01.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.10.2020.

13.10.2020 судове засідання не відбулось в зв`язку з відпусткою судді (самоізоляція)

Ухвалою від 30.11.2020 суд призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 08.12.2020.

У судовому засіданні 08.12.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.07.2020 позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення проект договору позики.

Відповідач листом вих. № 266 від 29.07.2020 у відповідь на проект договору позики відмовився підписувати запропонований проект договору.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем не було надано протоколу розбіжностей, а просто направлено лист про відмову підписувати запропонований проект договору позики, тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору позики укладеним в запропонованій ним редакції.

Надавши правову оцінку доводам обох сторін, наданим доказами, дослідивши обставини справи та норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази того, що укладання договору у поданій ним редакції є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Згідно з частиною першої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписи статті 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини восьмої статті 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Доказів укладення сторонами попереднього договору, який би передбачав обов`язкове укладання договору позики, матеріалами справи не встановлено та сторонами до справи не надано.

Згідно ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.2 статті 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Разом із тим слід зазначити, що за змістом статті 14 ЦК України, яка встановлює основні принципи виконання цивільних обов`язків, так само, як і цивільні права, кореспондуючі їм, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Тому, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений певний обов`язок особи, то вона не може бути примушена до його виконання.

Таким чином, оскільки договір позики, визнання укладеним якого є предметом даної справи, не є обов`язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону чи попереднього договору, по суті договір є не акцептований відповідачем, у зв`язку з чим відсутні законні підстави зобов`язувати відповідача укладати спірний договір у відповідній редакції позивача.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу позову, а також не надано доказів та не доведено суду порушення відповідачем його прав чи законних інтересів, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.12.2020.

Суддя О.М.Ярмак