Рішення

від 11.12.2020 по справі 910/15559/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2020Справа № 910/15559/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЖТ ВТК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд

про стягнення 186 625,14 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СЖТ ВТК (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд (відповідач) про стягнення 186 625,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар згідно Договору поставки від 02.08.2018 № 0208/18, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 186 625,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СЖТ ВТК прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15559/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15559/20.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/15559/20 було направлене відповідачу за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, оф. 194, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/15559/20 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю СЖТ ВТК (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 0208/18 (далі - Договір або Договір № 0208/18 від 02.08.2018), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві матеріали (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар в об`ємі та номенклатурі, визначеному в специфікації (Додаток № 1 до даного Договору). Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість згідно рахунків-фактур до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО ЗАВОД (…назва місця), (ІНКОТЕРМС 2010), місце поставки - склад постачальника, розташований за адресою: м. Київ, вул. П. Кайсарова, 11.

Термін поставки партії товару становить14 робочих днів з моменту здійснення передоплати та підписання узгодженого сторонами Додатку № 1 - Специфікації. За погодженням сторін товар може бути поставлений раніше терміну (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару віл постачальника за видатково-прибутковою накладною.

Умовами п. 3.1 Договору сторони погодили, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, номенклатура, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначаються в видатково-прибуткових накладних.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством. Дата, вказана у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

Цей Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє на протязі одного року, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором - до повного їх виконання. Дострокове розірвання Договору може бути лише у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 11.1 Договору). Дія цього Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до закінчення терміну дії Договору у письмовій формі не повідомила іншу сторону про розірвання Договору (11.2 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що жодна зі сторін не зверталась до іншої щодо розірвання або припинення Договору № 0208/18 від 02.08.2018. Отже, станом на час розгляду справи по суті Договір № 0208/18 від 02.08.2018 є чинним.

На виконання Договору № 0208/18 від 02.08.2018 позивачем у період червня по грудень 2019 року на підставі видаткових накладних № СЖ-0001108 від 19.06.2019, № СЖ-0001173 та № СЖ-0001174 від 25.06.2019, № СЖ-0002720 від 07.11.2019, № СЖ-0002962 від 05.12.2019, № СЖ-0003005 від 11.12.2019, № СЖ-0003033 від 17.12.2019, № СЖ-0003085 від 21.12.2019, № СЖ-0003103 та № СЖ-0003104 від 24.12.2019 було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 679 615,98 грн. При цьому, відповідач здійснив оплату поставлених товарів частково в сумі 592 990,84 грн, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 186 625,14 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставлених позивачем товарів на суму 186 625,14 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 0208/18 від 02.08.2018 позивач у період з червня по грудень 2019 року поставив відповідачу товарів на загальну суму 679 615,98 грн.

Так, відповідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Факт поставки товару підтверджується позивачем доданими до позовної заяви копіями видаткових накладних № СЖ-0001108 від 19.06.2019, № СЖ-0001173 та № СЖ-0001174 від 25.06.2019, № СЖ-0002720 від 07.11.2019, № СЖ-0002962 від 05.12.2019, № СЖ-0003005 від 11.12.2019, № СЖ-0003033 від 17.12.2019, № СЖ-0003085 від 21.12.2019, № СЖ-0003103 та № СЖ-0003104 від 24.12.2019 на загальну суму 679 615,98 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками відповідача, що свідчить про прийняття відповідачем поставлених позивачем товарів на загальну суму 679 615,98 грн.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по Договору № 0208/18 від 02.08.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами п. 8.1 Договору № 0208/18 від 02.08.2018 передбачено, що оплата здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування 100% оплати на банківський рахунок постачальника. Оплата може бути проведена на частину товару, яку постачальник буде зобов`язаний відвантажити покупцю на умовах цього Договору.

Матеріали справи містять гарантійні листи відповідача № 20/06/01 та 20/06/02 від 20.06.2019, відповідно до яких відповідач просив позивача відвантажити товар та гарантував оплату згідно рахунків у повному обсязі.

Натомість, відповідач здійснив лише часткову оплату поставлених позивачем товарів в сумі 592 990,84 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за Договором № 0208/18 від 02.08.2018.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 186 625,14 грн (679 615,98 грн - 592 990,84 грн = 186 625,14 грн).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 799,39 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК УКраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 799,39 грн.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Плюс Буд (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, оф. 194; ідентифікаційний код 39903623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЖТ ВТК (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39351304) 186 625,14 грн (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 14 коп.) заборгованості та 2 799,39 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень 39 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 11.12.2020.

Суддя Гумега О.В.