Рішення

від 11.12.2020 по справі 910/15425/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2020Справа № 910/15425/20

За позовом Селянського (Фермерського) господарства Роса

до Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод

про стягнення 19 150,41 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (Фермерське) господарство Роса (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод (відповідач) про стягнення 19 150,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 № 910/15425/20 задоволено позов Селянського (Фермерського) господарства Роса та стягнуто з Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод 169 864,39 грн заборгованості за Договором № 150ТП від 04.01.2016.

Враховуючи, що заборгованість за Договором № 150-ТП від 04.01.2016 у сумі 169 864,39 грн була сплачена ПАТ Чернігівський молокозавод 17.08.2020, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 433,24 грн інфляційних втрат за листопад 2018 - липень 2020 та 8 717,17 грн 3% річних за період з 01.12.2018 по 16.08.2020, що нараховується на 169 864,39 грн заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 позовну заяву Селянського (Фермерського) господарства Роса прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15425/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15425/20.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/15425/20 було направлене відповідачу за адресою: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 у справі № 910/15425/20 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

29.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15425/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 910/14009/19, яке набрало законної сили та на виконання якого було видано відповідний наказ, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод (відповідач) на користь Селянського (Фермерського) господарства Роса (позивач) 169 864,39 грн заборгованості, 2547,97 витрат зі сплати судового та 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Обставини, встановлені у справі № 910/14009/19 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 910/14009/19, то встановлені ним факти не доказуються при вирішенні даної справи.

Зазначеним рішенням встановлено, що між Селянським (Фермерським) господарством Роса (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Чернігівський молокозавод (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 15-ТП від 04.01.2016, відповідно до якого постачальник зобов`язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, надалі товар за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору в кількості і в терміни, передбачені даним договором.

Також зазначеним рішенням встановлено наявність заборгованості відповідача у розмірі 169 864,39 грн з оплати за товар, поставлений позивачем згідно Договору № 15-ТП від 04.01.2016.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі № 910/14009/19 було встановлено, що відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту співставлення розрахунків за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, за отриманий відповідачем товар обліковувалась заборгованість на суму 254 867,70 грн. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством Чернігівський молокозавод станом на час винесення рішення у справі № 910/14009/19 рахувалася заборгованість у розмірі 169864,39 грн.

Враховуючи зазначене, Господарський суд міста Києва за результатами розгляду справи № 910/14009/19 дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню суми: 169 864,39 грн заборгованості, 2547,97 витрат зі сплати судового та 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позивач вказує, що оскільки відповідачем заборгованість за Договором № 15-ТП від 04.01.2016 в сумі 169 864,39 грн була сплачена 17.08.2020, то позивачем на суму заборгованості в розмірі 169 864,39 грн нараховано 3% річних та інфляційні втрати, які він просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод на свою користь.

Періодом для нарахування 3% річних позивачем визначено з 01.12.2018 по 16.08.2020, а періодом для нарахування інфляційних втрат - з листопад 2018 року по липень 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ( Брумареску проти Румунії ).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).

Отже, дії відповідача є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем вірно визначено періоди для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 8 717,17 грн 3 % річних.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 10 433,24 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК УКраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В обґрунтування цих вимог, позивач надав:

- копію Договору про надання правничої допомоги від 20.09.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням Рябінін, Переверзєв та Партнери (адвокатське об`єднання) та Селянським (Фермерським) господарством Роса (клієнт). Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу допомогу щодо представництва прав та законних інтересів останнього у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, захисту в справах про адміністративне правопорушення, в судах першої інстанції, апеляційної, касаційної, а також в інших державних органах, органах міністерства юстиції, державної міграційної служби, органах соціального захисту, військових частинах, перед фізичними та юридичними особами з приводу звернення до суду із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод на користь Селянського (Фермерського) господарства Роса 19 150,41 грн інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасний розрахунок за договором поставки продукції (сировини) № 15-ТП, та надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактична витрати;

- копію акту прийняття-передачі наданих послуг, судових витрат (суми гонорару за надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 20.09.2020), зі змісту якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 4 000,00 грн;

- копію квитанції до прибутково-касового ордеру на суму 4 000,00 грн;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 000288 адвоката Переверзєва Олександра Олександровича;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1003588 СФГ Роса .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доведено належними та допустимими доказами у роумінні статей 76, 77 ГПК України розмір витрати, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК УКраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Чернігівський молокозавод (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; ідентифікаційний код 00447971) на користь Селянського (Фермерського) господарства Роса (15560, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Лукашівка, вул. Колгоспна, буд. 14; ідентифікаційний код 31424013) 8 717,17 грн (вісім тисяч сімсот сімнадцять гривень 17 коп.) 3% річних, 10 433,24 грн (десять тисяч чотириста тридцять три гривні 24 коп.) інфляційних втрат, 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору та 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 11.12.2020.

Суддя Гумега О.В.