Рішення

від 10.12.2020 по справі 910/12758/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа №910/12758/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" до Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" простягнення 8 100,00 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники учасників справи в судове засідання, призначене на 17.11.2020, не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни про стягнення 8 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" зазначає, що ним було належним чином виконано свої зобов`язання за Договором-дорученням на транспортно-експедиційне обслуговування №27/04 від 27.04.2020 з перевезення вантажу, однак Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною оплачено такі послуги частково, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 8 100,00 грн.

У змісті своєї позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач вказує, що поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12758/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору.

21.09.2020 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що кошти у розмірі 8 100,00 грн. не були сплачені позивачу у зв`язку із застосуванням до останнього оперативно-господарських санкції за порушенням п. 4 Договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №27/04 від 27.04.2020.

21.09.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" мотивована тим, що рішення у справі вплине на його права та обов`язки, оскільки між ним та Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною було укладено Договір на перевезення вантажів від 14.01.2020 та саме на виконання цього договору відповідачем було залучено компанію-перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубантранс". Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" зазначає, що його повідомлення про спробу позивача укласти договір перевезення вантажу безпосередньо з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" стало причиною для застосування відповідачем оперативно-господарських санкції до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено строк для подання третьою особою пояснень по суті спору - протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали; призначено судове засідання у справі на 13.10.2020.

02.10.2020 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" надійшли пояснення щодо поданого відзиву, в яких позивач вказує, що наведені у відзиві доводи щодо застосування Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" оперативно-господарських санкції у розмірі 8 100,00 грн. за порушенням п. 4 Договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №27/04 від 27.04.2020 не підтверджені достатніми та неспростовними доказами. Крім того, позивач звернув увагу суду, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження дати одержання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" листа від 10.05.2020, в якому третя особа вказувала, що в ході телефонної розмови представником позивача було запропоновано здійснювати співпрацю без посередництва Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни, а також доказів того, що такі дії дійсно були вчинені представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс". До вказаних пояснень позивачем було долучено докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правову допомогу.

13.10.2020 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" надійшло клопотання про надання додаткового часу для надання письмових пояснень по суті спору, в якому третя особа також просила проводити судове засідання, призначене на 13.10.2020, без участі її представника.

В судове засідання, призначене на 13.10.2020, з`явилась відповідач, яка надала усні пояснення по суті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відкладено судове засідання у справі на 29.10.2020; визнано обов`язковою явку представника позивача у наступне судове засідання; зобов`язано позивача надати суду оригінали документів, долучених до позовної заяви, у наступному судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання; відкладено судове засідання на 17.11.2020 з урахуванням клопотання відповідача, неявки його представника в судове засідання та ненадання оригіналів документів, долучених ним до позовної заяви; вирішено роз`яснити позивачу наслідки неявки його представника в наступне підготовче засідання в ухвалі про повідомлення місця, дати та часу наступного судового засідання.

30.10.2020 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" надійшло клопотання, в якому третя особа також просила проводити судове засідання, призначене на 29.10.2020, без участі її представника. При цьому, у своєму клопотанні третя особа повідомила суд, що станом на 23.10.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" не надходили ні позовна заява з додатками, ні відзив на позов, у зв`язку з чим останнє позбавлене можливості надати письмові пояснення по суті спору.

17.11.2020 засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Щодо витребуваних судом оригіналів документів, то позивач зазначив, що всі ці документи (крім ТТН та CMR) наявні у позивача лише у копіях та електронних копіях.

Учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засіданні, призначене на 17.11.2020, відповідач та третя особа про причини неявки своїх представників суд не повідомили, в той час як позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи належне повідомлення судом учасників справи про судове засідання, призначене на 17.11.2020, достатність у них часу для реалізації своїх прав щодо участі у даній справі та сплив розумного строку для розгляду даної справи, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу №910/12758/20 по суті за відсутності Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни та представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез".

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, надані у судових засіданнях 13.10.2020 та 29.10.2020, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

27.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" (виконавець) укладено Договір-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №27/04 (надалі - Договір), предметом якого є прийняття виконавцем зобов`язання за дорученням експедитора і за рахунок замовника здійснити перевезення вантажу по території України та території іноземних держав згідно заявки експедитора.

Відповідно до п. 1 розділу "Зобов`язання експедитора" Договору експедитор доручив перевізнику здійснення міжнародного перевезення вантажу за кошт замовника.

Заявка-договір є невід`ємною частиною даного договору. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт заявки без письмового узгодження один з одним (п. 2 Договору).

Пунктом 3 розділу "Зобов`язання експедитора" Договору передбачено обов`язок експедитора своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги виконавця відповідно до умов даного договору з коштів, отриманих від замовника.

У пункті 4 розділу "Зобов`язання перевізника" Договору сторонами погоджено, що у випадку наявності спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з відправником чи вантажоодержувачем виконавець сплачує штраф у розмірі 15 000,00 грн. експедитору.

Розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами згідно заявки на підставі поданих оригіналів документів перевізником. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України (п. 1 розділу "Порядок розрахунків" Договору).

Також в межах даного Договору сторонами було укладено заявку-договір №689 на перевезення вантажу від 27.04.2020 (надалі - Заявка), предметом якої є виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" перевезення вантажу за маршрутом Польща-Україна. Сума фрахту 1 550,00 Євро по курсу НБУ до гривні.

Пунктом 3 Заявки передбачено, що у випадку наявності спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з вантажовідправником чи вантажоодержувачем перевізник сплачує штраф у розмірі 300 умовних одиниць.

На підтвердженнями конання своїх зобов`язань за Договором та Заявкою позивачем долучено до позовної заяви CMR010355, товарно-транспортну накладну №Р1206 від 01.05.2020 та підписані представниками та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №331 від 01.05.2020 на суму 27 612,47 грн. та №337 від 04.05.2020 на суму 18 000,00 грн.

Як вбачається долученої до позовної заяви виписки по рахунку АТ "Укрексімбанк", 12.05.2020 Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" кошти у розмірі 37 512,47 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем не в повному обсязі було виконано свої зобов`язання з оплати виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" згідно Договору та Заявки перевезення вантажу, у зв`язку з чим у Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни виникла заборгованість у розмірі 8 100,00 грн.

Натомість відповідач заперечує наявність у неї заборгованості та зазначає, що кошти у розмірі 8 100,00 грн. не були сплачені позивачу, а утримані Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною як оперативно-господарська санкція, застосована згідно п. 4 Договору та п. 3 Заявки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс", за спробу працівника останнього встановити безпосередні договірні відносини із замовником перевезення - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез".

Тобто, у даному випадку між сторонами відсутній спір щодо якості, обсягу та вартості виконаного позивачем перевезення вантажів. Фактично вирішення даного спору зводиться до встановлення обставин наявності/відсутності підстав для застосування відповідачем до позивача господарських санкцій, оскільки саме від вирішення даного питання залежатиме вирішення питання щодо наявності/відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати виконаного згідно Договору та Заявки перевезення вантажу.

Частиною 1 статті 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.

Тобто, оперативно-господарськими санкції передбачають негрошову відповідальність за порушення господарських зобов`язань.

Натомість частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 4 розділу "Зобов`язання перевізника" Договору сторонами погоджено, що у випадку наявності спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з відправником чи вантажоодержувачем виконавець сплачує штраф у розмірі 15 000,00 грн. експедитору.

Натомість у п. 3 Заявки передбачено, що у випадку наявності спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з вантажовідправником чи вантажоодержувачем перевізник сплачує штраф у розмірі 300 умовних одиниць.

З аналізу ст.ст. 230, 235, 236 Господарського кодексу України вбачається, що сторонами як в Договорі, так і в Заявці було передбачено штрафну санкцію (штраф), а не оперативно-господарську, за спробу перевізника встановити безпосередні договірні відносини з вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Однак, помилкова кваліфікація відповідачем господарської санкції у даному випадку жодним чином не впливає на вирішення спору.

Водночас, з умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови перевезення вантажів виконавцем, та при цьому погодження істотних та необхідних умов конкретного перевезення (маршруту перевезення, вартості перевезення, автомобіля, який має здійснювати перевезення, умови оплати тощо) здійснюється сторонами у заявках, які є невід`ємною частиною Договору (п.п. 2, 3 розділу "Зобов`язання експедитора" Договору).

Більше того, судом враховано, що за звичаями ділового обороту у сфері перевезення вантажів, перевізники здійснюють перевезення на підставі заявки, в якій зазначаються істотні умови перевезення, без укладення окремого договору. Отже, суд приходить до висновку, що позивач здійснивши перевезення вантажу згідно Заявки, не лише підписанням даного документу, а й своїми діями погодив встановлення штрафу у розмірі 300 умовних одиниць за спробу встановлення безпосередніх договірних відносин з вантажовідправником чи вантажоодержувачем саме за цим перевезенням.

Отже, умови Заявки є спеціальними умовами по відношенню до умов Договору, зокрема, в частині погодження сторонами розміру штрафу, який підлягає оплаті виконавцем у разі спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з вантажовідправником чи вантажоодержувачем у правовідносинах, що виникли у зв`язку з перевезенням вантажу за маршрутом Польща-Україна, замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез", а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню умови п. 3 Заявки, а не п. 4 розділу "Зобов`язання перевізника" Договору.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги, що Заявкою визначено вартість перевезення у Євро, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що умови п. 3 Заявки, якими встановлюється розмір штрафу, передбачають, що у разі спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з вантажовідправником чи вантажоодержувачем перевізник сплачує штраф у розмірі 300,00 Євро.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування відповідачем до позивача передбаченої п. 3 Заявки штрафної санкції, суд враховує наступне.

По-перше, на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №331 від 01.05.2020 міститься виконаний Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною рукописний текст, в якому зазначено, що сума фрахту оплачена за надані транспортні послуги згідно заявки-договору №689 за мінусом штрафних санкцій згідно п. 3 даного договору.

Даний рукописний текст засвідчено підписом та печаткою Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни.

Тобто, станом на дату підписання вказаного акту відповідач стверджував, що мало місце порушення позивачем договірних зобов`язань та до нього було застосовано штрафні санкції, передбачені п. 3 Заявки.

Загальна вартість перевезення складає 45 612,47 грн. (27 612,47 грн. за актом №331 від 01.05.2020 + 18 000,00 грн. за актом №337 від 04.05.2020).

Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" кошти у розмірі 37 512,47 грн. 12.05.2020.

Різниця між вартістю перевезення та сумою сплачених відповідачем коштів (45 612,47 грн. - 37 512,47 грн.) складає 8 100,00 грн.

Таким чином, ще до 12.05.2020 (дата часткової оплати відповідачем послуг з перевезення, наданих позивачем), Фізична особа-підприємець Ільчук Тетяна Миколаївна була обізнана про обставини вчинення представником позивача дій, які на її думку, є підставою для застосування штрафних санкцій, та вказувала про їх застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс", що виключає висновок про формування відповідачем відповідної правової позиції після звернення позивача до суду із даним позовом з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов`язань.

По-друге, як вбачається із CMR010355 та товарно-транспортної накладної №Р1206 від 01.05.2020, замовником спірного перевезення було Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез".

Відповідачем було долучено до свого відзиву лист третьої особи б/н від 10.05.2020, в якому керівник відділу ЗЕД Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" повідомляла відповідача, що 30.04.2020 із нею телефонним зв`язком зв`язався представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс", якому Фізична особа-підприємець Ільчук Тетяна Миколаївна надала номер мобільного телефону керівника відділу ЗЕД на випадок форс-мажорних обставин. В ході бесіди представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" намагався з`ясувати інформацію про характер та специфіку перевезень, які замовляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез", пропонував укласти договір перевезення вантажу без посередника та намагався переконати керівника відділу ЗЕД Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" у тому, що усунення Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни від співпраці в якості експедитора буде вигідно для обох підприємств.

Наведені обставини були підтверджені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" у своїй заяві, поданій до суду 21.09.2020, яка підписана директором третьої особи. При цьому, третя особа підтвердила, що про наведені обставини (про спробу представника позивача встановити безпосередні договірні відносини з вантажовідправником) нею було повідомлено Фізичну особу-підприємця Ільчук Тетяну Миколаївну.

Крім того, аналогічні пояснення з приводу підстав несплати позивачу коштів у розмірі 8 100,00 грн. та відповідно підстав застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" санкцій були надані Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною у судовому засіданні 13.10.2020, яке фіксувалось технічними засобами.

По-третє, позивачем було долучено до позовної заяви лист Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни, в якому остання повідомляла про своє обурення щодо спроби менеджера Кирила (представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс") встановити договірні відносити із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез", та вказувала, що має намір застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" передбачені Договором оперативно-господарські санкції.

Натомість позивачем не надано жодних доказів для спростування тверджень відповідача та третьої особи про порушення позивачем господарських зобов`язань, які полягали у спробі його представника встановити безпосередні договірні відносини з вантажовідправником (замовником).

Зокрема, у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" вих. №94 від 15.06.2020 з вимогою до Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни про сплату 8 100,00 грн. не міститься жодних посилань на виникнення відповідних обставин, хоча саме їх існування було вказане відповідачем як підстава для несплати коштів у розмірі 8 100,00 грн. на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №331 від 01.05.2020.

Також, відповідач навіть не намагався спростувати відсутність у нього працівника на ім`я Кирило чи заперечувати існування в природі спірних обставин, на які посилається відповідач, а лише вказував у своїх поясненнях на відсутність достатніх та неспростовних доказів існування таких обставин. При цьому, позивач також не забезпечив явки свого представника у жодне судове засідання по справі, незважаючи на те, що його явка визнавалась судом обов`язковою.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовувати стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, мала місце спроба представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" встановити безпосередні договірні відносини з вантажовідправником (замовником) перевезення - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез".

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Оскільки мала місце спроба представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" встановити безпосередні договірні відносини з вантажовідправником (замовником) перевезення - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез", то відповідно у Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни були правові підстави для застосування штрафної санкції, передбаченої п. 3 Заявки.

Сума штрафу у розмірі 300,00 Євро за офіційним курсом НБУ станом на дату складення сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №331 від 01.05.2020 (в якому рукописним текстом відповідачем зазначено про застосування штрафних санкцій) - 01.05.2020 складала еквівалент 8 772,72 грн., а станом на дату оплати відповідачем послуг з перевезення - 12.05.2020 складала еквівалент 8 728,98 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було застосовано до відповідача штраф у розмірі 8 100,00 грн.

Відтак, оскільки у позивача був наявний обов`язок із сплати на користь відповідача коштів у розмірі 8 100,00 грн. в якості штрафу, передбаченого п. 3 Заявки, то відповідно у відповідача було наявне право утримати (несплатити) на користь позивача кошти в розмірі 8 100,00 грн. за здійснене згідно Договору та Заявки перевезення. В той же час, якби Фізичною особою-підприємцем Ільчук Тетяною Миколаївною було б сплачено за перевезення в повному обсязі, то остання мала б право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" оплати штрафу у розмірі 8 100,00 грн.

У зв`язку з наведеним правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни заборгованості у розмірі 8 100,00 грн. відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубантранс" (25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Виставочна, буд. 1В; ідентифікаційний код 31146047) до Фізичної особи-підприємця Ільчук Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення 8 100,00 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в частині сплаченого судового збору та витрат на оплату професійної правничої допомоги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубантранс".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.12.2020.

Суддя Р.В. Бойко