Рішення

від 11.12.2020 по справі 916/3403/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2020Справа № 916/3403/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик", Кіровоградська область, м. Світловодськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвелі", м. Київ

про стягнення 262 726,44 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" (позивач) надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвелі" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 262 726,44 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору перевезення вантажів №01-11/05 від 11.05.2019 року в частині оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажів.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями встановлено, що справу №916/3403/19 передано судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2020.

В підготовчому засіданні 17.03.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.06.2020 та запропоновано позивачу здійснити оголошення в місцевій газеті для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

21.04.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 судом було оголошено перерву до 04.08.2020 та повторно запропоновано позивачу здійснити оголошення в місцевій газеті для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

24.07.2020 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, з якої вбачається, що позивачем було здійснено оголошення в газеті для належного повідомлення відповідача про дату судового засідання.

В засіданні 04.08.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України представників сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 27.10.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 01.12.2020.

В судове засідання 01.12.2020 сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 01.12.2020 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) був укладений Договір перевезення вантажів №01-11/05 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. перевізник зобов`язується, за замовленням замовника, здійснювати перевезення (доставляти) довірені йому замовником вантажі, а замовник зобов`язується оплачувати перевезення вантажів.

Перелік транспортних засобів, якими здійснюються перевезення, зазначається в Додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною. (п. 1.2. Договору).

Вантаж доставляється перевізником до пункту призначення, який зазначається замовником в товаротранспортній накладній та замовленні на перевезення вантажу. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Договору замовник здійснює оплату за перевезення вантажу з розрахунку фактично здоланого автомобілем шляху при перевезенні вантажу до місця призначення. Розрахунок вартості перевезень проводиться відповідно до Додатку до Договору.

Оплату послуг перевізника замовник проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів - вартості перевезення - на рахунок перевізника на підставі виставленого рахунку-фактури. Оплата за здійснені перевезення проводиться протягом 5 банківських днів з дати отримання оригіналів документів (ТТН; рахунка-фактури, актів виконаних робіт). (п. 3.4., п. 3.5. Договору).

Відповідно до актів надання послуг (копії міститься в справі) позивачем відповідачу було надано транспортно-експедиційні послуги, а саме:

- Акт №154 від 23.05.2019 року на суму 39 253,86 грн;

- Акт №155 від 25.05.2019 року на суму 77 499,06 грн;

- Акт №156 від 24.05.2019 року на суму 145 973,52 грн.

Акти підписані обома сторонами.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 262 726,44 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму в розмірі 262 726,44 грн, що підтверджується зазначеними вище доказами.

Відповідно до матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, доказів на підтвердження сплати суми заборгованості в розмірі 262 726,44 грн до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оплата за здійснені перевезення проводиться протягом 5 банківських днів з дати отримання оригіналів документів (ТТН; рахунка-фактури, актів виконаних робіт). (п. 3.5. Договору).

Враховуючи, що на актах надання послуг міститься підпис відповідальної особи відповідача так печатка останнього, датою отримання оригіналів документів, згідно п. 3.5. Договору, є саме дата відповідного акту, а тому, оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання документів за Договором.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 262 726,44 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачену вартість послуг на суму в розмірі 262 726,44 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 262 726,44 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам сторін справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 940,90 грн, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвелі" (ідентифікаційний номер 41397987, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Транс Логістик" (ідентифікаційний код 42171387, місцезнаходження: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Незалежності, буд. 249) суму коштів в розмірі 262 726,44 грн (двісті шістдесят дві тисячі сімсот двадцять шість гривень 44 копійки) та суму судового збору в розмірі 3 940,90 грн (три тисячі дев`ятсот сорок гривень 90 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов