Рішення

від 26.11.2020 по справі 911/2364/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2364/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Брага Л.К., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічний Сервіс України (04655, м. Київ, Оболонський р-н, просп. Стапана Бандери, буд. 21, оф. 435, код ЄДРПОУ 38615522)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 4 А, оф. 202, код ЄДРПОУ 41078267)

про відшкодування збитків

за участю представників:

позивача: Дем`яненко М. В. Карась О.В.;

відповідача: Зражевської Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 11.08.2020 ТОВ "Екологічний Сервіс України" до ТОВ "Лінії Контрактів" про відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

29.09.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 07.10.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 02.11.2020; відповідачу - заперечень до 09.11.2020, проведення судового засідання призначено на 26.10.2020.

У судовому засіданні 26.10.2020 судом відкладено розгляд справи на 10.11.2020.

09.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 09.11.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 10.11.2020 судом задоволено заяву відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладено проведення судового засідання на 24.11.2020.

16.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив вх. №25339/20 від 16.11.2020.

У судовому засіданні 24.11.2020 судом оголошено перерву до 26.11.2020.

26.11.2020 у судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги, відповідача проти позову заперечував, судом прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Позов обґрунтований наступним:

- 01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічний Сервіс України (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" (відповідач, замовник) укладено Договір оренди та обслуговування мобільних туалетних кабін №5017;

- відповідно до актів приймання-передачі позивачем надано відповідачу в оренду 11 мобільних туалетних кабін, дві з яких згодом було повернуто;

- з лютого 2020 по червень 2020 відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує, а саме не сплачує за надання послуг позивачем та розмір орендної плати, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), у зв`язку з чим у позивач поніс збитки у розмірі - 122283,00 грн;

- відповідач не повертає позивачу 9 мобільних туалетних кабін у зв`язку з припиненням дії договору, а тому, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість цих кабін у розмірі 15000,00 грн за шт., отже понесені позивачем збитки у зв`язку з неповерненням мобільних туалетних кабін складають 135000,00 грн;

- загальний розмір збитків позивача у зв`язку з не оплатою відповідачем орендних платежів, наданих послуг та неповерненням об`єктів оренди складає 257283,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, зазначає, що сторони не погодили всі істотні умови Договору, в тому числі строк його дії, порядок розірвання та відповідальність. Договір сторонами не розірвано, а отже, відповідач не завдав позивачу збитків, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Також відповідач стверджує, що доданий до позовної заяви лист №24 від 01.08.2020 в якому йдеться про розірвання Договору він не отримував, а тому не знав про його існування. Разом з тим, відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем вказаного листа.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екологічний Сервіс України (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" (відповідач, замовник) укладено Договір оренди та обслуговування мобільних туалетних кабін №5017 (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем в оренду мобільних туалетних кабін (надалі - МТК) замовнику, та послуг з обслуговування МТК на умовах викладених у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, тип, комплектація, адреса дислокації (місце установки), схема обслуговування МТК, що передаються у користування та обслуговуються, визначається в Додатку до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Умовами Розділу 4 Договору визначено, що первинна установка і передача в оренду виконавцем МТК здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту отримання 100% передплати у розмірі вартості оренди обслуговування МТК за один місяць. Подальше надання в оренду МТК, та послуг з обслуговування МТК, здійснюється за умови отримання виконавцем в строк до 10-го числа кожного місяця 100% передплати у розмірі вартості оренди і обслуговування МТК за один місяць. Вартість оренди та обслуговування, заставна вартість МТК зазначається у Додатку №1 до Договору. Датою здійснення оплати по діючому Договору вважається дата зарахування коштів на рахунок виконавця. Форма оплати - безготівкова.

Об`єм виконаних виконавцем по діючому Договору робіт щомісяця визначається сторонами шляхом підписання відповідних актів здачі-прийому робіт, що підписуються сторонами на пізніше десяти робочих днів після закінчення місяця, у якому були виконані роботи. У разі не надання замовником протягом строку, зазначеного у п. 5.1. Договору підписаного акту здачі-прийому робіт, останній вважається узгодженим та підписаним з боку замовника в останній день місяця, в якому акт мав бути підписаний (п. 5.1. та 5.2. Договору).

Згідно п. 6.6. Договору у випадку завдання шкоди МТК (пошкодження, знищення, приведення у стан неможливості використання за цільовим призначенням, що відрізняється від стану, в якому МТК було отримано), замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцю завдані ним збитки в розмірі заставної вартості МТК.

Разом з тим пунктами 7.1., 7.4. Договору сторони погодили, що після закінчення Договору оренди, або у разі її дострокового припинення замовник зобов`язаний протягом 3-х календарних днів повернути МТК за актом приймання-передачі, а виконавець зобов`язаний власними силами та за власні кошти здійснити погрузку та вивезти МТК з місця дислокації. Факт повернення МТК оформлюється актами прийому-передачі (акт повернення МТК). У таких актах вказується стан МТК на момент повернення.

Відповідно до пунктів 10.1., 10.2., Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не підтвердить у письмовій формі своє бажання розірвати Договір, то Договір автоматично продовжується на шість місяців на тих самих умовах.

Укладений між сторонами Договір поєднує в собі відносини з оренди та надання послуг, а отже, регулюється відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що окрім основного Договору, сторони 01.11.2017 уклали Додаток №1 до Договору оренди та обслуговування мобільних та туалетних кабін №5017 від 01.11.2017 з якового вбачається, що позивач передав відповідачу три мобільних туалетних кабіни (Бак - 250 л, заставна вартість - 15000,00 грн). Вказані обставини також підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі 01.11.2017.

Зокрема, Додатком №1 від 01.11.2017 до Договору сторони погодили, що щомісячний орендний платіж за 1 МТК за Договором складає: 360,00 (триста шістдесят) грн., у тому числі ПДВ 60,00 (шістдесят) грн.

Разом з тим, у справі наявний іще один Акт приймання-передачі від 01.11.2018 до Договору з якого вбачається передача позивачем 8 (восьми) справних комплектів МТК відповідачу, заставна вартість яких складає 15000,00 грн за шт.

Відтак, з вказаних доказів (Актів приймання-передачі) судом встановлено, що позивачем передано відповідачу 11 (одинадцять) МТК.

Також, позивачем додано до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з лютого 2020 по червень 2020, а саме: Акт здачі-прийняття робіт №108 від 29.02.2020 на суму 21813,50 грн; Акт здачі-прийняття робіт №379 від 31.03.2020 на суму 20470,00 грн; Акт здачі-прийняття робіт №373 від 30.04.2020 на суму 19000,00 грн; Акт здачі-прийняття робіт №374 від 29.05.2020 на суму 19600,00 грн; Акт здачі-прийняття робіт №375 від 30.06.2020 на суму 19600,00 грн на загальну суму 100483,00 грн. Вказані акти підписані позивачем в односторонньому порядку.

Разом з актами, позивачем наданий суду лист №24 від 01.08.2020 (адресований відповідачу) про розірвання Договору №5017 від 01.11.2017 та повернення орендованого обладнання.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що до поданих документів (Актів здачі-прийняття робіт, листа №24 від 01.08.2020) позивачем не додано доказів, які підтверджують направлення відповідачу саме вказаних документів (поштові накладні, описи вкладення у цінні листи тощо).

Надана відповідачем копія квитанції АТ "Укрпошта", не може бути визнана судом належним, допустимим та достовірним доказом того, що за цим відправленням направлялись саме вказані акти та лист, позаяк дана квитанція не містить інформації про склад відправлення.

Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо відправлення та отримання відповідачем листа №24 від 01.08.2020 про розірвання Договору та повернення обладнання, у звязку з чим суд не може констатувати та стверджувати про те, що станом на момент прийняття рішення у даній справі, Договір №5017 від 01.11.2017 є розірваним.

При цьому, відповідач, також стверджує про те, що він не отримував вказаний лист та/або іншого повідомлення про розірвання Договору №5017 від 01.11.2017.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що у разі виявлення бажання однієї із сторін розірвати Договір, їй необхідно письмово (за місяць до закінчення терміну дії Договору) повідомити іншу сторону про вказані наміри, в іншому випадку Договір автоматично продовжується на 6 місяців на тих самих умовах.

Отже, позивачем у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували одержання відповідачем повідомлення про розірвання Договору та повернення об`єктів оренди (МТК), не доведено суду того, що Договір №5017 від 01.11.2017 є розірваним.

Крім того, суд також, не може брати до уваги Претензію від 01.08.2020 з вимогами про сплату заборгованості та повернення 9 МТК, позаяк, до справи не додано належних та допустимих доказів, які б дали суду підстави достеменно встановити надсилання вказаної Претензії відповідачу (опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення).

У зв`язку з відсутністю належних, допустимих та достовірних доказів направлення відповідачу листа про розірвання договору з вимогою про повернення об`єктів оренди (МТК) а відтак встановленою судом чинністю Договору №5017 від 01.11.2017, позовна вимога щодо відшкодування збитків за 9 МТК у розмірі 135000,00 грн є передчасною та такою, що на разі не може бути задоволена судом.

Щодо іншої позовної вимоги, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 122283,00 грн збитків за оренду та обслуговування МТК на підставі актів здачі-прийняття робіт, зазначених вище, суд вважає за необхідне в першу чергу наголосити на наступному.

Так, суд наголошує на тому, що вимога про стягнення з відповідача 122283,00 грн у контексті обставин даної справи не є збитками, позаяк, відповідно до 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Водночас, у даній справі позивач просить суд стягнути певну грошову суму з відповідача за порушення останнім умов Договору, що в контексті норм цивільного та господарського законодавства є боргом, який виник за неналежне виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з даними обставинами суд зазначає, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Відтак, суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (перераховані судом вище) встановив, що позивач, у поданих актах нараховує орендну плату за 10 МТК у кожному місяці з березня по червень 2020 року (у лютому за 12 МТК), проте, у позовній заяві зазначає, що 2 (дві) МТК було повернуто відповідачем, у зв`язку з цим, у віданні останнього залишилось 9 (дев`ять) МТК.

При цьому, позивач не надав суду доказів, з яких суд міг би встановити дату повернення МКТ останньому. Водночас, позивачем та відповідачем у судовому засіданні підтверджено обставини про перебування у користуванні відповідача лише 9 МТК, отже, суд вважає вказану інформацію такою, що не підлягає додатковому дослідженню.

З наведеного слідує, що позивач в актах здачі-приймання робіт безпідставно нараховує відповідачу з березня по червень 2020 року орендну плату за 10 МТК та за 12 МТК у лютому, позаяк суд не може стверджувати, що у відповідні періоди у користуванні відповідача перебувало по 10 чи 12 МТК, з огляду не надання позивачем відомостей про дату повернення двох МТК.

Стосовно нарахувань позивача щодо обслуговування МТК за період з лютого по червень 2020 року згідно актів здачі-приймання робіт суд зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обсяги виконання робіт з обслуговування МТК за вказаний період, тобто, позивачем не надано суду розгорнутого розрахунку з посиланнями на витрати понесені останнім під час здійснення такого обслуговування, з якого суд міг би встановити реальні обсяги виконання робіт позивачем.

Відтак, у зв`язку з відсутністю вказаних доказів, в суду виникають сумніви щодо підставності та обсягів нарахування позивачем наданих послуг відповідачу, що спільно з підписанням актів здачі-приймання робіт в односторонньому порядку позивачем та відсутністю доказів надсилання вказаних актів відповідачу, дає суду підстави стверджувати про недоведеність вимог позивача в цій частині, а відтак і відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з обслуговування МТК.

Суд наголошує на тому, що умовою для застосування положень п. 5.2. договору може бути лише належним чином підтверджений факт отримання відповідачем від позивача актів здачі-приймання наданих послуг.

Водночас, щодо нарахування орендних платежів за МТК суд зазначає, що орендні платежі за МТК визначені Додатком №1 до Договору та не потребують додаткових доказів, позаяк кількість МТК, які перебували в оренді відповідача весь спірний період встановлена судом вище (9 шт.), а отже є такими, що можуть бути задоволені судом.

Крім того, з банківської довідки №81354 від 24.03.2020 з АТ Альфа-Банк вбачається, що за період з 18.02.2020 по 17.09.2020 від відповідача на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти взагалі не надходили.

Отже, судом на підставі Додатку №1 до Договору розраховано вартість орендної плати за 9 (дев`ять) МТК, яка складає 16200,00 грн (360 (вартість оренди) * 9 (кількість МТК) * 5 (місяців)) і яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо двох МТК, які за твердженням сторін були повернені позивачу, то суд не може встановити конкретного періоду користування ними відповідачем, а відтак і розміру несплаченої відповідачем орендної плати у звязку з чим в цій частині позов до задоволення не підлягає. Водночас суд наголошує на тому, що позивач не позбавлений права на звернення з окремим позовом про стягнення вартості орендної плати за вказані дві МТК, надавши до суду докази на підтвердження періоду, протягом якого вказані МТК перебували в оренді відповідача, чого в даному провадженні позивачем зроблено не було.

Суд також звертає увагу позивача на те, що судом застосовано для розрахунку обсягу орендної плати відомості щодо орендної плати за одиницю МТК, закріплені в Додатку №1 до Договору - 360 грн. Доказів на підтвердження того, що вартість орендної плати становить 600 грн за одиницю МТК, як про те стверджував позивач у судовому засіданні, суду не надав.

Відтак, з огляду на викладене суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з підстав часткового задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 4 А, оф. 202, код ЄДРПОУ 41078267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічний Сервіс України" (04655, м. Київ, Оболонський р-н, просп. Стапана Бандери, буд. 21, оф. 435, код ЄДРПОУ 38615522) 16200,00 грн боргу та 243,42 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз