Рішення

від 10.12.2020 по справі 911/2744/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2744/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Ласка Столиця (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд 31, оф 2. код 38567233)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Продесс (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Машинобудівників 11-А, код 39636915)

про стягнення 45424,21 гривень

21.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Ласка Столиця (далі по тексту - ТОВ Ласка Столиця /позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Продесс (далі по тексту - ТОВ Продесс /відповідач) заборгованості за договором поставки від 15.09.2017 № 58 в розмірі 45424,21 гривень, з яких: 43259,48 гривень основний борг, 869,51 гривень інфляційні втрати, 1295,22 гривень 3% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору поставки від 15.09.2017 № 58 відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 43259,48 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2020 позовну заяву ТОВ Ласка Столиця прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2744/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 05.10.2020 відповідачем ухвали про відкриття провадження від 28.09.2020 у справі № 911/2744/20, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 ТОВ Ласка Столиця (постачальник) та ТОВ Продесс (покупець) укладено договір поставки № 58 (далі - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар. Сторони затверджують Протокол узгодження (додаток № 2), що визначає асортимент, кількість, ціни за одиницю товару та Умови торгівлі (додаток № 1), що є невід`ємними частинами даного договору (пункти 1.1., 1.3.);

- датою поставки товару, вважається дата прийому-передачі товару, яка повинна відповідати даті зазначеній у відповідній накладній (відповідного товару у супроводжувальному документі). Моментом виконання поставки (прийому-передачі товару) є момент фактичної передачі товару представнику покупця. За достовірність зазначених документів відповідає постачальник (пункт 4.7.) ;

- постачальник постачає товар за ціною, яка визначена в Протоколі узгодження (додаток № 2), та вказується в накладних за одну одиницю (пункт 5.1.) ;

- розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару після підписання видаткової накладної, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, в строк передбачений додатком № 1 до даного договору. У випадку неможливості здійснити оплату протягом строку зазначеному в додатку № 1, покупець, за згодою постачальника, може відстрочити здійснення оплати (пункт 6.1.) ;

- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить у письмовій формі іншій стороні про наміри припинити його дію, цей договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік і діє до 31 грудня наступного року на таких самих умовах (пункти 9.1., 9.2.) .

Згідно додатку № 1 до договору покупець оплачує товари з відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) днів за ТМ Легко та 50 (п`ятдесят) календарних днів за інші ТМ за кожну поставлену партію в безготівковому порядку з моменту прийняття товару покупцем, за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним поставлено, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень товар на загальну суму 195906,40 гривень, при цьому товар на суму 5284,53 гривень повернуто відповідачем позивачу, на підтвердження чого позивачем подано підписані обома сторонами видаткові накладні та накладні на повернення. Позивач стверджує, що відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, свій обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, сплативши 147362,39 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача. Таким чином, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений відповідачем товар за договором становить 43259,48 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Дослідивши подані позивачем видаткові накладні, на які останній посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи підписаними обома сторонами видатковими накладними позивачем протягом жовтня 2017-липня 2019 років було поставлено відповідачу товар на загальну суму 189606,94 гривень.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів поставки товару на загальну суму 6299,46 гривень. Будь-яких інших доказів, які б надали суду змогу встановити факт здійснення господарської операції з передачі товару на суму 6299,46 гривень позивачем також не подано.

Тобто судом не встановлено, а позивачем не доведено факт поставки товару відповідачу на суму 6299,46 гривень.

Таким чином, за дослідженням наявних у матеріалах справи доказів, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд встановив, що згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних позивачем підтверджується поставка товару на загальну суму 189606,94 гривень.

Згідно долучених до матеріалів справи накладних на повернення товару, відповідачем здійснено повернення товару позивачу на суму 5284,53 гривень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом додатком № 1 до договору сторони погодили, що покупець оплачує товари з відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) днів за ТМ Легко та 50 (п`ятдесят) календарних днів за інші ТМ за кожну поставлену партію в безготівковому порядку з моменту прийняття товару покупцем.

Відтак, строк оплати товару, за наявними у матеріалах справи видатковими накладними є таким що настав.

Позивач вказує, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково сплативши лише 147362,39 гривень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази надані позивачем в обґрунтування його вимог, судом встановлено, що доведеною та обґрунтованою наявна сума заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 36960,02 гривень (189606,94 гривень загальна сума поставленого товару мінус 5284,53 гривень загальна сума повернутого товару позивачу мінус 147362,39 гривень сума оплаченого товару).

Отже, не доведеною та не підтвердженою належними та допустимими доказами є сума заборгованості відповідача у розмірі 6299,46 гривень, що зумовлює висновки суду про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 36960,02 гривень, та саме в цьому розмірі сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1295,22 гривень 3% річних розрахованих за загальний період з 20.09.2019 по 18.09.2020 та 869,51 гривень інфляційних втрат розрахованих за період з жовтня 2019 року по серпень 2020 року. Базою для нарахування позивачем визначена сума боргу у розмірі 43259,48 гривень.

Як вже встановлено судом підставною є вимога про стягнення з відповідача 36960,02 гривень за отриманий відповідачем товар, тож базою для нарахування процентів річних та інфляційних втрат є саме сума боргу встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що, з урахуванням встановленої судом основної суми заборгованості, вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат становить 1106,63 гривень та 666,65 гривень відповідно, відтак вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідач контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Продесс на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ласка Столиця 36960,02 гривень основного боргу, 1106,63 гривень 3% річних та 666,65 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1792,37 гривень.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

13.11.2020 від позивача надійшло клопотання від 12.11.2020 про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги.

Судом встановлено, що 14.09.2020 ТОВ Ласка Столиця (клієнт) та адвокатом Раілко Сергієм Вікторовичем (адвокат) укладено договір № 14/09-20 про надання правової допомоги, згідно якого адвокат на умовах цього договору, за винагороду та на користь клієнта зобов`язується надавати правову допомогу клієнту та здійснювати представництво його інтересів, зокрема, в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних та інших спеціалізованих судах, в місцевих, апеляційних та Верховному Суді у справах де стороною (заявником) є Клієнт. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та сплатити адвокату гонорар. Конкретний вид правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Надання та отримання правової допомоги підтверджується шляхом складання актів про надані послуги у відповідності до умов цього договору (пункти 1.1., 1.2., 1.4.) .

Додатковою угодою від 14.09.2020 № 1 до договору № 14/09-20 сторони визначили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги визначається наступним чином: 1000 гривень за ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції за наданими матеріалами (пп. 2.1.) ; 6000 гривень за підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів необхідних для звернення до відповідного господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором поставки № 58 від 15.09.2017 збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у господарській справі, здійснення правового аналізу судових рішень Верховного Суду України, Верховного Суду у подібних правовідносинах (пп. 2.2.) .

Як вбачається з матеріалів справи, представництво ТОВ Ласка Столиця здійснювалось адвокатом Раілко Сергієм Вікторовичем, повноваження якого підтверджуються ордером від 14.09.2020 серії КС № 511761, та який відповідно до свідоцтва від 25.03.2004 № 2542/10 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатом Раілко Сергієм Вікторовичем та клієнтом 12.11.2020 підписано акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого клієнт прийняв надану виконавцем професійну правничу допомогу в повному обсязі, вартість яких становить 7000,00 гривень.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки вбачається, що позивач на користь адвоката сплатив обумовлену сторонами суму.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи становить 7000,00 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Водночас, згідно із ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець та врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, який складає 4500 гривень.

Так, згідно наданого акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що адвокатом, серед іншого, здійснено: правовий аналіз судових рішень Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості стягнення інфляційних втрат та відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов`язання; правовий аналіз висновків Великої Палати Верховного Суду, які висловлені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Водночас, суд не вбачає виправданим та обґрунтованим покладання на відповідача обов`язку з відшкодування витрат заявника за вказану послугу, адже зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач вдавався до аналізу правових висновків Верховного Суду та їх застосування у розглядуваній справі.

Отже, враховуючи викладене вище та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та правових знань, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру витрат на правову допомогу та на переконання суду обґрунтованою є сума витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 гривень.

Також позивач просить суд зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд приходить до наступних висновків.

Так, ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Аналіз приписів вказаної статті свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені.

Натомість позивач просить встановити в рішенні зазначений механізм нарахування, в тому числі, і по відношенню до стягуваної суми інфляційних втрат. Але оскільки інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків віднести не можна, суд вважає за можливе застосувати механізм нарахування, визначений ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України виключно по відношенню до 3% річних, адже саме вони підпадають під предмет правового регулювання зазначеної норми закону.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим та можливим задовольнити вимогу позивача, заявлену в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, частково, поклавши на орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, починаючи з 19.09.2020 обов`язок здійснювати нарахування 3% на суму боргу в розмірі 36960,02 гривень, до моменту повного виконання рішення.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ласка Столиця задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Продесс (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Машинобудівників 11-А, код 39636915) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ласка Столиця (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд 31, оф. 2. код 38567233) 36960,02 гривень основного боргу, 1106,63 гривень 3% річних, 666,65 гривень інфляційних втрат, 1792,37 гривень судового збору та 4500,00 гривень витрат на правову допомогу.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нараховувати до моменту виконання рішення в частині стягнення боргу в розмірі 36960,02 гривень у повному обсязі сплату 3% річних, за формулою: сума залишку боргу х 3% : 365 х кількість днів прострочення, починаючи з 19.09.2020.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2020.

Суддя Р.М. Колесник