Рішення

від 07.12.2020 по справі 910/11074/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 910/11074/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/11074/20

За позовомДочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б) ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Мона» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 36) Простягнення 100260,03 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою від 17.07.2020, заявивши вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» (далі - відповідач) 100260,03 грн з яких: 78222,67 грн основного боргу, 13951,50 грн пені, 3548,95 грн 3% річних та 4536,91 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором №44699/Е постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовим) від 03.01.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.08.2020 матеріали позовної заяви Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» про стягнення 100260,03 грн передані за підсудністю на розгляд до Господарського суду Київської області.

На підставі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 матеріали №910/11074/20 передано до розгляду судді Третьяковій О.О.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2020 відкрито провадження у справі №910/11074/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Згідно з ч.1 ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У встановлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 28.09.2020 строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно - правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.09.2020.

Поштовий конверт з указаною ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 повернуто до суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь - яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сторони мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вирішення спору відбувається після виходу судді із відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017 між Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мона» (далі - споживач, відповідач) укладено договір №44699/Е постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовим) (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2017 році природний газ (надалі-газ) в об`ємах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу становить 18 тис. куб.м.

Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п.1.3 договору).

Згідно з п.2.8 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Відсутність у споживача підписаних приймання-передачі газу не є підставою для порушення строку остаточного розрахунку, встановленого цим договором (п.4.4 та 4.5) та не звільняє його від відповідальності за порушення цих строків.

Відповідно до п.3.1 договору споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобової норми (далі-добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів цього місяця та зазначена у п.1.2 цього договору, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Згідно з п.3.2 договору споживач самостійно контролює власне газоспоживання та, для недопущення перевищення фактичного об`єму споживання над підтвердженим обсягом газу в розрахунковому періоді, має самостійно та вчасно обмежити (в тому числі припинення) власне газоспоживання. При невиконанні цієї вимоги до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи зі сторони постачальника, в тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються останнім за ціною 7881,1333 грн, крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 9457,36 грн за 1000 (одну тисячу) куб.м (у тому числі тариф на транспортування газу магістральними газопроводами).

Відповідно до п. 4.3. договору визначена на основі ціни, встановленої у п. 4.1 договору, вартість газу за розрахунковий період буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та при розрахунках споживача за поставлений газ згідно з умовами договору.

Згідно з п.4.4 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця.

Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.4.5 договору).

Відповідно до пп.4.6.1 п.4.6 договору оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100 % попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п.1.2 договору.

У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим (пп.4.6.3 п.4.6 договору).

Згідно з п.4.6.6. договору датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.7. договору оплата вартості газу за договором здійснюється споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі ХІ цього договору.

Пунктом 5.3.4. договору споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (розділ IV цього договору).

Згідно з п.6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочення платежу.

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатковою угодою до договору від 03.01.2017 року п.10.1 договору викладено у наступній редакції: договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.01.2017 року до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

На виконання умов договору позивачем здійснена поставка відповідачу природного газу, про що між сторонами складено та підписано без зауважень акт прийому-передачі газу №ОЕБИ-012934 від 31.12.2018 на суму 78222,67 грн з ПДВ.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем в порушення умов договору прийнятий природний газ оплачено не було, що стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, з`ясувавши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення основного боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 78222,67 грн правомірними, обґрунтованими, відповідачем не запереченими та не спростованими, а тому, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13951,50 грн пені за 183 дні прострочення. З розрахунку пені, доданого до позовної зави, суд не в змозі встановити дату початку нарахування позивачем пені, оскільки в графі дата прострочення через косу зазначено дата оплати і визначено дату: 10.01.2019, тобто не є зрозумілим чи така дата зазначена позивачем саме як кінцева дата оплати, чи є як початок строку нарахування.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції..

Згідно з ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено розрахунок пені з 11.01.2019 по 11.07.2019 з врахуванням суми заборгованості, встановленого договором строку виконання зобов`язань сторонами, законодавчо обмеженого строку нарахування штрафних санкцій відповідно до вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за яким з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 13876,49 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені в розмірі 75,01 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Також, в зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 3548,95 грн 3% річних за 552 дні прострочки (кінцева дата нарахування 15.07.2020) та 4536,91 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 11.02.2019 по 15.07.2020. З розрахунку 3% річних, доданого до позовної зави, суд не в змозі встановити дату початку нарахування позивачем 3% річних, оскільки в графі дата прострочення через косу зазначено дата оплати і визначено дату: 10.01.2019, тобто не є зрозумілим чи така дата зазначена позивачем саме як кінцева дата оплати, чи є як початок строку нарахування.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено розрахунок 3% річних з 11.01.2019 по 15.07.2020 з врахуванням суми заборгованості, встановленого договором строку виконання зобов`язань сторонами та визначеної позивачем кількості днів прострочення, за яким з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3545,49 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 3,46 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Згідно з розрахунком інфляційних втрат, зробленим судом з врахуванням суми заборгованості та періоду нарахувань інфляційних втрат, заявлених позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 3986,73 грн. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 550,18 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 78222,67 грн основного боргу, 13876,49 грн пені, 3545,49 грн 3 % річних та 3986,73 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати у справі №910/11074/20 покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2088,82 грн.

Керуючись ст. 11, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» про стягнення 100260,03 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» 78222 (сімдесят вісім тисяч двісті двадцять дві) грн 67 коп. основного боргу, 13876 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 49 коп. пені, 3545 (три тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 49 коп. 3% річних, 3986 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн 73 коп. інфляційних втрат та 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн 82 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мона» про стягнення 75,01 грн пені, 3,46 грн 3% річних та 550,18 грн інфляційних втрат відмовити.

Позивач - Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, ідентифікаційний код 39835779).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мона» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 36, ідентифікаційний код 33231123).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.12.2020.

Суддя О.О. Третьякова