Рішення

від 03.12.2020 по справі 914/1904/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 справа № 914/1904/20

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М.Петрашка розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до відповідача Громадської організації "Добробут Львівщини"

про розірвання договору оренди від 18.09.2015р. та стягнення 7884,62 грн.

за участю представників :

від позивача І.О.Жуган

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача Громадської організації "Добробут Львівщини" про розірвання договору оренди від 18.09.2015р. та стягнення 7884,62 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Ухвалою суду від 03.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 03.12.2020р.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач участі представника в судове засідання не забезпечив.

Суд зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься на сайті Акціонерного товариства Укрпошта , відповідач отримав ухвалу від 04.08.2020р. про відкриття провадження у справі 14.08.2020р., однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача суд встановив таке .

18.09.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та Громадською організацією "Добробут Львівщини" (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №150, (договір)., відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 52, №74 (майно), загальною площею 31,7м 2 , що знаходяться на другому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. І. Франка. 61, перебуває на балансі Філії "Львівський проектний інститут" Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (балансоутримувач).

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.06.2015 року і становить за незалежною оцінкою 332600,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення громадських об`єднань на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить не більше 50,0 кв.м (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2015 року 816,60 грн.

Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - вересень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди серпень 2015 року на індекс інфляції за вересень 2015 року.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: - 70% орендної плати до державного бюджету на рахунок, визначений Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області; - 30% на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до пункту 5.3 договору, відповідач, як орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з пунктом 10.1 договору, договір укладено строком на 2 роки 364 дні та діє з 18.09.2015 року по 16.09.2018 року включно.

У пункті 10.4 договору визначено, що договір продовжується за наявності письмової згоди орендаря за один місяць до закінчення терміну його дії. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, та за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Пунктом 10.7 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 18.09.2015р. №150 позивач передав, а відповідач прийняв майно, яке є предметом договору.

11.10.2018 р. сторони уклали договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 18.09.2015 р. №150, яким, зокрема виклали в новій редакції абзац другий пункту 1.1. розділу 1 "Предмет Договору" в наступній редакції: вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2018 року і становить за незалежною оцінкою 490200,00 грн. без ПДВ.

Вказаним договором про внесення змін сторони також виклали пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" в наступній редакції: 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (далі-методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди після внесення змін до Договору оренди - серпень 2018 року 1225,50 грн. Орендна плата сплачується з 17.09.2018 .

Також, сторони розділ 3 "Орендна плата" доповнили пунктом 3.12. такого змісту: 3.12. Орендар зобов`язується в 20-денний термін з моменту підписання цих змін сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу суму донарахувань орендної плати, що виникла у зв`язку з зміною орендної плати."

Крім того, сторони пункт 10.1. розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору" виклали в наступній редакції: "10.1. цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 17.09.2018 по 15.09.2021 року включно.".

Як стверджує позивач, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати у встановлені договором порядку та строки належним чином не виконував, внаслідок чого утворився борг зі сплати орендної плати за договором за період листопад 2019 - червень 2020р. в розмірі 6931,38 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 27.03.2020р.надіслав на адресу відповідача претензією із вимогою про сплату заборгованості та повідомляв відповідача, що у випадку несплати даної заборгованості позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення заборгованості та розірвання договору. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до пунктів 3.7, 3.8 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафу розмірі 10% від суми заборгованості. (пункти 3.7, 3.8 договору).

За несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до пункту 3.7. договору, позивач нарахував пеню в сумі 260,10 грн.

У зв`язку з тим, що заборгованість по сплаті орендної плати до державного бюджету становить загалом більше ніж три місяці, відповідно до пункту 3.8 договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 693,14 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати більше трьох місяців підряд, позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого державного майна.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких підстав .

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 18.09.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та Громадською організацією "Добробут Львівщини" (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №150, (договір).

В пункті 1.1. договору зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 52, №74 (майно), загальною площею 31,7м 2, що знаходяться на другому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, перебуває на балансі Філії "Львівський проектний інститут" Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (балансоутримувач).

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача по орендній платі по договору оренди від 18.09.2015 № 150 за період листопад 2019р. по червень 2020р., така заборгованість складає 6931,38 грн.

Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що сума заборгованості по орендній платі є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростована відповідачем, а відтак підлягає задоволенню.

Станом на день прийняття рішення докази сплати такої заборгованості матеріали не містять.

Щодо заявлених до стягнення 260,10 пені та 693,14 грн. штрафу суд зазначає таке.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/194/18.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд прийшов до висновку, що суми - 260,10 грн. пені та 693,14 грн. штрафу є обгрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди від 18.09.2015р. № 150, суд зазначає таке.

Згідно до частини статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна ).

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті 10.7 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не виконав умови договору щодо внесення орендної плати більш ніж три місяці підряд, у зв`язку з чим допустив істотне порушення умов договору щодо сплати орендних платежів.

Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати орендних платежів за користування орендованим нерухомим майном за період з листопада 2019р. по червень 2020р. є істотним, оскільки значною мірою позбавляло позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати до бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1399/17.

Отже, на підставі вказаних обставин та правових положень укладений між сторонами договір оренди на вимогу орендодавця підлягає розірванню, а позовна вимога задоволенню.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №783 від 23.07.2020р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Громадської організації "Добробут Львівщини" (79052, місто Львів, вулиця Суботівська, будинок 6, ідентифікаційний код 37030067) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, місто Львів, вулиця Січових Стрільців, будинок 3, ідентифікаційний код 42899921) 6931,38 грн. - основного боргу, 260,10 грн. - пені, 693,14 грн. - штрафу та 4204,00 грн. судового збору.

3 . Розірвати укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Січових Стрільців, будинок 3; ідентифікаційний код 20823070) та Громадською організацією "Добробут Львівщини" (79052, вулиця Суботівська, будинок 6, місто Львів, ідентифікаційний код 37030067) договір оренди нерухомого державного майна від 18.09.2015р. №150.

4 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.12.2020р.

Суддя М.М. Петрашко