Рішення

від 01.12.2020 по справі 916/2472/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2472/20

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2472/20

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! (просп. Адміральський, буд. 34-Г, м. Одеса, 65059)

про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! , в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! із нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.08.2008р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008р. № 931. Право власності на зазначене приміщення зареєстроване комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості . що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.09.2008 р. № 20255037.

Позивач зауважує, що з метою виконання покладених па Департамент функцій 14.03.2018р. за дорученням директора Департаменту комунальною установою Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради було здійснено обстеження об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г.

Так, як вказує позивач, за результатами проведення перевірки об`єкта комунальної власності співробітниками комунальної установи Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради було встановлено, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 67.1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г, без належних правових підстав використовується головою ООББ Італійський двір! ОСОБА_1 , що стало підставою для звернення Департаменту до Малиновського районного суду м. Одеси за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення відповідача із об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, який перебуває в управлінні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

За результатами розгляду справи № 521/12039/18 Малиновським районним судом м. Одеси та переглядом такого рішення суду першої інстанції Одеським апеляційним судом та Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду, Департаменту відмовлено у задоволені позовних вимог з підстав того, що Департаментом не доведено порушення його прав саме ОСОБА_1 та у мотивувальній частині постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 03.06.2020 р. по справі № 521/12039/18 встановлено наступне: У справі, що переглядається, установлено, що спірне нежитлове приміщення підвалу використовується ОСББ Італійський двір! для господарської діяльності .

Крім того, позивача зазначає, що 09.07.2020 р. співробітниками КУ Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради проведено повторне обстеження нежитлового спірного приміщення підвалу, за результатами якого встановлено, що зазначене нежитлове приміщення до теперішнього часу використовується ОСББ Італійський двір! , головою ОСББ Італійський двір! ОСОБА_1 у доступі до приміщення відмовлено.

Водночас позивач вказує, що розпорядження нежитловим фондом територіальної громади м. Одеси здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зокрема, шляхом передачі такого майна в оренду на договірних засадах. Проте, між Департаментом та ОСББ Італійський двір! договір оренди на нежитлове приміщення, загальною площею 67.1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г не укладався, тому позивач дійшов висновку про незаконне та безпідставне використання вказаного об`єкту нерухомості відповідачем.

Так, на думку позивача, незаконне володіння, користування та розпорядження ОСББ Італійський двір! нежитловим спірного приміщенням підвалу з метою ведення господарської діяльності порушує право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, виконавчим органом якої є Департамент, адже Департамент фактично позбавлений можливості розпорядженням майном з метою забезпечення ефективного використання та потенційного поповнення місцевого бюджету за рахунок передачі такого майна в оренду.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що відповідачу було відомо про те, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 67.1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси, адже ОСББ Італійський двір! приймало участь у розгляді справи 521/12039/18 в якості третьої особи па стороні відповідача.

Таким чином, позивач робить висновок, що відповідачем усвідомлено, без належних підстав та відповідних документів використовується об`єкт комунальної власності територіальної громади, що позбавляє Департамент належним чином виконувати функції та завдання відповідно до Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020р. позовна заява вх.№2560/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

26.08.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2472/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

15.09.2020 судом оголошено протокольно перерву в підготовчому судовому засіданні, у зв`язку з відсутність доказів повідомлення відповідача та відповідно неявкою в судове засідання ОСББ Італійський двір! , до29.09.2020р. об 11:20 год.

16.09.2020 року ухвалою суду повідомлено ОСББ Італійський двір! про місце, дату та час проведення підготовчого засідання в порядку ст. 120 ГПК України.

29.09.2020 року судом проголошено протокольно перерву в підготовчому судовому засіданні до 15.10.2020 року об 11:20 год, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду від 29.09.2020р. в порядку ст. 120 ГПК України.

13.10.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання відповідача (вх. №27344/20) про відкладення розгляду справи № 916/2472/20 у зв`язку з перебуванням голови правління ОСББ Італійський двір! на самоізоляції та відсутності можливості представництва інтересів відповідача іншими особами.

15.10.2020 року судом проголошено в підготовчому судовому засіданні протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду.

15.10.2020 року судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2472/20 до судового розгляду по суті на 17.11.2020р. об 11:00 год. Ухвалою суду від 15.10.2020 року повідомлено відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання по суті в порядку ст. 120 ГПК України.

17.11.2020 року в судовому засіданні по суті судом оголошено протокольно перерву на 01.12.2020р. об 11:30 год., про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 17.11.2020р. в порядку ст. 120 ГПК України.

01.12.2020 року через канцелярію до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 (вх. № 32089/20) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та відкладення розгляду справи № 916/2472/20 у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових пояснень по справі.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 15.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Таким чином, заява від 01.12.2020 року про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача була подана після закінчення підготовчого провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі №916/2472/20 підлягає залишенню без розгляду.

Під час розгляду справи по суті представник позивача, присутній в судовому засіданні виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання, призначене на 01.12.2020р., представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСББ Італійський двір! , про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали Господарського суду Одеської області неодноразово направлялись відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, проте поштові відправлення повернуті об`єктом поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою , суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

01.12.2020 року в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

21.08.2008 виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення підвалу №113, яке посвідчує, що об`єкт, площею 67,1 кв.м., розташований за адресою: просп. Адміральський, 34-Г, м. Одеса, в цілому належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, про що є запис в Державному реєстрі речових прав. Об`єкт в цілому складається з приміщення літ. А , загальною площею 67,1 кв.м., основною площею 34,5 кв.м., відображеного у технічному паспорті від 21.02.2008р. як нежитлове приміщення.

Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №2752-VІ від 19.02.2013, яке було чинним станом на 2018р., департамент є виконавчим органом Одеської міської ради. Згідно з п.1.2. Положення Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

За умовами п.п. 2.1.1. Положення основними завданнями Департаменту у сфері управління комунальною власністю є: а) реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю; б) забезпечення надходжень коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади.

14.03.2018р. старшим інспектором відділу інвентаризації та реєстрації Комунальної установи Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради було здійснено обстеження нежитлового приміщення № 113, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 34-Г, про що складено відповідний акт.

Як вбачається зі змісту акту, вказаною особою було встановлено, що об`єкт є нежитловим підвальним приміщенням 4-х внутрішньоквартального житлового будинку, загальною площею 67,1 кв.м., вхід здійснюється з правого торцю будинку. В підвалі проходять будинкові комунікації. Об`єкт являє собою п`ять приміщень прохідного типу. Мається санвузол з каналізацією та водопроводом. Приміщення електрифіковані.

Крім того, згідно акту встановлено, що на момент обстеження в приміщеннях знаходиться особисте майно голови ОСББ Італійський двір! Кусяка Тетяни Ігорівни, яка відмовилась звільнити приміщення комунальної власності від особистого майна та надати ключі від приміщення № 113.

Під час обстеження виявлено руйнування частини стіни санвузлу, ізоляція та закладка проходу до трьоїх приміщень об`єкту комунальної власності та несанкціонована зміна інженерних мереж санвузлу, які були проведені гр. ОСОБА_1 за її твердженням. До вказаного акту додана фотофіксація об`єкту, як ззовні об`єкту, так і в середині.

У мотивувальній частині постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 03.06.2020р. по справі № 521/12039/18 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення встановлено наступне: У справі, що переглядається, установлено, що спірне нежитлове приміщення підвалу використовується ОСББ Італійський двір! для господарської діяльності .

09.07.2020р. фахівцем відділу інвентаризації та реєстрації комунальної установи Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради за результатами повторного обстеження приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було складено акт, з якого вбачається, що нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване за вищевказаною адресою, є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси відповідно до свідоцтва про право власності від 21.08.2008р.

Також встановлено, що на момент обстеження доступу до об`єкту комунальної власності перешкоджає громадянка ОСОБА_1 , яка є головою ОСББ Італійський двір! , мотивуючи тим, що відповідно до постанови КЦС у складі Верховного суду від 03.06.2020р. по справі №521/12039/20 дане підвальне приміщення використовується для господарської діяльності ОСББ Італійський двір! . На підставі цього, провести обстеження даного приміщення належним чином неможливо.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №220899628 від 19.08.2020р. вбачається, що територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві власності належить нежитлове приміщення підвалу № 113, загальною площею 67,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, у якості підстави виникнення права власності у реєстрі вказано свідоцтво виконавчого комітету Одеської міської ради про право власності САС 189078 від 21.08.2008р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСББ Італійський двір! про виселення, позивачем було наголошено про відсутність будь-якої правової підстави для використання відповідачем майна, що належить територіальній громаді на праві комунальної власності. При цьому, під час вирішення судом даного спору позивачем також було наголошено про наявність у Департаменту права на звернення до суду із даними позовними вимогами, оскільки до повноважень останнього віднесено управління та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста Одеса.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") визначено, що територіальна громада - це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Положеннями п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Повноваження щодо управління комунальною власністю передбачені ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Приписами п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані в статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України з 11.09.1997р. і є складовою частиною її правової системи у відповідності з вимогами статті 9 Конституції України.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язане із використанням його властивостей. Право користування власністю це юридична забезпечена можливість володільця отримувати із належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість володільця визначати долю майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційним Судом України у рішенні від 02.03.2004 по справі №1-2/2004 було надано офіційне тлумачення положень ч.1 ст.1 та п.2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , в якому суд роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього;

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир;

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Положеннями п.п. 1-3 ч. 1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради, виконуючи свої функції та завдання як виконавчий орган міської ради, захищаючи право власності територіальної громади м. Одеси на спірне майно, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача з вимогою про усунення перешкод позивачу у користуванні спірним майном шляхом виселення відповідача з цього приміщення.

Так, одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування майном позивач повинен довести суду, по-перше, про наявність у нього права користування і розпорядження майном, а по-друге, фактичні обставини, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійснені обстеження спірного приміщення, яке має самостійний вхід, доступ позивачу до приміщення було обмежено, в акті обстеження наявна інформація, що це приміщення використовується ОСББ Італійський двір! . Під час розгляду справи відповідачем зазначені обставини не спростовано.

За позицією позивача спірне приміщення є окремим нежитловим приміщенням підвалу, право власності на яке належить територіальній громаді міста Одеси.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 34-Г, належать на праві власності територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради.

Так, під час вирішення даного спору було встановлено, що у користуванні ОСББ Італійський двір! знаходиться спірне нежитлове приміщення підвалу, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами огляду від 14.03.2018р. та від 09.07.2020р.

При цьому, варто зауважити, що відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 03.06.2020р. по справі № 521/12039/18 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення підвалу використовується ОСББ Італійський двір! для господарської діяльності, вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин господарський суд доходить висновку про доведеність Департаментом комунальної власності Одеської міської ради факту використання відповідачем спірного приміщення за відсутності будь-яких правових підстав.

Як зазначалось по тексту рішення вище, для захисту судом права власності шляхом усунення перешкод у користуванні майном необхідно встановити, зокрема, факт приналежності позивачу майна на праві власності або на підставі іншого речового права. Так, судом було встановлено, що об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г, належить на праві власності територіальній громаді в особі Одеської міської ради, яка, в силу приписів чинного законодавства, здійснює безпосереднє управління об`єктами комунальної власності. При цьому, приписами чинного законодавства передбачена можливість делегування повноважень щодо управління об`єктами комунальної власності від територіальної громади до утворених нею органів.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів та заперечень щодо встановлених судом обставин використання об`єкту комунальної власності територіальної громади без належних підстав та відповідних документів, та не наведено будь-яких інших обставин, які спростовують позовні вимоги.

За встановлених обставин, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявне чинне та не скасоване свідоцтво про право власності на спірне приміщення, право власності позивача на спірне майно відповідачем не оспорено, в Державному реєстрі речових прав міститься запис, згідно якого державою визнано та підтверджено факт набуття права власності на це майно територіальною громадою міста Одеси, а також те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо віднесення спірного майна до допоміжних приміщень відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту слід задовольнити.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених позивачем в обґрунтування власних правових позицій.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позову до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача із нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 34-Г.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача у справі приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86 129, 202, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! (просп. Адміральський, буд. 34-Г, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 41348840) із нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, просп. Адміральський, 34-Г на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Італійський двір! (просп. Адміральський, буд. 34-Г, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 41348840) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) витрати на оплату судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський