Рішення

від 11.12.2020 по справі 140/14141/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14141/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради (далі відповідач-1), виконавчого комітету Луцької міської ради (далі відповідач-2) про визнання протиправними дій виконавчого комітету Луцької міської ради щодо надання відповіді у вигляді листа від 14.09.2020 №6.1-7/3131/2020 "Про надання інформації" на заяву позивача про передачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання Луцької міської ради розглянути заяву позивача від 17.08.2020 про передачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування майна.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позов ОСОБА_1 до Луцької міської ради задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не розгляду у встановленому законодавством порядку заяви ОСОБА_1 від 17.08.2020 про передачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування майна. Зобов`язано Луцьку міську раду у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2020 про передачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування майна та прийняти відповідне рішення. У задоволенні позову до виконавчого комітету Луцької міської ради відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. У свою чергу, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів про понесення позивачем витрат на правову допомогу, питання щодо їх розподілу судом при прийнятті рішення у даній справі не вирішувалось.

02.12.2020 позивачем подано заяву про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що розгляд адміністративної справи №140/14141/20 на підставі ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення судом також здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (згідно договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 №27, акту про надання послуг адвоката від 26.11.2020 до договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 №27, квитанції до прибуткового касового ордера від 26.11.2020 №К/О-1 Ковальчук П.М. сплатив адвокатському об`єднанню ЕКС ЮРЕ КОНСАЛТИНГ кошти в загальній сумі 3000,00 грн на оплату правової допомоги, вартість яких, згідно з актом про надання послуг адвоката від 26.11.2020 становить 1 год. - 600,00 грн та включають послуги з: підготовки та складання позовної заяви в інтересах клієнта про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (5 год) - 3000,00 грн.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, зміст та обсяг наданих послуг, а також часткове задоволення позовних вимог позивача лише до Луцької міської ради та відмову позовних вимог до виконавчого комітету Луцької міської ради, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за підготовку та складання позовної заяви явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На думку суду, адвокатом необґрунтовано кількість часу, який був потрачений на підготовку та складання позовної заяви. А тому, зважаючи на предмет спору, фактичний об`єм виконаної роботи, незначну складність адміністративної справи та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради у розмірі 600,00 грн.

Отже, решту витрат у сумі 2400,00 грн повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139,143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 600,00 грн (шістсот гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук