Рішення

від 10.12.2020 по справі 240/13512/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/13512/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Виконуючого обов`язки начальника Держгеокадастру у Полтавській області Олійника Владислава Володимировича про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №12033-СГ від 07.05.2020 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Олійника Владислава Володимировича, яка полягає в незабезпеченні виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області Конституції та законів України під час винесення наказу №12033-СГ від 07.05.2020, що призвело до незаконної невмотивованої відмови;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання позивача від 13.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства .

Обгрунтовано позовні вимоги тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.05.2020 №12033-CГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Позивач вважає таку відмову відповідача незаконною та безпідставною, такою, що порушує права позивача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, скориставшись своїм правом, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що графічні матеріали, додані позивачем до клопотання, не можуть вважатися такими, що містять відображення усіх елементів картографічної основи і відображають місце розташування бажаної земельної ділянки, не дає можливості ідентифікувати її на місцевості, а тому дана відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є правомірною.

У свою чергу, позивач надіслав відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначив про те, що надані графічні матеріали відповідачу містять два викопіювання однієї земельної ділянки, які зроблені у різних масштабах з чітким відображенням елементів картографічної основи. На викопіюванні в більшому масштабі видно прив`язку до населеного пункту Михайлівське, а на викопіюванні в меншому масштабі добре спостерігаються межі земельної ділянки в земельному масиві. Крім того, на обох викопіюваннях відмічені межі земельної ділянки, зазначено її орієнтовний розмір та вказаний кадастровий номер сусідньої земельної ділянки, що дозволяє без будь-яких труднощів встановити місцезнаходження та межі бажаної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

У квітні 2020 року позивач звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У клопотанні позивач зазначив цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання такі документи: копії паспорта, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій та викопіювання з Публічної кадастрової карти із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07.05.2020 №12033-СГ відмовлено позивачу у наданні такого дозволу, з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Позивач, вважаючи наказ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині 1 статті 19 ЗК України, відповідно до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення садівництва із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття права власності визначається главою 19 Розділу ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, частина 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі № 723/1964/14-а, від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а.

Як зазначалось вище, підставою для відмови позивачу у наданні такого дозволу була невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, позивач посилається на те, що графічні матеріали, додані позивачем до клопотання, не можуть вважатися такими, що містять відображення усіх елементів картографічної основи і відображають місце розташування бажаної земельної ділянки, не дає можливості ідентифікувати її на місцевості.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач разом із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою надав графічні матеріали, а саме: викопіювання земельної ділянки, на яких відмічені межі земельної ділянки, зазначено її орієнтовний розмір та вказаний кадастровий номер сусідньої земельної ділянки 5321681200:00:003:0800.

У свою чергу, частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пункту 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та, у передбачених земельним законодавством випадках, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

З наданих графічних матеріалів вбачається, що місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки знаходиться поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5321681200:00:003:0800 та дозволяє ідентифікувати її розташування на місцевості.

Отже, суд вважає, що додані позивачем до заяви викопіювання слід розцінювати, як належні графічні матеріали в розумінні частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 806/775/17, а також у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №806/777/17.

Окрім того, колегія суддів Верховного Суду, у постанові від 09.01.2020 року, у справі №812/1264/17, зазначила, що додані до своєї заяви графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом - є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем було надано належні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Водночас, слід звернути увагу на те, що у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України на яку посилається у наказі відповідач, як на підставу відмови, зазначено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності не ґрунтується на вимогах закону.

Зважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 ЗК України, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо визнання протиправною бездіяльності в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Олійника Владислава Володимировича, суд зазначає, що обставин, які б свідчили про таку бездіяльність судом не встановлено.

Питання, порушене позивачем у клопотанні розглянуте у місячний строк, встановлений ЗК України, оформлено розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі наказу.

Обґрунтованість та відповідність такого наказу вимогам чинного законодавства підлягає перевірці в судовому порядку.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, та їх достатності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат, у розумінні ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, код ЄДРПОУ 39767930), Виконуючого обов`язки начальника Держгеокадастру у Полтавській області Олійника Владислава Володимировича (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №12033-СГ від 07.05.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2020 року.

Суддя Р.М.Шимонович