Рішення

від 11.12.2020 по справі 340/4037/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/4037/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інкам-Трейд" (провул. Павла Бута, 3, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, код ЄДРПОУ - 37096746 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( 01001, м.Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ - 00015622 ) провизнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інкам-Трейд" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича від 02.09.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП56197118.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрієм Тарасович винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП56197118 прийнято з порушеннями статті 63 Закону України Про виконавче провадження , тому просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідачів скористалася своїм правом на надання письмового відзиву до суду, в якому висловила свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, наголошено на правомірності дій державного виконавця при винесенні спірної постанови на підставі та у спосіб визначені Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави для задоволення позову відсутні.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що судом розглядалися справи, пов`язані з виборчим процесом, які вирішується у дводенний строк після надходження позовної заяви відповідності до положень КАС України та подальшому перебуванні головуючого судді по справі на лікарняному, з урахуванням положень ч.ч.1,6 ст.120, ст.193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного 273-279 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 19.04.2018 р. відкрито виконавче провадження №56197118 щодо примусового виконання виконавчого листа №П/811/68/17 виданого 31.07.2019 р. Кіровоградським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України збільшити значення суми податку на додану вартість, на яку товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Інкам-Трейд має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за січень 2015 року у розмірі 12 800 000,00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (а.с.131).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 12.06.2018 р. на Державну фіскальну службу України накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії (а.с.141).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 12.07.2018 р. на Державну фіскальну службу України накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн. за невиконання рішення суду зобов`язального характеру (а.с.144).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 13.06.2019 р. на підставі п.11.ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №П/811/68/17 виданого 31.07.2019 р. Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с.160).

13.06.2019 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В. складено акт державного виконавця, з огляду на який в діях посадових осіб Державної фіскальної служби України вбачаються ознаки злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (а.с.163-165).

Також, 13.06.2019 р. головним державним виконавцем Руденком В.В. сформовано подання (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення адресоване Головному управлінню національної поліції у м. Києві (а.с.166-169).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2020 року у справі № 340/1729/19 позов ТОВ Агро-Інкам-Трейд до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 13.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП №56197118 задоволено, зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано (а.с.13-19).

Постановою від 13.11.2019 року виконавче провадження відновлено та в подальшому на підставі ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі №П/811/68/17 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 30.01.2020 року (а.с.83,68).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. від 02.09.2020 р. на підставі п.11. ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №П/811/68/17 виданого 31.07.2019 р. Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с.64-66).

Не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови від 02.09.2020 року про закінчення виконавчого провадження №56197118 позивач звернувся із даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Зі змісту оскаржуваної постанови судом встановлено, що підставами її прийняття державним виконавцем зазначено п.11 ст.39 та ст.40 Закону України Про виконавче провадження .

Так, за приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

У свою чергу, статтею 63 Закону України Про виконавче провадження визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, частиною першою статті встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до частини третьої зазначеної статті , виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що у оскаржуваній постанові виконавець дійшов висновку про те, що за даним виконавчим провадженням вжито вичерпних заходів виконання рішення суду, тому у відповідності до вимог статті 63 Закону України Про виконавче провадження та виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п.11 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Представник відповідача в судовому засіданні вказала на те, що вжито вичерпних заходів виконання рішення суду, а саме на первісного боржника накладено штрафи за не виконання рішення суду, направлено подання до правоохоронних органів та після відновлення провадження замінено сторону виконавчого провадження.

Між тим, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу та повідомлення правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Верховний Суд в постанові від 18 червня 2019 року в справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Більше того, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19 .

На переконання суду, самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення злочину) є належними заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Під час вирішення даного спору судом також враховано висновки Верховного Суду, наведені, серед інших, у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 07 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17 та від 04 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17 .

Щодо тверджень представника відповідача про те, що виконавець після заміни боржника на правонаступника не повинен у даному виконавчому провадженні застосувати до нього передбачені ст.63 Закону України Про виконавче провадження дії суд зазначає.

Відповідно ч.5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Неможливість виконання рішення ДФС України, втрата цією юридичною особою правосуб`єктності та необхідність заміни його на належного боржника, тобто нову юридичну особу встановлена судом про що Кіровоградським окружним адміністративним судом постановлена ухвала від 30.01.2020 року.

Вказаними судовими рішеннями було також встановлено, що саме ДПС України є правонаступником усіх прав та обов`язків.

Проте, виконавцем на новостворену юридичну особу, яка є боржником у даному виконавчому провадженні штрафи не накладалися та до правоохоронних органів подання про притягнення до кримінальної відповідальності не направлялося.

Водночас, вимоги встановлені законодавцем у ст.63 Законом України Про виконавче провадження є обов`язковою умовою для закінчення виконавчого провадження, у разі якщо вони вже були застосовані до первісного боржника ДФС України, якого він замінив правонаступником- новим боржником ДПС України.

Також, судом встановлено та враховано наступне.

Кіровоградський окружний адміністративний суд розглядаючи справу №340/1729/19 за позов ТОВ Агро-Інкам-Трейд до Міністерства юстиції України, скасовуючи постанову виконавця від 13.06.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП №56197118 дійшов таких висновків.

Таким чином, частиною 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець. у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому, суд зауважує, що з огляду на правову конструкцію ч.3 ст.63 Закону №1404, дії із надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення в часі мають передувати діям із винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Судом встановлено, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 13.06.2019 р. про закінчення виконавчого провадження не містить відомостей про надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Натомість акт державного виконавця від 13.06.2019 р. та подання (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 13.06.2019 р. містять посилання на винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Викладене свідчить, що акт державного виконавця від 13.06.2019 р. в якому зазначено, що в діях посадових осіб Державної фіскальної служби України вбачаються ознаки злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України та подання (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 13.06.2019 р. складені після закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження .

Разом з тим, судом з оскаржуваної постанови у даній справі висновки суду під час розгляду справи №340/1729/19 відповідачем проігноровано, оскільки виконавець Назаровець А.Т. акту та подання не складав і не направляв. Постанова від 02.09.2020 р. про закінчення виконавчого провадження також не містить відомостей про надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення відповідно до встановлених вимог ст.63 Законом України Про виконавче провадження .

При цьому, встановлені порушення рішенням суду щодо складення акт державного виконавця від 13.06.2019 р. та подання (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 13.06.2019 р. після відновлення виконавчого провадження не виправленні та взагалі ніяких виконавчих дій виконавцем з 13.11.2019 по 02.09.2020 роки не вчинялися.

Суд наголошує, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження .

Відповідно до статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Також, держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем не доведено належними доказами правомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, яка є протиправною та перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому майном та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження , а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи містяться документально підтверджені судові витрати (судовий збір) ТОВ Агро-Інкам-Трейд витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (а.с.27).

Отже, відшкодуванню підлягають вказані витрати понесені позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрія Тарасовича від 02.09.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП56197118.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ - 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інкам-Трейд" (провул. Павла Бута, 3, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, код ЄДРПОУ - 37096746) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук