Рішення

від 11.12.2020 по справі 560/6386/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/6386/20

РІШЕННЯ

іменем України

11 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бубнівської сільської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бубнівської сільської ради в якому просить визнати протиправною відмову голови Бубнівської сільської ради у видачі ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) згідно сертифікату серії ХМ № 045507 виданого Городоцькою райдержадміністрацією 21.05.1996.

Зобов`язати голову Бубнівської сільської ради надати дозвіл на розробку проектної документації щодо відведення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) відповідно до сертифікату серії ХМ № 045507 виданого Городоцькою райдержадміністрацією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в січні 1996 року прийнята в члени ТОВ "Бубнівське" і зарахована на роботу телятницею, де працювала з січня 1996 року по січень 2004 року. Згідно з рішенням Бубнівської сільської ради Городоцького району землі з державної власності передано в колективну, а позивач як член цього господарства, отримав право на її умовну частку (пай).

В березні 2020 року звернулась до голови Бубнівської сільської ради з заявою щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки с/г призначення та передачу її у власність, однак листом від 01.07.2020 № 42 позивачу було відмовлено по надуманих підставах.

Листом від 19.02.2020 № 14 Бубнівська с/р в особі голови повідомляє, що рішенням загальних зборів колишнього КСП ім. Щорса протокол № 3 від 23 липня 1997 року позбавлено права на земельну частку (пай).

Вважає, що дії голови Бубнівської сільської ради є протиправними і не правомірними, рішення прийнято з перевищенням службових повноважень, незаконно, оскільки не спростовані наявні підтверджуючі документи. Так зокрема, наявність сертифікату на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 045507 виданого 21 травня 1996 року Городоцькою райдержадміністрацією.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши позовну заяву, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, на підставі рішенням Городоцької райдержадміністрації від 22 квітня 1996 року № 164 позивачу видано 21 травня 1996 року сертифікат на право на земельну частку (пай).

В березні 2020 року позивач звернулась до голови Бубнівської сільської ради з заявою щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки с/г призначення та передачу її у власність однак листом від 01.07.2020 № 42 позивачу було відмовлено, оскільки на вказаній земельній ділянки проводиться випас худоби громадянами села Липівка.

Не погоджуючись з такою відмовою голови Бубнівської сільської ради у видачі ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) вважає її протиправною, а тому звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, в даному випадку, має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

За результатами розгляду відповідної заяви громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Разом з цим, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Суд встановив, що позивач подала до Бубнівської сільської ради належним чином оформлену заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, відповідач заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розгляд на засіданні сільської ради не виніс та рішення відносно заяви не прийняв.

Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 13 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Частиною 5 статті 46 вищевказаного Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

В силу частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сесії сільської ради про розгляд заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не приймалось.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, що визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому суд вважає, що Бубнівська сільська рада порушила порядок розгляду заяви ОСОБА_1 , оскільки така заява не розглядалася на пленарному засіданні сесії і не має відповідного рішення по суті заяви позивача.

Згідно статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Lelas v. Croatia").

Аналізуючи положення наведених актів законодавства, суд приходить до висновку, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Бубнівської сільської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення передбачений законодавством.

Суд встановив, що Бубнівська сільська рада не розглянула звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строк та в порядку, встановленому нормами ЗК України у місячний строк та не прийняла відповідного рішення.

Суд звертає увагу відповідача, що у даному випадку рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні Бубнівською сільською радою не приймалось.

Суд звертає увагу сторін на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення, може бути прийняте.

Однак, в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Бубнівською сільською радою дотримано не було.

А тому, найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права позивача буде визнання відмови Бубнівської сільської ради від 01.07.2020 №41 протиправною та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача повторно.

При цьому, суд зазначає, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправною відмову відповідача та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бубнівської сільської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Бубнівської сільської ради у видачі ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) згідно сертифікату серії ХМ № 045507 виданого Городоцькою райдержадміністрацією 21.05.1996.

Зобов`язати Бубнівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2020 по суті та прийняти рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розробку проектної документації щодо відведення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) відповідно до сертифікату серії ХМ № 045507 виданого Городоцькою райдержадміністрацією, з урахуванням встановлених судом обставин в даній справі.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Бубнівської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (Липівка,Городоцький район, Хмельницька область,32012 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Бубнівська сільська рада (Бубнівка,Городоцький район, Хмельницька область,32011 , ідентифікаційний код - 04406029)

Головуючий суддя О.П. Шевчук