Рішення

від 11.12.2020 по справі 580/934/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року справа № 580/934/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс до Головного управління ДПС у Черкаській області, ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс (бульв.Шевченка, 352, кв. 301 А, м. Черкаси, далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач 1), ДФС України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.12.2018 №0014561410, №0014571410;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 07.03.2019 №11073/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарг.

Ухвалою суду від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 27.01.2020 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальній справі №761/26927/17-к по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №23017100100000073 відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Усною ухвалою суду від 23.11.2020, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.11.2020 замінено первинного відповідача Головне управління ДФС у Черкаській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920).

Ухвалою суду від 02.12.2020 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України. На думку позивача, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки від 30.11.2018 №442/23-00-14-1007/32583773, а тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Крім того, посилання податкового органу на відсутність між позивачем та його контрагентами господарських операцій у зв`язку із наявністю вироків відносно керівників ТОВ Сімузар та ТОВ Буд Інтернаціональ Груп , на думку позивача є помилковим, оскільки позивач не може впливати на здійснення господарської діяльності його контрагентів, належне чи неналежне виконання контрагентом обов`язків, покладених на нього законом як на суб`єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, надали суду письмовий відзив та зазначили, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс встановлено, що між позивачем та його контрагентами фактично не здійснені реальні господарські операції, оскільки надані позивачем первинні бухгалтерські документи не підтверджують факту надання реальних послуг між позивачем та його контрагентами, тому відповідачем 1 правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Щодо скасування рішення ДФС України від 07.03.2019 №11073/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарг, то відповідачі зазначили, що рішення прийняте за результатами розгляду скарги позивача, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог в цій частині відсутні. За таких обставин відповідачі вважають, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс зареєстроване як юридична особа 08.07.2003 виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 32583773.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області у період з 19.11.2018 по 23.11.2018 здійснено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс по взаємовідносинах з податку на додану вартість з ТОВ Сімузар за травень-червень 2016 року, з ТОВ Бід Інтернаціональ Груп за листопад 2016 року, з ТОВ Брокштайн за листопад 2016 року, з ТОВ Буд Фінанс Компані за листопад-грудень 2016 року, з ТОВ Пром Строй Сервіс за грудень 2016 року, з ТОВ Бодро Плюс за грудень 2016 року, з ТОВ Ньювінд за червень 2017 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2016-2017 роки. Результати вказаної перевірки оформлені актом від 30.11.2018 №442/23-00-14-1007/32583773.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 239928 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 132904 грн., за 2017 рік на суму 107024 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 266586 грн., у т.ч. за травень 2016 року на суму 21331 грн., за червень 2016 року на суму 3051 грн., за листопад 2016 року на суму 53122 грн., за грудень 2016 року на суму 70167 грн., за червень 2017 на суму 118915 грн.

За наслідками вищевказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0014561410 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 299910 грн., у тому числі 239928 грн. за основним платежем та 59982 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21.12.2018 №0014571410 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 333234 грн., у тому числі 266856 грн. за основним платежем та 66648 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем оскаржено вищезазначені податкові повідомлення рішення до ДФС України та за результатами розгляду скарги ДФС України прийняла рішення від 07.03.2019 №11073/6/99-99-11-04-02-25, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що питання, пов`язані з формуванням платником податкового кредиту, врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності, щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що між позивачем та контрагентами:

- ТОВ Сімузар укладено договір поставки товару від 23.05.2016 №26, на виконання умов якого позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи;

- ТОВ Буд Інтернаціональ Груп укладено договір субпідрядних робіт від 07.11.2016 №07/11-16, від 08.11.2016 №08/11-16, від 16.03.2016 №20/03-16/М та договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 09.11.2016 №09/11-16, на виконання умов яких позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи;

- ТОВ Брокштайн укладено договір поставки товару від 16.11.2016 №208П, на виконання умов якого позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи;

- ТОВ Пром Строй Сервіс укладено договір субпідряду від 16.12.2016 №16/12-16, на виконання умов якого позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи;

- ТОВ Бодро Плюс укладено договір поставки від 15.12.2016 №15/П, на виконання умов якого позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи;

- ТОВ Буд Фінанс Компані укладені договір поставки від 29.11.2016 №98П та договір про виконання субпідрядних робіт з монтажу металевих конструкцій від 05.12.2016 №05/12-16, на виконання умов яких позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи;

- ТОВ Ньювінд укладено договори виконання субпідрядних робіт від 10.04.2017 №10/04-17, від 24.05.2017 №24/05-1/17, на виконання умов яких позивачем до перевірки надані первинні бухгалтерські документи, перелік яких зазначено в акті перевірки та надано до матеріалів справи.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інвестспецкомплекс по взаємовідносинах з податку на додану вартість з ТОВ Сімузар за травень-червень 2016 року, з ТОВ Бід Інтернаціональ Груп за листопад 2016 року, з ТОВ Брокштайн за листопад 2016 року, з ТОВ Буд Фінанс Компані за листопад-грудень 2016 року, з ТОВ Пром Строй Сервіс за грудень 2016 року, з ТОВ Бодро Плюс за грудень 2016 року, з ТОВ Ньювінд за червень 2017 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2016-2017 роки також було використано результати опрацювання зібраної податкової інформації Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, а саме: - від 29.12.2016 №1178/10-13-14-04/40643150 щодо ТОВ Брокштайн ; - від 07.02.2017 №74/10-13-14-04/40638072 щодо ТОВ Буд Фінанс Компані ; - від 07.02.2017 №83/10-13-14-04/40918177 щодо ТОВ Пром Строй Сервіс ; - від 20.01.2017 №15/10-13-14-05/40860321 щодо ТОВ Бодро Плюс ; - оборотно-сальдові відомості по рах.631; - картки рахунку 631; - вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 щодо керівника ТОВ Сімузар ОСОБА_1 ; - вирок Приморський районного суду м. Одеса від 19.09.2018 у справі №522/15503/18 щодо керівника ТОВ Буд Інтернаціональ Груп ОСОБА_2 та встановлено:

- відсутність реалізації товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відсутність реалізації імпортного товару з визначеним кодом УКТЗЕД, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання з визначеним кодом УКТЗЕД, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

- відсутність інформації про транспортування та надання в оренду транспортних засобів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже аналізом наданих до перевірки та до матеріалів справи первинних документів встановлено факт безпідставного формування позивачем витрат з податку на прибуток за 2016-2017 роки, оскільки ТОВ Сімузар , ТОВ Буд Інтернаціональ Груп , ТОВ Брокштайн , ТОВ Буд Фінанс Компані , ТОВ Пром Строй Сервіс , ТОВ Бодро Плюс , ТОВ Ньювінд не мали трудових ресурсів, значного статутного капіталу, основних засобів, що свідчить про відсутність фактичної реалізації ТМЦ/надання послуг в адресу ТОВ ВП Інвестспецкомплекс , що свідчить про безпідставне формування витрат з податку на прибуток останнім за 2016-2017 роки.

Таким чином господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Сімузар , ТОВ Буд Інтернаціональ Груп , ТОВ Брокштайн , ТОВ Буд Фінанс Компані , ТОВ Пром Строй Сервіс , ТОВ Бодро Плюс , ТОВ Ньювінд відбулись за відсутності фактичного руху товарів (робіт, послуг), можливості виконання оформлених господарських операцій, оскільки фінансово-господарська діяльність контрагентів ТОВ Сімузар , ТОВ Буд Інтернаціональ Груп , ТОВ Брокштайн , ТОВ Буд Фінанс Компані , ТОВ Пром Строй Сервіс , ТОВ Бодро Плюс , ТОВ Ньювінд свідчить про маніпулювання звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення в реалізації, придбання яких відсутнє та не підтверджується по 1-му та 2-му ланцюгу від постачальника.

Таким чином суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.12.2018 №0014561410, №0014571410 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Щодо посилання контролюючого органу на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №761/26927/17 щодо керівника ТОВ Сімузар ОСОБА_1 та вироку Приморський районного суду м. Одеса від 19.09.2018 у справі №522/15503/18 щодо керівника ТОВ Буд Інтернаціональ Груп ОСОБА_2 , то суд зазначає, що факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, а належне чи неналежне виконання контрагентом обов`язків, покладених на нього законом як на суб`єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, а контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Крім того, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 07.03.2019 №11073/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги - не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 56.1, 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Аналіз зазначених приписів Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Однак, у спірних правовідносинах рішення ДФС України від 07.03.2019 №11073/6/99-99-11-04-02-25 не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, оскільки ним лише залишено чинними (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесені Головним управлінням ДФС у Черкаській області податкові повідомлення-рішення від 21.12.2018 №0014561410, №0014571410.

Таким чином, рішення ДФС України від 07.03.2019 №11073/6/99-99-11-04-02-25, прийняте за результатами розгляду скарги позивача, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі 360/1050/19.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а позов таким, що підлягає не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.А. Гайдаш