Рішення

від 11.12.2020 по справі 600/1692/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/1692/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- стягнути з Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області на її користь заборгованість по заробітній платі за період з липня по грудень 2018 року в сумі 30644, 60 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми стягнення заробітної плати за один місяць - 1411 грн з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є головою Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, однак відповідачем не здійснено виплату належної їй заробітної плати за період з липня по грудень 2018 року у сумі 30644,60 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2020 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

З метою з`ясування всіх обставин у справі витребувано з Управління Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області додаткові докази.

Санковецька сільська рада Хотинського району Чернівецької області (далі - відповідач) за підписом голови ОСОБА_1 та головного бухгалтера надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що для здійснення фінансово - господарської діяльності в органах місцевого самоврядування щорічно згідно рішення сесії сільської ради приймається та затверджується бюджет сільської ради. Проте, у зв`язку із відсутністю кворуму депутатів, бюджет Саньковецької сільської ради на 2018 р. так і не був прийнятий. Санковецька сільська рада Хотинського району Чернівецької області за 2018 р. всі свої видатки здійснювала згідно прийнятого тимчасового розпису видатків з урахуванням змін до тимчасового розпису в межах 1/12 затверджених видатків за 2017 р.

З`ясувавши обставини на які посилаються учасники справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Санковецька сільська рада зареєстрована як юридична особа 21.05.1997 р. Керівником Санковецької сільської ради з 18.11.2010 р. по теперішній час є ОСОБА_1 (а.с. 49).

31.10.2010 р. на чергових місцевих виборах ОСОБА_1 обрано головою Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, а 18.11.2010 р. на І сесії новообраної ради визначено повноваження як сільського голови, після чого позивач приступила до виконання своїх обов`язків. Присягу посадової особи місцевого самоврядування позивачем прийнято 18.11.2010 р.

17.11.2015 р. ОСОБА_1 повторно обрано головою Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області. Дану посаду вона продовжує займати і на час розгляду справи у суді.

Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 7-10).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідно до штатного розпису Санковецької сільської ради на 2018 рік розмір посадового окладу сільського голови складав 4300,00 грн, з 18.05.2018 р. - 6600, 00 грн, а разом із доплатами за ранг і надбавкою за вислугу років 15 % - 7717, 00 грн. Фонд заробітної плати на рік становив 92604,00 грн. Усього згідно проведеного розрахунку за період з липня по грудень 2018 р., позивач вважає, що мала б бути нарахована і виплачена їй заробітна плата у сумі 51948,17 грн.

Однак, згідно з довідкою виданою Санковецькою сільською радою від 22.09.2020 р. за період з липня по грудень 2018 р. позивачу нараховано та виплачено заробітну плату у сумі 21 303,57 грн (а.с. 11).

Позивач, вважає, що на момент звернення з даним позовом відповідачем не здійснено виплату належної їй заробітної плати за період з липня по грудень 2018 р. у сумі 30644,60 грн (а.с. 12).

У зв`язку із цим, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в адміністративний позов необхідно відмовити, з наступних підстав.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. № 2493-III (далі - Закон № 2493-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст. 7 Закону № 2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час спірних правовідносин) посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 11 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до п. 5, 23 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, в т.ч: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

За приписами ст. 27 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги;

3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

За приписами ч. 1 ст. 42 Закону № 280/97-ВР повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Розглядом справи по суті встановлено, що позивач з 18.11.2010 р. по теперішній час перебуває на посаді сільського голови Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області.

Згідно довідки виконкому Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 384 від 29.09.2020 р., позивач прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та прийнята на службу в органи місцевого самоврядування 18.11.2010 р. Згідно рішення сесії № 8/1/10 від 18.11.2010 р. позивачу присвоєно 9 ранг відповідної категорії посадової особи місцевого самоврядування.

Згідно розпорядження № 12 к-р від 12.12.2012 р. позивачу присвоєно 8 ранг 4 категорію посадової особи місцевого самоврядування з 18.11.2012 р., а згідно розпорядження №14 к-р під 17.11.2014 р. - 7 ранг 4 категорію посадової особи місцевого самоврядування з 18.11.14 р. по даний час (а.с. 19).

За приписами ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другоюстатті 21 Закону України "Про культуру"; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11 -1 ) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 11 -2 ) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; 18 -1 ) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень;

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (ч. 5, 6 ст. 42 Закону № 280/97-ВР).

Положеннями ч. 1, 11 ст. 42 Закону № 280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова.

Відповідно до ч. 13 ст. 46 Закону № 280/97-ВР пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Судом встановлено, що позивач, як діючий сільський голова Санковецької сільської ради, не звертався до Санковецької сільської ради та не виносив на розгляд сесії питання щодо стягнення заробітної плати з липня по грудень 2018 р. в сумі 30644,60 грн. Доказів звернення з вказаним питанням до Санковецької сільської ради позивачем до суду не надано.

У наданих до суду письмових поясненнях Санковецька сільська рада зазначала, що у зв`язку із відсутністю кворуму депутатів, бюджет Санковецької сільської ради на 2018 р. не був прийнятий. Тому, Санковецька сільська рада на протязі 2018 р. здійснювала всі свої видатки, в т.ч. видатки на нарахування та виплату заробітної плати згідно тимчасового розпису видатків з урахуванням змін до тимчасового розпису на І - ІV квартали 2018 р. в межах 1/12 затверджених видатків бюджету сільської ради за 2017 р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначається Бюджетним кодексом України.

Стаття 79 Бюджетного кодексу України врегульовано особливості формування надходжень та здійснення витрат місцевого бюджету у разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет

Так, ч. 1 цієї статті кодексу встановлено, що якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган місцевої ради мають право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період, схваленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом місцевої ради та поданому на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також з урахуванням необхідності проведення захищених видатків місцевого бюджету.

Згідно ч. 2, 3 ст. 79 Бюджетного кодексу України до прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету (крім випадків, пов`язаних із виділенням коштів з резервного фонду відповідного бюджету та проведенням видатків за рахунок трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам), а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

У разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет при формуванні надходжень та здійсненні витрат місцевого бюджету застосовуються норми цієї статті та закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період (у разі несвоєчасного набрання чинності таким законом - норми пунктів 3 - 5 частини другої статті 41 цього Кодексу).

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у зв`язку з неприйняттям бюджету Санковецької сільської ради на 2018 р., відповідачем, в особі сільського голови ОСОБА_1 , було затверджено тимчасові кошториси та тимчасові плани асигнувань загального фонду бюджету, в т.ч.: на ІІІ та ІV квартали 2018 р. (а.с. 45 - 48).

Дослідженням довідки Санковецької сільської ради вих. № 167 від 20.10.2020 р. встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Санковецької сільської ради № 21 від 23.06.2018 р. та рішення виконавчого комітету № 28 від 12.09.2018 р. були затверджені тимчасові розписи сільського бюджету на ІІІ та ІV квартали 2018 р. У затверджених кошторисних призначеннях передбачено оплати праці на ІІІ та ІV квартали 2018 р. у розмірі:

- ст. 2111 Заробітна плата : липень 2018 р. - 13600,00 грн, серпень 2018 р. - 11500,00 грн, вересень 2018 р. - 11500,00 грн, жовтень 2018 р. - 13600,00 грн, листопад 2018 р. - 13600,00 грн, грудень 2018 р. - 13600,00 грн. Всього на суму 167900,00 грн;

- ст. 2121 Нарахування на оплату праці : липень 2018 р. - 3050,00 грн, серпень 2018 р. - 5150,00 грн, вересень 2018 р. - 5150,00 грн, жовтень 2018 р. - 3000,00 грн, листопад 2018 р. - 3000,00 грн, грудень 2018 р. - 3000,00 грн. Всього на суму 40906,15 грн (а.с. 31).

Дослідженням довідки Санковецької сільської ради вих. № 375 від 22.09.2020 р. встановлено, що за липень - грудень 2018 р. позивачу нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 21303,57 грн, в т.ч.: за липень 2018 р. - 4166,91 грн, за серпень 2018 р. - 4166,91 грн, за вересень 2018 р. - 3858,50 грн, за жовтень 2018 р. - 4533,00 грн, за листопад 2018 р. - 4578,25 грн, за грудень 2018 р. - 0,00 грн (а.с. 21).

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що нарахування та виплата заробітної плати працівникам апарату Санковецької сільської ради та позивачу проводилося відповідачем в межах затверджених щоквартальних тимчасових розписів видатків на 2018 р.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Статтею 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Суд констатує, що на обґрунтування своїх вимог позивач не надав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі у сумі 30644,00 грн.

При цьому, суд не бере до уваги рахунок недоотриманої зарплати за 2018 р. ОСОБА_1 , оскільки він не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, оскільки підписаний позивачем.

Більше того, вказаний рахунок недоотриманої зарплати за 2018 р. не підтверджений жодними первинними бухгалтерськими документами.

Водночас, з матеріалів справи видно, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по оплаті та нарахуванню заробітної плати. Наведена обставина підтверджується Звітом про заборгованість за бюджетними кодами (форма № 7м) станом на 01.01.2019 р. (а.с. 32).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що відповідач правомірно, з урахуванням вимог ст. 79 Бюджетного кодексу України, виплачував та нараховував позивачу заробітку плату в межах затверджених щоквартальних тимчасових розписів видатків на 2018 р.

З огляду на вищесказане, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, тому відмовляє в задоволенні позову повністю.

Крім того, суд вважає, за необхідне також зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв`язку умови порушення її прав.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Отже, позивач, звертаючись з адміністративним позовом, на власний розсуд, тобто суб`єктивно, визначає, що його права порушені рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом, ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє докази звернення позивача до відповідача про виплату заробітної плати за спірний період, а також відсутні рішення відповідача про відмову у виплаті заробітної плати в сумі 30644,60 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В адміністративного позову ОСОБА_1 до Санковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, в відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Санковецька сільська рада (вул. Головна, 96, с. Санківці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04416950).

Суддя В.К. Левицький