Рішення

від 10.12.2020 по справі 640/19178/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Київ № 640/19178/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області (надалі також - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, яке оформлене листом від 03.08.2020 № 203/02-11-01, та яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради;

- зобов`язати Малосолтанівську сільську раду Васильківського району Київської області надати дозвіл позивачу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради на підставі поданого відповідного клопотання від 30.06.2020.

Ухвалою суду від 21.08.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не прийнято вмотивоване рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га або відмову у його наданні. При цьому, не вказано жодних підстав для такої відмови, передбаченої Земельним кодексом України.

Відповідачем не надано відзив на заявлений адміністративний позов.

Суд розглядає справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради.

Листом від 03.08.2020 за вих. № 203/02-11-01 Малосолтанівська сільська рада Васильківського району Київської області повідомила позивача, що звернення позивача розглянуто на засіданні ХХХХV сесії VІІ скликання від 22.07.2020, однак по даному питанню рішення не прийнято.

Не погоджуючись з даним рішенням, суд звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Також, згідно позиції Верховного Суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Отже, відповідач, отримавши клопотання позивача мав йому надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Водночас, відповідачем не надано будь-якого належного та достовірного доказу прийняття рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за результатами розгляду заяв позивача. При цьому, селищна рада у місячний строк повинна прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у його наданні, чого зроблено не було.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Водночас, така бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за формою не може вважатись відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку; зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. У такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2020 у справі № 820/2307/17.

Однак, у даній справі уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Тому, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Крім того, суд зазначає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та задоволенню не підлягає.

Водночас, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради.

Виходячи із викладеного, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради.

Зобов`язати Малосолтанівську сільську раду Васильківського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована на території Київської області Васильківського району в адміністративно-територіальній межі Малосолтанівської сільської ради.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач : Малосолтанівська сільська рада Васильківського району Київської області (08640, Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка, вул. Першотравнева, 11, код ЄДРПОУ 04359347)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій