Рішення

від 11.12.2020 по справі 640/23858/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 грудня 2020 року справа №640/23858/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доДівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі по тексту - відповідач, Дівичківська сільська рада) про 1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; 2) зобов`язання відповідача на черговій (позачерговій) сесії прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправності оскаржуваного рішення, оскільки чинним законодавством встановлено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23858/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки жоден учасник бойових дій не отримав земельної ділянки.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Позивач звернувся до Дівичківської сільської ради із клопотанням від 08 липня 2019 року, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області .

До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію учасника бойових дій та графічні матеріали, із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем прийнято рішення від 17 липня 2019 року №787-18-VII, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, у зв`язку з тим, що жоден учасник бойових дій, що мешкає на території громади не отримав земельної ділянки.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зазначені праві норми вказують, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають право реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне із рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу; у свою чергу підставою для такої відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність визначених чинним законодавством України підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У свою чергу, неотримання жодним учасником бойових дій, що мешкає на території громади не отримав земельної ділянки, не є законною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на зазначене, рішення Дівичківської сільської ради про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, суперечить нормам статті 118 Земельного кодексу України та є протиправною.

При вирішенні спору суд також враховує, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, знаходиться у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, визначених пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного та виходячи із формулювання позовних вимог, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним рішення Дівичківської сільської ради щодо розгляду клопотання позивача та зобов`язання повторно розглянути вказане клопотання, з урахуванням висновків викладених у даному рішенні.

У свою чергу, позовні вимоги про зобов`язання відповідача на черговій (позачерговій) сесії прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

За своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Тому суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням зобов`язувати надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 17 липня 2019 року №787-18-VII.

3. Зобов`язати Дівичківську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08 липня 2019 року про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Дівичківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області (08456, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, село Дівички, вул. Сонячна, 1-а; ідентифікаційний код 04361491).

Суддя В.А. Кузьменко