Постанова

від 08.12.2020 по справі 420/575/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/575/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Цехмейстренко Ю.В.,

за участю: представника позивача - Кузнєцової В.М.,

представника позивача - Чілей М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року по справі № 420/575/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2020 року № 0001980506 та № 0002020506, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2020 року ТОВ "ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2020 № 0001980506 та № 0002020506.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено Акт від 23.12.2019 № 121/15-32-05-06/40254301 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.09.2019 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, в якому встановлені порушення: п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 425 грн. у тому числі по періодах: за 3 квартал 2018 року у розмірі 58425 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64917 грн., у тому числі по періодах: за липень 2018 року у сумі 64 917 грн. На підставі акту перевірки від 23.12.2019 № 121/15-32-05-06/40254301 ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001980506 від 14.01.2020, яким ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 87 637,50 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 58425,00 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 29 212,50 грн.; № 0002020506 від 14.01.2020 року, яким ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 97 375,50 грн. (за податковими зобов`язаннями в сумі 64 917,00 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 32458,50 грн. Позивач вважає, що висновки, викладені у Акті перевірки, базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» і відповідно, донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафних санкцій є протиправними, безпідставними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення підприємством господарської діяльності, первинним документам, які перебувають у позивача та вимогам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, що ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» надано до перевірки комплект первинних документів за 3 квартал 2018 року, які не оформлені належним чином згідно діючого законодавства та не підтверджують факт виконання (здійснення) у 3 кварталі 2018 року субпідрядником ТОВ БК «НЬЮСІТІ» (ТОВ «АРБУПЛАН» ) будівельних та ремонтних робіт, на підставі яких формуються витрати у бухгалтерському обліку, що можуть бути достовірно оцінені, та на підставі яких можливо зробити висновок щодо фактичного виконання будівельних та ремонтних робіт, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування за період, який перевірявся, всього на суму 324 583 грн., у тому числі за 3 квартал 2018 року на суму 324 583 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08 квітня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.01.2020 № 0001980506 та № 0002020506.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» (код ЄДРПОУ 40254301) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 775,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- аналізом наданих до перевірки актів виконаних робіт, на підставі яких витрати на будівельні та ремонтні роботи можуть бути достовірно оцінені, встановлено, відсутність до них калькуляції понесених витрат, розкриття змісту та обсягів вищевказаних господарських операцій, посад, прізвищ і підписів осіб, відповідальних за здійснення цих і господарських операцій і правильність їх оформлення;

- доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст акта перевірки № 121/15-32-05-06/40254301 від 23.12.2019, а також зміст відзиву до позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» , код ЄДРПОУ 40254301, зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 10.12.2019 № 2399, направлень від 10.12.2019 № 2238/05-06, від 10.12.2019 № 2239/05-06 співробітниками Головного управління ДПС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» .

За результатами перевірки 23.12.2019 ГУ ДПС в Одеській області склало акт № 121/15-32-05-06/40254301 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.09.2019 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 58425 грн., у тому числі за 3 квартал 2018 року в сумі 58425 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64917 грн., у тому числі за липень 2018 року в сумі 64917 грн.

За наслідками перевірки ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» на підставі акту перевірки від 23.12.2019 № 121/15-32-05-06/40254301 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 14.01.2020 № 0001980506, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 87 637,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 58 425,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29 212,50 грн.;

- від 14.01.2020 № 0002020506, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 97 375,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 64 917,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 458,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними повідомленнями - рішеннями Товариство звернулось до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, виконувалися будівельні роботи, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податковому кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

На підставі пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом статті 3 Закону № 996-ХІV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

На підставі статті 9 Закону України № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З приписами пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, в акті перевірки мають бути деталізовані обставини податкового правопорушення, зокрема, первинні документи, що підтверджують показники, які відображені платником податків у податковій звітності та використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансова, статистична та інша звітність, пов`язана з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладений на контролюючі органи.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із того, що в періоді, який перевірявся, ТОВ «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» крім іншого мало фінансово-господарські відносини з контрагентом ТОВ БК «НЬЮСІТІ» (ТОВ «АРБУПЛАН» ) на підставі договорів субпідряду від 19.06.2018 № 1135/1, від 02.04.2018 № 02/04/26/2, від 21.05.2018 № 121/05-2018, від 02.02.2018 № 02/2018/02, від 04.06.2018 № 04/06/01, від 06.07.2018 № 198/1, від 06.07.2018 № 196/1, від 13.06.2018 № 1/06/01/1, від 19.07.2018 № 185/18/1, від 03.07.2018 № 1249/1,від 19.06.2018 № 1135/1, від 21.05.2018 № 197-17/3, від 23.07.2018 № 1279/1 (а.с.88-236, т.1).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, з огляду на зміст вказаних договорів позивача (підрядник) з контрагентом (субпідрядник), вбачається, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством, а саме.

Первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, оформлені належним чином, згідно діючого законодавства та підтверджують факт виконання у 3 кварталі 2018 року субпідрядником ТОВ БК НЬЮСІТІ будівельних та ремонтних робіт: в актах приймання виконаних робіт вказано дату виконання робіт, замовника та виконавця цих робіт: Генпідрядника - ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС та Субпідрядника -ТОВ НЬЮСІТІ , номери договорів, найменування об`єктів та адреси, на яких проводились роботи, види, зміст та обсяги господарських операцій, їх вартість. Дані акти приймання виконаних робіт підписані посадовими особами підприємств, з зазначенням посади, ПІБ осіб, відповідальних за здійснення цих господарських операцій і правильність їх оформлення та скріплені печатками підприємств.

В кошторисах та протоколах погодження договірної ціни на виконання будівельних робіт, які були надані до перевірки, вказувались номери договорів, найменування об`єктів та адреси, на яких проводились роботи, види, зміст та обсяги господарських операцій, їх вартість. Дані документи підписані посадовими особами підприємств, з зазначенням посади. ПІБ осіб, відповідальних за здійснення цих господарських операцій і правильність їх оформлення, які скріплені печатками підприємств, але які не були описані в акті перевірки.

Крім того, на підтвердження виконаних будівельних робіт субпідрядником ТОВ БК НЬЮСІТІ є розрахунки між підприємствами, які проводились перерахуванням грошових коштів у безготівковій формі ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС на адресу ТОВ БК НЬЮСІТІ згідно вищевказаних платіжних доручень на загальну суму 389 500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 64 917.00 грн, де обсяг операцій без ПДВ складає 324 583,00 грн. у 3 кварталі 2018 року. Підставами для перерахування сум в платіжних дорученнях зазначені отримані роботи згідно договорів субпідряду.

Також, на виконання вищевказаних робіт, ТОВ БК НЬЮСІТІ відповідно до вимог п.187.1 ст.187,ст.188, ст. 193, ст.194 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), було складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС вищевказані податкові накладні на загальну суму 389 500,00 грн у т.ч. ПДВ - 64 917.00 грн. у липні 2018 року. На підставі отриманих податкових накладних ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС у липні 2018 року суму ПДВ у розмірі 64 917,00 грн. включено до складу податкового кредиту, відповідно до зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних.

На підтвердження виконаних будівельних робіт субпідрядником та наявності первинних бухгалтерських документів, ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС у 3 кварталі 2018 року до складу витрат включена сума 324 583,00 грн. по вищевказаним господарським операціям та відображено в бухгалтерському обліку .

Як вбачається із акта перевірки, до нього відповідачем надано узагальнений перелік документів, які були використано при проведені перевірки ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС ( додаток 4 до акту перевірки), де зазначено, що крім статутних документів, наказів, декларацій з податку на прибуток та ПДВ, угод, договорів, журналів-ордерів на інших документів, були надані первинні бухгалтерські документи ( видаткові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, рахунки) та інші .

Однак, податковий орган вказаним документам не надав належної оцінки при прийняті рішення, зокрема зазначив, що наданий до перевірки комплект первинних документів за 3 квартал 2018 року не оформлений належним чином згідно діючого законодавства та не підтверджує факт виконання (здійснення) у 3 кварталі 2018 року субпідрядником ТОВ БК «НЬЮСІТІ» (ТОВ «АРБУПЛАН» ) будівельних та ремонтних робіт, на підставі яких формуються витрати у бухгалтерському обліку, що можуть бути достовірно оцінені, та на підставі яких можливо зробити висновок щодо фактичного виконання будівельних та ремонтних робіт.

Фактично податковий орган, надаючи оцінку первинної документації, проаналізував із точки зору взаємоузгодженності та неповноти інформації, яка не дає змоги свідчити про реальність господарської операції , а відтак і про не доведення факту отримання ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС будівельних та ремонтних робіт від ТОВ БК «НЬЮСІТІ» .

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.05.18, справа № 818/1070/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ 73811933, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому презумпція добросовісності платника податків як зазначено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 (№ К/9901/49277/18) справа 809/1337/17 - означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення будівельних та ремонтних робіт, колегія суддів передусім виходить із об`єктивної потреби позивача у таких роботах.

Слід зазначити, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: підготовчі роботи на будівельному майданчику; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; штукатурні роботи; покриття підлоги й облицювання стін; інші роботи із завершення будівництва; покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; обслуговування систем безпеки; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); будівництво доріг і автострад; будівництво залізниць і метрополітену; будівництво трубопроводів; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентом, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Вирішуючи спірне питання, чи отримував позивач послуги з будівельних та ремонтних робіт саме від ТОВ БК «НЬЮСІТІ» , суд також виходить із того, що податковим органом не встановлено отримання зазначених видів робіт та пов`язаних із ними витрат від інших у тому числі і у неустановлених осіб.

А якщо ані судом, ані податковим органом такого факту не встановлено, то не можливо ігнорувати той факт, що роботи виконувались у перевіряємий період ТОВ БК «НЬЮСІТІ» , посилаючись лише на підстави дефектів та взаємовиключності первинних документів позивача.

Відповідач замість того, щоб надати докази (пункт 2.3.2.2 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами № 395, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395, у тому числі і шляхом зобов`язання позивача провести ревізію залишків відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України та вказати конкретні фактичні дані ( це можливо під час проведення обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, у тому числі зняття залишків ТМЦ, готівки відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 розділу II Порядку № 395), які свідчать про відсутність факту отримання робіт, побудував свою правову позицію таким чином: оскільки позивач не спростував претензій податкового органу, то це і є достатнім доказом, який беззаперечно доводить про відсутність факту отримання позивачем будівельних та ремонтних робіт.

Наведені судження є вагомими для спростування доводів податкового органу , про не доведеність позивачем факту отримання будівельних та ремонтних робіт в контексті приписів статті 198 ПК України, та свідчать про правильність рішення суду першої інстанції про необхідність скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 14.01.2020 № 0002020506, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 973 75,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 64 917,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 458,50 грн, колегія суддів зазначає про таке.

До перевірки позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи, які зазначені вище, та оформлені відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996 від 16.07.1999 №996- XIV та п.2.1, 2.4, 2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (зі змінами та доповненнями), які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків, та вважаються такими, що були фактично здійсненими та виконаними.

В свою чергу фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, бухгалтерські документи мають силу первинних документів, тому що фактично були здійсненні господарські операції , первинні документи містять достовірні дані, не суперечать законодавчим і нормативним актам, відповідають сутності і несуть доказовість відносно змісту здійсненних операцій і є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліках.

Між тим, іншою важливою особливістю цієї справи є факт реєстрації контрагентом позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказаний факт є доречним та важливим аргументом та має вирішальне значення для вирішення цього спору з огляду на таке.

Субпідрядником ТОВ БК НЬЮСІТІ виконані будівельні та монтажні роботи, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, в тому числі податковими накладними, які ТОВ БК НЬЮСІТІ надали позивачу відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, що дає право позивачу для включення вказаних сум у розмірі 64 917 грн. до складу податкового кредиту у липні 2018 року, які були досліджені при проведені перевірки та відображені в акті.

Вищевказані податкові накладні пройшли реєстрацію в ЄРПН, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказані періоди.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статі 14 ПК України передбачено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами;

Відповідно до пункту 201.10 статі 201 ПК України ( в редакції Закону України № 1797-VIII від 21.12.2016) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Враховуючи положення Закону України від 07.12.2017, № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", часові строки дії Постанови КМ України , від 21.02.2018, № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", абзац третій пункту 201.10 статі 201 ПК України на момент виникнення спірних правовідносин був чинним

Як вбачається із пояснювальної записки до проекту Податкового кодексу України від 21.09.2010, запровадження Єдиного реєстру податкових накладних з метою покращення адміністрування податку на додану вартість; своєчасного виявлення безпідставно заявлених сум до відшкодування з бюджету; запобігання мінімізації податкових зобов`язань; прискорення здійснення податковими органами перевірки достовірності даних податкової декларації. Впровадження електронної системи адміністрування податку на додану вартість відповідає вимогам Директиви Ради 2006/112/ЄС.

Тобто, вже на етапі реєстрації податкових накладних державою запроваджено механізм своєчасного виявлення безпідставно заявлених сум до відшкодування з бюджету; запобігання мінімізації податкових зобов`язань.

При цьому варто зауважити , що показники податкового кредиту, які зазначені в податкових накладних, автоматично відображаються у податковій звітності платника податків, а відтак, з моменту реєстрації податкової накладної йде повна легалізація податкового кредиту з послідуючим відображенням у відповідній податковій звітності.

Податковий орган висновувався на тому, що позивач порушив вимоги пункту 198.1,198.2,198.3 статі 198 ПК України, котрий регламентує умови віднесення платником податків відповідних сум до податкового кредиту.

Натомість абзац третій пункту 201.10 статті 201 ПК України визначає інші правові підстави для формування податкового кредиту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року по справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив , що національними органами слід дотримуватись вимог законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

З наведеного правового регулювання випливає, що факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН є належною та достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Також слід врахувати й те, що відповідно до приписів пункту 201.1 статі 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації , зокрема, платник податку має право зареєструвати у ЄРПН податкові накладні, у яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200-1 ПК України.

Тобто, презюмується, що контрагент позивача, зареєструвавши податкові накладні, попередньо сплатив податок на додану вартість по факту здійснення будівельних та монтажних робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Також, під час розгляду справи на підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивач надав до суду копії документів по замовникам: ТОВ «СТРОИТЕЛЬНАЯ КОМПАНИЯ «ГРАДО-СТРОЙ» , ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «КВАДР» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРВІНДОУС» , а саме договори, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Таким чином, відповідно підпунктів 198.1, 198.2,198.3 статті 198 Податкового кодексу України, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагента, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

Отже, заперечення права позивача на формування податкового кредиту може привести до правової ситуації, що за спірною господарську операцію буде двічі сплачено податок на додану вартість.

Відповідно, відмова визнати право позивача на податковий кредит сама по собі не видається виправданою необхідністю забезпечити сплату податків, всі з яких були сплачені постачальником.

У цьому відношенні суд відмічає обмеженість тлумачення положення, на підставі якого відповідач відмовився визнати право позивача на податковий кредит, а також відсутність будь-якої оцінки податкового органу наслідків для державного бюджету у результаті встановлення відсутності первинних документів щодо фактичного отримання товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у пункті 68 рішення Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес" АД проти Болгарії" заява N 3991/03).

Підсумовуючи наведене колегія суддів зазначає, що правова кваліфікація спірної господарської операції висвітлена відповідним державним органом по-різному, а саме: держава в особі податкового органу визнає легальність вказаної господарської операції з точки зору реєстрації контрагентом позивача -ТОВ БК НЬЮСІТІ податкових накладних в ЄРПН та відповідним відрахуванням коштів на спеціальний рахунок Держказначейства України (фактично сплата контрагентом позивача ПДВ по факту здійснення робіт), та наявність податкового повідомлення рішення податкового органу щодо неврахування вказаної суми ПДВ, сплаченого для податкового кредиту ТОВ ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС по факту відсутності поставки.

В пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

Отже, з огляду на те, що саме на податковий орган покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, зокрема і належний контроль щодо сплати ПДВ під час реєстрації податкових накладних, які посилять прозорість і ясність їх дій, мінімізують ризик помилок ( дивись, зокрема & 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії від 20.05.2010 року, номер заяви 55555/08), з моменту отримання ним товару від контрагента, що підтверджується податковими накладними, у позивача виникло легітимне право на віднесення сум податку по операції з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

Позивачем до суду першої інстанції надані первинні документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій, які за позицією податкового органу відповідають зовнішнім формальним ознакам .

Відсутність окремих документів, так само як і недоліки в їх оформленні, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, якщо інші надані позивачем документи в своїй сукупності, дозволяють зробити висновок про зміст та обсяг господарських операцій та реальний характер таких.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 04 лютого 2020 року, справа №804/17547/14, номер судового рішення в ЄДРСРУ 87623885

Водночас наявність первинних документів разом із наявністю зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН спростовує висновок податкового органу про наявність в діях позивача складу податкового правопорушення.

При цьому відповідач внаслідок перевірки не зазначав, що спірні операції вчиненні без ділової мети чи з метою отримання податкової вигоди.

Встановлення ж цих критеріїв, на переконання суду, можливе внаслідок проведення документальної перевірки усієї документації позивача суцільним порядком за певний період , та може бути підставою для висновку про незаконність формування податкового кредиту незалежно від факту реєстрації податкових накладних.

Саме з цих міркувань та на цих підставах у сукупності із доказами, які наведені вище, суд визнає недоведення податкових органом об`єктивних підстав вважати наявність в діях позивача складу податкового правопорушення (факту неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість), які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи апелянт довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки Головного управління ДПС в Одеській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС» п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, відповідно податкові повідомлення-рішення від 14.01.2020 року № 0001980506 та № 0002020506 є протиправними та належать до скасування.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що з актів виконаних робіт, на підставі яких витрати на будівельні та ремонтні роботи можуть бути достовірно оцінені, встановлено, відсутність до них калькуляції понесених витрат, розкриття змісту та обсягів вищевказаних господарських операцій, посад, прізвищ і підписів осіб, відповідальних за здійснення цих і господарських операцій і правильність їх оформлення, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Калькуляція витрат, розкриття змісту та обсягів вищевказаних господарських операцій, посад, прізвищ і підписів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення зазначено в повному обсязі в актах виконаних робіт, які оформлені в довільній формі позивачем відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХIV, п.1.2, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №1 68/704 (зі змінами та доповненнями) та п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 ( із змінами та доповненнями).

Крім того, відповідно до п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (зі змінами та доповненнями) - неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Доводи та міркування податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки вони фактично відтворюють обставини викладені в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНДУСТРИАЛ ПРОГРЕСС" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року по справі № 420/575/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 11 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.