Постанова

від 09.12.2020 по справі 420/5228/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5228/20 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020р. по справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРАТОРГ" до Головного управління ДПС в Одеській області, Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020р. ТОВ "МИРАТОРГ" звернулося в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ГУ ДПС в Одеській області з питань реєстрації ПН/РК в ЄРПН, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС за №63254 від 16.04.2020р., за №81293 від 10.06.2020р. про відповідність ТОВ "МИРАТОРГ" п.8 критеріїв ризиковості;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ "МИРАТОРГ" з переліку ризикових платників податків.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним через електронний кабінет платника податків отримано рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області за №63254 від 16.04.2020р., яким ТОВ "МИРАТОРГ" внесено до Переліку ризикових платників податків відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платник податку на додану вартість, визначених Постановою КМУ за №1165 від 11.12.2019р..

1.06.2020р. ТОВ "МИРАТОРГ" через електронний кабінет платника податку направлено до ГУ ДПС письмові пояснення з проханням скасувати Рішення за №63254 від 16.04.2020р. та виключити ТОВ "МИРАТОРГ" з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Однак, 10.06.2020р. Комісією ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення за №81293 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ "МИРАТОРГ" критеріям ризиковості платника податку.

Позивач не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в них не зазначено, що саме стало підставою для віднесення ТОВ "МИРАТОРГ" до ризикових платників податків відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості.

Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН за №63254 від 16.04.2020р., за №81293 від 10.06.2020р. про відповідність ТОВ "МИРАТОРГ" п.8 критеріїв ризиковості та зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області виключити ТОВ "МИРАТОРГ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.

Стягнуто на користь ТОВ "МИРАТОРГ" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області судові витрати за сплату судового збору у розмірі 4 204грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення не неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване рішення про внесення товариства до переліку ризикових платників діяв протиправно та незаконно, оскільки були відсутні законні обґрунтовані підстави для внесення товариства до такого переліку.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що з 14.06.2013р. ТОВ "МИРАТОРГ" є юридичною особою та починаючи з 1.12.2013р. є платником ПДВ. Основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (Код КВЕД 46.21). Юридична та фактична адреса товариства: вул.Базарна, 5/5, офіс 109, м.Одеса, 65014.

16.04.2020р. через електронний кабінет платника податків ТОВ "МИРАТОРГ" отримало рішення Комісії ГУ ДПС за №63254, яким його було внесено до Переліку ризикових платників податків відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

В подальшому, 1.06.2020р. ТОВ "МИРАТОРГ" через електронний кабінет платника податку подало до ГУ ДПС письмові пояснення з проханням скасувати Рішення за №63254 від 16.04.2020р. та виключити товариство з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Однак, 10.06.2020р., за результатом розгляду поданих товариством пояснення комісія ГУ ДПС прийняла рішення за №81293 про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ "МИРАТОРГ" критеріям ризиковості платника податку.

Позивача вважає оскаржувані рішення протиправними, незаконними та такими, що порушують його права, у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність дій та рішень податкового органу, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пп.20.1.45. п.20.1. ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Положеннями п.61.1. ст.61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

11 грудня 2019р. КМУ прийнято постанову за №1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, зокрема, податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування.

Згідно п.4 Порядку, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у п.3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Відповідно до п.5 Порядку, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

За правилами п.6 Порядку, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що для віднесення платника податків до переліку ризикових платників необхідно, щоб платник податку подав для реєстрації податкову накладну/розрахунок коригування, які підпадають під критерії перевірки, а саме не підпадають під п.3 Порядку щодо ознак безумовної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, що ТОВ "МИРАТОРГ" займається експортом зерна та має ряд укладених контрактів, зокрема контракт з Stearin Group OU за №MIR-4-R від 20.09.2018р. (т.1 а.с.35) про поставку жита, на підставі чого товариство, як імпортер продукції складав податкові накладні, які підлягали безумовній реєстрації.

Враховуючи те, що товариство складало податкові накладні, які підлягають безумовній реєстрації, то відповідно до п.5 Порядку такі накладні не повинні перевірятися щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, а тому колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийняття рішення Комісії ГУ ДПС про включення ТОВ "МИРАТОРГ" до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Що стосується посилань апелянта на те, що ТОВ "МИРАТОРГ" відповідає критеріям ризиковості платника податку за підставою п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: наявності у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, а саме: виявлення операцій з придбання товару у ризикового контрагента-продавця, який надає послуги з продажу схемного податкового кредиту, що має ознаку "безтоварного", на адресу ТОВ "МИРАТОРГ", то апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та безпосередньо зазначено в оскаржуваних рішеннях, що підставою їх прийняття став п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Однак, згідно Постанови КМУ за №1165, у рішенні про відповідність/не відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку, а у разі відповідності п.8 критеріїв ризиковості платник податку розшифровується, яка саме податкова інформація стала підставою для прийняття такого рішення.

Апеляційний суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях відсутня відповідна податкова інформація, що стала підставою для їх прийняття, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ "МИРАТРГ" про протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС за №63254 від 16.04.2020р., за №81293 від 10.06.2020р. про відповідність ТОВ "МИРАТОРГ" п.8 критеріїв ризиковості, оскільки комісія ГУ ДПС не мала законних підстав для прийняття оскаржуваних рішень, окрім того вказані рішення не відповідають вимогам акту індивідуальної дії щодо його обґрунтованості та вмотивованості.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, представником ТОВ МИРАТОРГ подано клопотання про стягнення із відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 043грн.. При цьому надано відповідні докази про надання правничої допомоги.

Розглянувши вказане клопотання, дослідивши надані документи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч.7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, що на підтвердження витрат представником надано відповідні документи, а саме: договір про надання правової допомоги за №1 від 30.09.2019р., додаткову угоду за №1 від 11.05.2020р., розрахунок витрат від 9.12.2020р., рахунок за №1 від 9.12.2020р., акт приймання-передачі за №1 від 9.12.2020р..

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вказані документи доводять факт понесення позивачем витрат пов`язаних із наданням правової допомоги адвоката у розмірі 5 043грн.. Понесені витрати відповідають критеріям дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Враховуючи, що відповідач по справі заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також доказів на спростування заяви про стягнення судових витрат не надав, колегія суддів вважає, що заявлений розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи у судах підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020р. - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МИРАТОРГ (65014, м.Одеса, вул.Базарна, 5/5, офіс 109, код ЄДРПОУ 38785869) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 043грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 грудня 2020р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв