Постанова

від 11.12.2020 по справі 640/4129/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4129/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020року

у справі №640/4129/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профітрейд-2016

до відповідача Державна податкова служба України

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Профітрейд-2016 (надалі - позивач, ТОВ Профітрейд-2016 ) з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач, ДПС України), в якому просило суд:

- зобов`язати орган державної влади Державну податкову службу України обчислити суму податку, на яку TOB "Профітрейд-2016" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 3199799,83 грн (три мільйона сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 83 копійки);

- зобов`язати орган державної влади Державну податкову службу України внести до системи Електронного адміністрування податку на додану вартість дані про наявність у TOB "Профітрейд-2016" права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 3199799,83 грн (три мільйона сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 83 копійки).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що сума податку на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних складала 3199802,83 грн. Однак, внаслідок протиправного анулювання свідоцтва платника податків, вказані кошти були спрямовані до бюджету України, а після повторної реєстрації TOB "Профітрейд-2016" платником податку на додану вартість, вказана сума не була відновлена в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Профітрейд-2016 - задоволено повністю.

Зобов`язано Державну податкову службу України обчислити суму податку, на яку TOB "Профітрейд-2016" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 3199799,83 грн (три мільйона сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 83 копійки).

Зобов`язано Державну податкову службу України внести до системи Електронного адміністрування податку на додану вартість дані про наявність у TOB "Профітрейд-2016" права зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 3199799,83 грн (три мільйона сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень 83 копійки).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-Б, прим. 110, код ЄДРПОУ 40543060) у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державною податковою службою України (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відсутній механізм відновлення автоматичного обліку показників у СЕА ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Позивач вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтована та не підлягає задоволенню з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, апелянт зазначає, що рішення першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ № 2321690 на запит від 23 лютого 2018 року № 2321690, позивачу було надано відповідь про автоматично обчислену суму податку, на яку Позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі у сумі 3199802,83 грн.

Дана сума 3199802,83 грн складається з наступних показників: загальну суму податку за отриманими платником податку податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в Реєстрі в розмірі 3200122,83 грн; загальну суму перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих у Реєстрі в розмірі - 323,00 грн; суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали в розмірі 3,00 грн.

Рішенням Головного управління ДФС України у Київській області № 892/12 від 21 лютого 2018 року було позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Київського окружного адміністративного у справі 810/2590/18 суду від 25 жовтня 2018 року вказане рішення Головного управління ДФС України у Київській області № 892/12 від 21 лютого 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було визнано протиправним та скасовано.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд-2016" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дії та скасування рішення - залишено без задоволення, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 - залишено без змін.

Отже, позивачу поновлено реєстрацію платника податку на додану вартість, при цьому показники суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, у розмірі 3199799,83 грн відновлені не були.

Відповідно до Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №1444570 на запит від 14.02.2020 №1444570, позивачу обчислено суму в розмірі 0 грн. 00 копійок.

Відповідачем зазначив, що у позивача у СЕА ПДВ показник суми, на яку платник має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН дорівнює 0,00 грн., який розраховується по всіх операціях починаючи з дати повторної реєстрації платника ПДВ.

Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та не відповідають положенням чинного законодавства та порушує права позивача.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки адміністратором системи електронного адміністрування ПДВ є Державна податкова служба України, тому останньою не забезпечено автоматичний облік суми податку, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітрейд-2016" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у системі електронного адміністрування, а саме реєстраційний ліміт в розмірі 3199802,83 грн, з огляду на що суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо відновлення вказаної суми на електронному рахунку позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунків 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, в тому числі:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Пунктом 200-1.8 статті 200-1 ПК України визначено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Аналогічна норма закріплена в п. 7 Порядку N 569, відповідно до якого відповідно до якої, у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що анулювання реєстрації платника ПДВ зумовлює списання з його рахунку в СЕА залишку коштів із закриттям такого рахунку. Тобто, зазначені два наслідки є взаємопов`язаними між собою та нерозривними у часі.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що рахунок позивача в СЕА у зв`язку з анулюванням йому реєстрації платника ПДВ не закривався, а його реєстрація відновлена податковим органом вищого рівня (ДФС України) як така, що була безпідставно анульована.

Однак, не зважаючи на зазначені обставини, кошти з рахунку позивача як платника ПДВ в СЕА в розмірі 3166828,83 грн. були списані податковим органом до бюджету.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що списання вказаних коштів здійснено контролюючим органом не лише без закриття рахунку позивача, а й під час процедури здійснення ним адміністративного оскарження відповідного рішення про анулювання йому реєстрації платника ПДВ, що суперечить вищенаведеним нормам податкового законодавства та призвело до порушення майнових прав позивача.

Водночас, у рішенні від 01.06.2006 року по справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, N 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, N 49429/99).

Згідно зі статті 6 КАС України та статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо списання та не здійснення в подальшому відновлення (не здійснення виправлення власних помилок) показників реєстраційного ліміту позивача з ПДВ в СЕА у розмірі 3166828,83 грн, що зумовлює необхідність відновити порушене право позивача шляхом зобов`язання ДПС України відновити відповідний показник в СЕА.

При цьому, доводи відповідача про те, що законодавством не передбачено механізму відновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ, навіть у випадку поновлення свідоцтва платника ПДВ, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність законодавчого регулювання виправлення помилок контролюючого органу не може бути підставою для порушення майнових прав платника і наведена позиція відповідача суперечить принципу належного урядування.

Разом з тим, принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява N 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом в апеляційній скарзі зазначено про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, при цьому роблячи посилання виключно на норми права та не конкретизував у чому полягають порушення вимог законодавства.

Також, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк