Постанова

від 08.12.2020 по справі 804/4028/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року

м. Київ

справа №804/4028/15

адміністративне провадження №К/9901/26788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №804/4028/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Синельниківська теплоізоляція до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 (суддя Верба І.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Чепурнов Д.В., Поплавський В.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Синельниківська теплоізоляція (далі також ПАТ Синельниківська теплоізоляція , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі також ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2014 №0010841703, №0007372202, №0007362202, №0007392202, №0007342202, №0007382202.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що перевірка проведена на підставі постанови слідчого, отже, були відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень до пункту 58.4 статті 58, пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України, оскільки було відсутнє судове рішення, яке б надавало право контролюючому органу винести оскаржувані податкові повідомлення-рішення; декларації із сплати за землю подані своєчасно; донарахування сум плати за надра здійснено неправомірно, без встановлення перевіркою всіх відомостей, необхідних даних, із помилками розрахунків; нарахування сум ПДВ та податку на прибуток здійснені неправомірно, оскільки операції є реальними, що підтверджено рішеннями судів.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що перевірка проведена правомірно, підстав для незастосування наслідків за виявленими правопорушеннями немає, всі необхідні обставини порушень податкового законодавства відображені в актах перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014: №0007372202, №0007362202, №0007392202, №0007342202, №0007382202. Відмовлено у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0010841703, №0007342202, №0007382202.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007342202 №0007382202 скасовано, ухвалено в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007342202; №0007382202. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 №804/4028/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/4028/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 08.12.2020.

В обґрунтування касаційної скарги ОДПІ посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення процесуального права. У касаційній скарзі податковим органом викладено обставини справи. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини справи. Доводи касаційної скарги відповідають акту перевірки. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами ОДПІ з 14.10.2014 по 22.10.2014 на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 13.10.2014 №714, постанови старшого слідчого СВ фінансових розслідувань Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.10.2014, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Синельниківська Теплоізоляція з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 по 31.08.2014.

Копію наказу та направлення на перевірку 14.10.2014 пред`явлено головному бухгалтеру ПАТ Синельниківська Теплоізоляція .

За результатами перевірки складено акт від 29.10.2014 №673/22-02/00290475, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення ПАТ Синельниківська Теплоізоляція :

підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 137.4, 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток з 01.04.2011 по 31.12.2013 у сумі 424617грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим платником податків занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.08.2014 на загальну суму 1' 536' 316грн.;

підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, оскільки станом на 31.08.2014 не перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 14231,32грн.;

підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим нараховано пеню за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 683,33грн. у періоді з вересня 2012 року по травень 2014 року;

статей 7, 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині не нарахування та не сплати до бюджету суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (38,28%) в сумі 1849,32грн.;

підпункту 263.6.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим підприємством занижено суму плати за користування надрами на загальну суму 28342,94грн.;

підпункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, у зв`язку із несвоєчасним поданням податкових декларацій за 2012 рік (по м.Синельникове та Раєвській сільській раді за місцем розташування земельних ділянок).

Згідно висновків акту перевірки, на підставі статей 102, 113 Податкового кодексу України ПАТ Синельниківська Теплоізоляція звільнене від сплати податкових зобов`язань:

з ПДВ: за січень - вересень 2011 року у сумі 491223грн.;

плати за користування надрами 2 квартал 2011 року в розмірі 1638,39грн., 3 квартал 2001 року в розмірі 3591,20грн.

На підставі акту перевірки ОДПІ 12.11.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.100-105):

№0010841703, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 17789,17грн., з них за основним платежем 14231,32грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3557,85грн.;

№0007372202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170грн.;

№0007362202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170грн.;

№0007392202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення на суму 28891,70грн., з них за основним платежем 23113,36грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5778,34грн.;

№0007342202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 437303,75грн., з них за основним платежем 424617грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12686,75грн.;

№0007382202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 1306366 грн., з них за основним платежем 1045093грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 261273грн.

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014:

№0007372202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170грн.;

№0007362202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 170грн.;

№0007392202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення на суму грн., з них за основним платежем 23113,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5778,34грн.;

№0007342202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств в частині 369299грн., з них за основним зобов`язанням 369299грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 0грн.;

№0007382202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в частині 1240839,75грн., з них за основним зобов`язанням 992672грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 248167,75грн.

Відмовлено у задоволені позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2014:

№0010841703, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на суму 17789,17грн., з них за основним платежем 14231,32грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3557,85грн.;

№0007342202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75грн. (50747 грн. + 4571грн. + 12686,75грн.), з них за основним платежем 55318грн. (50747грн. + 4571грн.), за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) 12686,75грн.;

№0007382202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 65526,25грн. (48330грн. + 12082,50грн. + 4091грн. + 1022,75грн.), з них за основним платежем 52421грн. (48330грн. + 4091грн.), та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13105,25грн. (12082,50грн. + 1022,75грн.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Апеляційний суд постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007342202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75грн. та №0007382202 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 65526,25грн. скасував, прийнято в цій частині нову постанову про задоволення вимог в зазначеній частині.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

№0007342202, яким ПАТ Синельниківська теплоізоляція збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 68004,75грн. (за основним платежем 55318грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12686,75грн.);

№0007382202, яким ПАТ Синельниківська теплоізоляція збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 65526,25грн. (за основним платежем 52421грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13105,25грн.).

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваних рішень з огляду на норми пункту 58.4 статті 58, пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України, оскільки було відсутнє судове рішення, яке б надавало право контролюючому органу винести оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди визнали їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов`язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Вказане правило не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Судами встановлено, що позапланова документальна перевірка ПАТ Синельниківська теплоізоляція за період з 01.01.2011 по 30.09.2014 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі з ТОВ Днепрострой (код ЄДРПОУ 30602474) призначена постановою старшого слідчого СВ фінансових розслідувань Західно-Донбаської ОППІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 10.10.2014 (т.2 а.с.192).

Постанова винесена на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013040040000103 від 26.01.2013 року за ознаками злочину, передбаченого часиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи ТОВ Днепрострой (код ЄДРПОУ 30602474) при здійсненні фінансово-господарської діяльності в серні 2008 року-вересні 2010 року необґрунтовано занизили ПДВ у розмірі 1094217,20 грн. та податок на прибуток у розмірі 1108396,59 грн., тим самим ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.

Таким чином, суди дійшли висновку, що у досудовому розслідуванні №32013040040000103 не розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб ПАТ Синельниківська теплоізоляція (ЄДРПОУ 00290475), відсутність таких обставин також підтверджено при початку розгляду справи у судових засіданнях представниками позивача, отже, наведені обставини як самостійна та достатня підстава для задоволення заявленого позову не підтверджені обставинами справи.

У справі, що розглядається, перевіркою встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 року по 31.08.2014, по відомостях нарахування заробітної плати (форма 15), встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб з нарахованої суми заробітної плати у періоді з вересня 2012 року по травень 2014 року чим порушено пункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим передбачено нарахування пені у сумі 683,33грн.

Як з`ясовано судами, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 6418 (Розрахунки по ПДФО) за 2014 рік залишок по податку на доходи фізичних осіб на кінець перевіряємого періоду, а саме станом на 31.08.2014 року становить 12529,08грн., за наслідками перевірки - 14231,32грн.

Відповідно до пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно із підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Перевіркою встановлено, що станом на 31.08.2014 за 2013-2014 роки сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб становить 14231,32грн.

Судами враховано, що у судовому засіданні представник позивача зазначив, що не має заперечень проти вказаного рішення, крім того, всі суми податку фактично внесені до бюджету на час розгляду справи.

Представник відповідача заявив про правомірність винесення такого рішення, підтвердження матеріалами перевірки та позивачем факту викладеного порушення.

Крім того, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від №0007372202 та №0007362202, якими встановлено порушення строку подання податкових декларацій з плати за землю у 2012 році, у зв`язку з чим застосовано штраф по 170грн. за кожне порушення.

В обґрунтування вчиненого порушення контролюючий орган зазначив, що декларації з плати за землю за 2012 рік №9009900680 та №9009900793 подані із порушенням встановлених строків, а саме 05.03.2014.

Позивач зазначив, що товариством складені дві декларації, які засобами телекомунікаційного зв`язку направлені контролюючому органу, про що свідчать квитанції №2 від 16.02.2012 реєстраційний номер 9005905725 та від 16.02.2014 року реєстраційний номер 9005909371.

Відповідач проти наданих доказів не заперечив, причини визначення строку подання декларацій 05.03.2012 не пояснив.

Порядок плати за землю унормований Розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Базовий податковий (звітний) рік для визначення плати за землю починається 1 січня і закінчується того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути 12 меншим 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленого порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність порушень строку подання вищевказаних декларацій з плати за землю за 2012 рік, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Також, контролюючим органом 12.11.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0007392202, яким платнику податків збільшено грошове зобов`язання з плати за користування надрами на суму 28891,70грн.

У ході перевірки встановлено, що фактична вартість одиниці видобутої корисної копалини за розрахунковою вартістю (згідно журналів-ордерів по бухгалтерським рахункам №201, №23, №26 та інші) більша ніж вартість, вказана в податкових розрахунках, наданих підприємством до ОДПІ та від якої обчислювалися податкові зобов`язання по платі за користування надрами;

Податковий орган вважав, що платником податку в порушення підпункту 263.6.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України невірно застосовано величину вартості видобутої корисної копалини, що призвело до заниження суми плати за користування надрами на загальну суму 28342,94 грн.

Відповідно до статті 262 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, плата за користування надрами це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді, зокрема, плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Об`єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством.

До об`єкта оподаткування, зокрема, належать обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб`єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Порядок визначення вартості одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) встановлено пунктом 263.6 статті 263 Податкового кодексу України.

Як зауважено судами, представники контролюючого органу в судових засіданнях зазначили, що виявлені відхилення обумовлені помилковим врахуванням витрат у розрахунковій вартості одиниці видобутої копалини.

Судами з`ясовано, що матеріалами перевірки встановлені лише зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум плати за користування надрами для видобування корисних копалин. При цьому перевіркою не виявлені:

данні бухгалтерського обліку, які застосовані платником податків неповно/ понадмірно;

розрахунки за вищенаведеною формулою, які б дозволили перевірити висновки та розрахунки податкового органу;

порівняння між сумами розрахункової вартості та фактичними цінами реалізації, з метою виявлення більшої величини, що становить вартість видобутої у відповідному податковому (звітному періоді) корисної копалина.

Разом з тим, платником податків подані копії документів бухгалтерського обліку та власні розрахунки наведених показників, які відповідають задекларованим.

На підставі вказаного, суди дійшли висновку, що наданий відповідачем розрахунок виявлених порушень, складений від руки, за поясненнями відповідача на підставі узагальнених даних зібраних/наданих перевіряючому різними ревізорами під час перевірки, не може бути прийнятий як належний та допустимими й доказ, оскільки не є частиною матеріалів перевірки, не містить посилання на первинні джерела. Роздрукування порядку розрахунку донарахованих сум контролюючим органом не є допустимим та належним доказом, оскільки не є складовою матеріалів перевірки.

Також, податковим повідомленням-рішенням №0007342202 платнику податків збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 437303,75грн.

Нарахування податку складаються з порушень за господарськими операціями:

безоплатно наданих товарів ТОВ Спот-Майстер за результатами чого занижено податок на прибуток в розмірі 369299 грн.;

операцій із АНК ТОВ Ферріт-Д , у зв`язку із чим занижено податок на прибуток на 50747 грн.;

операцій із ТОВ Техпромінвестторг , у зв`язку із чим занижено податок на прибуток на 4571 грн..

ПАТ Синельниківська Теплоізоляція у 2005 році мала взаємовідносини ТОВ Спот-Майстер , а саме здійснила придбання (товарів, робіт, послуг);

в рахунок оплати за товар ПАТ Синельниківська Теплоізоляція розрахувалося простими векселями від 30.03.2005 № НОМЕР_1 на суму 400000грн., № НОМЕР_2 на суму 400000грн., № НОМЕР_3 на суму 400000грн., № НОМЕР_4 на суму 405564,24грн., дата погашення - за пред`явленням, але не раніше 31.12.2010;

за даними перевірки та згідно з АІС Податковий блок встановлено, що ТОВ Спот-Майстер , код ЄДРПОУ 32447948, яке знаходиться на обліку ДПI У Жовтневому районі м. Дніпропетровська припинено;

в ході проведення перевірки головному бухгалтеру підприємства ПАТ Синельниківська Теплоізоляція ОСОБА_1 було вручено лист від 17.10.2014, щодо виникнення заборгованості по рахунку №621 Короткострокові векселі, видані в національній валюті та ії погашення. ПАТ Синельниківська Теплоізоляція надано лист-відповідь від 22.10.2014 у якому повідомлено, що всі видані векселі за перевіряємий період не були пред`явлені до сплати та не погашені;

ПАТ Синельниківська Теплоізоляція має безнадійну заборгованість по цінним паперам (векселям) у зв`язку з ліквідацією підприємства у сумі 1' 605' 564,24грн.;

Статтею 4 Закону України Про обіг векселів в Україні встановлено, що видавати переказні й прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором припиняються та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем

Відповідно до пункту 10 статті 137 Податкового кодексу України до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги; безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

Згідно з пунктом 3 статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання. Якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням. Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) (статті 263 Цивільного кодексу України);

у разі якщо підприємство-кредитор ліквідовано без правонаступництва, то господарське зобов`язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється. При цьому перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється;

термін погашення по векселям настав 31.12.2010.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання;

Згідно з підпунктом 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під терміном безнадійна заборгованість розуміється, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Станом на 31.12.2011 векселі до сплати не пред`явлені.

Відтак, сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку векселедавця включається до валового доходу відповідно до пункту 10 статті 137 Податкового кодексу України, як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва.

Надаючи оцінку доводам сторін по наведеним правовідносинам, судами вказано, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.11.2006 відносно ТОВ Спот-Майстер (ЄДРПОУ 32447948) внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за судовим рішенням, номер запису 12241170001017802.

На час припинення юридичної особи діяв Закон України Про оподаткування прибутку підприємств , який статтею 4 встановлював невиключний перелік доходів, які включаються до валових доходів, і зокрема, підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 відносив до валових доходів доходи з інших джерел, у тому числі, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно із пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У справі, що розглядається, за податковий період 2006 рік позивачем 09.02.2007 подана декларація з податку на прибуток підприємств вх.№20836, та 18.12.2006 за податковий період 11 місяців 2006 року №17481, отже, відсутні підстави не застосовувати період тривалістю 1095 днів з дати наступної за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за 2006 рік - 20.02.2007.

У свою чергу, перевіркою за період з 01.01.2011 по 31.08.2014 встановлено, що в порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України підприємством занижено податкові зобов`язання всього у сумі 1446186грн.,

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Перевіркою встановлено наявність операцій з реалізації продукції за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції власного виробництва (цегла керамічна), товарів і, як наслідок, отримання збитків на загальну суму 7230929,97грн.

Суди констатували, що контролюючим органом не здійснено нарахування сум податку на прибуток щодо таких операцій.

Порушення виявлене шляхом вибіркового, що не заперечується сторонами, співставлення даних податкових накладних та даних бухгалтерського обліку, що зазначено в додатку 13 до акту перевірки.

Донарахування ПДВ здійснено не за конкретними операціями, де наявні відомості про податкову накладну, продавця та покупця, найменування товару та його кількість, без порівняння із договірною ціною, без порівняння із сплаченими сумами ПДВ від таких операцій і без зменшення нарахування на сплачені суми податку, а за різницею показників по рахунках 701/901 та 702/902, що не відповідає принципам адміністрування ПДВ.

Суд першої інстанції, підтримав позицію податкового органу, відмовляючи у позові в частині, виходив з нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП Панір (колишня назва ТОВ Ферріт-Д ) в результаті чого підприємство декларувало взаємовідносини з ризиковим підприємством постачальником та сформувало податковий кредит від платника ПП Панір за січень 2012 року на суму ПДВ 60000грн.; відсутності підстав для відображення позивачем спірних операцій з ТОВ Техпромінвестторг в податковому обліку; та з завищення позивачем по правовідносинам з ТОВ Сігма-Захист податкового кредиту на 2687грн. у зв`язку із розбіжностями податкового кредиту та додатком 5 до декларації.

Підставою для відмови у задоволені вимог позивача в частині, яка стосується правовідносин з ПП Панір (колишня назва ТОВ Ферріт-Д ), ТОВ Техпромінвестторг мотивована тим, що зазначені контрагенти позивача мають стан платника 28, відносно нього триває процедура припинення, декларацію з податку на прибуток за 2012-2013 рік податкову звітність з податку на додану вартість за 2013 рік з податку на додану вартість вказані підприємства не надавали, що свідчить про відсутність основних фондів, надісланим на адресу ОДПІ від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська актами перевірки підприємства ТОВ Ферріт-Д , ТОВ Техпромінвестторг встановлено нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами, останні відсутні за юридичною адресою.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції правомірно не погодився та вказав, що позиція суду першої інстанції фактично грунтується лише на доводах податкового органу, який не приймаючи до уваги під час перевірки первинні бухгалтерські документи позивача та дані його податкового обліку, виходив лише з фіктивності діяльності контрагента позивача - ТОВ Ферріт-Д , та не підтвердження первинними документами господарських операцій з ТОВ Техпромінвестторг

Разом з тим, суд апеляційної інстанції з`ясував, що згідно з акту перевірки у якості доказу непідтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених правочинів через відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності товару у основних постачальників та відсутність останніх за місцезнаходженням, посилаючись на акти проведених перевірок.

Однак в даному випадку суд першої інстанції не взяв до уваги, що зазначені вище обставини не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У свою чергу, касаційний суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи зазначене, у даній справі апеляційним судом всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОДПІ задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі №804/4028/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду