Ухвала

від 10.12.2020 по справі 689/1383/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 689/1383/17

провадження № 61-17352ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ у натурі частки зі спільного часткового майна; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_1 та з урахуванням уточнень просила суд виділити їй у натурі відповідно до висновку експерта від 25 жовтня 2018 року № 61/18 (варіант № 1) 2/3 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , які включають, а саме: підвал І площею 5,52 кв. м, коридор ІІ площею 6,17 кв. м, кухню 2-1 площею 6,23 кв. м, кімнату 2-2 площею 12,7 кв. м, кімнату 3-1 площею 13,16 кв. м, погріб Г, 2/3 частини огорожі. Стягнути з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості відступлення від ідеальних часток у спільному майні у розмірі 16 926 грн.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3 та просила суд визнати недійсним й скасувати договір дарування житлового будинку від 14 листопада 1975 року, що укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 1 листопада 2017 року вказані первісний та зустрічний позови об`єднані судом першої інстанції в одне провадження.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. У позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2019 року в частині виділу частки домоволодіння та розподілу судових витрат змінено. Здійснено поділ житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , виділивши в натурі: ОСОБА_3 - приміщення житлового будинку А-1 - коридор 2-1 площею 9,4 кв. м, ванну кімнату 2-2 площею 2,6 кв. м (веранда а-1 ), коридор 2-3 площею 2,9 кв. м, кухню 2-4 площею 6,8 кв. м, жилу кімнату 2-5 площею 14,5 кв. м, жилу кімнату 2-6 площею 9,9 кв. м; гараж Б , сарай з літньою кухнею В , погріб в , що становить 65,47 % домоволодіння; ОСОБА_1 - приміщення житлового будинку А-1 - ґанок а-3 , коридор 1-1 площею 3,9 кв. м (прибудова а-2 ), жилу кімнату 1-2 площею 18,2 кв. м, кухню 1-3 площею 10,9 кв. м, ванну кімнату 1-4 площею 6,0 кв. м, підвал а , що становить 34,53 % домоволодіння.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості домоволодіння у розмірі 4 143 гривні. Вирішено питання розподілу судових витрат.

20 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, що надійшла 23 листопада 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення у цій справі скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установленому порядку та розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Судові рішення, які оскаржує заявник свідчить про існування первісних та зустрічних вимог майнового (виділ у натурі частки зі спільного часткового майна) та немайнового характеру (визнання договору дарування недійсним) .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням заявника на скрутне матеріальне становище, як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З зазначених підстав, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір , визначено пільги щодо сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ураховуючи вище викладене, від сплати судового збору звільняються заявники лише у справах за їх позовами.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

До клопотання про звільнення від сплати судового збору додано копію пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_1 та довідку про доходи за жовтень 2020 рік від 20 листопада 2020 року, помилково вважаючи, що вказані документи є підтвердженням того, що майновий стан заявника перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору.

Отже, ураховуючи предмет позову у цій справі, відсутність належних документів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору, заявнику необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, що визначений Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1 600 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Абзацом другим пункту 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , визначено, що у разі якщо в апеляційному або касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного й зустрічного позовів, тоді заявник, який не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачувати з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Як убачається зі змісту касаційної скарги заявник не погоджуються із судовими рішеннями, які прийнято за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів.

Таким чином, заявник зобов`язаний сплатити судовий збір у частині первісного та зустрічного позовів.

Отже, сума судового збору у цій справі за вимоги майнового та немайнового характеру до сплати становить суму у розмірі 640 грн*2*200%=2 560 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян