Вирок

від 09.12.2020 по справі 161/16433/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16433/20

Провадження № 1-кп/161/1307/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030130000741 від 20.08.2020, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцьк Волинської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працює монтажником ПП «Куртушка», неодружений, несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 ,

законного представника

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_3 20 серпня 2020 року близько 17.54 год. в селі Рованці Луцького району, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , та рухаючись ним у світлу пору доби у напрямку села Боратин Луцького району зі швидкістю 60 км/год по автодорозі вулиці Об`їзної, яка перед перехрестям з вулицею Новою з двох смуг руху у кожному напрямку переходить у одну смугу руху у кожному напрямку, при наближенні до нерегульованого пішоходного переходу, який знаходиться навпроти магазину «Бісквіт», що розташований на вул.Новій, 1А, проігнорував те, що перед нерегульованим пішоходним переходом зменшується швидкість та зупинився автомобіль, який рухається у попутному напрямку, проявив безпечність та неуважність, не правильно оцінив дорожню обстановку, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не зменшив швидкість та не зупинився перед вказаним пішохідним переходом та продовжив рух, при цьому не переконався, що на ньому відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода та небезпека, внаслідок чого допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка по нерегульованому пішоходному переходу перетинала проїзну частину автодороги справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок такої дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої клубової кістки зі зміщенням, закритого перелому лівої латеральної маси крижової кістки без зміщення, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, рани на лобній ділянці голови зліва, підшкірної гематоми на потиличній ділянці голови зліва, садна в проекції клубової кістки зліва, які згідно висновку експерта №714 від 15.09.2020 за ступенем тяжкості переломи кісток відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше 21-ї доби, струс головного мозку та рана за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, садно відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п.2.3. б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.; п.18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; п.18.4. Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінуються необережні протиправні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно 20.08.2020, порушуючи правила дорожнього руху, вчинив наїзд на потерпілу. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати. Цивільний позов лікарні визнав повністю, а збитки за цивільним позовом представника потерпілої відшкодував в повному обсязі.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 , будучи допитаною безпосередньо в судовому засіданні за участю законного представника та представника-адвоката, підтвердила факт дорожньо-транспортної пригоди з вини обвинуваченого, не наполягала на суворому покаранні.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 повідомив, що збитки обвинуваченим відшкодовані повністю, а тому він відмовляється від цивільного позову, не наполягав на суворому покаранні.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому найсуворіше покарання у виді обмеження волі, однак на мінімальний строк.

Окрім того, враховуючи обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутність підстав для незастосування до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України, вважає суд за необхідне призначити обвинуваченому і додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення покарання у виді штрафу чи виправних робіт суд не вбачає, а призначення арешту буде надто суворим покаранням, з огляду на те, що такий вид покарання необхідно відбувати реально.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, а також позицію потерпілої та її представників, які не наполягали на суворому покаранні, наявні пом`якшуючі обставини, приймаючи до уваги досудову доповідь, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Окрім того, ч.1 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Сума витрат за цивільним позовом закладу охорони здоров`я підтверджена документально, не оспорюється обвинуваченим, а тому цивільний позов КП "Волинське обласне територіальне медичне обєднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої необхідно задовольнити, стягнувши з обвинуваченого 17806,26 грн понесених витрат на лікування потерпілої, які підтверджені відповідним розрахунком.

Частина 3 ст.61 КПК України передбачає, що цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Вказана норма кореспондується з п.1 ч.1 ст.49 ЦПК України, де передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

При цьомуч.ч.1,3ст.206ЦПК Україниконстатовано,що позивачможе відмовитисявід позову,а відповідач-визнати позовна будь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За таких обставин, оскільки законним представником та цивільним позивачем ОСОБА_6 подана письмова заява про те, що він відмовляється від свого позову, оскільки збитки повністю відшкодовані обвинуваченим, враховуючи те, що його дії не суперечать інтересам особи, які він представляє, тобто неповнолітню потерпілу ОСОБА_5 , суд закриває провадження у справі в частині поданого цивільного позову.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт майна відповідно до ст.174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов КП «Волинське обласне територіальне медичне обєднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) в користь КП «Волинське обласне територіальне медичне обєднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради (ЄДРПОУ 42078561) матеріальну шкоду за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 у сумі 17806 (сімнадцять тисяч вісімсот шість) гривень 26 коп.

Провадження за цивільним позовом законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди закрити.

Речові докази у справі, а саме: автомобіль «Мерседес-Віто», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , який зберігається на штрафмайданчику (м.Луцьк, вул.Ківерцівська, 34) повернути ОСОБА_3 ; DVD-диск, на якому зафіксована інформація про обставини ДТП, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.09.2020 на автомобіль «Мерседес-Віто», р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1 , скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий