Рішення

від 09.12.2020 по справі 198/518/20

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/518/20

провадження № 2/0198/255/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Ткаченко Т.О., представника позивача адвоката Маньковського В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права приватної спільної часткової власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 (діє в інтересах своїх неповнолітніх та малолітніх дітей) звернувся до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області з позовом, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,32 га, розташованої на території Олексіївської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавиці на підставі державного акта про право приватної власності на землю.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким вказану земельну ділянку заповіла батьку позивача ОСОБА_6 , який у свою чергу прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне управління та володіння спадковим майном, а саме речами домашнього вжитку. Крім того, проживав та доглядав за домоволодінням померлої.

Однак, ОСОБА_6 у встановленому порядку не оформив свої спадкові права на земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина, яку він фактично прийняв після смерті ОСОБА_5 , у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,32 га, розташованої на території Олексіївської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

16.08.2019 позивач звернувся до приватного нотаріуса Юр`ївського районного нотаріального округу Григор`євої О.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку як спадкоємець першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_1 не зміг оформити право на спадщину, оскільки пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини.

В той же час, позивач має неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , які є внуками ОСОБА_6 , тобто спадкоємцями п`ятої черги за законом. На час смерті спадкодавця діти були малолітніми, тому в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

На підставі викладеного, приватному нотаріусу були надані відповідні документи щодо видачі неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , проте нотаріус відмовила у вчиненні зазначеної нотаріальної дії, оскільки правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку, втрачений.

За таких обставин, позивач вважає, що порушені права дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 як онуків ОСОБА_6 на отримання спадщини, тому в їх інтересах змушений звернутись до суду та просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 права та обов`язки спадкодавця з правом реєстрації права власності по 1/3 частці за кожним на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,32 га, розташовану на території Олексіївської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У встановлений строк ОСОБА_1 недоліки усунув та надав суду необхідні документи.

06.11.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6

25.11.2020 підготовче провадження закрито, вирішено питання про виклик свідків, призначено розгляд справи по суті.

09.12.2020 представник ОСОБА_1 адвокат Маньковський В.П. уточнив позовні вимоги та просив визнати за позивачами право спільної часткової власності (по 1/3 частині за кожним) на земельну ділянку в порядку спадкування за законом. При цьому повідомив, що оригінали документів про право власності померлої ОСОБА_5 на земельну ділянку у спадкоємців відсутні, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Юр`ївської селищної ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій залишив питання щодо вирішення позовних вимог на розсуд суду та просив слухати справу за його відсутності.

Суд, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника позивача та показання свідків, вважає вимоги обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, вчиненого виконкомом Олексіївської сільради Юр`ївського району Дніпропетровської області 21.07.1999, номер актового запису 4 (а.с. 52).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, розташованої на території Олексіївської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області площею 7,32 га, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП, виданого Олексіївською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 15.02.1999 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 09 (а.с. 20).

Оскільки спадкодавець померла до 01 січня 2004 pоку, застосуванню до відносин спадкування підлягають норми чинного на той час законодавства - Цивільного кодексу Української PCP 1963 року.

Статтею 524 ЦК Української РСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як виходить з матеріалів справи, до кола спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 належав її син, ОСОБА_6 . Факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлений рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 198/839/16-ц (а.с. 111-112).

Згідно приписів статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із системного аналізу положень статей 548, 549 ЦК УРСР слід дійти висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Таким чином, неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Надаючи оцінку твердженням позивача про вчинення ОСОБА_6 дій щодо прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 , суд виходить з такого.

Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру свідчить про те, що після смерті ОСОБА_5 не заводилась спадкова справа та не видавались свідоцтва про право на спадщину (а.с. 57).

Згідно з пунктом 124 глави ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 31 жовтня 1975 р. N 45/5 (яка діяла час відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу УРСР).

Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з

боку інших спадкоємців.

Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 396/466/17 та від 16.10.2019 у справі №319/1166/18 дійшов висновків, що вступ в управління або володіння спадковим майном в розумінні статті 549 ЦК УРСР має на увазі здійснення певних дій із спадковим майном, його обслуговування, тощо або володіння цим майном та документами на нього.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що з 70-х, 80-х років знали та спілкувались з родиною ОСОБА_5 , оскільки проживали в одному селі з померлою та її сином ОСОБА_6 . Підтвердили, що протягом доволі тривалого часу перед смертю своєї матері ОСОБА_6 проживав разом з нею, піклувався про неї, а після смерті залишився проживати як господар в будинку, що належав померлій, за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, оскільки вони принесли присягу та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, а пояснення не суперечать іншим матеріалам справи.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що ОСОБА_6 як на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), так і після смерті своєї матері проживав разом з нею та фактично вступив у володіння та управління спадковим майном.

За таких обставин ОСОБА_6 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , який за правилами статті 549 ЦК РСР прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне управління та володіння майном.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, а тому зі змісту цієї норми виходить, що спадкоємець приймає (або не приймає) спадщину в повному обсязі.

Оскільки ОСОБА_6 прийняв спадщину, в силу вказаної норми він серед іншого майна прийняв і земельну ділянку, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП, виданого Олексіївською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 15.02.1999 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 09.

За положеннями статей 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Разом з тим, норми ЦК УРСР не встановлювали конкретного строку, протягом якого спадкоємець зобов`язаний отримати свідоцтво про право на спадщину.

16 травня 2010 року ОСОБА_6 , не оформивши своїх спадкових прав в нотаріальному порядку, помер, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, вчиненого виконкомом Олексіївської сільради Юр`ївського району Дніпропетровської області 17.05.2010, номер актового запису 4 (а.с. 48).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , також увійшло і право власності на земельну ділянку, яке належало ОСОБА_5 та яке фактично він успадкував, оскільки таке право не припинилось зі смертю спадкодавця.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1258, 1261, 1264 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У п`яту чергу право на спадкування мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. При цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Померлий ОСОБА_6 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 49-50).

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України обов`язковою умовою реалізації спадкових прав спадкоємцем, який не проживав постійно разом зі спадкодавцем, є подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Наслідком невчинення таких дій є пропущення строку для прийняття спадщини.

Як виходить з матеріалів спадкової справи № 56/2019 до майна померлого ОСОБА_6 , його син ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини, тому постановою приватного нотаріуса від 16.09.2019 йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю майно (а.с. 67-68).

В свою чергу, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 09.10.2003, серії НОМЕР_2 від 28.09.2007 та серії НОМЕР_3 від 15.06.2009, є батьком позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , а останні відповідно являються внуками померлого ОСОБА_6 (а.с. 13, 16, 19).

Тобто, неповнолітні та малолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , в інтересах яких подано позов, є спадкоємцями п`ятої черги за законом після смерті свого діда ОСОБА_6 . На момент смерті дідуся всі діти були малолітніми.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 1273 ЦК України визначено, що батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Матеріали спадкової справи № 56/2019, заведеної після смерті ОСОБА_6 , не містять інформації про наявність заповіту, спадкового договору, виданих свідоцтв про право на спадщину, про інших спадкоємців за заповітом або законом, відомостей про відмову від спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 як внуки ОСОБА_6 отримали право на спадщину після смерті дідуся, оскільки їх батько ОСОБА_1 як спадкоємець за законом першої черги пропустив строк для прийняття спадщини (іншими словами не прийняв спадщину). З огляду на те, що особи, в інтересах яких подано позов, на момент смерті спадкодавця були малолітніми, вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

23 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Юр`ївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку, належну ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП, виданого Олексіївською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 15.02.1999 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 09, однак постановою приватного нотаріуса Григор`євої О.Л. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих причин, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу (а.с. 21-22).

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Отже, постанова приватного нотаріуса є такою, що відповідає вимогам нормативних актів.

Одночасно суд відмічає, що відсутність правовстановлюючого документа, який би підтверджував факт належності спадкодавцю права власності на земельну ділянку є обставиною, що унеможливила оформлення онуками померлого права на спадщину в нотаріальному порядку.

За нормами, закріпленими в ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_6 був сином померлої ОСОБА_5 та спадкоємцем першої черги за законом після її смерті, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління й володіння спадковим майном, відомостей та доказів щодо наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, в матеріалах справи немає, а ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в свою чергу є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 , які в силу положень законодавства вважаються такими, що прийняли спадщину, спадкодавцю належало право на спірне майно, оригінал документа, що посвідчує право власності на спадкове нерухоме майно, втрачено, суд вважає можливим визнати за позивачами право власності на земельну ділянку, розташовану на території Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує заяву ОСОБА_1 про залишення за ним витрат на судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права приватної спільної часткової власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити .

Встановити факт, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 7,32 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, виданим Олексіївською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 15.02.1999 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 09).

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 7,32 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, виданим Олексіївською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 15.02.1999 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 09).

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 7,32 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, виданим Олексіївською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 15.02.1999 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 09).

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 (до 19.07.2020 - АДРЕСА_2 );

- Юр`ївська селищна рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338472, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Павлоградський (до 19.07.2020 - Юр`ївський) район, смт Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 67/1) .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги через Юр`ївський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 11 грудня 2020 року.

Суддя І. О. Гайдар