Рішення

від 01.12.2020 по справі 378/590/20

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/590/20

Провадження № 2/378/190/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

прокурорів: Клименко А. Ю., Чугаєва В. Ю.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового і мисливського господарства та Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася Білоцерківська місцева прокуратура Київської області з посиланням на те, що Ставищенським відділом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020111030000043 від 20.03.2020р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за фактом відведення всупереч установленому законом порядку з числа земель лісового фонду земельної ділянки із кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 без попереднього її вилучення з постійного користування ДП Білоцерківське лісове господарство в межах Ставищенського регіону - НОМЕР_5 виділи НОМЕР_6, НОМЕР_2 , НОМЕР_7 Ставищенського лісництва, чим заподіяна значна шкода інтересам власника земель. Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14сг від 30.10.2014р. затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224286000:01:001:0007) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області.На підставі вказаного наказу за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 18529076 від 05.01.2015р..Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Білоцерківське лісове господарство та відноситься до земель лісового фонду.За інформацією ДП Білоцерківське лісове господарство від 22.04.2020р. №257 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року (планшет №8) спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення НОМЕР_5 виділи НОМЕР_8 виділів ДП Білоцерківське лісове господарство та розташована на території Сніжківської сільської ради за межами населеного пункту. Згоди на вилучення чи припинення права постійного користування спірної земельної ділянки, погодження на зміну її цільового призначення ДП Білоцерківське лісове господарство не надавало, що підтверджується листом від 18.03.2020р. за №188, інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 21.04.2020р. за №04-48/673, інформацією від 09.04.2020р. за №202 і картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ . Враховуючи, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення, вкрита лісом, наказГоловного управління Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14-сг від 30.10.2014р. прийнятий з перевищенням наданих законом повноважень . Згідно інформації Сніжківської сільської ради Ставищенського району №02-18/100 від 21.04.2020р., земельна ділянка з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 розташована за межами населеного пункту на території ДП Білоцерківське лісове господарство . Сільською радою жодних дозволів та погоджень на її вилучення не надавалось. Відповідно до довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2020р. за даними офіційного вебсайту Держгеокадастру України по Київській області ціна за 1 га ріллі становить 26531,00 грн.. Вартість спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 площею 2,0000 га складає 53062 грн.. Здійснення Головним управлінням Держземагенства у Київській області права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави і дає підстави для витребування державою її майна з чужого володіння. Існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 , оскільки повернення земельної ділянки лісового фонду із приватної власності становить державний та суспільний інтерес.

Відповідно до Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012р. №134 обласне управління здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства. Згідно інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №04-48/673 від 21.04.2020р., №06-46/803 від 22.05.2020р. вбачається, що управління належним чином не здійснювало державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, оскільки не вживало жодних заходів до повернення вищевказаної земельної ділянки, яка вибула із власності держави незаконно. За листом ДП Білоцерківське лісове господарство №322 від 26.05.2020 р. вбачається, що ним не вжито жодних заходів (в тому числі і цивільно-правових), щодо витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Про наявність спірного наказу Головного управління Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14сг від 30.10.2014р. та подальшого оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянкуБілоцерківській місцевій прокуратурі стало відомо у березні 2020 року під час розслідування СВ Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП у Київській області кримінального провадження № 42020111030000043 від 20.03.2020р. Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через їх порушення, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і постійного користувача ДП Білоцерківське лісове господарство , яка виражається в бездіяльності останніх.

Прокурор просить суд: визнати недійсними та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14-сг від 30.10.2014р. Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224286000:01:001:0007) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області; витребувати на користь Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області,вартістю 53 062,00 гривень; стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 03.07.2020 року відкрито по справі позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.07.2020 року (Т. 1 а. с. 60-61).

За заявою відповідача ОСОБА_1 підготовче судове засідання по справі ухвалою Ставищенського районного суду відкладено до 11.08.2020 року (Т. 1 а. с. 72-78, 90, 96-102).

11.08.2020 року ухвалою Ставищенського районного суду справу призначено до розгляду по суті на 02.09.2020 року (Т. 1 а. с. 213).

02.09.2020 року ухвалою Ставищенського районного суду в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 18 вересня 2020 року для надання можливості учасникам справи підготуватись до судових дебатів (Т. 2 а. с. 36-39).

18 вересня 2020 року ухвалою Ставищенського районного суду в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 28 жовтня 2020 року для надання можливості представнику відповідача ОСОБА_1 ознайомитись з матеріалами справи (Т. 2 а. с. 52-56).

28 жовтня 2020 року ухвалою Ставищенського районного суду в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 12 листопада 2020 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 (Т. 2 а. с. 58-63).

12 листопада 2020 року ухвалою Ставищенського районного суду в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 01 грудня 2020 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (Т. 2 а. с. 64-68).

Прокурори по справі Клименко А. Ю. та Чугаєв В. Ю. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і ДП Білоцерківське лісове господарство підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві та у відповідях на відзиви на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Київській області і ОСОБА_1 .. Вважають, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню (Т. 1 а. с. 172-177, 190-196).

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не прибув, дане управління належним чином повідомлено про місце, час і дату судового розгляду по справі (Т. 1 а. с. 236). Від представника ГУ Держгеокадастру у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 81-84), в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Головне управління Держземагенства у Київській області діяло правомірно та в межах визначених повноважень. Видаючи оспорюваний наказ нічиїх прав, свобод та інтересів не порушувало. Прийнятий Головним управлінням (як суб`єктом владних повноважень) наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок його виконання. Він застосовується одноразово, з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронних законом інтересів. Скасування та/або визнання недійсним наказу не породжує наслідків для користувача (власника) земельних ділянок, оскільки у такий осіб виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги прокурора не визнали, вважають, що спірна земельна ділянка передана у власність на законних підставах. ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву (Т. 1 а. с. 108-129), в якому, зокрема зазначив, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом. ДП Білоцерківське лісове господарство і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства самостійно могли представляти свої інтереси в суді. Відповідно до результатів моніторингу вони робили це протягом попередніх років, виступали в процесі у якості позивача та сплачували судовий збір. Відтак, представництво прокурором в суді законних інтересів держави у даному випадку не є доцільним, необхідним та достатньо обґрунтованим. Крім того, строк позовної давності тривалістю у три роки для оскарження відведення спірної земельної ділянки давно сплив. Вимоги позивача про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а витребування спірної земельної ділянки - в порядку цивільного судочинства. Позивач в своїй позовній заяві не заперечує проти правомірного набуття відповідачем спірної земельної ділянки. На момент набуття права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3224286000:01:001:0007) він особисто її оглядав. Видимих ознак, які б характеризували її, як ліс або лісову ділянку вкриту лісовою рослинністю не було, вона також не була зайнята не зімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами, що б могло визначити її, як не вкриту лісовою рослинністю лісову ділянку. Позивач в своїх розрахунках виходить з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 є ріллею. При визначенні її вартості не враховано вимог ЗК України, Закону України "Про оцінку земель", Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою КМ України від 16.11.2016р. №831 та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017р. № 262, зареєстрованого в МЮ України 31.05.2017р. за № 679/30547, що ставить під сумнів правильність здійснення розрахунку вартості цієї земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з відповіддю Білоцерківської місцевої прокуратури на його відзив на позовну заяву направив до суду письмові заперечення (Т. 2 а. с. 1-17), в яких зазначив, що позивач визначає дією (подією), пов`язану із початком перебігу позовної давності видачу ГУ Держгеокадастру у Київській області спірного наказу №10-10678/15-14-сг від 30.10.2014р. Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .. Проте, дата державної реєстрації спірної земельної ділянки відбулась 15.10.2014 року, що підтверджується витягом з Державного земельного реєстру про земельну ділянку. У такому випадку строк, в межах якого позивач міг заявити позов сплинув ще 30.10.2017 року. З моменту видачі спірного наказу відомості про оскаржувану земельну ділянку стали публічними, оскільки з часу присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці відповідні відомості автоматично внесено до Державного земельного кадастру України. Позивач з 30.10.2014р. мав змогу довідатись про внесення відомостей про відповідну земельну ділянку, та як уповноважені суб`єкти могли отримати інформацію, в тому числі, про розподіл відповідної земельної ділянки. Отримання відповідної інформації могло бути реалізовано шляхом отримання електронного витягу (відомостей) з Державного земельного кадастру, право щодо отримання яких, в тому числі, передбачене статтею 36 Закону Про державний земельний кадастр . Водночас ні органами, в інтересах яких звертається позивач, ні безпосередньо позивачем достатніх та належних заходів, спрямованих на отримання відповідної інформації вжито не було. Позивачем додано до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформований за заявою ОСОБА_1 ще 17.10.2014р..

Кінцевою датою, від якої міг би обраховуватись перебіг позовної давності є 05.01.2015р., тобто дата реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності індексний номер 32040225 (Серія НОМЕР_9). У разі необхідності позивач, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Білоцерківське лісове господарство мали змогу отримати інформацію про спірну земельну ділянку. Однак, вказаних дій вчинено не було. Викладені обставини підтверджують їх повну бездіяльність, оскільки вони могли знати, однак не вживши достатніх заходів, імовірно не знали з власної вини про порушення інтересів держави, на якому наполягає позивач, а відтак заявив позов поза межами розумного строку.

Відомості щодо спірної земельної ділянки внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.10.2014р. №НВ-3203469082014, який є в матеріалах справи. Спірна земельна ділянка отримала свій кадастровий номер 3224286000:01:001:0007 відповідно до земельного законодавства як новостворена, у зв`язку із передачею її фізичній особі у власність і ніколи за таким кадастровим номером не перебувала у користуванні ні в Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, ні в ДП Білоцерківське лісове господарство . Тому, ніяких погоджень щодо передачі у власність фізичним особам такої земельної ділянки надавати вони не могли в силу встановлених законодавством порядків, згідно яких здійснюється передача у власність фізичним особам земельних ділянок.

Місцеві прокуратури, до яких також відноситься Білоцерківська місцева прокуратура не входять до системи прокуратури України, а відтак не можуть виконувати покладені на прокуратуру ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" функції. Позовна заява подана та підписана першим заступником керівника Білоцерківської місцевої прокуратури не містить ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, що є обов`язковою вимогою до позовної заяви. В додатках до позовної заяви відсутні будь-які документи, які б підтвердили, що на момент подання позовної заяви був відсутній керівник відповідної прокуратури. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до суду не прибув. Від даного управління до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника та підтримання позовних вимог прокурора (Т. 1 а. с. 104).

Представник ДП Білоцерківське лісове господарство до суду не прибув. Від даного підприємства до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання по справі без участі його представника та підтримання позовних вимог прокурора (Т. 1 а. с. 79). В судове засідання представник ДП Білоцерківське лісове господарство не прибув, вказане підприємство належним чином повідомлено про місце, час і дату судового розгляду по справі (Т. 1 а. с. 235).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, позовні вимоги слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14сг від 30.10.2014р. затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224286000:01:001:0007) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області. На підставі вказаного наказу за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 18529076 від 05.01.2015р. (Т. 1 а. с. 30-32, 34, 42-43).Відповідно до довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2020р. за даними офіційного вебсайту Держгеокадастру України по Київській області ціна за 1 га ріллі становить 26531,00 грн.. Вартість спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 площею 2,0000 га складає - 53062 грн. (Т. 1 а. с. 44).

Ставищенським відділом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020111030000043 від 20.03.2020р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого

ч. 1 ст. 367 КК України за фактом відведення всупереч установленому законом порядку з числа земель лісового фонду земельної ділянки із кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 без попереднього її вилучення з постійного користування ДП Білоцерківське лісове господарство , чим заподіяна істотна шкода державним інтересам (Т. 1 а. с. 24).

За інформацією ДП Білоцерківське лісове господарство від 18.03.2020р. за №188, від 22.04.2020р. за №257 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року (планшет №8) спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення НОМЕР_5 виділи НОМЕР_8 виділів ДП Білоцерківське лісове господарство та розташована на території Сніжківської сільської ради за межами населеного пункту. Згоди на вилучення чи припинення права постійного користування спірної земельної ділянки, погодження на зміну її цільового призначення ДП Білоцерківське лісове господарство не надавало, що підтверджується листом від 18.03.2020р. за №188, інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 21.04.2020р. за №04-48/673, інформацією від 09.04.2020р. за №202 і картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ . Із листа Сніжківської сільської ради Ставищенського району №02-18/100 від 21.04.2020р., земельна ділянка з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 розташована за межами населеного пункту на території ДП Білоцерківське лісове господарство . Сільською радою жодних дозволів та погоджень на її вилучення не надавалось (Т. 1 а. с. 25, 33, 35-37, 45-51).

За інформацією Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №06-46/803 від 22.05.2020р. вбачається, що управління не вживало заходів до повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула із власності держави. Із листа ДП Білоцерківське лісове господарство №322 від 26.05.2020 р. вбачається, що ним не вжито жодних заходів (в тому числі і цивільно-правових), щодо витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння (Т. 1 а. с. 29, 41) .

Білоцерківською місцевою прокуратурою Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства і ДП Білоцерківське лісове господарство направлені письмові повідомлення про намір звернутися в їх інтересах з позовом до суду про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14сг від 30.10.2014р., витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння (Т. 1 а. с. 22-23).

З 02.10.2019 року Держгеокадастром запроваджено практику автоматичного оприлюднення рішень про розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на офіційному сайті (Т. 2 а. с. 92-93).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 14 Основного Закону вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ст. 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно зі ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 185/3252/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16 та Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 16.12.2015 у справі № 367/4187/14-ц.

В судовому засіданні встановлено, що згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року (планшет №8) спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення НОМЕР_5 виділи НОМЕР_10 виділів ДП Білоцерківське лісове господарство , яка розташована на території Сніжківської сільської ради за межами населеного пункту. За інформацією ДП Білоцерківське лісове господарство від 22.04.2020р. №257 спірна земельна ділянка площею 2,0000 га накладається на землі лісогосподарського призначення НОМЕР_5 виділи НОМЕР_10 Ставищенського лісництва, яка перебуває у користуванні ДП Білоцерківського лісове господарство . Погоджень щодо вилучення та зміну цільового призначення земель ДП Білоцерківське лісове господарство не надавалося, що підтверджується листом від 18.03.2020р. за № 188, інформацією Київського обласного та по

м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 21.04.2020р. за № 04-48/673, а також інформацією від 09.04.2020р. за №202, картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ , створеним з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України та є державною організацією (Т. 1 а. с. 25, 33, 35-37, 45-51).

В частині 1 ст. 118 ЗК України зазначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4. ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за інформаціями ДП Білоцерківське лісове господарство від 18.03.2020р. №188 та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 21.04.2020р. №04-48/673 останні згоди на вилучення чи припинення права постійного користування спірної земельної ділянки не надавали. Згідно інформації Сніжківської сільської ради Ставищенського району №02-18/100 від 21.04.2020р., спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території ДП Білоцерківське лісове господарство . Сільською радою жодних дозволів та погоджень на її вилучення не надавалось. Відтак, суд вважає, що скаржуваним наказомГоловного управління Держземагенствау Київській області порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим органом всупереч вимог ЗК України та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства. Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 186-1 ЗК України погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Як зазначено вище, за інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 21.04.2020р. № 04-48/673 погодження на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не надавалось.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Положеннями ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Вищевикладені порушення Конституції та Законів України у сфері земельних відносин та порушення принципів земельного законодавства, закріплених у ст. 5 ЗК України, у відповідності до ст. 131 1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру дають вмотивовані підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Згідно із ст. 23Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Встановлено, що 29.05.2020 року Білоцерківською місцевою прокуратурою направлено письмові повідомлення до Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і ДП Білоцерківське лісове господарство про намір звернутися в їх інтересах з позовом до суду про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14сг від 30.10.2014р., витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння (Т. 1 а. с. 22-23).

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 р. поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Пункт 4 вказаного рішення Конституційного Суду України передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваного розпорядження суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, Еast/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. В даному випадку не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

За частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Встановлено, що спірна земельна ділянка мала лісогосподарське призначення та вкрита лісом.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння громадян є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі ст. 387 та 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Лісового кодексу України та ЗК України. Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007р. у справі Hamer проти Бельгії вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Враховуючи, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства і ДП Білоцерківське лісове господарство не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства в сфері земельних відносин, а це безумовно становить вагомий суспільний інтерес, відтак прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і ДП Білоцерківське лісове господарство обґрунтовано. Звернення до суду з вказаним позовом по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.3018 у справі 368/1158/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про застосування позовної давності (Т. 1 а. с. 226 -233) просить відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку із закінченням строків позовної давності, зазначаючи, що позивач і суб`єкти, в інтересах яких він звертається до суду мали можливість та імовірно знали як про видачу ГУ Держземагенства у Київській області наказу за №10-10678/15-14сг від 30.10.2014р., з яким пов`язує порушення прав позивач, так і про реєстрацію 05.01.2015 року права власності на спірну земельну ділянку, однак не вжили належних дій в межах їх повноважень, спрямованих на документальне підтвердження відповідних фактів, у зв`язку із чим, у позивача виникають спірні судження по обставинах , які він самостійно викладає щодо визначення моменту, з якого він вважає слід обраховувати початок перебігу позовної давності. До моменту подачі даної позовної заяви до суду минуло більше п`яти років, що є перевищенням загального строку позовної давності більш, ніж на два роки.

У п. 11 постановиПленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року №14 судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулась до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурором самостійно виявлено кримінальне правопорушення передбачене

ч. 1 ст. 367 КК України за фактом відведення всупереч установленому законом порядку з числа земель лісового фонду земельних ділянок, в т. ч. земельної ділянки із кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 без попереднього її вилучення з постійного користування ДП Білоцерківське лісове господарство , чим заподіяна істотна шкода державним інтересам. Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 20.03.2020 року (Т. 1 а. с. 24). З 02.10.2019 року Держгеокадастром запроваджено практику автоматичного оприлюднення рішень про розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на офіційному сайті (Т. 2 а. с. 92-93). За таких обставин, суд вважає, що позивачем не пропущено строки звернення з позовом до суду. Відтак заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності (Т. 1 а. с. 226 -233) є необґрунтованою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до суду в інтересах держави обґрунтовано.

Докази, які зібрані позивачем по справі на підтвердження своїх позовних вимог і досліджені в судовому засіданні, є належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою, доповнюють один одного та в цілому відповідають фактичним обставинам справи, відтак суд їх приймає.

Отже, суд вважає, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на спірну лісову земельну ділянку від держави неправомірно, з порушенням встановленої законом процедури та вказане право у останнього на законних підставах не виникло.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського, а не сільськогосподарського призначення, булозмінено її цільове призначення без згоди землекористувача та передано у власність фізичній особі, суд дійшов висновку, що наказГоловного управління Держземагенства у Київській області №10-10678/15-14-сг від 30.10.2014р. прийнятий неправомірно і є недійсним. В силу положень ст. ст. 21, 387, 393 ЦК України даний наказ підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка має бути витребувана на користь Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ..

Згідно платіжного доручення №1210 від 27 травня 2020 року прокуратурою Київської області по справі сплачено судовий збір в розмірі 4204 грн. (а. с. 1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури Київської області слід стягнути судовий збір в рівних частках, тобто по 2102 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 13, 14, 19, 131 1 , 143 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 15, 16, 21, 167, 256, 257, 261, 317, 319, 321, 373, 378, 387, 388, 393, 1212 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 20, 21, 25, 55-57, 78, 80, 81, 83, 84, 116, 118, 121, 122, 125, 126, 140, 149, 152, 155, 186-1, 188 ЗК України, ст. ст. 7, 57 Лісового кодексу України, п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 р., ст. ст. 4, 10, 12, 56, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області

№10-10678/15-14-сг від 30.10.2014р. Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 3224286000:01:001:0007) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Витребувати на користь Державного підприємства Білоцерківське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3224286000:01:001:0007 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Сніжківської сільської ради Ставищенського району Київської області, вартістю 53062,00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний № НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бульвар Л. Українки, 27/2, отримувач: прокуратура Київської області, код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UА028201720343190001000015641) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Київської області (код ЄДРПОУ 39817550, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, п/і 03115) на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бульвар Л. Українки, 27/2, отримувач: прокуратура Київської області, код ЄДРПОУ 02909996, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UА028201720343190001000015641) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2020 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко