Рішення

від 07.12.2020 по справі 149/1992/20

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/1992/20

Провадження №2/149/567/20

Номер рядка звіту 61

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2020 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Павлюк О. О.

за участю секретаря Зоріної О. Г.

позивача ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Рибчинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Рибчинецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось спадкове майно до складу якого входить: земельна ділянка площею 2, 3203 га вартістю 73821,75 грн., цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рибчинецької сільської ради, кадастровий номер 0524885900:02:002:0085; житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0, 2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 05248859001:01:002:0201, а також земельна ділянка площею 0, 1000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524885900:01:002:0200 на які ОСОБА_5 не набула права власності однак почала процедуру приватизації. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є позивач на її брати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які відмовляються від спадщини на користь позивача. За таких обставин просить визнати за нею право власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер 0524885900:02:002:0085, а також право відведення у власність земельних ділянок кадастровий номер 0524885900:01:002:0200 та кадастровий номер 05248859001:01:002:0201.

Ухвалою суду від 14.09.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження та відповідачам надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнали та не заперечили проти їх задоволення.

Представник Рибчинецької сільської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути у його відсутність, а також зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов насупних висновків.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 8) підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно до складу якого входить: земельна ділянка площею 2, 3203 га вартістю 73821,75 грн., цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рибчинецької сільської ради, кадастровий номер 0524885900:02:002:0085; житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0, 2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 05248859001:01:002:0201, а також земельна ділянка площею 0, 1000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0524885900:01:002:0200 на які ОСОБА_5 не набула права власності, однак почала процедуру приватизації (а.с. 14-26).

Рішенням Вінницького міського суду від 07.10.2019 року встановлено факт родинних відносин, зокрема те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є племінницею ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-13).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 23.08.2019 року надано ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . У визначений судом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Дем`янюк Л. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , при цьому зазначила, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також є спадкоємцями ОСОБА_5 , подадуть нотаріусу заяви про відмову від своєї частини спадщини. В ході судового розгляду на запитання суду відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повідомили, що із заявою про відмову від частини спадщини до нотаріуса в установленому законодавством порядку не зверталися.

На підставі заяви позивача та доданих документів приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Дем`янюк Л. А. відкрито спадкову справу № 80/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , копію якої за клопотанням позивача було витребувано судом та досліджено в судовому засіданні (а.с. 74-83).

Як вбачається з відповіді (роз`яснення) нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Дем`янюк Л. А. від 12.06.2020 року № 115/01-16 (а.с. 47), для вчинення нотаріальних дій, пов`язаних з оформленням права на спадщину після смерті ОСОБА_5 необхідно підтвердити факт родинних відносин, в тому числі шляхом звернення до суду.

Вирішуючи питання про обгрунтованість і підставність позовних вимог, суд керується тим, що відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків у виді втрати права на спадщину у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України). Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому суд вважає, що рішенням у справах про спадкування може бути визнання права, яке виникло, але порушене, невизнане або оспорюване третіми особами. Це випливає із самої сутності правовідносин із спадкування як відносин, що опосередковують перехід прав і обов`язків спадкодавця до спадкоємців (ст. 1216 ЦК України). Спір щодо права власності можливий, якщо оспорюється належність майна на праві власності спадкоємцеві, але не його спадково-правовий статус. Як встановлено в ході розгляду цієї справи, право власності позивача на спадкове майно не оспорюється відповідачами. Крім того, відповідь нотаріуса Хмільницької нотаріальної контори щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину обумовлена відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин, а не запереченням права власності позивача на відповідне майно.

Положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

При вирішенні по суті позовних вимог в частині прав на приватизацію земельних ділянок, суд вважає, що право позивача на відведення у власність земельних ділянок є похідним від права на спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 . При цьому суд звертає увагу, що згідно з матеріалами справи (а.с. 47) факт родинних відносин в черзі спадкування не встановлений, однак має істотне значення для вирішення питання про право ОСОБА_1 на продовження оформлення за нею прав на спадкове майно, до якого, як зазначає позивач, належать і права на оформлення земельних ділянок. З урахуванням відомостей, які відображені у інших письмових доказах, в тому числі у інформації щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (а.с. 36), а також щодо інших осіб, факт родинних відносин з якими має істотне значення для вирішення спору (а.с. 38, 34) суд вважає наявність права у позивача на завершення приватизації земельних ділянок не доведеним.

Оскільки суд не може збирати докази, які стосуються предмету спору, за своєю ініціативою (ст. ч. 7 ст. 81 ЦПК України), а в ході судового розгляду представником позивача було знято клопотання про витребування матеріалів, пов`язаних з погодженням меж і відведенням земельних ділянок кадастровий номер 0524885900:01:002:0200 та кадастровий номер 05248859001:01:002:0201, хоча такі матеріали ухвалою суду від 14.09.2020 року витребувані згідно з клопотанням, поданим у позовній заяві, за сукупністю встановлених в ході розгляду обставин суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 77-81 ЦПК).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ст. 83 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що судове рішення про визнання права спадкування як суб`єктивного права спадкоємця на спадщину та судове рішення як підстава виникнення права власності на спадкове майно розмежовуються за своєю правовою природою, призначенням та місцем у юридичному складі спадкування. Крім того, суд не вправі підмінювати ті органи, на які законом покладено обов`язки в юридичному оформленні права власності на нерухоме майно за спадкоємцем. Відповідно до статті 68 Закону України "Про нотаріат" нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Суд критично сприймає і оцінює зміст заяви, поданої відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 63) щодо відмови від належної йому частки у праві спадкування, оскільки, як вже було зазначено вище, вирішення вказаних у цій заяві питань не належить до компетенції суду при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, виходячи із суті встановлених в ході судового розгляду обставин і правовідносин, а також заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає, що позивачем не доведено, що її право власності на майно, яке є предметом спору, порушене відповідачами і, як наслідок, підлягає судовому захисту. Відтак позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст.ст. 1218, 1220, 1222-1223, 1225, 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 206, 263-265, 273, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено і проголошено 11.12.2020 року о 09:40-10:25 год

Суддя Павлюк О. О.