Рішення

від 10.12.2020 по справі 243/5872/20

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

243/5972/20

2-а/243/83/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.

представника позивача Статіви О.В.,

представника відповідача Моненко О.В.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , інтересах якого діє ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, за участі третьої особи - Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Відділу державної екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів Північного регіону Донецької області Максимцевої Катерини Юріївни, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в інтересах ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_3 із позовом до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Зазначена постанова мотивована тим, що 07 липня 2020 року Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Відділу державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів Північного регіону Донецької області Максимцевою К.Ю. складено протокол № 004002 відносно позивача за фактом порушення приватним підприємством Варадеро-2013 вимог Земельного кодексу України. Розглянувши протокол на місці його складання третьою особою винесено постанову № 02-36 про накладення на директора ПП Варадеро-2013 ОСОБА_2 адміністративного стягнення та визнано його винним в порушенні Земельного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач вважає, що вказана постанова про накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною і має бути скасована з наступних підстав.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Структура складу адміністративного правопорушення складається з об`єкту правопорушення, об`єктивної сторони, суб`єкту правопорушення, суб`єктивної сторони складу. Усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

Суб`єкт адміністративного правопорушення - це конкретна осудна фізична особа, що досягла 16 річного віку. Ознаки, які характеризують суб`єкта проступку, поділяють на загальні і спеціальні. Посадові особи віднесені до категорії спеціальних суб`єктів.

Термін посадові особи розтлумачений в Кримінальному кодексі України, де під посадовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організація незалежно від форм власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.

Відповідно суб`єктом адміністративного правопорушення є директор ПП Варадеро-2013 , яким позивач не є. Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, директором підприємства є ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 є його засновником наведеного підприємства.

В силу приписів Цивільного кодексу України засновники не відповідаю за зобов`язаннями Товариства здійснює директор, який є одноособовим виконавчим органом. Відповідно сам директор Товариства є посадовою особою.

При складанні протоколу та в подальшому винесення постанови відносно позивача третя особа не з`ясувала, чи було адміністративне правопорушення вчинене саме ОСОБА_2 та чи підлягає саме він адміністративній відповідальності.

За викладених обставин, відсутні вважати позивача суб`єктом адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП. Вищевказане свідчить про відсутність суб`єкту адміністративного правопорушення, що тягне за собою відсутність складу адміністративного правопорушення.

Тому, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03 липня 2020 року № 02-36 на ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у адміністративному позові.

В судовому засіданні представник відповідача Моненко О.В. проти задоволення вимог ОСОБА_2 заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Крім того, 27 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, обґрунтований наступним.

Державна екологічна інспекція у Донецькій області - є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України на підставі відповідного Положення.

Відповідно до погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду від 27 листопада 2019 року, виданого Міністерством енергетики та захисту довкілля України, наказу Державної екологічної інспекції в Донецькій області від 19 червня 2020 року, протягом 24 червня 2020 року - 07 липня 2020 року проводилась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком . Під час здійснення перевірки з`ясувалось, що частиною земельної ділянки, переданої Краснолиманською міською радою в оренду Командитному товариству Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком , користується приватне підприємство Варадеро-2013 , без наявних документів, які б підтверджували законні підстави користування земельною ділянкою.

При спілкуванні з керівництвом ПП Варадеро-2013 , громадянин, який назвав себе як ОСОБА_2 , та надав паспорт, заявив, що він є директором ПП Варадеро-2013 . На ОСОБА_2 і було складено протокол та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.

Зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсно міститься інформація, що ОСОБА_2 є засновником ПП Варадеро-2013 . Але крім цієї інформації в реєстрі, де зазначені особи які обираються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи також мітиться інформація, що ОСОБА_2 - підписант з 29 квітня 2013 року, при цьому у нього дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи аналогічні з обмеженнями ОСОБА_4 .

У діловій практиці поняття підписант застосовується досить часто: у статутах, протоколах загальних зборів, договорах, витягах та виписках з ЄДРПОУ, судових рішеннях, листах державних органів воно зустрічається поряд з дефініціями керівник , директор , виконавчий орган . Наприклад, у судовій справі № 815/8409/13-а про визнання незаконними дій по внесенню змін до відомостей про юридичну особу Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що у ЄДРПОУ щодо ТОВ Ладаекспорт-Юг , містяться відомості про особу 2 - керівника та особу 3 - підписанта. У іншій справі № 11/24 Господарського суду Донецької області підписантом називається голова виконавчого органу. З наведеного виходить, що до підписантів можуть належати як голова виконавчого органу господарського товариства, так і інші уповноваженої особи.

По-перше, підписант - це посадова особа, яка має повноваження на підписання певних документів. Відзначає, що в такому ж значенні у деяких нормативно-правових актах замість дефініції підписант використовується співзвучне слово підписувач . У Законі України Про електронний цифровий підпис від 22 травня 2003 року № 852, підписувач тлумачиться як особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особу, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

По-друге, підписант - це особа, яка обирається до органу управління юридичної особи, уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, зокрема, підписувати договори. Такий висновок можна зробити на підставі аналізу Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

По-третє, правовий статус підписанта визначається у законі та/або в установчих документах. Керівник є підписантом у силу закону, на що вказують ч. 5 ст. 65 ГК України, де визначено право голови виконавчого органу без довіреності здійснювати будь-які дії від імені товариства.

Право підписанта вчиняти юридично значущі дії встановлюється на постійній основі. Дані про підписанта вносяться до ЄДРПОУ. Внесення інформації до ЄДРПОУ про підписанта та обмеження щодо представництва дозволяє третім особам оцінити законність його дій від імені суб`єкта господарювання. Поняття підписант та керівник співвідносяться як ціле та частина, тому що підписантами можуть бути не лише одноособовий виконавчий орган, а й засновник, який реалізує своє право на управління підприємством безпосередньо.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 за своїм статусом підписанта фактично має ті ж самі повноваження, що і керівник ОСОБА_4 , то і нести відповідальність він може нарівні з посадовою особою, якій він за обсягом повноважень співрозмірний.

На підставі викладеного, вважають, що адміністративний позов ОСОБА_2 є безпідставний та не підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що факт самовільного зайняття земельної ділянки встановлено зі слів представника КТ ТОВ Стронгком . Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 03 липня 2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Максимцевою К.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004002 відносно ОСОБА_2 , згідно з яким при проведенні позапланової перевірки КТ ТОВ Стронгком встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1413300000:07:002:0871 загальною площею 33,03 га приватним підприємством Варадеро-2013 (код ЄДРПОУ 38660528). Земельна ділянка відповідно договору оренди № 118/07 від 05 грудня 2007 року надана в платне строкове користування КТ ТОВ Стронгком (код ЄДРПОУ 01235202), що є порушенням ст. 211 Земельного кодексу України.

На підставі наведеного протоколу про адміністративне правопорушення № 004002, того ж дня 03 липня 2020 року, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Максимцевою К.Ю. здійснено розгляд адміністративної справи відносно ОСОБА_2 , за результатами якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 357 грн. та запропоновано ОСОБА_2 добровільно відшкодувати заподіяну в результаті вчинення адміністративного правопорушення шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки, розмір якої у постанові не визначено.

Як вбачається з матеріалів справи виявлення правопорушення відбулось під час проведення позапланової перевірки КТ ТОВ Стронгком . Зазначена перевірка відбулась на підставі Наказу Державної екологічної інспекції в Донецькій області № 308 від 19 червня 2020 року, яким з цією метою створено робочу групу для проведення такої перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КТ ТОВ Стронгком .

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено перелік правопорушень, за вчинення яких фізичні та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Так, до вказано переліку з-поміж іншого входить самовільне зайняття земельних ділянок.

Крім того, статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року, Ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Пунктами 2 та 3 наведеної Методики визначено, що розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень та не включає витрати на: знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель.

Окрім цього, положення Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, передбачають визначення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки за відповідною формулою, складовою частиною якої є зазначення площі самовільно зайнятої земельної ділянки.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № 004002, складеного відносно ОСОБА_2 , державним інспектором Максимцевою К.Ю. встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1413300000:07:002:0871 загальною площею 33,03 га приватним підприємством Варадеро-2013 . Проте, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, державним інспектором не зазначено, яким чином визначено площу самовільно займаної земельної ділянки. Тим більш, згідно з поясненнями державного інспектора Максимцевої К.Ю. у судовому засіданні про факт самовільного зайняття земельної діяльності їй стало відомо від представника Командитного товариства Товариство з обмеженою відповідальністю Стронгком , яке підлягало перевірці.

Крім того, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні документи з землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 1413300000:07:002:0871 та Договору оренди даної земельної ділянки, однією зі сторін є КТ ТОВ Стронгком , а так само такі документи ані відповідачем, ані третьою особою до суду не надавались, що свідчить про відсутність їх у органу владних повноважень та про неналежне дослідження ним доказів вчиненого адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про неналежне ставлення та виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами Державної екологічної інспекції в Донецькій області до оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення № 004002 від 03 липня 2020 року та винесення щодо позивача постанови про накладення адміністративного стягнення № 02-36 від 03 липня 2020 року.

Слід зауважити, що санкція статті 53-1 КУпАП передбачає адміністративне стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки у вигляді штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, державним інспектором виявлено самовільне зайняття земельної ділянки ПП Варадеро-2013 .

Абзацом першим частини першої статті 63 Господарського кодексу України визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства , зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГК України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 128 ГК України, громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство Варадеро-2013 засноване фізичною особою - ОСОБА_2 , директором з 29 квітня 2013 року призначено - ОСОБА_4 . Окрім цього, згідно з цим Витягом органами управління приватного підприємства є власник (засновник) та директор.

Частиною третьою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов`язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов`язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Аналізуючи встановлені у ході судового розгляду обставини та вищевикладені положення Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про безпідставність посилань представника позивача в обґрунтування заявлених вимог про неналежність ОСОБА_2 до суб`єкта адміністративного правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом ч. 1 ст. 7 КУпАП.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті(вчинені)вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У контексті з положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

КУпАП становить сукупність як матеріальних норм права за якими встановлено зміст адміністративних правопорушень та відповідальність за їх вчинення, так і процесуальних норм права які передбачають порядок розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

При розв`язанні спору у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд, зокрема, перевіряє чи прийняті такі рішення із дотриманням порядку розгляду справи, передбаченого процесуальними нормами КУпАП.

Суд зауважує, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, беручи до уваги викладене вище, зокрема, відсутність доказів, які обґрунтовано та об`єктивно свідчили про самовільне зайняття ПП Варадеро-2013 земельної ділянки, визначали обсяги її самовільного зайняття, вказала б на її приналежність, суд вважає, що факт наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 КУпАП, не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до положення ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним постанова про адміністративне правопорушення серії 02-36 від 03 лютого 2020 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 357 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП стосовно ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 19, 20, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 9, 122, 245, 251, 280, 283 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , інтересах якого діє ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, за участі третьої особи - Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Відділу державної екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів Північного регіону Донецької області Максимцевої Катерини Юріївни, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення № 02-36 від 03.07.2020 року, про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко