Постанова

від 02.12.2020 по справі 703/693/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1779/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 703/693/20 Категорія: 314000000 Кирилюк Н. А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справа :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ржевська 3

особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач управитель ОСББ Ржевська 3 - О.П. Нікітченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу управителя ОСББ Ржевська 3 - О.П. Нікітченко на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Кирилюк Н.А. у залі № 3 Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 02.09.2020 року о 12 год. 59 хв. у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ржевська 3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

в с т а н о в и в :

28.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСББ Ржевська 3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

20 листопада 2019 року в будинку, в якому проживає позивач, в результаті несправності центральної каналізаційної труби-стоку та переповнення стічних колодязів в підвальному приміщенні будинку, що призвело до підйому каналізаційної води до житлового поверху, та під тиском, з труби для стоку води від пральної машини, квартиру позивача було затоплено.

Внаслідок затоплення у квартирі були пошкоджені стіни, підлога, побутова техніка, м`які меблі, шафи та речі. Всього майнова шкода була завдана позивачу на суму 58469 грн. 97 коп., що підтверджується висновками експерта - оцінювача від 16 грудня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 зазначає у позові, що 21 листопада 2019 року вона звернулася до ОСББ Ржевська 3 із заявою про відшкодування завданих їй збитків. Однак, завдана шкода відповідачем відшкодована не була, тому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить стягнути з ОСББ Ржевська 3 на її користь завдану майнову шкоду в сумі 58469 грн. 97 коп., 2000 грн. витрат на проведення експертизи, 10000 грн. матеріальної шкоди та понесені судові витрати.

30 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 надала суду уточнюючу позовну заяву в якій, крім викладення вищевказаних обставин, уточнила свої вимоги про стягнення з відповідача на її користь майнової шкоди в сумі 58469 грн. 97 коп., 2000 грн. витрат на проведення експертизи, 10000 грн. моральної шкоди, та понесені судові витрати.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Ржевська 3 (м. Сміла, Черкаська область, вул. Ржевська, 3, ЄДРПОУ 40147271) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задоволено повністю.

Стягнуто з об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Ржевська 3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 58469 грн. 97 коп. та 10000 гривень моральної шкоди, судові витрати у сумі 2840 грн. 80 коп., всього 71310 гривень 77 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, управитель ОСББ Ржевська 3 - ОСОБА_2 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши 07.10. 2020 року апеляційну скаргу через суд першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, при прийнятті рішення суд не повно та не об`єктивно дослідив всі докази у справі.

В апеляційній скарзі вказується, що витяг з проведеного обстеження оцінювача ОСОБА_3 , не відповідає дійсним обставинам справи, а тому виникають обґрунтовані сумніви, щодо об`єктивності та повноти зроблених висновків, оскільки згідно ст. 76 ЦПК України, доказами розміру нанесених збитків має бути висновок експерта, а не оцінки, а тому є сумніви, щодо об`єктивності та повноти зроблених висновків оцінки.

Скаржник в апеляційній скарзі звертає увага на той факт, що перелік оціненого майна не співпадає із переліком майна, зазначеним у акті, яке пошкоджене. Не складено дефектного акту та акту оцінки збитків, а тому не має вихідних даних про пошкоджене майно , вважає скаржник.

ОСББ Ржевська 3 посилається у скарзі, що вини об`єднання у затопленні квартири позивача ОСОБА_1 немає, що підтверджено матеріалами справи. У скарзі зазначається, що причиною затоплення вказаної квартири, було встановлено відсутність заглушки на зливній трубі для пральної машини. Одночасно було встановлено, що затоплення було здійснено тільки через зливну трубу для пральної машини, а через унітаз та ванну затоплення не було, вказує представник відповідача, тому скаржником піддається сумніву, що було забиття системи каналізації будинку. Скаржник зазначає, що по практиці, при забитті системи каналізації, у першу чергу затоплення здійснюється через унітаз та ванну, а затоплення через отвір зливної труби пральної машини, вказує лише тільки на відсутність зазначеної заглушки. Отже, за таких обставин відсутня вина відповідача.

Також в апеляційній скарзі скаржник вказує, що 20 листопада 2019 року, у складі комісії ОСББ Ржевська 3 , було здійснено обстеження системи каналізації будинку АДРЕСА_3 . Внаслідок обстеження комісією було встановлено, що система каналізації будинку перебуває у справному стані, порушень цілісності та забиття системи каналізації будинку не виявлено. Скаржник посилається, що позивач приєднала до матеріалів позовної заяви акт про залиття квартири, складений без участі відповідача, та такий, який вигідний позивачу, тому повністю не визнається відповідачем ОСББ Ржевська 3 .

В апеляційній скарзі управитель ОСББ Ржевська 3 О.П. Нікітченко просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2020 року, у справі № 703/693/20, 2/703/828/20 про стягнення з ОСББ Ржевська 3 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 58469,97 грн., 10000 грн. моральної шкоди та судових витрат у сумі 2840,80 грн., а всього 71310,77 грн., та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

02.11.2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву позивачем зазначається, що наданий відповідачем акт від 04 листопада 2019 року щодо справності системи каналізації є фіктивним, оскільки підписаний минулою датою та не відповідає дійсності, так як під час судового засідання було допитано свідків, які вказали, що система каналізаційних вод несправна, та що про дану несправність ОСББ Ржевська 3 давно попереджували.

ОСОБА_1 вказує, що відповідачем у зв`язку з непогодженням з висновком експерта щодо оцінки проведеного обстеження, не було подано клопотання про проведення повторної експертизи, яка доручається іншому експерту.

Позивач ОСОБА_1 посилається у відзиві, що внаслідок затоплення та винних дій відповідача, їй завдано моральної шкоди, так як вона перенесла переживання та страждання, оскільки їй пошкодили майно і не мали наміру відшкодовувати збитки та проводити ремонтні роботи. Вона ж не мала матеріальних можливостей для здійснення ремонтних робіт самостійно, бо сума для неї є досить значною. Відповідач у справі категорично відмовляється відшкодовувати шкоду.

У відзиві позивач ОСОБА_1 посилається, що відповідно до вимог закону, в силу встановленої презумпції вини заподіювача шкоди, саме на нього покладається обов`язок доведення своєї невинуватості.

ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ОСББ Ржевська 3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2020 року про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, які з?явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, прийшовши до висновку, що факт залиття квартири позивача з вини відповідача, підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими під час розгляду справи доказами, які не спростовані представником відповідача, та не доведено, що майнова шкода, завдана залиттям квартири позивача, заподіяна не з його вини.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд послався, що внаслідок залиття квартири стічними водами з фекаліями, вказане позбавляє позивача можливості користуватися своєю власністю, внаслідок чого порушуються нормальні життєві потреби. Судом враховано, що позивач у зв`язку з подіями, які сталися, зазнала значних психологічних страждань, а відтак, суд, виходячи з міркувань розумності, співмірності та справедливості, прийшов до висновку, що відповідачем заподіяно моральну шкоду позивачу. Суд вирішив стягнути моральну шкоду у розмірі, визначеному позивачем, так як вона має компенсаційний характер завданим стражданням позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що вбачається з даних витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно даних акту про наслідки залиття житлового приміщення від 20 листопада 2019 року, складеного в присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що у будинку по АДРЕСА_3 було затоплено квартиру АДРЕСА_4 стічними водами каналізації з фекаліями, які потрапили в квартиру через отвір для зливу води з пральної машини, який прорвало.

21 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСББ Ржевська 3 із заявою про відшкодування збитків, завданих затопленням її квартири стічними каналізаційними водами з фекаліями.

22 листопада 2019 року в присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 було складено акт про наслідки залиття квартири АДРЕСА_1 із зазначенням завданих пошкоджень.

Згідно витягу експерта-оцінювача ОСОБА_3 від 16 грудня 2019 року проведеного обстеження квартири АДРЕСА_5 вбачається, що потрапляння каналізаційних стоків до приміщення квартири відбулося по причині засмічення труб каналізаційного стояка та підняття рівня каналізаційних стоків у внутрішньо-будинковій каналізаційній системі. У витягу в т.ч. вказано про пошкодження, які завдані у квартирі.

З наданого вищевказаного витягу вбачається, що майнова шкода, яка завдана позивачу ОСОБА_1 внаслідок затоплення квартири становить 58469 грн. 97 коп.

До витягу експертом - оцінювачем надано фотознімки та таблиці із зображенням пошкоджень та факту затоплення квартири АДРЕСА_1 фекаліями.

Факт затоплення 20 листопада 2019 року квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Як вбачається із матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСББ Ржевська, 3 було укладено договір відносин власників житлових та нежитлових приміщень та управителя від 01.12.2015 року, згідно якого предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_3 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим розміром внесків у строк, передбачений цим договором.

Згідно п. 1.3 договору, виконавець безпосередньо або шляхом залучення фізичних та/чи юридичних осіб для надання послуг власникам, приміщень з управління спільним майном житлового комплексу забезпечує належну його експлуатацію, якісне обслуговування будинку, забезпечує відповідні умови користування спільним майном власника.

За змістом положень частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно до статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV Про житлово-комунальні послуги у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України Про житлово-комунальні послуги ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі-управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу, відповідно до умов договору.

Згідно до частин 2, 6 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

У відповідності зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно пунктів 2, 7 частини 2 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Частиною 2 статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передані на його баланс.

Пунктом 8 частини 2 статті 25 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено обов`язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до положень статті 25 Закону України Про житлово-комунальні послуги управитель має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

У роз`ясненнях п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди вказано, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, слід дійти висновку, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях як зазначено у ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно до ст.76 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, яким встановлено, що згідно акту від 20 листопада 2019 року про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), затвердженого управителем ОСББ Ржевська 3 вбачається, що 20 листопада 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 трапилося залиття приміщення квартири каналізаційними стоками через злив для пральної машини. Вказаний акт підписаний головою та членами комісії.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири, та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що з наявних в матеріалах справи доказів, складених актів, вбачається факт затоплення квартири ОСОБА_1 та безспірно встановлено, що саме ОСББ Ржевська 3 забезпечує надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_3 , що і було встановлено районним судом при розгляді даної справи, та не спростовано відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив твердження та доводи представника відповідача на рахунок того, що ОСББ не повинно було надавати послуги позивачу, оскільки остання має заборгованість за оплату послуг за утримання будинку та прибудинкової території, так як з наявної в матеріалах справи постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що борг, який мала позивач, повністю нею сплачено (а.с.52-53). Однак, незалежно від заборгованості по оплаті перед відповідачем позивача, відповідач не має підстав не виконувати свої обов`язки щодо належного утримання та обслуговування систем будинку, що передбачено умовами договору. Проте, відповідач неналежно виконував свої обов`язки, допустивши факт затоплення квартири позивача, яка знаходиться на першому поверсі, каналізаційними стоками.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд першої інстанції прийшов до вірного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення майнової шкоди в сумі 58469 грн. 97 коп., оскільки факт залиття квартири позивача з вини відповідача підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими під час розгляду справи доказами, які не спростовані представником відповідача та не доведено, що майнова шкода, завдана залиттям квартири позивача, заподіяна не з його вини, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи скаржника щодо непогодження із оцінкою вартості експертом є необгрунтованими, не спростованими відповідачем, оскільки представник відповідача не просив суд про призначення експертизи у справі щодо визначення розміру заподіяної шкоди позивачу, сам міг надати суду відповідні докази та висновки експерта, але не використав своє право, а лише заперечує та не визнає вимоги позивача, яка неодноразово зверталася до відповідача для добровільного вирішення спору та отримання грошової компенсації за заподіну їй шкоду залиттям квартири, що не дає підстав суду апеляційної інстанції задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Щодо стягнення моральної шкоди з ОСББ Ржевська 3 на користь ОСОБА_1 , та доводів апеляційної скарги, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Конституцією та законами України встановлено право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковом з?ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння чи заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Отже, суд повинен з?ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, тому обов?язковими умовами відшкодування шкоди є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Апеляційний суд погоджується в повній мірі із судом першої інстанції щодо визначення розміру моральної шкоди, оскільки, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції врахував, як вважав суд, конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, зокрема, враховано тяжкість вимушених змін у її житті у зв`язку із затопленням квартири, в якій вона тривалий час позбавлена можливості проживати.

За таких обставин, суд першої інстанції погодився із розміром, який визначила позивач ОСОБА_1 , так як вважав справедливим розмір відшкодування моральної шкоди заявлений позивачем у сумі 10 000 грн., який суд стягнув з відповідача на користь позивача, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання, та у зв`язку з чим поніс позивач, і чим обґрунтовується розмір компенсації моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Моральну шкоду, зважаючи на її суть, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, враховуючи саме обставини справи та поведінку сторін.

Апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача про необхідність відмови у стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача є не обґрунтованими, оскільки судом встановлено, що моральна шкода була спричинена позивачу саме внаслідок затоплення квартири, у зв`язку з чим позивач була змушена долати та вирішувати наслідки затоплення квартири, шукати кошти на її ремонт, не проживати у квартирі, оскільки умови були непридатними для проживання позивача.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку, що в результаті затоплення квартири ОСОБА_1 , заподіяно моральні та душевні страждання, а також це потягло зміни, що призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від позивача додаткових зусиль організації свого життя, а тому суд обгрунтовано дійшов висновку про доведеність факту заподіяння відповідачем позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, з чим погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру стягнутої судом моральної шкоди є безпідставними, оскільки при визначенні розміру відшкодування судом враховані характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, а також вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано вмотивованих доказів помилковості чи необгрунтованості висновку експертизи, або доказів, що висновок експертизи суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, а тому доводи апеляційної скарги щодо не врахування висновку експертизи судом не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мін`юсту від 08.10.1998 року № 53/5, у відповідності до процесуального законодавства в Україні експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

У відповідності до п. 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: у разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3. цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи заявляється клопотання про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.

Згідно до роз`яснення п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах судам роз`яснено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

В разі непогодження з висновками експерта, вбачання порушень під час проведення експертизи та визначеною сумою завданих збитків відповідач ОСББ Ржевська 3 мав можливість заявити клопотання про призначення повторної експертизи чи надати свої експерті висновки.

Частиною 2 ст. 113 ЦПК України встановлено, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як вбачається з матеріалів справи клопотання про призначення повторної експертизи відповідачем до суду не подавалося та не заявлялося. Не просив скаржник про проведення експертизи ні в обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги, ні в суді апеляційної інстанції.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи скаржника не дають підстав для скасування рішення суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, яку слід залишити без задоволення.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу управителя Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ржевська 3 - О.П. Нікітченко - залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ржевська 3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 10 грудня 2020 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді О.В. Карпенко

В.Г. Бородійчук