Рішення

від 08.12.2020 по справі 461/7995/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7995/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря

судового засідання Собко В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Бойчук Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівська міська рада про відшкодування збитків,

встановив:

ОСОБА_1 до звернувся до суду з позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівська міська рада про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді збитків в розмірі 150 000 гривень та просить відшкодувати судові витрати по справі.

Обґрунтовуючи позов покликається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Розпорядженням голови Галицької РА ЛМР № 931 від 28.09.1999 року Про технічну можливість розширення квартири АДРЕСА_1 йому надано дозвіл на надбудову за рахунок площі горища над його квартирою. Розпорядженням голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Про розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , виданого на підставі висновку міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 5 від 08.02.2000 року) та рішення Львівської міської ради № 158 від 21.04.2000 року Про порядок надбудови та переобладнання горищ будинків на мансардні поверхи у м. Львові позивачу було дозволено провести розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі горища, з влаштуванням квартири в двох рівнях, згідно з поданими проектними пропозиціями та провести надбудову над квартирою АДРЕСА_2 та суміжною квартирою АДРЕСА_3 . З часу видачі вказаного розпорядження ОСОБА_1 за свій рахунок здійснив ремонт та надбудову площі горища над квартирами АДРЕСА_4 . У подальшому, розпорядженням Галицької РА ЛМР № 554 від 21.08.2009 року Про розгляд протесту прокурора Галицького району м. Львова від 26.06.2009 року № 195 скасовано розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Про розгляд заяв гр-н ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Вважає, що непослідовними діями Галицької РА ЛМР, яка надала йому дозвіл на надбудову, а в подальшому скасувала його, позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді витрат, які він поніс при виконанні вищевказаних робіт. Вартість виконаних робіт з облаштування мандсарди та ремонту горища над квартирою АДРЕСА_3 оцінює в розмірі 150 000 гривень. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача спричинені збитки.

Одночасно просить суд поновити строк звернення до суду, враховуючи те, що впродовж 2009 року по теперішній час намагався оскаржити до судових і державних органів України рішення відповідача.

Позивач та його представники в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів наведених у ньому. Просили позов задовольнити. При визначенні розміру спричинених збитків, просили врахувати наявний по справі висновок експерта.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, вказуючи, що станом на день подачі відзиву розпорядження голови Галицької районної адміністрації ЛМР №554 від 21.08.2009 року Про розгляд протесту прокурора Галицького району м. Львова від 26.06.2009 року №195 є чинним. Вважає, що позивачем до позовної заяви, не долучено жодних документів, які б свідчили про заподіяну позивачу шкоду з боку Галицької районної адміністрації ЛМР, а сума зазначена позивачем по справі нічим не підтверджена та необґрунтована фактичними розрахунками. Просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи пояснень на позов не подав, в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії право на позов у матеріальному сенсі (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивач ще у 2009 році звернувся з позовом до Галицької районної адміністрації, гр. ОСОБА_4 , прокуратури Галицького району м.Львова про визнання розпорядження Галицької районної адміністрації № 554 від 21.08.2009 року Про розгляд протесту прокурора незаконним.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2010 року йому було відмовлено у позові.

14.06.2011 року позивач та власники квартир будинку звернулися до Галицького районного суду м. Львова із колективним позовом до Департаменту містобудування Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_4 з участю 3 осіб - Інспекції держархбудконтролю у Львівській області, Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання незаконним та скасування наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № А-162 від 30.05.2011 року Про затвердження ОСОБА_4 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту перепланування квартири АДРЕСА_5 з розширенням за рахунок частини простору горища та влаштування тераси .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2011 року позов залишено без задоволення.

Рішення Галицького районного суду від 17.11.2011 року було оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 31.01.2012 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 06.04.2015 року у колективному позові мешканців повторно відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08.07.2015 року рішення Галицького районного суду м. Львова залишено в силі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 року рішення апеляційного суду Львівської області від 08.07.2015 року залишено в силі.

У подальшому, до вересня 2019 року, ОСОБА_1 оскаржував дії органів місцевого самоврядування і рішення суду шляхом звернень до органів державної влади, що підтверджується листами та зверненнями долученими до позовної заяви.

Отже, позивач, дізнавшись про розпорядження Галицької районної адміністрації № 554 від 21.08.2009 року Про розгляд протесту прокурора одразу звернувся до суду і в подальшому до органів державної влади, а після отримання негативного результату, 22.10.2019 року звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, тим самим перервавши строк позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 931 від 28.09.1999 року Про технічну можливість розширення квартири АДРЕСА_1 , яке винесено на підставі висновку міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 35 від 14.09.1999 року), позивачу надано дозвіл на надбудову за рахунок площі горища над його квартирою АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Про розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яке було видано на підставі Висновку міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 5 від 08.02.2000 року) та рішення Львівської міської ради № 158 від 21.04.2000 року Про порядок надбудови та переобладнання горищ будинків на мансардні поверхи у м. Львові ОСОБА_1 дозволено провести розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі горища з влаштуванням квартири в двох рівнях згідно з поданими проектними пропозиціями та провести надбудову над квартирою АДРЕСА_2 та суміжною квартирою АДРЕСА_3 .

Розпорядженням Галицької РА ЛМР № 554 від 21.08.2009 року Про розгляд протесту прокурора Галицького району м. Львова від 26.06.2009 року № 195 скасовано розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Про розгляд заяв гр-н ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

За час винесення розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і його скасуванням 21.08.2009 року, як підтверджується висновком експерта №016/20 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 461/7995/19, позивач здійснив наступні будівельні роботи: по всій площі мансардного поверху знято утеплюючий шар глини та влаштовано нове облегшене незалежне керамзито-бетонне перекриття по металевим балкам, встановлено перегородки з гіпсокартонних плит, влаштовано нове облегшене дерев`яне перекриття над мансанрдними приміщеннями з утепленням мінераловатними плитами, замінено всіх аварійні елементи крокв та стійок конструкцій даху, виконано роботи по заміні покрівлі з оцинкованої рифленої бляхи.

Позивач оцінює вартість виконаних робіт з облаштування мандсарди та ремонту горища над квартирою АДРЕСА_3 в розмірі 150 000 гривень, на підтвердження чого подав лист НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ № 54 від 05.03.2008 року.

Позивач стверджує, що непослідовними діями Галицької РА ЛМР йому завдано матеріальну шкоду у вигляді витрат, які він поніс при виконанні вищевказаних робіт. Вважає, що вина ОСОБА_5 у заподіянні йому збитків має місце незалежно від законності або незаконності винесеного розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 931 від 28.09.1999 року Про технічну можливість та надання дозволу на розширення квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. При цьому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Таке тлумачення зазначених норм закону відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 березня 2018 року у справі №668/10548/15-ц.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відтак, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що з часу видачі розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Про розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , виданого на підставі висновку міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 5 від 08.02.2000 року) та рішення Львівської міської ради № 158 від 21.04.2000 року Про порядок надбудови та переобладнання горищ будинків на мансардні поверхи у м. Львові до часу скасування такого дозволу та видачі розпорядження Галицької РА ЛМР № 554 від 21.08.2009 року Про розгляд протесту прокурора Галицького району м. Львова від 26.06.2009 року № 195, позивач за свій рахунок здійснив ремонт та надбудову площі горища над квартирами АДРЕСА_4 .

Відповідно до висновку експерта №016/20 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 461/7995/19, вартість будівельних робіт (разом із вартістю витрачених будівельних матеріалів), проведених при забудові площі горища мансардного поверху над квартирою АДРЕСА_3 на підставі розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 р. по АДРЕСА_6 по об`ємах розрахованих згідно Робочого проекту станом на 01.01.2009 рік становить 153 835 гривень.

Юридична відповідальність органів влади є одним з основних способів реалізації конституційних засад, які передбачають, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Виходячи з цього, кожен громадянин має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю вказаних органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні повноважень.

Досліджені судом документи доводять, що саме внаслідок рішень відповідача, якими позивачу надано, а в подальшому скасовано дозвіл на проведення розширення квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі горища з влаштуванням квартири в двох рівнях згідно з поданими проектними пропозиціями та провести надбудову над квартирою АДРЕСА_2 та суміжною квартирою АДРЕСА_3 , позивачу заподіяно матеріальні збитки. Наведені докази у своїй сукупності спростовують твердження відповідача щодо безпідставності позовних вимог.

При цьому, суд виходить з того, що позивач діяв виключно в межах правового поля звертаючись до відповідача. В свою чергу, саме рішення від відповідача стало підставою для початку виконання будівельних робіт позивачем, внаслідок проведення яких ОСОБА_1 поніс матеріальні витрати(збитки). В подальшому, скасувавши своє розпорядження, яке фактично надало дозвіл для початку робіт, відповідач створив умови які фактично знівелювали всі зусилля позивача по проведенню робіт, чим фактично знецінили всі понесені ним матеріальні витрати, а отже спричинили позивачу матеріальну шкоду. Водночас, варто відзначити, що протест прокурора, який фактично став підставою для винесення розпорядження Галицької РА ЛМР № 554 від 21.08.2009 року, був внесений з приводу незаконних дій посадових осіб Галицької РА, які належним чином не виконали покладені на них функціональні обов`язки при винесенні розпорядження голови Галицької РА ЛМР № 491 від 05.05.2000 року Про розгляд заяв гр-н ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Таким чином, спричинена позивачу матеріальна шкода (понесені ним збитки) знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача.

Враховуючи те, що позивач надав беззаперечні докази завдання йому шкоди, протиправності дій відповідача, причинного зв`язку між цими діями та завданням шкоди, а відповідач не надав достатніх доказів на спростування вини у завданні збитків, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про відшкодування шкоди.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 12 000 гривень 00 копійок, відповідно до норм ст. 141 ЦПК підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, який позивач мав би сплатити при поданні позовної заяви, а саме в сумі 1500,00 гривень.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 150 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 1 500 гривень 00 копійок.

Стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення по справі експертизи в сумі 12 000 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.