Постанова

від 11.12.2020 по справі 439/399/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/399/19 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.

Провадження № 22-ц/811/404/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів -Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Жукровська Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ву місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника Фермерського господарства Сокіл - адвоката Онищук Тараса Назаровича на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року, постановлене в складі головуючого судді Бунда А.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерького господарства Сокіл про розірвання договору оренди земельної ділянки і стягнення орендної плати, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,5785 га, укладений між її покійною матір`ю - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідачем 02.02.2012 року, зареєстрований Відділом Держземагенства у Бродівському районі 18.12.2012 року за № 462038404005964; зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку площею 1,5785 га, яка розташована на території Паликоровівської сільської ради Бродівського району Львівської області; стягнути з відповідача в її користь орендну плату за землю за 2016-2018 роки в сумі 4017, 45 грн; стягнути з відповідача пеню за період несплаченої орендної плати на загальну суму 1 775, 93 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

Вимоги обгрунтовує тим, що у відповідності до акту прийому - передачі земельної ділянки від 2 лютого 2012 року дана земельна ділянка була передана в строкове платне користування відповідачу по справі строком на десять років, тобто до 2022 року. Даний договір оренди землі зареєстрований Відділом Держземагенства у Бродівскому районі 18 грудня 2012 року № 462038404005964, строк дії договору 10 років. Після смерті матері позивачка дану земельну ділянку прийняла у спадок.

У відповідності до п.38 даного Договору вона є Орендодавцем в даному договорі. Згідно до п.8 даного Договору відповідач взяв на себе зобов`язання вносити річну орендну плату в розмірі 3 %, в грошовій сумі 1 339, 15 грн. і орендна плата згідно п. 10 Договору вноситься до 31 грудня кожного року оренди. Однак, відповідач по даній справі станом на 18 березня 2019 року не заплатив орендної плати за землю за 2016-2018 роки, хоча користується землею і отримує від цього відповідні доходи. Зазначає, що неодноразово в усному порядку зверталася до відповідача по справі із вимогою сплатити їй орендну плату за всі ці роки, внести зміни в договір, однак він жодним чином не реагував. Крім цього, 20 грудня 2018 року зверталася з письмовою заявою до відповідача, яку він отримав 27 грудня 2018 року з проханням провести розрахунок з нею. Крім того, зазначає, що у відповідності до п. 12 договору оренди землі від 2 лютого 2012 року у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення. З посиланням на вимоги Закону України Про оренду землі , ст.ст. 23,610,611,651 ЦК України, просила позов задовольнити.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,5785 га, укладений між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , і відповідачем по справі Фермерським господарством Сокіл від 02.02.2012 року, зареєстрований Відділом Держземагенства у Бродівському районі 18.12.2012 року за №462038404005964.

Зобов`язано Фермерське господарством Сокіл повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5785 га, яка розташована на території Паликоровівської сільської ради Бродівського району Львівської області.

Стягнуто з Фермерського господарства Сокіл в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог оскаржив відповідач ФГ Сокіл в особі адвоката Онищука Т.Н.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні.

В обґрунтування вимог покликається на те, що відповідно до вимог ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, особа, яка набула право власності на земельну протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомленн надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Незважаючи на те, що позивач отримала Свідоцтво про право на спадщину 10.05.2016 року, повідомлення про перехід до неї права власності на землю нею скероване відповідачу лише 18.12.2018 року. При цьому згадане повідомлення, в порушення вищезазначених вимог не містило платіжних реквізитів для перерахування (внесення) плати за користування ФГ Сокіл спірною земельною ділянкою у грошовій формі.

Однак, незважаючи на наведене, відповідач вживав заходів для сплати орендної плати шляхом перерахування її грошовими переказами на поштове відділення за місцем проживання позивачки. Станом на час ухвалення оскаржуваного рішення будь-яка заборгованість по орендній платі відсутня.

Просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення . До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені істотні умови Договору оренди землі, а саме несвоєчасно виплачена орендна плата за 2016-2018 роки, що призвело до порушення прав позивача.

Несвоєчасне внесення орендної плати згідно з договором оренди є істотним порушенням вимог пункту четвертого частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі , умов договору оренди та є підставою для його розірвання.

Разом з тим, суд першої інстанції їврахував, що орендна плата згідно договору виплачена позивачу за період 2016-2018 років вже під час розгляду справи судом, а саме 25.09.2019 року. Однак, за відсутності доказів того, що орендна плата за ці роки перераховувалася в межах строку встановленого договором оренди земельної ділянки, незважаючи на обізнаність відповідача 27.12.2018 року про необхідність виплатити орендну плату ОСОБА_1 за період 2016-2018 років до 31 грудня 2018 року, суд дійшов висновку про розірвання договору оренди та зобов`язав відповідача повернути спірну земеленьну ділянку, відмовивши у стягненні орендної плати.

З правильністю та обґрунтованістю висновків суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що 02 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Сокіл було укладено договір оренди землі, за яким (п. п. 1,2, 7, 10 Договору) орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 1,5785 га строком на 10 років та з виплатою орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1339,15 грн., яка вноситься до 31 грудня кожного року (а.с. 15-16).

Крім того, у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 02.02.2012 року, зокрема п.12 такого - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Сторонами договору оренди землі підписано акт прийому передачі земельної ділянки за яким орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площа якої становить 1,5785 га (а.с.17).

Відповідно до п.8 даного Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору .

Договір оренди зареєстрований Відділом Держземагенства у Бродівському районі 18 грудня 2012 року за № 462038404005964 (а. с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

За загальними приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ( ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку 1,5785 га, яка розташована на території Паликоровівської сільської ради Бродівського району Львівської області перейшло до ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 10 травня 2016 року приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Мартинюк О.Є. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 8, 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Спірним договором також не передбачено умови про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або припинення договору. Натомість, відповідно до п. 38 Договору оренди земельної ділянки, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 09 вересня 2020 року (справа № 439/1657/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України Про оренду землі .

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом д частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що ФГ Сокіл допустив прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі від 02 грудня 2012 року за 2016-2018 роки, оскільки кошти за оренду були перераховані грошовими переказами на поштове відділення за місцем проживання позивача лише 25.09.2019 року. (а.с. 44 ). Позивачем факт отримання нею від відповідача (до ухвалення судом оскаржуваного рішення) орендної плати за 2017-2018 роки з простроченням цих платежів визнавався та не заперечувався.

Відповідачем, будь-які докази на підтвердження повідомлення позивача щодо можливості отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки, накопичення на депозитному рахунку нотаріуса (стаття 537 ЦК України), відкриття банківського рахунку на вимогу чи виконання в інший спосіб своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати ФГ Сокіл орендної плати за вказаним договором, суду не надано.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач намагався вчасно виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати за 2016-2018 роки, проте позивач відмовився від отримання цих коштів.

При цьому, змістом пунктів 8, 10 договору оренди від 02 лютого 2012 року передбачено, що оренда плата вноситься орендарем. Наявність вимоги орендодавця для цього ані вказаним договором, ані законом не передбачена.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач як власник земельної ділянки не отримав вчасно того, на що він розраховував при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме - невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

Сторони договору оренди передбачили можливість розірвання угоди в односторонньому порядку і у пунктах 36, 39 самого договору, що не суперечить частині четвертій статті 31 Закону України Про оренду землі .

За таких обставин, сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Позивач у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати виявив бажання розірвати в односторонньому порядку укладений з відповідачем спірний договір оренди землі, звернувся з відповідною вимогою і така вимога відповідає чинному законодавству та умовам договору оренди землі.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 02.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Сокіл , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, позивач своєчасно не отримала того, на що вона розраховувала. Крім того, вважає правильними висновки про те, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати у встановлені договором оренди строки також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в повному обсязі, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість з орендної плати за 2017-2018 роки відсутня, оскільки повністю перерахована до ухвалення оскаржуваного рішення не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки судом встановлено факт її систематичної несплати у 2016-2018 роках, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі, пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у повідомленні про перехід права власності на земельну ділянку до позивача необхідних платіжних реквізитів та не повідомлення їх протягом усього розгляду справи, є безпідставними, тому що товариство відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст даного судового рішення складено 11 грудня 2020 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргуФермерського господарства Сокіл - залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Судове рішення набрало законної сили: 11.12.2020

Помічник судді: З.М.Гацура

Дата засвідчення копії: 11.12.2020