Постанова

від 29.10.2020 по справі 756/1040/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8372/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Київ

Справа 756/1040/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа - Державна служба України з питань праці про захист честі, гідності та ділової репутації,

встановив:

У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , а саме: сколько денег вы взяли у Сухой Балки ? ; почему ты разрешаешь воровать железную руду? ; не представляйся этому коррупционеру (прим. це звернення до одного з членів групи у жилетці ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб він не представлявся голові Держпраці); послушай, ты военный преступник, ты во время войны разрешаешь российским оккупантам железную руду Сухой Балке ; я вам задаю вопрос: зачем вы разрешаете воровать железную руду? ; я пришел к бандитам, которым говорю... пособники российских оккупантов ; этот человек в подвале там прятался, думал, что скроется ; ему дал ОСОБА_5 денег, и он купил себе айфон. Сколько тебе ОСОБА_5 дал? ; вы настолько глупы... ; из-за тебя там (ненормативна лексика) там убили людей сто человек на Институцкой. И ты (ненормативна лексика) здесь сейчас кресло просиживаешь ; на крови та трупах сел тут, сидишь и разворовываешь государство. Пацаны погибают, а ты для россиян разрешаешь ; - игнорируйте этого ненормального человека (прим. це звернення до членів групи стосовно голови Держпраці); ты кто такой, что я тебе должен показывать документы ; человек показывает, что он не знает законов ; ты тоже не дома, (ненормативна лексика), это не твой дом, сядь в свое кресло ; зачем ты оскорбляешь мусульман, зачем ты оскорбляешь буддистов... ты нарушаешь закон, почему ты православную икону у себя в кабинете поставил ; смотрите; вот взятки находятся.. ; сейчас военное положение, к стенке (ненормативна лексика) поставлю ; ты понимаешь, что ты пособник российских оккупантов ; та тебе в тюрьме надо сейчас сидеть по статье терроризм ; вы с какой-то целью преступной деблокируете камеру ; еще раз повторю: это растрата государственных денег .

Вказана недостовірна інформація була усно розповсюджена журналістом громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 в робочому кабінеті Голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_1 , у присутності інших осіб, як тих, що були у жилетках із символікою організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і працівників Держпраці.

Просив суд зобов`язати ОСОБА_2 у двадцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом зачитування у присутності голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_1 та запрошених ним осіб, під відеозапис, за адресою м. Київ, вул. Десятинна, 14, резолютивної частини тексту цього рішення суду щодо визнання інформації, поширеної ОСОБА_2 , недостовірною.

Також просив визнати інформацію, поширену Громадською організацією ІНФОРМАЦІЯ_2 у письмових заявах від 18.10.2017 № 870, 868, адресованих Міністерству соціальної політики України та Державній службі України з питань праці, недостовірною, а саме: в діях голови Держпраці ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ; у Ваших діях, як голови Держпраці, пане Романе вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ; зобов`язати Громадську організацію ІНФОРМАЦІЯ_2 (ід. код 39946405, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) у двадцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішення суду спростувати поширену у письмових заявах від 18.10.2017 № 870, 868, адресованих Міністерству соціальної політики України та Державній службі України з питань праці, недостовірну інформацію шляхом надсилання супровідними листами на бланку Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підписом керівника цієї організації, тексту рішення суду на адреси Міністерства соціальної політики України та Державної служби України з питань праці.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що не повністю вивчивши всі обставини та не якісно дослідивши докази, які надав позивач, суд першої інстанції в порушення ст. 30 Закону України Про інформацію , п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про державну службу не надав оцінки кожному висловлюванню відповідача ОСОБА_2 окремо.

Зазначає, що такі словесні формулювання ОСОБА_2 , як ты тоже не дома, (ненормативна лексика) это не твой дом, сядь в свое кресло ; сейчас военное положение, к стенке (ненормативна лексика) поставлю , суд першої інстанції разом із іншими його висловлюваннями також розцінив як оціночні судження відповідача. Вважає, що такі висловлювання відповідача ОСОБА_2 перевищують межі допустимої критики щодо нього, як публічної особи, є погрозами в його бік. Однак, суд першої інстанції проігнорував їх оцінку. Оцінені судом першої інстанції висловлювання відповідача ОСОБА_2 , як оціночні судження, в цілому не є такими за своєю природою. Вжиті відповідачем ОСОБА_2 мовностилістичні засоби не можна розцінити з огляду на характер їх використання як гіперболи, алегорії чи сатиру. Судом першої інстанції не надано їм належної оцінки щодо адекватності та моральності. Звертає увагу, що висловлювання відповідача ОСОБА_2 сейчас военное положение.. суд першої інстанції також розцінив як його оціночне судження, тим самим грубо відкинувши норми Закону України Про правовий режим воєнного стану та процедуру введення та оголошення воєнного стану.

Вказує, що судом першої інстанції не було взято його пояснення, що в структурі Держпраці визначено головного спеціаліста зі взаємодії зі ЗМІ як контактну та відповідальну особу для взаємодії із засобами масової інформації та журналістами для забезпечення їх доступу до інформації. При цьому, увірвавшись 14.11.2017 року повз централізований пункт пропуску в адміністративну будівлю Держпраці (шляхом пошкодження його внаслідок застосування грубої фізичної сили) , без попереднього узгодження із відповідальними особами за взаємодію із ЗМІ та за організацію пропускного режиму до адміністративної будівлі Держпраці з вересками, агресивними криками, нецензурною лайкою особи на чолі з ОСОБА_2 грубо порушили вимоги абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про інформацію та Інструкції з організації пропускного режиму до адміністративної будівлі Державної служби України з питань праці, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 28.08.2017 № 1369, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.09.2017 за № 1148/31016.

Вважає, що висловлювання відповідача ОСОБА_2 ты кто такой, что я тебе должен показывать документы суд першої інстанції не оцінив у відповідності до вимог ч. 7 ст. 5 Закону України Про звернення громадян , адже при зверненні до органів державної влади та її посадовим особам, громадянин має зазначити своє прізвище, ім`я, по батькові.

Посилається на те, що поширена відповідачами інформація є негативною, недостовірною та порушує особисті немайнові права позивача, ганьбить честь, гідність й завдає шкоди діловій репутації як посадовій особі, керівнику центрального органу виконавчої влади.

З цією метою було надано відеозапис з камери відеоспостереження на електронному носії, який підтверджує факт нешанобливого і образливого ставлення до позивача в присутності його колег та інших представників Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт поширення про позивача негативної, недостовірної, оманливої інформації та яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. При цьому, судом першої інстанції належного розгляду наданих доказів здійснено не було.

Вказує, що відповідачі не надали суду першої інстанції жодних доказів, які б спростували позовні вимоги і довели обставини, що поширюючи інформацію про позивача, така інформація була ними перевірена на достовірність.

Судом першої інстанції жодним чином не було перевірено, чи голова та журналісти ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі ОСОБА_2 : діяли добросовісно, перед поширенням інформації чи ними було здійснено її перевірку на достовірність, чи кожен факт, що подано в письмових заявах від 18 . 10.2017 за № 368 та № 370 про нібито наявність в діях позивача ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, має ідентифіковане та надійне джерело інформації, чи будь-який такий повідомлений факт відповідає реальному тощо.

Позивач розцінює події, які трапилися в адміністративній будівлі Держпраці 14.11.2017 року за ініціативи журналістів Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі ОСОБА_2 , як умисно, завчасно сплановану провокацію для підриву його авторитету в очах колег та громадськості та дискредитацію центрального органу виконавчої влади, Держпраці.

Вказує, що суд першої інстанції проігнорував доводи позивача про те, що право на інформацію та доступ до неї - аж ніяк не може бути реалізовано з боку громадськості та засобів масової інформації шляхом застосування заходів та засобів у формі грубої фізичної сили, пошкодження майна органів державної влади, образи та приниження честі, гідності та ділової репутації державних службовців.

У відзиві на апеляційну скаргу голова Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 Бондарчук І.Б., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Вказує, що у своїх зверненнях до Міністерства соціальної політики та до Державної служби України з питань праці, ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 не стверджувало про вчинення правопорушень ОСОБА_1 , а лише зазначило, що із наведеної в листі інформації у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину ч.2 ст. 364 КК України. Більше того, у своїх запитах ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 просило здійснити перевірку за наведеними фактами.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, позивач направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідачі про причини своєї неявки суд не повідомили, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14 листопада 2017 року до робочого кабінету ОСОБА_1 , голови Державної служби України з питань праці, що розташований на третьому поверсі будівлі по АДРЕСА_2 , увірвалась група осіб (чоловіки та молоді жінки) у жилетках із символікою та написом ІНФОРМАЦІЯ_2 та відеокамерами. Зі слів цих осіб стало відомо, що вони є журналістами, які представляють організацію ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ватажком даної групи (який давав команди, кричав та образливо висловлювався на адресу очільника Держпраці) був чоловік, який на прохання представитися, повідомив, що він Ісус Христос , журналіст. Зі звернень до нього інших осіб стало відомо, що його звуть ОСОБА_7 (але сам він своє ім`я не назвав).

На сайті організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформаційний портал ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4) у рубриці про нас - команда є фото вищевказаної особи, під яким підписано, що це журналіст ОСОБА_8 . Крім того, на цьому ж сайті у рубриці осередки - реєстр відокремлених підрозділів ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено: 12. Харківський обласний відокремлений підрозділ: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 # НОМЕР_1 - НОМЕР_2 ).

Отже, автором та безпосереднім поширювачем недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, є ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ). ОСОБА_2 у присутності інших осіб, як тих, що були у жилетках із символікою організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і працівників Держпраці, на підвищених тонах звертався до голови Держпраці ОСОБА_1 та висловлювався про нього таким чином: сколько денег вы взяли у Сухой Балки ? ; почему ты разрешаешь воровать железную руду? ; не представляйся этому коррупционеру (прим. це звернення до одного з членів групи у жилетці ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб він не представлявся голові Держпраці); послушай, ты военный преступник, ты во время войны разрешаешь российским оккупантам железную руду Сухой Балке ; я вам задаю вопрос: зачем вы разрешаете воровать железную руду? ; я пришел к бандитам, которым говорю... пособники российских оккупантов ; этот человек в подвале там прятался, думал, что скроется ; ему дал ОСОБА_5 денег, и он купил себе айфон. Сколько тебе ОСОБА_5 дал? ; вы настолько глупы... ; из-за тебя (ненормативна лексика) там убили людей сто человек на Институцкой. И ты (ненормативна лексика) здесь сейчас кресло просиживаешь ; на крови та трупах сел тут, сидишь и разворовываешь государство. Пацаны погибают, а ты для россиян разрешаешь ; - игнорируйте этого ненормального человека (прим. це звернення до членів групи стосовно голови Держпраці); ты кто такой, что я тебе должен показывать документы ; человек показывает, что он не знает законов ; ты тоже не дома, (ненормативна лексика), это не твой дом, сядь в свое кресло ; зачем ты оскорбляешь мусульман, зачем ты оскорбляешь буддистов... ты нарушаешь закон, почему ты православную икону у себя в кабинете поставил ; смотрите; вот взятки находятся.. ; сейчас военное положение, к стенке (ненормативна лексика) поставлю ; ты понимаешь, что ты пособник российских оккупантов ; та тебе в тюрьме надо сейчас сидеть по статье терроризм ; вы с какой-то целью преступной деблокируете камеру ; еще раз повторю: это растрата государственных денег .

Таким чином, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_9 навів такі фактичні неоціночні твердження:

- ОСОБА_1 дозволив здійснити крадіжку ( почему ты разрешаешь воровать железную руду? , зачем вы разрешаете воровать железную руду? );

- ОСОБА_1 корупціонер та хабарник ( сколько денег вы взяли у Сухой Балки ? , не представляйся этому коррупционеру , ему дал ОСОБА_5 денег, и он купил себе айфон. Сколько тебе ОСОБА_5 дал? , смотрите: вот взятки находятся.. );

- ОСОБА_1 злочинець та пособник російських окупантів ( послушай, ты военный преступник, ты во время войны разрешаешь российским оккупантам железную руду Сухой Балке , я пришел к бандитам, которым говорю ...пособники российских оккупантов , этот человек в подвале там прятался, думал, что скроется , сейчас военное положение, к стенке (ненормативна лексика) поставлю , ты понимаешь, что ты пособник российских оккупантов , та тебе в тюрьме надо сейчас сидеть по статье терроризм , вы с какой-то целью преступной деблокируете камеру , еще раз повторю: это растрата государственных денег );

- ОСОБА_1 не знає законів, ненормальний та не заслуговує на повагу ( вы настолько глупы... , игнорируйте этого ненормального человека , ты кто такой, что я тебе должен показывать документы , человек показывает, что он не знает законов , ты тоже не дома, (ненормативна лексика), это не твой дом, сядь в свое кресло );

- ОСОБА_1 винний у масовому вбивстві людей ( из-за тебя там (ненормативна лексика) там убили людей сто человек на Институцкой. И ты (ненормативна лексика) здесь сейчас кресло просиживаешь , на крови та трупах сел тут, сидишь и разворовываешь государство. Пацаны погибают, а ты для россиян разрешаешь ;

- ОСОБА_1 ображає мусульман та буддистів ( зачем ты оскорбляешь мусульман, зачем ты оскорбляешь буддистов... ты нарушаешь закон, почему ты православную икону у себя в кабинете поставил ).

Крім того, у письмовому зверненні заява про вчинення кримінального правопорушення Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2017 № 870, за підписом голови ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , адресованому Міністерству соціальної політики України, була поширена неправдива інформація щодо вчинення головою Держпраці ОСОБА_1 злочину. Так, у вказаній заяві ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресованій Міністерству соціальної політики України (а не правоохоронним органам) зазначено: в діях голови Держпраці ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 cт. 364 КК України . Ще в одній заяві Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинення кримінального правопорушення від 18.10.2017 № 868, за підписом голови ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , адресованій Державній службі України з питань праці та ОСОБА_1 (а не правоохоронним органам), зазначено: у Ваших діях, як голови Держпраці, пане Романе, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України .

Таким чином, громадська організація ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі голови цієї організації ОСОБА_10 навела такі фактичні неоціночні твердження: в діях голови Держпраці вбачаються ознаки злочину ( в діях голови Держпраці ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України , у Ваших діях, як голови Держпраці пане ОСОБА_11 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ).

Отже, поширювачем у письмових заявах недостовірної інформації, про яку зазначено вище, та яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, є Громадська організація ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Позивач вважає, що вищезазначена інформація є недостовірною, такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наявного у справі відеозапису, та як встановлено судом першої інстанції, дійсно відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи у робочому кабінеті голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_1 у присутності інших осіб, які були у жилетках із символікою організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також працівників Держпраці, на підвищених тонах звертався до голови Держпраці ОСОБА_1 та здійснив щодо позивача усі ті висловлювання, які наведені у позовній заяві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що словесні формулювання відповідача ОСОБА_2 є лише висловлюваннями, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, та згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України Про інформацію , є виключно оціночними судженнями.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, оціночні судження не є предметом судового захисту, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів сторін, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1, суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, відповідно до яких межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Оскільки позивач є головою Державної служби України з питань праці, тобто публічною особою, тому він відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

У письмовому зверненні заява про вчинення кримінального правопорушення Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2017 № 870, за підписом голови ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , адресованому Міністерству соціальної політики України, була поширена інформація щодо наявності у діях голови Держпраці ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 2 cт. 364 КК України.

У заяві Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинення кримінального правопорушення від 18.10.2017 № 868, за підписом голови ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , адресованій Державній службі України з питань праці та ОСОБА_1 зазначено: у Ваших діях, як голови Держпраці, пане Романе, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 cт. 364 КК України .

Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходив з того, що позивач не довів факту цілеспрямованого розповсюдження відповідачами оспорюваної інформації з метою принизити його честь, гідність та ділову репутацію, а також факт порушення його особистих немайнових прав, або завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджання йому повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації (абзац 2 пункту 16 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Як вбачається з матеріалів справи, у заявах Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2017 № 870, 868, за підписом голови ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , адресованих Міністерству соціальної політики України, Державній службі України з питань праці та ОСОБА_1 зазначено про те, що в діях голови Держпраці ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 cт. 364 КК України, оскільки ОСОБА_1 , будучи головою Держпраці, достовірно знаючи, що ПрАТ Євраз Суха Балка не має діючих спеціальних дозволів на користування надрами, діючи умисно в інтересах ПрАТ Євраз Суха Балка , зловживаючи своїм службовим становищем, в квітні 2017 року надав вказаному товариству гірничий відвід, внаслідок чого у товариства з`явилось право користування надрами, на підставі якого останнє фактично здійснювало видобуток залізних руд на шахтах імені Фрунзе та Ювілейна , що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави та Українського народу.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що такі заяви, в яких зазначено, що в діях позивача вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, були адресовані не правоохоронним органам, а тому наведена у них інформація є недостовірною та підлягає спростуванню, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту вказаних заяв, з даного питання ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 зверталось до прокуратури, але активних дій щодо порушення кримінального провадження або зупинки незаконного видобутку надр не спостерігається. Тому голова громадської організації просив: здійснити перевірку за фактами, наведеними у зверненні; посприяти в межах компетенції зупиненню незаконної діяльності та скасуванню гірничого відводу; вжити заходів у межах закону щодо притягнення винних осіб до відповідальності; про результати розгляду заяви повідомити ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Кодексу України Про надра , переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Кодексу України Про надра гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 Положення Про державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду.

Відповідно до п. 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 423 від 17 червня 2015 року, в редакції станом на час подання відповідних заяв від 18.10.2017 року, до основних завдань Мінсоцполітики віднесено також забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду.

З викладеного вбачається, що питання, порушені у зверненні Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 , належать до компетенції Міністерства соціальної політики України та Державної служби України з питань праці.

Щодо формулювання у даних зверненнях про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, то колегія суддів вважає, що відповідач ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 не стверджував про вчинення кримінальних правопорушень, а висловлював власну оцінку реальних подій, які детально викладені у заявах, висловлену у формі оціночних суджень, аналіз змісту судових рішень, а тому не може розцінюватись як недостовірна інформація. При цьому у вказаних заявах містилось прохання перевірити наведені у них факти, провести відповідну перевірку, та вжити заходів реагування у межах компетенції та відповідно до закону.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях Газета Україна-центр проти України , Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 у частині вирішення позовних вимог до Громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГО ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому рішення суду в цій частині скасуванню не підлягає.

З вищевикладених підстав колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною інформації та зобов`язання відповідача ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію наступного змісту ( мовою оригіналу): сколько денег вы взяли у Сухой Балки ? ; почему ты разрешаешь воровать железную руду? ; не представляйся этому коррупционеру ; я вам задаю вопрос: зачем вы разрешаете воровать железную руду? ; я пришел к бандитам, которым говорю... пособники российских оккупантов ; этот человек в подвале там прятался, думал, что скроется ; ему дал ОСОБА_5 денег, и он купил себе айфон. Сколько тебе ОСОБА_5 дал? ; вы настолько глупы... ; из-за тебя там козел ( ненормативна лексика) там убили людей сто человек на Институцкой. И ты падла здесь сейчас кресло просиживаешь ; на крови та трупах сел тут, сидишь и разворовываешь государство. Пацаны погибают, а ты для россиян разрешаешь ; игнорируйте этого ненормального человека ; ты кто такой, что я тебе должен показывать документы ; человек показывает, что он не знает законов ; ты тоже не дома, (ненормативна лексика) заткнись, это не твой дом, сядь в свое кресло ; зачем ты оскорбляешь мусульман, зачем ты оскорбляешь буддистов... ты нарушаешь закон, почему ты православную икону у себя в кабинете поставил ; смотрите; вот взятки находятся.. ; сейчас военное положение, к стенке (ненормативна лексика) поставлю ; ты понимаешь, что ты пособник российских оккупантов ; вы с какой-то целью преступной деблокируете камеру ; еще раз повторю: это растрата государственных денег .

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів. У рішенні від 07 лютого 2012 року Аксель Спрінгер проти Німеччини Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

Разом з цим, в таких справах як Лінгенс проти Австрії (1986 року); Обершлік проти Австрії (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у викладеній частині, суд першої інстанції, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі в їх сукупності й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог, оскільки позивач не довів, що інформація, поширена відповідачем, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Така інформація носить характер грубої критики діяльності посадової особи - голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_1 , який є публічною особою, межа допустимої критики якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах: від 23.07.2020 року у справі № 607/5713/17, від 29.07.2020 року у справі № 607/2775/17, від 09.10.2019 року у справі № 369/1281/17, публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують рішення суду у вищевикладеній частині, тому рішення у вказаній частині необхідно залишити без змін.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 щодо спростування недостовірної інформації, наявної у висловах відповідача з приводу того, що ОСОБА_1 є військовим злочинцем, має нести відповідальність за статтею тероризм ( ты военный преступник, ты во время войны разрешаешь российским оккупантам железную руду Сухой Балке ; та тебе в тюрьме надо сейчас сидеть по статье терроризм ).

Апеляційний судвважає, що дані позовні вимоги знайшли своє підтвердження, оскільки у даному випадку, на думку колегії суддів, відповідачем ОСОБА_2 , який публічно звинуватив позивача у вчиненні злочинів, навів стверджувальні вислови про те, що позивач є злочинцем та має нести відповідальність у вигляді позбавлення волі, перевищено межі допустимої критики та порушено основоположний принцип права щодо презумпції невинуватості.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження відомостей про вчинення ОСОБА_1 будь-яких кримінальних правопорушень та притягнення останнього до відповідальності, тому суд приходить до висновку, що відповідачем стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності.

Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст.11 Загальної декларації прав людини, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає невинуватість особи до тих пір, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством України і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

У рішенні Селістьо проти Фінляндії (Selisto v. Finland) від 16 листопада 2004 року (Заява № 56767/00, п. 54.) Європейський суд з прав людини зазначив: Суд наголошує, що стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення пресою питань, що викликають законне занепокоєння у суспільстві. Відповідно до пункту 2 статті 10, здійснення цієї свободи породжує обов`язки і відповідальність , які стосуються також і преси. […] В силу того, що здійснення свободи вираження поглядів пов`язане з обов`язками і відповідальністю , гарантії, надані журналістам статтею 10 щодо висвітлення питань, які викликають загальний інтерес, супроводжуються застереженням, що журналісти діятимуть добросовісно і передаватимуть точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Кодексу етики українського журналіста, затвердженого 12 грудня 2013 року на пленумі Національної спілки журналістів України, журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду ; неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.

Таким чином, поширена відповідачем ОСОБА_2 зазначена інформація є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства, вчинення злочинів. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що вказана інформація, поширена відповідачем ОСОБА_2 відносно позивача, є недостовірною, оскільки її було розповсюджено групі членів громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 та працівникам Держпраці, як конкретні факти, що мають місце, які негативно характеризують позивача в очах суспільства, однак відповідачем не надано доказів, що така інформація (притягнення позивача ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за військові злочини та за статтею тероризм ) відповідає дійсності, як передбачено ст. 81 ЦПК України.

Оскільки відповідачем не доведено достовірності цієї інформації, яка порушує право позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, тому немайнові права позивача підлягають відновленню шляхом визнання такої інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27..02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 у двадцятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду, спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом зачитування у присутності голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_1 та запрошених ним осіб, під відеозапис, за адресою м. Київ, вул. Десятинна, 14, резолютивної частини тексту цього рішення суду щодо визнання інформації, поширеної ОСОБА_2 , недостовірною.

Проте, на думку колегії суддів здійснити спростування вказаної недостовірної інформації у спосіб, зазначений позивачем, та у визначеному позивачем місці є неможливим, оскільки як станом на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, так і на час розгляду справи апеляційним судом, позивач ОСОБА_1 вже не займає посаду голови Державної служби України з питань праці. За таких обставин зобов`язання відповідача спростовувати недостовірну інформацію шляхом зачитування відповідачем резолютивної частини рішення суду, на думку колегії суддів, є неефективним способом захисту.

Виходячи із вимог ст. 13 ЦПК України та положень ст. 16 ЦК України щодо застосування способу захисту порушеного права судом у визначених законом випадках, колегія суддів вважає за неможливе виходити за межі позовних вимог та визначати спосіб спростування інший, ніж визначено позивачем у позовній заяві.

Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі Тома проти Люксембурга (2001 рік), по справі Білуха проти України від 09 лютого 2007 року, використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права становить за певних обставин достатню справедливу сатисфакцію.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що констатація факту порушення прав позивача відповідачем в частині визнання судом недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 вищевказаної інформації, поширеної ОСОБА_2 , є достатньою моральною сатисфакцією та відновленням порушеного права і законних інтересів позивача.

Враховуючи, що у викладеній частині висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації, розповсюдженої ОСОБА_2 , наступного змісту : послушай, ты военный преступник, ты во время войны разрешаешь российским оккупантам железную руду Сухой Балке ; та тебе в тюрьме надо сейчас сидеть по статье терроризм , зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, та прийняти у цій частині постанову:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію- задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 14 листопада 2017 року про те, що ОСОБА_1 є військовим злочинцем та має нести відповідальність за статтею тероризм , а саме ( мовою оригіналу) : послушай, ты военный преступник, ты во время войны разрешаешь российским оккупантам железную руду Сухой Балке ; та тебе в тюрьме надо сейчас сидеть по статье терроризм .

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.